Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №560/14473/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/14473/25

РІШЕННЯ

іменем України

11 травня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) (далі – відповідач), у якому просить: визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», під час обчислення розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток у загальній кількості 61 день, обчисливши її суму, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою суду від 25.08.2025 відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно із заявами по суті справи, позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити з огляду на таке.

Зазначає, що проходив військову службу у НОМЕР_1 загоні морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ).

Вказує, що відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 27.06.2025 № 422-ОС йому нараховано грошову компенсацію за невикористані дні відпусток у загальній кількості 61 день, з яких: 33 дні - щорічна основна відпустка за 2022–2025 роки; 28 днів - додаткова відпустка як учаснику бойових дій за 2024–2025 роки.

Стверджує, що зі змісту наказу від 27.06.2025 № 422-ОС неможливо було встановити, чи враховувалась при обчисленні компенсації за невикористані дні відпусток додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168.

З огляду на це, як вказує позивач, його представник звертався до відповідача з адвокатськими запитами від 10.07.2025 та 05.08.2025.

Позивач посилається на відповідь відповідача від 11.08.2025 № 09/3691-25-Вх, у якій зазначено, що додаткова грошова винагорода не враховувалась під час розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.

На думку позивача, додаткова винагорода, встановлена постановою Кабінету Міністрів України № 168, є складовою грошового забезпечення, фактично виплачувалась йому під час проходження військової служби, а тому повинна враховуватися при обчисленні грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.

Позивач вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, оскільки не включив до розрахункової величини суму додаткової винагороди за постановою № 168, чим зменшив розмір належної йому компенсації.

Відповідач подав відзив, у якому проти задоволення позову заперечив.

Зазначає, що на момент виключення позивача зі списків особового складу діяли спеціальні нормативні акти, які визначали порядок і умови виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України.

Посилається на пункт 2-1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 та наказ Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 № 726, яким затверджено Особливості виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби під час воєнного стану та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям ДПСУ.

За доводами відповідача, відповідні винагороди віднесені до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а тому вони не входять до місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється компенсація за невикористані відпустки.

Відповідач вважає, що додаткова винагорода за постановою № 168 не має постійного характеру, залежить від дії воєнного стану, виконання визначених завдань, наявності відповідних наказів командирів та інших умов, тому не може вважатися щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, який підлягає врахуванню при обчисленні компенсації за невикористані дні відпусток.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивач - ОСОБА_1 проходив військову службу у НОМЕР_1 загоні морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ).

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 27.06.2025 № 422-ОС позивача виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення.

Цим же наказом позивачу визначено до виплати грошову компенсацію за невикористані дні відпусток у загальній кількості 61 календарний день, а саме: 33 дні щорічної основної відпустки за 2022–2025 роки; 28 днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2024–2025 роки.

Оскільки зі змісту наказу не вбачалося, з урахуванням яких складових грошового забезпечення було обчислено компенсацію за невикористані дні відпусток, представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом від 10.07.2025.

У цьому запиті представник просив надати довідку про грошове забезпечення позивача за період проходження служби у Військовій частині НОМЕР_2 , з урахуванням відомостей про нарахування додаткової грошової винагороди, а також надати інформацію щодо врахування такої винагороди при обчисленні компенсації за невикористані відпустки.

Під час проходження військової служби йому нараховувались різні складові грошового забезпечення, а також відображались суми додаткової винагороди.

У зв`язку з тим, що надана відповідачем відповідь не містила чіткої інформації про включення або невключення додаткової винагороди за постановою № 168 до розрахунку компенсації за невикористані дні відпусток, представник позивача 05.08.2025 направив повторний адвокатський запит.

У ньому просив, зокрема, надати інформацію, чи було враховано додаткову грошову винагороду, отриману позивачем, при обрахунку грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку та додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2022–2025 роки.

Листом від 11.08.2025 № 09/3691-25-Вх відповідач повідомив, що додаткова грошова винагорода не враховується під час розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.

Отже, суд встановив, що відповідач при обчисленні позивачу грошової компенсації за 61 день невикористаних відпусток не включив до розрахункової величини суму додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168.

Спір у цій справі полягає у тому, чи був відповідач зобов`язаний станом на 27.06.2025, тобто на день виключення позивача зі списків особового складу та усіх видів забезпечення, врахувати додаткову винагороду за постановою № 168 у складі місячного грошового забезпечення для обчислення компенсації за невикористані дні відпусток.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Так, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі – Закон № 2011-XII у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 9 Закону № 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частина третя статті 9 Закону № 2011-XII передбачає, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Частина четверта статті 9 Закону № 2011-XII встановлює, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-XII передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – Постанова № 704 у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) установлено, що: грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення; грошове забезпечення курсантів вищих військових навчальних закладів (закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання та їх відокремлених підрозділів) та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, закладів фахової передвищої військової освіти, закладів вищої освіти Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної кримінально-виконавчої служби, які не перебували на військовій службі (службі цивільного захисту та в Державній кримінально-виконавчій службі на посадах начальницького і рядового складу) перед зарахуванням на навчання, складається з посадового окладу, щомісячної надбавки до посадового окладу, надбавки до посадового окладу за результатами чергової екзаменаційної сесії, а також інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі – Постанова № 168 у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) врегульовано питання виплати додаткової винагороди військовослужбовцям під час дії воєнного стану.

Пунктом 2-1 Постанови № 168 установлено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають: порядок, умови і розміри виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови; особливості виплати додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) особам, зазначеним у пункті 1-1 цієї постанови, та додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1-2 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту; порядок і умови виплати одноразової грошової допомоги та одноразової винагороди.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та деяким іншим особам (далі – Інструкція № 558 у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин).

Абзац третій підпункту 6 пункту 8 розділу V Інструкції № 558 передбачає, що у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу.

Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Саме це положення Інструкції № 558 Верховний Суд аналізував, зокрема, у постанові від 17.04.2026 у справі № 420/39934/24 у подібних правовідносинах.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 № 726 «Деякі питання виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»» затверджено Особливості виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби під час воєнного стану та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі – Особливості № 726 у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 15 Особливостей № 726 встановлено, що винагороди, визначені пунктом 2 цих Особливостей, є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення.

Суд зазначає, що предметом розгляду у цій справі є не питання права позивача на отримання додаткової винагороди за постановою № 168 як такої, а питання про те, чи повинен був відповідач включити суму такої винагороди до розрахункової величини при обчисленні грошової компенсації за невикористані дні відпусток станом на дату виникнення спірних правовідносин.

Як зазначено вище, адміністративний суд перевіряє правомірність рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень ретроспективно - з урахуванням тих фактичних обставин і того нормативного регулювання, які існували на момент вчинення відповідної дії або допущення бездіяльності.

Тому у цій справі суд застосовує норми матеріального права у редакції, чинній саме на дату виключення позивача зі списків особового складу та усіх видів забезпечення - 27.06.2025.

Щодо правової природи додаткової винагороди за постановою № 168, то суд зазначає про таке.

Закон № 2011-XII та постанова № 704 розрізняють: посадовий оклад і оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Отже, для вирішення спору необхідно встановити, до якої саме категорії станом на 27.06.2025 належала додаткова винагорода, передбачена постановою № 168, для військовослужбовців ДПСУ.

Так, суд виходить з того, що Інструкція № 558 пов`язує розрахунок компенсації за невикористані відпустки не з будь-якими сумами, які військовослужбовець отримував у певні періоди служби, а саме з місячним грошовим забезпеченням, право на отримання якого він має на день виключення зі списків особового складу органу ДПСУ.

Сам факт того, що позивачу під час проходження служби нараховувалась або виплачувалась додаткова винагорода за постановою № 168, не є самостійною та достатньою підставою для включення цієї винагороди до місячного грошового забезпечення при обчисленні компенсації за невикористані дні відпусток.

Вирішальне значення має правова природа цієї виплати та її нормативна класифікація станом на день виникнення спірних правовідносин.

Станом на 27.06.2025 для військовослужбовців ДПСУ діяли Особливості № 726, затверджені на виконання пункту 2-1 постанови № 168.

Відповідно до змісту пункту 15 цих Особливостей винагороди, визначені пунктом 2 Особливостей № 726, були віднесені до одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Отже, на день виключення позивача зі списків особового складу додаткова винагорода за постановою № 168 для військовослужбовців ДПСУ не належала до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які мають постійний характер, а була нормативно визначена як одноразовий додатковий вид грошового забезпечення.

Одночасно суд враховує посилання позивача на постанови Верховного Суду від 20.08.2024 у справі № 420/693/23, від 23.09.2024 у справі № 240/32125/23, від 06.12.2024 у справі № 240/12225/23, у яких Верховний Суд висловлював підхід щодо можливості врахування додаткової винагороди за постановою № 168 при обчисленні компенсації за невикористані відпустки.

Разом з тим, ці правові висновки не можуть застосовуватися до цієї справи без урахування часу виникнення спірних правовідносин, виду військового формування та спеціального регулювання для військовослужбовців ДПСУ.

У цій справі позивача виключено зі списків особового складу 27.06.2025, тобто після набрання чинності спеціальним регулюванням, яке визначило правову природу відповідної винагороди для військовослужбовців ДПСУ як одноразового додаткового виду грошового забезпечення.

У постанові від 12.02.2026 у справі № 420/77/25 Верховний Суд зазначив, що додаткова винагорода за постановою № 168 має тимчасовий характер, її розмір не є сталим, виплата залежить від виконання завдань, часу участі військовослужбовця у відповідних заходах та визначається наказами командирів.

Верховний Суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою така додаткова винагорода є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.

У постанові від 17.04.2026 у справі № 420/39934/24 Верховний Суд розглядав спір щодо невключення додаткової винагороди за постановою № 168 до складу місячного грошового забезпечення при обчисленні компенсації за невикористані відпустки військовослужбовцю ДПСУ.

Зі змісту цієї постанови вбачається, що предмет спору був подібним: позивач просив визнати протиправною бездіяльність прикордонного загону щодо невключення додаткової винагороди за постановою № 168 до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислювалась компенсація за невикористані дні відпусток.

У зазначеній постанові Верховний Суд виходив з того, що у спірних правовідносинах додаткова винагорода, передбачена постановою № 168, у встановленому законом порядку та окремим нормативним актом віднесена до одноразового додаткового виду грошового забезпечення.

Також Верховний Суд дійшов висновку про неврахування додаткової винагороди, запровадженої постановою № 168, до складу грошового забезпечення військовослужбовцям ДПСУ, з якого обчислюється розмір компенсації за невикористані оплачувані відпустки.

Суд також враховує, що у постанові від 17.04.2026 у справі № 420/39934/24 Верховний Суд відмежував попередні правові висновки, сформовані у справах, на які посилаються позивачі у цій категорії спорів, з огляду на відмінність нормативного регулювання та часу виникнення правовідносин.

За таких обставин, суд виходить з того, що попередні правові висновки Верховного Суду щодо врахування додаткової винагороди за постановою № 168 при обчисленні компенсації за невикористані відпустки не підлягають механічному застосуванню до цієї справи, оскільки спірні правовідносини виникли після нормативного визначення відповідної винагороди для військовослужбовців ДПСУ як одноразового додаткового виду грошового забезпечення.

Отже, для цієї справи релевантними є висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12.02.2026 у справі № 420/77/25 та від 17.04.2026 у справі № 420/39934/24, оскільки вони враховують спеціальне регулювання виплати додаткової винагороди для військовослужбовців ДПСУ та її правову природу після набрання чинності Особливостями № 726.

Щодо інших доводів позивача, то суд вказує на таке.

Доводи позивача про те, що додаткова винагорода за постановою № 168 фактично виплачувалась йому під час проходження служби, суд відхиляє з таких підстав.

Факт виплати підтверджує отримання позивачем відповідної винагороди, однак не змінює її правової природи станом на дату обчислення компенсації за невикористані дні відпусток.

Для включення певної виплати до розрахункової величини при обчисленні компенсації за невикористані відпустки необхідно, щоб така виплата входила до складу місячного грошового забезпечення, право на отримання якого військовослужбовець має на день виключення зі списків особового складу.

Доводи позивача про те, що Інструкція № 558 не містить прямої заборони враховувати додаткову винагороду при обчисленні компенсації за невикористані дні відпусток, суд також відхиляє.

Так, Інструкція № 558 встановлює позитивний критерій для розрахунку: компенсація обчислюється виходячи з місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець на день виключення зі списків особового складу. Якщо певна виплата нормативно віднесена до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, відсутність окремої заборони не створює обов`язку включати її до місячного грошового забезпечення.

Суд не приймає посилання позивача на постанови Верховного Суду від 20.08.2024 у справі № 420/693/23, від 23.09.2024 у справі № 240/32125/23, від 06.12.2024 у справі № 240/12225/23 як підставу для задоволення позову, оскільки правові висновки у цих справах сформовані за іншого нормативного контексту або щодо правовідносин, які виникли до уточнення правової природи відповідної винагороди у спеціальному регулюванні для військовослужбовців ДПСУ.

Із приводу доведення правомірності поведінки відповідача у спірних правоідносинах, то суд виходить із такого.

Ятакож вже зазначено вище, за частиною другою статті 77 КАС України саме на відповідача покладений обов`язок доведення правомірності оспорюваної бездіяльності.

У цій справі відповідач посилається на те, що при обчисленні позивачу компенсації за невикористані дні відпусток не враховував додаткову винагороду за постановою № 168, оскільки станом на 27.06.2025 вона була одноразовим додатковим видом грошового забезпечення та не входила до місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється така компенсація.

Ця позиція відповідача узгоджується з: частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII; пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 704; пунктом 2-1 постанови Кабінету Міністрів України № 168; абзацом третім підпункту 6 пункту 8 розділу V Інструкції № 558; пунктом 15 Особливостей № 726; актуальною практикою Верховного Суду, зокрема, у справах № 420/77/25 та № 420/39934/24.

Отже, відповідач довів правомірність невключення додаткової винагороди за постановою № 168 до складу місячного грошового забезпечення при обчисленні позивачу компенсації за невикористані дні відпусток.

З огляду на викладене вище,суд дійшов висновку, що відповідач правомірно не включив додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168, до місячного грошового забезпечення, з якого обчислено грошову компенсацію за невикористані дні відпусток позивача.

Підстав для визнання бездіяльності відповідача протиправною у спірних правовідносинах суд не встановив.

Оскільки відсутні підстави для задоволення основної позовної вимоги про визнання бездіяльності протиправною, похідна вимога про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок і виплату компенсації за невикористані дні відпусток з урахуванням додаткової винагороди за постановою № 168 також не підлягає задоволенню.

Інші аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.

Щодо інших доводів сторін, суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )

Відповідач:НОМЕР_1 загін морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )

Головуючий суддя Є.В. Печений