Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №576/3146/25 — Глухівський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 576/3146/25

Провадження № 2/576/165/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року м. Глухів

Глухівський міськрайонний суд Сумської області

суддяУсенко Л.М.

секретар судового засіданняБірюк О.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу№ 576/3146/25

за позовомТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС»

до ОСОБА_1

простягнення заборгованості за кредитним договором

учасники справи та представники:не викликались

ВСТАНОВИВ:

05.12.2025 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 146535 від 16.07.2024 у розмірі 32 152,36 гривень та понесених судових витрат.

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що 16.07.2024 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та відповідачем укладено кредитний договір № 146535 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір складається з індивідуальної частини договору про споживчий кредит, графіку платежів та публічної частини, що розміщена на веб-сайті кредитодавця https://finx.com.ua.

Позичальник приєднався до публічної частини, прийняв умови індивідуальної частини та графіку платежів, що разом становлять єдиний кредитний договір, шляхом підписання індивідуальної частини електронним підписом НОМЕР_1 .

Відповідач пройшов процедуру ідентифікації/верифікації, керуючись підказками сайту кредитодавця, тобто вказав свої особисті персональні ідентифікаційні дані.

16.07.2024 ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» ініціювало переказ коштів згідно договору на платіжну картку № НОМЕР_2 .

10.10.2024 ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та позивач уклали договір факторингу № 10102024 згідно умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 146535 від 16.07.2024. Позивачем жодних нарахувань за кредитним договором не здійснювалось.

Всупереч умов договору відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі – 32 152,36 грн, яка складається з наступного: 18 869,45 грн - заборгованість по тілу кредиту; 12 581,91 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, 701 грн – комісія за кредитним договором.

Ухвалою судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 09.12.2025 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження подати відзив на позовну заяву. Витребувано в АТКБ «ПриватБанк» інформацію за клопотанням позивача.

25.12.2025 від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив, у якому він заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що:

- на підтвердження передачі прав вимоги за договором факторингу позивач надав платіжну інструкцію щодо часткової оплати цього договору, з якої неможливо встановити, що сплата була здійснена саме щодо набуття прав вимоги за кредитним договором ОСОБА_1 ;

- позивач просить стягнути з відповідача 18 869,45 грн заборгованості по тілу кредиту, однак суду на підтвердження своїх вимог надано документи щодо перерахування відповідачу лише 10 811,58 грн, тобто не надано доказів нарахування тіла кредиту понад 10 811,58 грн;

- розрахунок із зазначенням розміру заборгованості є неналежним, недопустимим та недостатнім доказом, оскільки в його основу покладена завищена та непідтверджена сума тілу кредиту, а тому весь розрахунок є помилковим;

- заборгованість за нарахованою комісією за управління та обслуговування кредиту не відповідає вимогам законодавства, адже банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, оскільки такі дії не становлять банківську послугу, а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором;

- вимога щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу є не підтвердженою, завищеною та необґрунтованою.

У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що факт переходу до позивача права вимоги до відповідача підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу та платіжними інструкціями, які свідчать про виконання фактором своїх обов`язків. Розрахунок заборгованості узгоджується з іншими письмовими доказами у справі, зокрема з витягом реєстру прав вимоги до договору факторингу і за весь період перебування права вимоги позивач не здійснив жодних додаткових нарахувань і не застосував жодних штрафних санкцій до відповідача. Сума кредиту становить 20 732 грн і надається в наступному порядку: 6 188, 66 грн для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит № 137593 від 18.04.2024; у розмірі 10 811,58 грн на номер картки позичальника НОМЕР_3 ; у розмірі 3 731, 76 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п. 2.5 індивідуальної частини. Комісія за надання кредиту складає 3 731,76 нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 18% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту. Орієнтовна загальна вартість кредиту становить 39 686,04 грн, фактична загальна сума заборгованості складає 32 152,36 грн, що не перевищує погоджену загальну вартість кредиту. Факт отримання та користування грошовими коштами відповідно до умов договору відповідач не заперечує. Позивачем долучено акт прийому-передачу виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином.

03.01.2026 від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому він зазначає, що відповідь на відзив не містить нових доказів, які б підтверджували наявність у позивача права вимоги та обґрунтованість заявленого розміру заборгованості, а зводиться до повторення доводів позовної заяви. Заявлена сума до стягнення тіла кредиту істотно перевищує фактично підтверджену суму коштів і позивач не надав жодного належного доказу правової природи такої різниці. Позивач не надав суду належних доказів повідомлення відповідача про перехід права вимоги, що свідчить про недоведеність наявності у нього статусу належного кредитора у спірному зобов`язанні. Розрахунок заборгованості складений в односторонньому порядку та не підтверджений первинними бухгалтерськими документами. Позивач не довів законність, обґрунтованість, реальність та співмірність заявлених витрат на професійну правничу допомогу. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

06.01.2026 від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі, де він зазначає, що відповідач не надає нових аргументів та доказів, обмежуючись рециркуляцією вже заявлених позицій. Дублювання аргументів призводить до невиправданого збільшення обсягів матеріалів справи, що ускладнює її розгляд, а відсутність розвитку правової позиції та нових аргументів підтверджує слабкість правової позиції відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Безпосередньо дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

16.07.2024 ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали договір про споживчий кредит № 146535. Договір складається з індивідуальної частини договору про споживчий кредит, графіку платежів, які містять персональні умови кредитування позичальника, та загальної для всіх клієнтів кредитодавця, публічної частини про споживчий кредит, що розміщена на веб-сайті кредитодавця https://finx.com.ua за посиланням: https://finx.com.ua/docs. Позичальник уклав договір, приєднавшись до публічної частини, прийняв умови індивідуальної частини та графіку(ів) платежів, як невід`ємних частин (складових) кредитного договору, шляхом підписання індивідуальної частини у електронній формі одноразовим ідентифікатором .

За умовами вказаного договору кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 2.6. Договору надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 2.2.1. Договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості (п. 2.1).

Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника та інші не заборонені законодавством цілі (п. 2.2).

У пункті 2.2.1 індивідуальної частини даного договору сторони погодили, що сума кредиту становить 20 732 грн та надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 6 188,66 грн для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №137593 від 18.04.2024, укладеним з кредитодавцем; у розмірі 10 811,58 грн на номер картки № НОМЕР_3 , у національній валюті; у розмірі 3 731,76 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п. 2.5 індивідуальної частини.

Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 330% річних з дня наступного за днем отримання кредиту протягом строку кредитування. Процентна ставка фіксована. Денна процентна ставка складає 0,7256% на день (п.п. 2.3, 2.7.1).

Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1 грн, стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100 грн (п. 2.5).

Комісія за надання кредиту складає 3 731,76 грн, нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 18% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п. 2.2.1 індивідуальної частини (п. 2.5).

Загальний строк кредитування складає 126 днів з 16.07.2024 по 19.11.2024. Строк, на який дається кредит, встановлюється графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом становить 1 раз на два тижні (п. 2.6).

Згідно з довідкою первинного кредитора ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» за кредитним договором № 146535 від 16.07.2024 на загальну суму 20 732 грн на погашення заборгованості за договором взаємозаліку від 18.04.2024 № 137593 направлено 6 188,66 грн, перераховано на картковий рахунок позичальника 10 811,58 грн, погашено 3 731,76 грн комісії (а.с. 47-48).

У листі АТ КБ ПРИВАТБАНК від 29.12.2025, який надійшов на запит суду за клопотанням представника позивача, повідомляється, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_4 , виписка по якій додається (а.с. 96).

У виписці наявна інформація про надходження в день укладення договору про споживчий кредит 16.07.2024 на рахунок відповідача грошових коштів в сумі 10 811,58 грн (а.с. 97).

З картки обліку виконання договору, підписаної керівником первинного кредитодавця ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» вбачається, що відповідачем здійснено оплату за договором на загальну суму 4 494,95 грн, з яких 1 862,55 грн направлено на погашення тіла кредиту, 2 631,37 грн на погашення процентів (а.с. 62).

10.10.2024 ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали договір факторингу № 10102024 (а.с. 7-11), згідно з п. 2.1. якого ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «ЕЙС» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «ЕЙС» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» за плату, на умовах, визначених договором.

Право вимоги переходить від ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» до ТОВ «ФК «ЕЙС»з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог та акту приймання-передачі реєстру, по формі встановленій у відповідному додатку (п.п. 4.1).

Відповідно до витягу з реєстру прав вимог № 4 до договору факторингу № 10102024 від 10.10.2024, від ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 32 152,36 грн (18 869,45 основного боргу, 12 581,91 грн відсотків, 701 грн комісії) за кредитним договором від 16.07.2024 (а.с. 13).

Згідно з актом приймання-передачі реєстру № 4 до договору факторингу № 10102024 від 10.10.2024 сума фінансування, що підлягає сплаті, становить 630 976,77 грн (а.с. 12), і яка була сплачена ТОВ «ФК «ЕЙС» 21.01.2025 в розмірі 130 976,77 грн та 14.01.2025 в розмірі 500 000 грн (а.с. 64, 64 зворот).

Відповідач не виконав своїх зобов`язань за кредитним договором кредиту, тому позивач звернувся до суду з цим и позовом.

Таким чином, спір між сторонами виник із зобов`язальних відносин, що регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Закону України «Про споживче кредитування». При цьому згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до змісту принципу диспозитивності цивільного судочинства, що закріплений у ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Таким чином, при вирішенні спору між сторонами суд обмежується змістом позовних вимог, які складають предмет позову, та надає оцінку обставинам спірних правовідносин в контексті аргументів сторін, якими вони обґрунтовують свою процесуальну позицію.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Судом встановлено, що між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та відповідачем було укладено договір про споживчий кредитв електронній формі, в якому сторони погодили умови надання позивачем кредитних коштів відповідачу. На підставі такого договору відповідачем 18.04.2024 на розрахунковий рахунок було отримано кредитні кошти в сумі 10 811,58 грн, на погашення заборгованості за раніше укладеним кредитним договором відповідача кредитодавець направив 6 188,66 грн та була погашена заборгованість позичальника за комісією за надання кредиту, які ОСОБА_1 зобов`язувався повернути зі сплатою процентів та комісій у строк до 19.11.2024, але в порушення умов договору не зробив цього.

Сторони не заперечують факт укладання кредитного договору. В той же час відповідач стверджує, що позивач не довів факт видачі йому кредитних коштів у повному обсязі.

Однак, у розділі «Терміни та визначення» індивідуальної частини кредитного договору від 16.07.2024 вказано про те, що кредит надається безготівково, шляхом перерахування коштів на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки.

Таким чином кредитні кошти можуть бути надані безготівково або шляхом зарахування на банківську картку позичальника або ж у інший спосіб за умови безготівкового перерахунку.

При цьому у п. 2.2.1 індивідуальної частини кредитного договору сторони погодили, що кредит надається у такому порядку: 6 188,66 грн для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №137593 від 18.04.2024, укладеним з кредитодавцем; у розмірі 10 811,58 грн на номер картки № НОМЕР_3 , у національній валюті; у розмірі 3 731,76 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п. 2.5 індивідуальної частини.

Отже сторони самостійно визначили та підтвердили укладеним кредитним договором, що кредитні кошти надаються позичальнику на його банківську картку (10 811,58 грн), а також як погашення заборгованості відповідача за раніше укладеним кредитним договором, тобто у спосіб надання кредитором коштів для покриття попереднього боргу позичальника за іншим правочином.

Зважаючи на презумпцію правомірності правочину за ст. 204 ЦК України, а також те, що своїми підписами у договорі сторони погодили у п. 2.2.1 індивідуальної частини такий спосіб надання кредиту як зарахування коштів на погашення вже наявної заборгованості позичальника, сам текст кредитного договору є підтвердженням надання коштів позичальнику у спосіб їх заліку цим же кредитодавцем в якості погашення попереднього боргу позичальника, що виник перед позивачем. При цьому позивачем на підтвердження виконання цієї умови договору надана довідка кредитодавця про проведення взаємозаліку на суму 6 188,66 грн між кредитними договорами № 146535 від 16.07.2024 та № 137593 від 18.04.2024, який зазначений сторонами у п. 2.2.1 індивідуальної частини кредитного договору.

Таким чином, виконання кредитодавцем умов договору не викликає сумнівів та підтверджується матеріалами справи. Відповідно суд не приймає до уваги доводи відповідача в частиніненалежності та недопустимості розрахунку заборгованості.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Судом встановлено, що набуття позивачем права вимоги до відповідача, яке належить кредитору за кредитним договором, обумовлено дійсністю договору факторингу № 10102024 від 10.10.2024, а доводи позивача про те, на підтвердження передачі прав вимоги за договором факторингу позивач надав платіжну інструкцію щодо часткової оплати цього договору, з якої неможливо встановити, що сплата була здійснена саме щодо набуття прав вимоги за кредитним договором ОСОБА_1 , спростовуються матеріалами справи, а саме платіжними інструкціями на загальну суму 630 976,77 грн.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 18 869,45 грн та процентами в сумі 12 581,91 грн підлягають задоволенню.

Що стосується стягнення з відповідача комісії за управління та обслуговування кредиту, передбаченої пунктом 2.4 договору у розмірі 3 731,76 грн, суд зазначає наступне.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що до загального розміру заборгованості включено заборгованість за комісією за обслуговування та управління кредиту у розмірі 701 грн, яка нараховувалася кожні 14 днів.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за управління та обслуговування кредиту може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

У розділі «Терміни та визначення» індивідуальної частини кредитного договору надане визначення комісії за управління та обслуговування кредиту – комісія, яку сплачує позичальник на користь кредитодавця, що нараховується за кожний період користування кредитом між датами здійснення чергового платежу згідно графіку платежів (розрахунковий період) за зниженим тарифом. Якщо позичальник порушив (прострочив) строки сплати чергового платежу згідно графіку платежів, комісія у наступному розрахунковому періоді нараховується за стандартним (базовим) тарифом.

Пунктом 2.4 кредитного договору встановлено, що знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1 грн, а стандартний 100 грн. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено.

Тобто умови кредитного договору не містять посилань за які саме послуги фінансової установи беруться вказані кошти.

Оскільки позичальнику встановлено плату за послуги фінансової установи, які за законом, за умовами їх надання один раз на місяць, повинні надаватись безоплатно, а позивачем не надано доказів, що такі послуги надавались відповідачу частіше одного разу на місяць, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісією є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Таким чином, до стягнення підлягає заборгованість у розмірі 31 451,35 грн, що складається з боргу за кредитом 18 869,45 грн та 12 581,91 грн боргу за відсотками.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в сумі 2 422,40 грн.

Зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено частково (31451,35х100: 32152,36 = 97,82%, то з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 2 369,59 грн судових витрат по оплаті судового збору (2422,40 х 97,82 : 100 = 2369,59).

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатом розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (частини 4, 5 статті 137 ЦПК України).

Частиною 6 статті 137 ЦПК України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витратна оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis § 268 рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

На підтвердження надання правничої допомоги, представником позивача надано договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги, додаткову угоду № 25770855198 до договору про надання правничої допомоги, акт прийому-передачі наданих послуг від 25.11.2025. З представлених позивачем документів вбачається, що вартість наданих послуг становить 7 000 грн.

Надаючи оцінку наданим стороною позивача доказам на підтвердження понесених витрат на правову допомогу та запереченням сторони відповідача щодо неспівмірності заявленого до стягнення розміру витрат на правову допомогу із складністю справи, суд враховує позицію Великої Палати ВС висловлену у справі № 904/4507/18, де зазначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата) підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.

Водночас, у постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 211/3113/16-ц та від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

В даному випадку, враховуючи характер виконаних адвокатом робіт з надання правової допомоги у зв`язку із розглядом справи, з урахуванням принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної роботи, а саме того, що дана справа є типовою та юридично не складною, підготовка позову не потребує значного часу, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення судових витрат, понесених під час розгляду справи у розмірі 4 000 грн.

При цьому з урахуванням часткового задоволення позову до стягнення слід звернути 3 912,80 грн (4000 х 97,82 : 100 = 3912,80).

На підставі наведеного, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263 – 265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПО НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» ((місцезнаходження: 02094 м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, каю.13, ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором № 146535 від 16.07.2024 у розмірі 31 451,35 грн, з яких 18 869,45 грн - сума заборгованості за основним зобов`язанням; 12 581,91 грн - сума заборгованості за відсотками за користування кредитом.

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» судовий збір у розмірі 2 369,59 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» 3 912,80 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Глухівський міськрайонний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 12 травня 2026 року.

Суддя Л.М. Усенко