Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №473/474/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/474/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"11" травня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого – судді Вуїва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Москаленко С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до

ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому вказувало, що 29 січня 2020 року між АТ «ОТП Банк» та відповідачем було укладено Договір про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №0077/980/1401142/20, відповідно до якого банк зобов`язався відкрити на користь відповідача поточний рахунок з видачею електронного платіжного засобу (банківської картки) та встановленням кредитної лінії з кредитним лімітом у розмірі, що погоджує кредитодавець, а ОСОБА_1 зобов`язався вчасно повернути кредит, а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним: впродовж пільгового періоду – 0,01 % річних; базова відсоткова ставка – 5 % на місяць від суми заборгованості.

15 березня 2024 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено Договір факторингу №15/03/24, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору від 29 січня 2020 року №0077/980/1401142/20.

Позичальник свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 04 березня 2024 року виникла заборгованість в загальному розмірі 42 576,48 грн, в тому числі:

-заборгованість за кредитом – 23 000 грн;

-заборгованість за процентами – 19 576,48 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача у повному обсязі.

В судове засідання представниця позивача Чижик Я.В. не з`явилася, проте надіслала на адресу суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи за місцем його реєстрації, причину неявки суду не повідомив.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представниця позивача в окремій заяві не заперечувала проти такого порядку вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема, суд встановив, що 29 січня 2020 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №0077/980/1401142/20, відповідно до якого банк зобов`язався відкрити на користь відповідача поточний рахунок з видачею електронного платіжного засобу (банківської картки) та встановленням кредитної лінії з кредитним лімітом у розмірі, що погоджує кредитодавець, а ОСОБА_1 зобов`язався вчасно повернути кредит, а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним: впродовж пільгового періоду – 0,01 % річних; базова відсоткова ставка – 5 % на місяць від суми заборгованості.

15 березня 2024 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено Договір факторингу №15/03/24, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору від 29 січня 2020 року №0077/980/1401142/20.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 207 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 уклали між собою кредитний договір в письмовій формі, узгодили у ньому усі істотні умови, позичальник підписав договір.

Таким чином, ОСОБА_1 набув статусу, прав та обов`язків позичальника у кредитних правовідносинах з АТ «ОТП Банк», правонаступником якого за договором факторингу є ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС».

Копією виписки з банківського рахунку позичальника (а.с. 26-32) підтверджено виконання кредитодавцем своїх зобов`язань за кредитним договором.

У той же час, позичальник свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим станом на 04 березня 2024 року виникла заборгованість в загальному розмірі 42 576,48 грн, в тому числі:

-заборгованість за кредитом – 23 000 грн;

-заборгованість за процентами – 19 576,48 грн (що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою з рахунку позичальника).

Тому встановлена заборгованість підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню 2 662,40 грн судового збору.

Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то в цій частині суд виходить з наступного.

Дійсно, відповідно до вимог ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України суд в залежності від результату розгляду справи зобов`язаний розподілити між сторонами витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду копію Договору про надання правової допомоги від 01 січня 2025 року №42649746, укладеного між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ФОП Білецьким Б.М. (який має статус адвоката), з додатками, що містять перелік, опис та узгоджену сторонами вартість виконаних робіт, необхідних для надання правничої допомоги, зокрема: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання консультації, витрачений час – 1 год, вартість послуги – 2 000 грн; складання позовної заяви, витрачений час – 2 год, вартість послуги – 4 000 грн, формування додатків до позовної заяви, витрачений час – 0,5 год, вартість послуги – 500 грн; подання позовної заяви, витрачений час – 0,5 год, вартість послуги – 500 грн. Загальна вартість послуг – 7 000 грн.

Проте у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором.

Даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду.

Отже, зважаючи на категорію даної справи, яка є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданих послуг, складності справи, ціні позову, а тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 4 500 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до

ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8; код ЄДРПОУ 42649746) заборгованість за Договором про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №0077/980/1401142/20 від 29 січня 2020 року, що утворилася станом на 04 березня 2024 року, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 23 000 (двадцять три тисячі) гривень; заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 19 576 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот сімдесят шість) гривень 48 копійок, а всього в загальному розмірі 42 576 (сорок дві тисячі п`ятсот сімдесят шість) гривень 48 копійок, а також 7 162 (сім тисяч сто шістдесят дві) гривні 40 копійок судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: О.В. Вуїв