Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №473/309/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/309/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"11" травня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого – судді Вуїва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Москаленко С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі – АТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2026 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому вказувало, що 03 січня 2025 року банк уклав з відповідачем кредитний договір б/н, відповідно до якого зобов`язався надати та надав останньому на споживчі потреби кредит у розмірі 200 000 грн зі строком користування коштами протягом 36 місяців, а відповідач зобов`язався щомісячно частинами (згідно узгодженого графіку) повертати кредит, повернувши його в повному обсязі не пізніше 03 січня 2028 року, а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним у розмірі 31 % річних від суми залишку заборгованості за кредитом.

У разі невиконання позичальником зобов`язань щодо повернення кредиту та/або сплати процентів останній зобов`язався сплачувати проценти згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов`язання у розмірі 60 % річних від простроченої заборгованості, а також неустойку (пеню) у розмірі 15 % від суми простроченої заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Проте позичальник умови договору належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 24 грудня 2025 року виникла заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 219 240,89 грн, в тому числі:

- заборгованість за кредитом – 185 531,53 грн;

- заборгованість за процентами – 33 709,36 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з ОСОБА_1 у повному обсязі.

В судове засідання представник позивача Безмен А.В. не з`явився, проте надіслав суду клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи за місцем його реєстрації, причину неявки суду не повідомив.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представник позивача в окремому клопотанні не заперечував проти такого порядку вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема, суд встановив, що 03 січня 2025 року АТ КБ «ПриватБанк» уклало з ОСОБА_1 кредитний договір б/н, відповідно до якого зобов`язалося надати останньому на споживчі потреби кредит у розмірі 200 000 грн зі строком користування коштами протягом 36 місяців, а відповідач зобов`язався щомісячно частинами (згідно узгодженого графіку) повертати кредит, повернувши його в повному обсязі не пізніше 03 січня 2028 року, а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним у розмірі 31 % річних від суми залишку заборгованості за кредитом.

У разі невиконання позичальником зобов`язань щодо повернення кредиту та/або сплати процентів останній зобов`язався сплачувати проценти згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов`язання у розмірі 60 % річних від простроченої заборгованості, а також неустойку (пеню) у розмірі 15 % від суми простроченої заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» уклали між собою кредитний договір в електронній формі, узгодили у ньому усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальник, погодившись з ними, підписав договір за допомогою простого цифрового підпису.

Таким чином, ОСОБА_1 набув статусу, прав та обов`язків позичальника у кредитних правовідносинах з АТ КБ «ПриватБанк».

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема, повинен повернути суму позики (у тому числі, за відповідною вимогою кредитора, достроково) разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки, сплатити неустойку, проценти та інфляційні втрати за порушення виконання грошового зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається те, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання, в той час як позичальник порушив умови договору в частині вчасного повернення кредиту та сплати процентів, що призвело до виникнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості та виписки з рахунку позичальника, станом на 24 грудня 2025 року заборгованість за кредитним договором становить 219 240,89 грн, в тому числі:

- заборгованість за кредитом – 185 531,53 грн;

- заборгованість за процентами – 33 709,36 грн.

Однак суд не в повній мірі погоджується з таким розрахунком в частині заборгованості за кредитом (тілом кредиту) у зв`язку з наступним.

Як вбачається з кредитного договору (п. 1 договору, додаток №1 до договору (графік платежів)), сторони узгодили умову про повне повернення позичальником кредиту протягом 36 місяців з моменту укладення договору, тобто до 03 січня 2028 року. Сторони також узгодили повернення кредиту частинами щомісячно відповідно до узгодженого графіку. Таким чином, встановлений у кредитному договорі загальний строк кредитування на час розгляду справи не сплив.

Згідно ч. 3 ст. 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц, обов`язковою умовою для дострокового стягнення споживчого кредиту є направлення кредитодавцем позичальнику у порядку, визначеному ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», вимоги про усунення порушення (дострокове виконання зобов`язань) протягом 30 календарних днів.

За відсутності факту належного направлення кредитором вимоги позичальнику про усунення порушень кредитного договору, суд може стягнути лише прострочену суму боргу, а платежі, за якими строк сплати ще не настав - ні.

Зі змісту кредитного договору вбачається, що він містить умову щодо права кредитодавця вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі – у разі порушення позичальником взятих на себе зобов?язань.

При цьому, у п. 3.3.2 кредитного договору встановлений обов?язок кредитодавця попередньо повідомити позичальника про дострокове виконання зобов?язань шляхом направлення відповідного повідомлення.

Однак матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження тієї обставини, що АТ КБ «ПриватБанк» пред?являло позичальнику вимогу про дострокове повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, зокрема надсилало ОСОБА_1 таку вимогу в передбаченому порядку та що останній її отримав.

За встановленого, вимога АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом (тілом кредиту), термін повернення якого станом на 24 грудня 2025 року не настав, є передчасними до виконання позивачем вимог, передбачених ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», п. 3.3.2 кредитного договору, а тому в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Тому з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк», окрім нарахованих банком процентів (що нараховані у повній відповідності до умов кредитного договору), підлягає стягненню лише встановлена судом прострочена заборгованість за кредитом (тілом кредиту), що утворилася станом на 24 грудня 2025 року, у розмірі 28 494,04 грн (42 962,51 грн (розмір кредиту, що згідно графіку платежів підлягав поверненню позичальником станом на 24 грудня 2025 року) – 14 468,47 грн (сума внесених позичальником коштів, розподілена банком на погашення заборгованості за кредитом)).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача (згідно розміру задоволених позовних вимог) також слід стягнути 755,32 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д; код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за Кредитним договором б/н від 03 січня 2025 року, що утворилася станом на 24 грудня 2025 року, а саме: заборгованість за кредитом – 28 494 (двадцять вісім тисяч чотириста дев`яносто чотири) гривні 04 копійки; заборгованість за процентами за користування кредитом – 33 709 (тридцять три тисячі сімсот дев`ять) гривень 36 копійок, а всього в загальному розмірі 62 203 (шістдесят дві тисячі двісті три) гривні 40 копійок, а також в повернення 755 (сімсот п`ятдесят п`ять) гривень 32 копійки судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: О.В. Вуїв