Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №331/138/26 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

Справа № 331/138/26

Провадження № 2/331/1384/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року м. Запоріжжя

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого - судді - Скользнєвої Н.Г.,

за участю секретаря - Постарнак М.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. № 100) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце мешкання: АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

12.01.2026 р. до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 491029700 від 14.07.2020 р. в розмірі 49000,17 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14.07.2020 підписанням оферти на укладання угоди про надання кредиту № 491029700 ОСОБА_1 запропонувала Банку укласти Угоду про надання споживчого кредиту, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб (далі – Угода). Підставою для Угоди є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», що укладений між ним та Банком. Банк прийняв пропозицію Відповідача та підписав акцепт пропозиції на укладання угоди про надання кредиту. Акцепт пропозиції на укладення Угоди отримано Відповідачем, про що свідчить його власноручний підпис. Таким чином, 14.07.2020 року між Банком та Відповідачем з дотриманням приписів чинного законодавства України було укладено кредитний договір, що підтверджується: офертою на укладання угоди про надання кредиту № 491029700, додатком № 1 «Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супровідних послуг», паспортом споживчого кредиту; анкетою-заявою про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», із наступними основними умовами: тип кредиту – «Кредит готівкою»; сума кредиту – 26 613,97 грн.; процентна ставка – 39,90% річних, тип ставки – фіксована; строк кредиту – 60 місяців; опис послуги – повернення заборгованості за кредитним договором № 631096374 від 06.02.2019; дата повернення кредиту – 15.07.2025 року; порядок повернення кредиту – частинами згідно із графіком платежів (додаток № 1 до угоди); для повернення заборгованості за Угодою визначено використовувати рахунок № UA693003460000029094491029700, відкритий у Банку. Позичальник кредит отримав, проте не виконав взяті на себе зобов`язання, припинивши здійснювати платежі в рахунок повернення кредиту та сплачувати проценти за користування ним. Загальна сума заборгованості становить 49 000,17 грн., з яких: 19 599,89 грн. – за кредитом; 29 400,28 грн. – по відсотках, яку позивач просить стягнути з відповідача. Також просить стягнути судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 446,51 грн.

Ухвалою суду від 20 січня 2026 року зазначену справу прийнято до розгляду та відкрито провадження, вирішено розглядати у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін (а.с. 36-37).

17.02.2026 від відповідачки ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що вона вчасно сплачувала кредит допоки не сталися форс-мажорні обставини - війна, через що вона з дітьми були змушені виїхати із своєї домівки, залишити усе майно в окупованому місті Бердянську та винаймати житло на підконтрольній Україні території, що тягне за собою додаткові витрати. Окрім того, вона самостійно виховує чотирьох дітей, троє з яких є неповнолітніми, має статус внутрішньо-переміщеної особи, діти мають статус дітей, що постраждали від військової агресії. Одна дитина має інвалідність з психіатричним діагнозом, яка потребує постійного догляду, через що вона вимушена була звільнитися з роботи та оформити догляд за нею. Лікування цієї дитини потребує постійних витрат, але на цей час з доходів вона має тільки соціальні виплати: як малозабезпеченій родині, пенсія по інвалідності з надбавкою на догляд та соціальна стипендія 18-ти річної дитини, яка продовжує навчання. Звернення до банку з проханням списати відсотки залишено без задоволення. Тому вона просить суд визнати нараховані відсотки такими, що суперечать принципу розумності та добросовісності та відмовити в задоволенні стягнення всієї суми нарахованих відсотків у розмірі 29 400,28 грн. також вважає, що сума витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною зі складністю справи, розміром суми боргу і фактом визнання боргу за тілом кредиту.

Представник позивача надав суду заяву, в якій просить суд розглянути справу за його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Відповідачка по справі ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, хоча про час день та місце слухання справи була повідомлена належним чином.

Відповідно до ч.3 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Суд, вивчивши позовні вимоги позивача, відзив відповідачки, перевіривши наявні в матеріалах справи докази, приходить до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що 14.07.2020 року підписанням оферти на укладання угоди про надання кредиту № 491029700 ОСОБА_1 запропонувала Банку укласти Угоду про надання споживчого кредиту, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб (далі – Угода). (а.с. 9-10)

Банк прийняв пропозицію Відповідачки та підписав акцепт пропозиції на укладання угоди про надання кредиту. Акцепт пропозиції на укладення Угоди отримано Відповідачкою, про що свідчить її власноручний підпис.

Таким чином, 14.07.2020 року між Банком та Відповідачкою з дотриманням приписів чинного законодавства України було укладено кредитний договір, що підтверджується: офертою на укладання угоди про надання кредиту № 491029700, додатком № 1 «Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супровідних послуг», паспортом споживчого кредиту; анкетою-заявою про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», із наступними основними умовами: тип кредиту – «Кредит готівкою»; сума кредиту – 23 613,97 грн.; процентна ставка – 39,90% річних, тип ставки – фіксована; строк кредиту – 60 місяців; опис послуги – повернення заборгованості за кредитним договором № 631096374 від 06.02.2019; дата повернення кредиту – 15.07.2025 року; порядок повернення кредиту – частинами згідно із графіком платежів (додаток № 1 до угоди); для повернення заборгованості за Угодою визначено використовувати рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Банку.

15.07.2020 відповідачка отримала кредит у сумі 23 613,97 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 123034 від 15.07.2020, випискою по особовому рахунку.(а.с. 11-12)

Відповідно до виписки по особовому рахунку відповідачка не виконувала взяті на себе зобов`язання по сплаті платежів за графіком.

Позивач просить суд стягнути заборгованість у розмірі 49 000,17 грн., яка складається з: 19 599,89 грн. – тіло кредиту; 29 400,28 грн. – відсотки.

Суму тіла кредиту у розмірі 19 599, 89 грн., відповідачка не оспорює, отже вимога банку про стягнення суми заборгованості за тілом кредиту підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідачки нарахованих відсотків за користуванням кредитом, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 9.01.2020 у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 2 оферти дата повернення кредиту – 15.07.2025. (а.с. 30)

Однак, згідно розрахунку позивача відсотки за користування кредитом нараховувалися до 20.10.2025. (а.с. 22)

Отже, відсотки за період з 15.07.2025 по 20.10.2025 в розмірі 2 059,45 грн. не підлягають стягненню з відповідачки.

Окрім того, суд вважає, що розмір процентів, які просить стягнути позивач з відповідачки не є співмірним тілу кредиту, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації за користування коштами.

У постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23 зазначено, що принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 (пункт 6.20)).

Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (частина перша статті 613 ЦК України).

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Частинами першою та другою статті 1056-1 ЦК України унормовано, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Сторонами дійсно було погоджено розмір процентів і порядок їх нарахування, однак, суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до розрахунку заборгованості нараховані кредитодавцем проценти вдвічі перевищує суму, отриману відповідачкою в кредит.

З цього приводу слід зазначити, що відповідачка, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не змогла ефективно здійснити свої права бути поінформованою про дійсні умови кредитування, які викладені в декількох значних за об`ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема, щодо розміру нарахувань за кредитом. А тому, на думку суду, укладення договору перетворюється на непомірний тягар для відповідачки, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором.

Крім того, з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз.3 пп.3.2 п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013року № 7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст. 3, ч.3 ст. 509 та ч.1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками – фізичними особами.

Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20).

Також, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Відповідно до пункту 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Застосовуючи аналогію та враховуючи те, що сума нарахованих відповідачці процентів за користування кредитом не є співрозмірною сумі наданого кредиту у розмірі 23 613,97 грн., суд дійшов висновку про те, що необхідно зменшити розмір процентів за кредитним договором, на які позивач має право, до розміру отриманих відповідачем кредитних коштів, тобто до 23 613,97 грн.

Водночас, як вбачається з розрахунку заборгованості та виписки банку, на виконання умов кредитного договору відповідачкою було сплачено 4 014,08 грн., які зараховано в рахунок погашення заборгованості за основною сумою боргу (за тілом кредиту) та 13 015,92 грн., які зараховано в рахунок погашення заборгованості за відсотками.

Отже, позивач має право на отримання від відповідачки суми кредиту у розмірі 23 613,97 грн. та процентів за користування кредитом у розмірі 23 613,97 грн.

Однак, враховуючи оплати за тілом кредиту, за відсотками та відсотки у розмірі 2 059,45 грн., які нараховані поза строками договору, з ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 491029700 від 14.07.2020 у розмірі 28 138,49 грн., з яких:

- 19 599,89 грн. = (23 613,97 – 4 014,08) - сума заборгованості за тілом кредиту;

- 8 538,60 грн. = (23 613,97 - 13 015,92- 2 059,45) - сума заборгованості за відсотками.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у розмірі 57%.

Підстав для стягнення понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу у розмірі 4 446,51 грн. судом не встановлено з огляду на наступне.

Представником позивача в обґрунтування підстав для стягнення витрат на правничу допомогу до матеріалів справи долучено копію договору про надання послуг №1006 від 28.01.2025 року, укладеного між АТ «Сенс банк» та АО «СмартЛекс», за умовами якого замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) за підготовку і подання позовної зави в сумі 375 гривень, за отримання рішення суду 225 гривень, комісійну винагороду від стягнутих коштів на користь замовника 7,85%, копію довіреності від 22.07.2025 року №024539/25 виданої АТ «Сенс банк» адвокату Цимбалу В.І. та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я Цимбал В.І.

Водночас, договір 28.01.2025 року укладено між АТ «Сенс банк» та АО «СмартЛекс», однак довіреність банком видана адвокату Цимбал В.І. Доказів того, що даний адвокат працює або здійснює свою діяльність в АО «СмартЛекс» та дана довіреність видана на підставі укладеного договору від 28.01.2025 року не надано.

Тому, враховуючи викладене, з досліджених доказів, судом не встановлено достатніх підстав для стягнення витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 263-265, 282 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530, 549, 551, 610, 622, 625, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України,

В И Р І Ш И В :

Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. № 100) – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце мешкання: АДРЕСА_2 , на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. № 100, код ЄДРПОУ 23494714) заборгованість за кредитним договором № 491029700 від 14.07.2020, станом на 15.07.2025, на загальну суму 28 138 (двадцять вісім тисяч сто тридцять вісім) гривень 49 копійок, з яких: 19 599,89 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 8 538,60 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце мешкання: АДРЕСА_2 , на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. № 100, код ЄДРПОУ 23494714) судовий збір в розмірі 1 380 (одна тисяча триста вісімдесят) гривень 77 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Повний текст судового рішення складено 11 травня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Н.Г. Скользнєва