Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №560/1847/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1847/26

РІШЕННЯ

іменем України

11 травня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи «Центр пробації» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за несвоєчасний розрахунок. В обґрунтування позову зазначає, що станом на день видання наказу про виключення його зі списків особового складу відповідачем не був проведений повний розрахунок, у зв`язку з чим він має право на отримання зазначених виплат.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

У відзиві відповідач позов не визнає. Зазначає, що оскільки при виплаті позивачу коштів, належних при звільненні, був відсутній спір, підстави для застосування до спірних правовідносин положень про виплату середнього заробітку відсутні.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу в Державній установі "Центр пробації". Наказом начальника Державної установи від 06.12.2022 №681/к він з 09.12.2022 був виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

З наявних у справі доказів вбачається, що рішенням від 27.11.2025 у справі №560/19205/24 Хмельницький окружний адміністративний суд стягнув з Державної установи «Центр пробації» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.12.2022 по 29.02.2024 в сумі 91010,92 грн. з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Рішенням від 19.02.2026 у справі №560/21588/25 Хмельницький окружний адміністративний суд стягнув з Державної установи «Центр пробації» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 36801,09 грн. за період з 01.03.2024 по 31.07.2024 з відрахуванням з цієї суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Встановлено, що середній заробіток у цих справах було стягнуто у зв`язку з несвоєчасною виплатою позивачу заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.02.2025 у справі №560/16312/24 позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано Державну установу «Центр пробації» перерахувати та доплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 19.07.2022 по 09.12.2022 (а також інші належні за цей період додаткові види грошового забезпечення), здійснивши їх обчислення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України" станом на 01.01.2022, з урахуванням виплачених сум.

05.02.2026 відповідач на виконання цього рішення виплатив позивачу заборгованість по грошовому забезпеченню за період з 19.07.2022 по 09.12.2022 а також інші належні за цей період додаткові види грошового забезпечення, у розмірі 15958,09 грн., що вбачається з наданих суду письмових доказів і відповідачем не заперечується.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Згідно із статтею 116 КЗпП України (в редакції чинній на момент звільнення позивача) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму. Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

З 19.07.2022 набрав чинності Закон України від 01.07.2022 № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким викладено в новій редакції норму статті 117 КЗпП України, а саме встановлено обмеження, згідно з яким виплата працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюється не більш як за шість місяців.

Зміни у ст.116 та 117 КЗпП України підкреслюють намір законодавця не допустити випадків, за яких порушення прав працівника на своєчасний розрахунок при звільненні триває впродовж значного періоду часу. З урахуванням цих змін працівник повинен бути зацікавленим у швидкому ініціюванні та вирішенні спору, оскільки зволікання з тих чи інших причин у зверненні до суду не даватиме підстави в подальшому претендувати на виплату суми середнього заробітку за весь період, впродовж якого триває порушення його права на своєчасне отримання грошового забезпечення.

З огляду на дату проведення остаточного розрахунку з позивачем, до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 117 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин».

Як встановлено зі змісту письмових доказів, ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення 09.12.2022, отже у цей день з ним повинен був бути проведений остаточний розрахунок, тоді як 10.12.2022 є днем початку періоду невиплати.

Водночас, виплата середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за періоди з 09.12.2022 по 29.02.2024, з 01.03.2024 по 31.08.2024 вже була предметом судового розгляду у справах №560/19205/24, №560/21588/25 про що зазначалось вище.

Встановлено, що відповідачем 05.02.2026 було виплачено позивачу заборгованість по грошовому забезпеченню у розмірі 15958,09 грн. Отже, з урахуванням рішень суду у справах №560/19205/24, №560/21588/25, у цій справі (№560/1847/26) спірною є виплата середнього заробітку за період з 01.09.2024 по 04.02.2026 (включно), оскільки 05.02.2026 відбувся остаточний розрахунок з позивачем.

Судом встановлено, що середньоденне грошове забезпечення позивача становить 414,52 грн. (жовтень 2022 - 12571,30 грн. + листопад 2022 - 12714, 30 грн. /61 день).

За період затримки остаточного розрахунку з 01.09.2024 по 04.02.2026 (з урахуванням обмеження часу виплати 6 місяцями відповідно до вимог чинної редакції статті 117 КЗпП України) підлягають врахуванню 184 календарних дні. Сума середнього заробітку за цей період, розрахована згідно з Порядком №100, становить 76271,68 грн. (414,52 грн. х 184 дні).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 у справі №489/6074/23 зазначає про те, що з огляду на компенсаційний характер відповідальності за статтею 117 КЗпП України і виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України. Суд при вирішенні подібного спору має оцінювати обставини справи (зокрема, розмір боргу) для визначення справедливого розміру компенсації, який може дорівнювати середньому заробітку за шість місяців, однак може бути і значно меншим, але в будь-якому разі не може перевищувати цю встановлену законом межу.

У пунктах 105 -106 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом №2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати. Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями розміру простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.

Отже, враховуючи зазначене вище, Велика Палата Верховного Суду вважала справедливим підходом розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку враховуючи відсоткове співвідношення суми заборгованості від загального розміру належних при звільненні виплат, та зменшення відшкодування до суми, співмірної з виплаченою заборгованістю.

Відповідно до відомостей розрахункового листка за грудень 2022, у якому зазначаються усі види виплат, які нараховані позивачу при звільненні, розмір грошового забезпечення до виплати склав 69738,37 грн.

Оскільки позивачу вже здійснювались виплати середнього заробітку за період несвоєчасного розрахунку на підставі рішень суду на загальну суму понад 100000 грн., і періоди, за які здійснювались виплати, частково співпадають з періодом, який позивач зазначає у цьому позові, заявлену ним суму компенсації 478356,08 грн. суд вважає явно неспівмірною і такою, що підлягає зменшенню.

З огляду на принцип співмірності, який застосовується Верховним Судом у справах цієї категорії, суд зменшує суму виплати, розраховану за Порядком №100, до суми, співставної/ співмірної з сумою виплати, яка відбулась 05.02.2026, і визначає її на рівні 15958,09 грн.

Оскільки відповідач не довів відсутність у позивача права на отримання відповідних виплат, а позивачем, в свою чергу, не доведено обґрунтованість заявленої ним суми виплати, позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов - задоволити частково.

Визнати протиправною невиплату Державною установою «Центр пробації» ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.09.2024 по 04.02.2026 (з урахуванням обмеження часу виплати 6 місяцями відповідно до вимог статті 117 КЗпП України)

Стягнути з Державної установи «Центр пробації» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.09.2024 по 04.02.2026 (з урахуванням обмеження часу виплати 6 місяцями відповідно до вимог статті 117 КЗпП України) в сумі 15958,09 грн. (з вирішенням питання податків, зборів та інших обов`язкових платежів відповідно до вимог закону).

У задоволенні решти вимог позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 11 травня 2026 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )

Відповідач:Державна установа «Центр пробації» (вул. Юрія Іллєнка, 81,м. Київ,04050 , код ЄДРПОУ - 41847154)

Головуючий суддя І.С. Козачок