Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №520/20825/24 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 травня 2026 року № 520/20825/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" (вул. Полтавський шлях, буд. 192,м. Харків,61098, код ЄДРПОУ07905262) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військового інституту танкових військ Національного технічного університету Харківський політехнічний інститут, яка полягає у не здійсненні нарахування та виплати в належному розмірі грошового забезпечення (основних та додаткових видів), в період з 30.01.2021 по 12.05.2023;

- зобов`язати Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету Харківський політехнічний інститут перерахувати грошове забезпечення (щомісячні основні види, додаткові та одноразові додаткові виплати - грошову допомогу на оздоровлення) за 2021, 2022, 2023 роки, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру встановленого в поточному році прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року та 1 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт (згідно додатків до постанови КМУ № 704) відповідно, та доплату різниці, з врахуванням вже виплачених сум за період з 30.01.2021 по 12.05.2023;

- зобов`язати Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету Харківський політехнічний інститут перерахувати компенсацію за 27 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік з врахуванням вже виплачених сум;

- зобов`язати Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету Харківський політехнічний інститут перерахувати компенсацію за 45 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік з врахуванням вже виплачених сум;

- зобов`язати Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету Харківський політехнічний інститут перерахувати вихідну допомогу при звільненні з врахуванням вже виплачених сум;

- зобов`язати Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету Харківський політехнічний інститут перерахувати грошову компенсацію за не використані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2021 рік з врахуванням вже виплачених сум;

- зобов`язати Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету Харківський політехнічний інститут перерахувати грошову компенсацію за не використані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік з врахуванням вже виплачених сум;

- зобов`язати Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету Харківський політехнічний інститут перерахувати грошову компенсацію за не використані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 рік з врахуванням вже виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем було вчинено протиправні дії, які полягають у нарахуванні та виплаті з 30.01.2021 по 12.05.2023 основних та додаткових видів грошового забезпечення, а також грошової допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023 рік, вихідну допомогу при звільненні, компенсацію за 27 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рок та за 45 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рок, а також грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2021, 2022, 2023 рік. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою суду прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі. Також, запропоновано відповідачу в п`ятнадцятиденний строк з дня одержання копії ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на адміністративний позов разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені (зокрема, докази нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення в період з 30.01.2021 по 12.05.2023) або заяву про визнання позову та надати до суду докази надіслання (подання) копії відзиву іншим учасникам справи.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу через систему "Електронний суд" та надійшла в електронний кабінет користувача, що підтверджується електронною роздруківкою.

Однак, представник відповідача правом подання до суду відзиву на позов не скористався, заяви про визнання позову або будь-якої іншої до суду не подав.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про наслідки неподання відзиву на позов та необхідних документів або заяви про визнання позову до суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 зобов`язано Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" надати до суду докази нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення в період з 30.01.2021 по 12.05.2023 із вказівкою на прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня відповідного року, який був використаний при розрахунку позивачу грошового забезпечення за кожний період; докази нарахування та виплати позивачу компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік, 2023 рік; докази нарахування та виплати позивачу компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2021-2023 роки; докази нарахування та виплати позивачу компенсації вихідної допомоги при звільненні.

На виконання ухвали суду, відповідач надав до суду наступні документи: - копія розрахунково-платіжної відомості №203 на виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за квітень 2024 року; - копія розрахунково-платіжної відомості №193 на виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за квітень 2024 року; - копія грошового атестату ОСОБА_1 від 30.04.2024; - довідка про розмір грошового забезпечення майора ОСОБА_1 з 30.01.2021 по 12.05.2023; - довідка-розрахунок грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, належної до виплати ОСОБА_1 , за період з 2021 по 2023 рік; календарні дні щорічної основної відпустки, належної до виплати ОСОБА_1 за період з 2022 по 2023 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення із списків особового складу; - довідка-розрахунок грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, належної до виплати ОСОБА_1 , за період з 2015 по 2024 рік; - довідка розрахунок відрахованих із грошового забезпечення коштів за 15 днів щорічної основної відпустки за 2024 рік; довідка-розрахунок одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби ОСОБА_1 .

Відповідно до положень ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно приписів ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 30.01.2021 по 30.04.2024 проходив військовому службу у Військовому інституті танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут».

Позивач є учасником бойовий дій, що підтверджується посвідчення серії НОМЕР_2 від 15.05.2015.

Відповідно до Витягу із Наказу від 30.04.2024 №127 позивача з 30.04.2024 звільнено з військової служби через сімейні обставини.

Зі змісту якого вбачається, що щорічна основна відпустка за 2022 рік використана тривалістю 18 діб (з 07 по 24 лютого 2022 року).

Щорічна основна відпустка за 2023 рік не надавалась.

Щорічна основна відпустка за 2024 рік використана тривалістю 30 діб (з 28 грудня 2023 року по 13 січня 2024 року, з урахуванням часу необхідного для проїзду 2 доби, з 01 лютого по 17 лютого 2024 року, з урахуванням часу необхідного для проїзду 2 доби).

Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплачено грошову компенсацію:

за 27 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік у сумі 39931,20 грн.;

за 45 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік у сумі 66552,00 грн.

Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити грошову компенсацію за 2015-2024 року за 140 діб невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій у сумі 207050,67 грн.

Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, відповідно до Інструкції про порядок виплачено грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, не отримав.

Виплачено одноразову грошову допомогу по звільненню відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 25 календарних років у сумі 554600,00 грн.

Позивачем зазначено, що у період проходження військової служби нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося не в повному обсязі, а саме: у період з 30.01.2021 по 12.05.2023 без врахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року та 1 січня 2023 року.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України та порядок встановлення державних стандартів.

Частиною четвертою статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 р. (далі - Постанова №704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Так, п. 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

На момент набрання чинності постановою № 704 (01.03.2018) п. 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із п. 6 постанови № 103, а саме: “ 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14”.

Тобто, станом на 01.03.2018 п. 4 постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".

Отже, з 29.01.2020 є нечинною редакція пункту 4 Постанови №704 в редакції Постанови №103, та застосовується первісна редакція пункту 4, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14".

Суд вказує, що при вирішенні питання щодо можливості застосування мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини при обрахунку посадового окладу, необхідно врахувати, те що пунктом 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №1774-VIII, який набрав чинності 01 січня 2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Приписи пункту 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України №1774-VIII були чинними, як на дату прийняття постанови Кабінету Міністрів України №704, так і станом після 29.01.2020 та неконституційними не визнавалися.

Приписами Закону України від 05.10.2000 №2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (далі по тексту - Закон №2017-III) врегульовано правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій.

Згідно зі ст.1 Закону №2017-ІІІ, державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

Відповідно до ст.6 Закону №2017-ІІІ, базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти.

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Разом з цим, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Відповідно до п.8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII “Про Державний бюджет України на 2019 рік” було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

У свою чергу, Закони №294-IX, №1082-IX, №1928-IX та №2710-IX таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, на 2020 - 2023 роки відповідно, не містили.

Суд зазначає, що положення п.4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом №294-ХІ не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Юридична природа соціальних виплат, у тому числі пенсій, розглядається не лише з позицій права власності, але й пов`язує з ними принцип захисту “законних очікувань” (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід`ємними елементами правової держави та принципу верховенства права.

Враховуючи те, що положення п.4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню п.4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - у 2020 році Закону №294-IX, у 2021 році - Закону №1082-ІХ, у 2022 році - Закону №1928, у 2023 році - Закону №2710-IX із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік)".

У постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 Верховний Суд дійшов висновку, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Отже, з 29.01.2020, а саме, з дня набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18, у військовослужбовців виникли правові підстави для перерахунку грошового забезпечення виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Також, суд враховує, що виплата грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням за останньою займаною штатною посадою.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з довідки про розмір грошового забезпечення від 18.03.2025 № 515, позивачу у липні 2021 року виплачена грошова допомога на оздоровлення у розмірі 16414,28 грн, у вересні 2022 року у розмірі 20871,68 грн, у квітні 2023 року у розмірі 36574,80 грн.

З викладеного слідує, що грошова допомога на оздоровлення має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Стосовно перерахунку та виплати грошової допомоги, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2022 - 2023 роки та за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2021- 2023 роки, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Абзацом 7 пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їхнього призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу визначено здійснювати в порядку, що затверджується, зокрема, Міністром оборони (стаття 9 Закону №2011-XII).

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджено наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 року № 260 (далі – Порядок № 260).

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення, зокрема, включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Пунктом 16 розділу І Порядку № 260 передбачено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Виплата грошової допомоги на оздоровлення здійснюється відповідно до розділу ХХІІІ Порядку № 260, згідно з пунктом 6 якого передбачено, що розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

За правилами пункту 5 розділу ХХХІІ Порядку № 260 одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються: звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.

Відповідно до Витягу із Наказу від 30.04.2024 №127 позивача з 30.04.2024 звільнено з військової служби через сімейні обставини.

Зі змісту наказу вбачається, що щорічна основна відпустка за 2022 рік використана тривалістю 18 діб (з 07 по 24 лютого 2022 року). Щорічна основна відпустка за 2023 рік не надавалась. Щорічна основна відпустка за 2024 рік використана тривалістю 30 діб (з 28 грудня 2023 року по 13 січня 2024 року, з урахуванням часу необхідного для проїзду 2 доби, з 01 лютого по 17 лютого 2024 року, з урахуванням часу необхідного для проїзду 2 доби).

Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплачено грошову компенсацію:

за 27 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік у сумі 39931,20 грн.;

за 45 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік у сумі 66552,00 грн.

Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити грошову компенсацію за 2015-2024 року за 140 діб невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій у сумі 207050,67 грн.

Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, не отримав.

Виплачено одноразову грошову допомогу по звільненню відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 25 календарних років у сумі 554600,00 грн.

Враховуючи наведене суд доходить висновку про визнання протиправною бездіяльність Військового інституту танкових військ Національного технічного університету Харківський політехнічний інститут, яка полягає у не здійсненні нарахування та виплати в належному розмірі грошового забезпечення (основних та додаткових видів), в період з 30.01.2021 по 12.05.2023 та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види, додаткові та одноразові додаткові виплати - грошову допомогу на оздоровлення) за 2021, 2022, 2023 роки, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру встановленого в поточному році прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року та 1 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт (згідно додатків до постанови КМУ № 704) відповідно, та доплату різниці, з врахуванням вже виплачених сум за період з 30.01.2021 по 12.05.2023, а також здійснити перерахунок та виплату компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023 роки, вихідної допомоги при звільнені, грошової компенсації за невикористанні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2021-2023 роки, у урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо інших тверджень сторін, то суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58), відповідно до якої: принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Згідно з частиною 1 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" (вул. Полтавський шлях, буд. 192,м. Харків,61098, код ЄДРПОУ07905262) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії- задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військового інституту танкових військ Національного технічного університету Харківський політехнічний інститут, яка полягає у не здійсненні нарахування та виплати в належному розмірі грошового забезпечення в період з 30.01.2021 по 12.05.2023.

Зобов`язати Військову інститут танкових військ Національного технічного університету Харківський політехнічний інститут перерахувати грошове забезпечення (щомісячні основні види, додаткові та одноразові додаткові виплати - грошову допомогу на оздоровлення) за 2021, 2022, 2023 роки, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру встановленого в поточному році прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року та 1 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт (згідно додатків до постанови КМУ № 704) відповідно, та доплату різниці, з врахуванням вже виплачених сум за період з 30.01.2021 по 12.05.2023.

Зобов`язати Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету Харківський політехнічний інститут здійснити ОСОБА_1 перерахунок компенсації за 27 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік та за 45 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру встановленого в поточному році прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2022 року та 1 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно постанови КМУ № 704, з врахуванням вже виплачених сум.

Зобов`язати Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету Харківський політехнічний інститут перерахувати ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру встановленого на момент звільнення, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно постанови КМУ № 704, з врахуванням вже виплачених сум.

Зобов`язати Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету Харківський політехнічний інститут перерахувати ОСОБА_1 грошову компенсацію за не використані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2021 - 2023 роки, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру встановленого в поточному році прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року та 1 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно постанови КМУ № 704 відповідно, з врахуванням вже виплачених сум.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мороко А.С.