Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №520/2548/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2026 р. № 520/2548/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову командира військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) у не наданні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, визначеною додатком 5 до Положення «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Збройних Сил України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) повторно розглянути документи щодо обставин отримання солдатом ОСОБА_1 травми 30 жовтня 2024 під час виконання обов`язків військової служби в районі бойових дій, під час захисту Батьківщини, за формою, визначеною додатком 5 до Положення «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністра Оборони України від 14.08.2008 року №402;

- зобов`язати командира військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) надати Довідку про обставини травми встановленого зразка ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_4 з 02.03.2022 року по 02.03.2025 року, після чого був звільнений у запас відповідно до Витягу з наказу №63 від 02.03.2025.

Позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, зокрема, відповідно до Довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації №1573/723 від 10.03.2025, солдат ОСОБА_1 дійсно в період з 02.03.2022 по 06.03.2022, з 17.04.2023 по 24.08.2023, з 04.09.2023 по 16.12.2023, з 27.12.2023 по 21.02.2024, з 03.03.2024 по 13.07.2024. з 25.07.2024 по 24.11.2024, 23.12.2024 по 28.02.2025 у складі 113 ТрО брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

26.10.2024 року позивач отримав бойове травмування поблизу населеного пункту АДРЕСА_4 , а саме — цефалгічний синдром та відповідну довідку про обставини травми № 1573/352 від 07.02.2025 року.

Також 30.10.2024 року позивач отримав аналогічну Вибухову травму поблизу населеного пункту Улакли, Волноваського району, Донецької області.

Позивач подавав рапорт 02.07.2025 військовій частині НОМЕР_4 про видачу Довідки про обставини травми (контузії) щодо отримання травми 30.10.2024, проте отримав відмову.

В адміністративному позові позивач посилається на те, що після звернення представника позивача з адвокатським запитом до військової частини НОМЕР_4 щодо видачі відповідної довідки, відповідь надало командування військової частини НОМЕР_2 . Командиром військової частини НОМЕР_2 15.08.2025 призначено службове розслідування з приводу видачі Довідки про обставини поранення (травму, контузію, каліцтво) щодо травми, отриманої 30.10.2024 згідно Витягу з наказу №798/агд від 15.08.2025.

02.10.2025 року надійшла відповідь на адвокатський запит представника позивача від адвокатської частини НОМЕР_2 за вих. № 1571/ВихЗВГ/1177 щодо результатів службового розслідування за фактом невидачі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) солдату ОСОБА_1 .

За результатами проведеного службового розслідування було направлено витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 19.09.2025 № 386/1од, яким відмовлено у видачі Довідки.

Листом військової частини НОМЕР_2 від 10.12.2025 №1571/20947 у відповідь на звернення позивача до військового омбудсмена від 16.11.2025 відповідач повідомив про порядок отримання/видачі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), визначеної Додатком 5 до наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», та зазначив, що довідка про обставини травми формується начальником медичної служби та затверджується підписом командира військової частини на підставі наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.

Також відповідачем було зазначено, що наказ командира військової частини про поранення військовослужбовця здійснюється на підставі рапортів командира підрозділу, журналів бойових дій, бойового донесення, картки передового району, первинної медичної картки (форма 100), додатку 2 до Постанови з медичного забезпечення Збройних Сил України на особливий період тощо.

Крім того, у вказаному листі відповідач повідомив, що відповідно до вимог директиви Генерального штабу Збройних Сил України від 22.05.2025 №Д-321/65/дск та директиви Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 22.05.2025 №Д-22/дск військова частина НОМЕР_2 є правонаступником військової частини НОМЕР_4 .

Також судом встановлено, що листом військової частини НОМЕР_4 від 10.07.2025 №1573/2161 позивачу було повідомлено, що відповідно до бойових розпоряджень ТГр «Велика Новосілка» військова частина НОМЕР_4 протягом жовтня 2024 року виконувала завдання щодо відсічі збройної агресії з боку російської федерації та не виконувала бойових (спеціальних) завдань в районі н.п. Улакли Волноваського району Донецької області в жовтні 2024 року.

Крім того, у зазначеному листі відповідач вказав, що у військовій частині НОМЕР_4 не зафіксовано надходження рапортів з доповіддю про травмування (поранення, контузію, каліцтво) військовослужбовця ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_5 , а також за даними медичної служби військової частини НОМЕР_4 жодних звернень від позивача з приводу травмування 30.10.2024 не було.

Разом із тим, листом військової частини НОМЕР_2 від 22.10.2025 №1571/15229, адресованим командиру військової частини НОМЕР_5 , відповідач також зазначив, що у вказаний у зверненні період населений пункт Улакли Донецької області до смуги батальйонного району оборони військової частини НОМЕР_4 не входив.

Водночас, відповідно до доповідної записки за результатами службової перевірки стосовно інформації, викладеної у зверненні колишнього військовослужбовця військової частини НОМЕР_4 , яке надійшло на адресу Головного управління захисту прав військовослужбовців за №432/ВихЗВГ/1652 від 17.10.2025, встановлено, що солдат ОСОБА_1 проходив службу у підпорядкуванні командира 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_4 та виконував бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) у складі ТГр «Велика Новосілка».

Також у вказаній доповідній записці зазначено, що факт безпосередньої участі позивача у бойових діях підтверджується довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України та захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, виданою військовою частиною НОМЕР_4 від 10.03.2025 №1573/723.

Судом також встановлено, що відповідно до рапорту позивача від 02.07.2025, адресованого командиру військової частини НОМЕР_4 , позивач просив надати йому довідку про обставини травми за формою, визначеною додатком 5 до Положення №402, та зазначав, що 30.10.2024 після бойового виходу в зоні бойових дій в районі н.п. Улакли Донецької області під час роботи РСЗВ та артилерійського обстрілу противника отримав вибухову травму, у зв`язку з чим медиком бригади була видана форма 100 при пораненні та надано медичну допомогу.

Крім того, позивач зазначав, що 31.10.2024 його було евакуйовано до військового госпіталю у АДРЕСА_6 , де він проходив огляд та лікування.

Відповідно до записів книги обліку поранених та хворих медичної роти військової частини НОМЕР_2 за період з 28.09.2024 по 04.12.2024 міститься запис №170 щодо ОСОБА_1 , в якому зазначено: «Поранення 30.10.2024 о 08 год. 10 хв., надходження на даний етап медичної евакуації 31.10.2024 о 12 год. 20 хв., ВСВ Улакли. ВТ (30.10.2024) цефалгічний синдром».

Вважаючи протиправною відмову командира військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України у не наданні довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, визначеною додатком 5 до Положення «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ).

Згідно із статтею 1 Закону №3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, в Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Поряд з тим, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частиною 10 статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України.

Відповідно до статті 1 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров`я від 19.11.1992 №2801-XII (далі - Закон №2801-XII) законодавство України про охорону здоров`я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров`я.

Статтею 70 Закону №2801-XII передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при військових комісаріатах і закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Відповідно до частини 6 статті 2 Закону №2232-XII одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Згідно із статтею 1 Закону України Про оборону України від 6 грудня 1991 року №1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до статті 1 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12.05.2015 №389-VIII (далі Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, було введено воєнний стан. Строк дії Указу в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України та триває на час розгляду даної справи.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України № 548-XIV від 24.03.1999 (далі Статут внутрішньої служби Збройних Сил України).

Статтею 9 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Так, за нормами статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо)

Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника (стаття 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).

Відповідно до статей 18-19 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці перебувають під захистом держави і мають усю повноту прав і свобод, закріплених Конституцією України.

Держава гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей соціальний і правовий захист відповідно до законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Статтею 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, зокрема, зобов`язання командира (начальника), зокрема до обов`язків командира входить обов`язок, щодо необхідності знати потреби і запити особового складу, приймати рішення за його заявами, скаргами та іншими зверненнями; організовувати своєчасну видачу всіх видів забезпечення та перевіряти його повноту; під час вирішення питань, пов`язаних з трудовою діяльністю працівників, суворо додержуватися законодавства про працю.

Відповідно до частини 2 статті 260 Статуту у разі якщо травма (поранення, контузія, каліцтво) військовослужбовця спричинена діями противника, відповідне розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва) не проводиться. Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається протягом п`яти днів та у такий самий строк направляється до закладу охорони здоров`я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту (у тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту), військовозобов`язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв`язку з виконанням обов`язків військової служби і аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, Державній спеціальній службі транспорту визначає Інструкція про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністерства оборони України № 332 від 27.10.2021 (далі Інструкція № 332).

За приписами пункту 1 розділу І Інструкції №332 ця Інструкція визначає процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту (у тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту), військовозобов`язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовці), отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв`язку з виконанням обов`язків військової служби і аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, Державній спеціальній службі транспорту (далі - військові частини).

Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції №332, ця Інструкція поширюється на військові частини та військовослужбовців, крім військовослужбовців, які отримали гостре професійне захворювання (отруєння), поранення, контузію, травму, каліцтво, зникли, померли або загинули внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій або проведення операції Об`єднаних сил.

Випадки гострого професійного захворювання (отруєння), поранення, контузії, травми, каліцтва, зникнення, смерті або загибелі військовослужбовців внаслідок бойових уражень або дій з боку противника є бойовими людськими втратами і обліку як нещасні випадки не підлягають.

Випадки гострого професійного захворювання (отруєння), поранення, контузії, травми, каліцтва, зникнення, смерті або загибелі військовослужбовців, що сталися в районі ведення бойових дій або проведення операції Об`єднаних сил, але не пов`язані з бойовими ураженнями або діями з боку противника, розслідуються згідно з вимогами цієї Інструкції.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Інструкції №332 розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання ним обов`язків військової служби, унаслідок чого зафіксовано шкоду здоров`ю, зокрема, від одержання ним поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного отруєння, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, отримання інших ушкоджень унаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрус, зсув, повінь, ураган тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, комахами, іншими представниками флори і фауни (далі - нещасні випадки), які призвели до звільнення від виконання обов`язків військової служби військовослужбовця на один день і більше, а також у випадку смерті військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби.

Пунктом 8 розділу ІІ Інструкції №332 визначено, що комісія з розслідування нещасного випадку проводить розслідування протягом п`яти робочих днів з дня її утворення.

Комісія з розслідування нещасного випадку зобов`язана:

обстежити місце нещасного випадку, одержати письмові та усні пояснення (провести опитування) свідків і осіб, які причетні до події, та одержати письмові пояснення потерпілого, якщо це можливо;

з`ясувати обставини та причини, що призвели до нещасного випадку, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам;

визначити вид події, що призвела до нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), причини нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та обладнання, устаткування, машини, механізми, транспортні засоби, експлуатація яких призвела до настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), відповідно до Класифікатора видів подій, причин, обладнання, устаткування, машин, механізмів, транспортних засобів, що призвели до настання нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, який наведений у додатку 3 до цієї Інструкції;

скласти акт проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) за формою НВ-2 наведеною у додатку 4 до цієї Інструкції (далі - акт за формою НВ-2) та акт про нещасний випадок (зникнення, смерть) під час виконання обов`язків військової служби за формою НВ-3 наведеною у додатку 5 до цієї Інструкції (далі - акт за формою НВ-3) у разі, якщо нещасний випадок (смерть) визнаний комісією з розслідування таким, що пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, і надати їх командиру військової частини на затвердження. Акти підписуються головою комісії та її членами. У разі незгоди зі змістом акта член комісії підписує його з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово і додає до акта за формою НВ-2, як його невід`ємну частину.

До акта додаються письмові пояснення (опитування) свідків, потерпілого, а за потреби також схеми, фотографії, витяги з експлуатаційної документації та інші документи, що характеризують місце події (устаткування, машини, апаратура, територія, будівля тощо), медичний висновок щодо діагнозу потерпілого, наявності в його організмі алкоголю (наркотичних засобів чи токсичних або отруйних речовин).

Пунктом 18 розділу ІІ Інструкції №332 визначено, що за результатами розслідування командир військової частини протягом двох робочих днів після затвердження актів за формами НВ-2 та НВ-3 видає наказ, в якому зазначаються:

дата, місце та обставини, за яких стався нещасний випадок;

військове звання, прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) та дата народження потерпілого військовослужбовця;

вид, характер і локалізація поранення, травми, контузії, каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я;

коли стався нещасний випадок (під час виконання обов`язків військової служби чи ні);

перебував чи ні потерпілий військовослужбовець в стані алкогольного сп`яніння або під впливом наркотичних чи токсичних або отруйних речовин;

порушення нормативно-правових актів, що спричинили нещасний випадок або були супутніми факторами його настання, посадові особи, які допустили ці порушення;

заходи з попередження подібних нещасних випадків у майбутньому.

На підставі наказу командира військової частини складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) у двох примірниках за формою наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800 (далі - Положення про військово-лікарську експертизу).

Згідно з пунктом 25 розділу ІІ Інструкції №332, контроль за своєчасним і об`єктивним розслідуванням, документальним оформленням та обліком нещасних випадків, виконанням заходів щодо усунення їх причин та вирішення спірних питань з цього приводу здійснюється старшими командирами та відповідними військовими органами нагляду чи контролю залежно від їх функцій, компетенції та повноважень.

Отже, виданню військовослужбовцю довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) передує певна процедура, визначена вказаною Інструкцією № 332, та її оформлення належить до виключної компетенції спеціально уповноваженого на те органу, відповідно до висновків, зазначених в акті комісією з розслідування нещасного випадку.

При цьому, отримання травми військовослужбовцем під час проходження військової служби є підставою для проведення у встановленому порядку розслідування, за наслідками якого складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), яка надалі враховується ВЛК під час прийняття постанови про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв.

Порядком проведення службового розслідування у Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства Оборони України від 21 листопада 2017 року №608 визначені підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.

Пунктом 5 розділу ''І. Загальні положення'' Порядку №608 встановлено, що розслідування нещасних випадків, професійних захворювань, аварій проводиться відповідно до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360, на заміну якої прийнято Інструкцію № 332.

Відповідно до пункту 15 розділу ''ІІІ. Порядок проведення службового розслідування'' Порядку №608 одночасне проведення декількох службових розслідувань за одним випадком вчинення правопорушення не допускається.

Згідно з пунктом 1 розділу ''V. Оформлення результатів службового розслідування'' Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

У пункті 6 розділу ''V. Оформлення результатів службового розслідування'' Порядку №608 вказано, що після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Згідно з п.1.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008 (далі Положення № 402), військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Пунктом 21.7 Положення № 402 встановлено, що постанова ВЛК про причинний зв`язок травми (поранення, контузії, каліцтва) та її наслідків приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або висновку, зазначеного в Акті проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, Акті про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332, у разі проведення розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва). Також до ВЛК надається медична документація про первинне звернення за медичною допомогою військовослужбовця безпосередньо після одержання травми (поранення, контузії, каліцтва).

Оригінали або копії довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), Акта проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, Акта про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332, надсилаються (передаються) військовою частиною (закладом, установою) до закладу охорони здоров`я в електронній або паперовій формі.

На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється не менше ніж у 2 примірниках. Один із примірників довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) подається у ВЛК з метою встановлення причинного зв`язку травми (поранення, контузії, каліцтва) з військовою службою. Примірник довідки обов`язково зберігається в особовій справі військовослужбовця.

Тобто, даним положенням передбачено видання довідок про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) Додаток 5.

Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) - це документ, в якому міститься інформація про обставини, при яких військовослужбовець отримав травму, поранення чи каліцтво. Видається за підписом командира в/ч на підставі наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.

З аналізу вказаних норм, суд дійшов до висновку про те, що отримання травми військовослужбовцем під час проходження військової служби є підставою для проведення у встановленому порядку розслідування, за наслідками якого складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), яка надалі враховується ВЛК під час прийняття постанови про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв.

Суд також враховує, що порядок здійснення в особливий період обміну медичними та іншими документами військовослужбовців між закладами охорони здоров`я державної та комунальної власності, державними установами Національної академії медичних наук, в яких військовослужбовці перебували (перебувають) на лікуванні, та військовими частинами, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2023 № 901.

Відповідно до пункту 9 цього Порядку військова частина протягом одного календарного дня розглядає отримані від закладу охорони здоров`я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки документи і за результатами їх розгляду надсилає через систему електронного документообігу до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який зазначено в рапорті військовослужбовця, або закладу охорони здоров`я, де він перебуває на лікуванні, документи, зазначені в абзацах другому та третьому пункту 5 цього Порядку (зокрема, довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).

Оригінал довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) надсилається військовою частиною військовослужбовцю за його зверненням на зазначену ним адресу та у разі потреби до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зазначеного в його рапорті, або закладу охорони здоров`я, де він проходить лікування.

З аналізу вказаних правових норм можливо зробити висновок, що процес оформлення довідки про обставини травми може ініціювати як командування військової частини на підставі рапорту командирів або медичних документів, так і сам військовослужбовець шляхом подання відповідного рапорту, якщо раніше таке питання не було порушене командуванням. Подання рапорту є необхідною умовою для початку оформлення документа, якщо ініціатива не виходила від командування військової частини. Саме цей механізм забезпечує можливість належного службового реагування на випадки отримання військовослужбовцями поранень та каліцтв, а також дозволяє командуванню здійснити всі необхідні заходи для документування цих подій.

Наказом Міністерства оборони України від 06.10.2020 за №363 затверджено Інструкцію з ведення Історичного формуляра, Історичної довідки та Журналу бойових дій (надалі по тексту також - Інструкція №363).

У розділі IV Інструкції №363 визначено порядок ведення Журналу бойових дій. Журнал бойових дій ведеться у військових частинах (їх підрозділах), а також на кораблях 1-го, 2-го та 3-го рангів з моменту отримання наказу, директиви про залучення до ведення бойових дій до моменту завершення виконання завдань у районі бойових дій. Журналу бойових дій надається гриф обмеження доступу відповідно до відомостей, які містяться в ньому. Ведення Журналу бойових дій здійснюється у довільній формі на підставі оперативних директив, бойових наказів, розпоряджень, зведень, бойових донесень тощо, а також усних розпоряджень старших начальників і командирів (додаток 2).

Відповідно до пункту 2 розділу IV Інструкції №363 ведення журналу здійснюється посадовою особою, призначеною наказом командира військової частини.

Інструкцією №363 у розділі IV вказано обов`язкові складові Журналу бойових дій, а саме:

-дата запису;

-загальна обстановка перед початком операції (бою);

-бойовий склад та угруповання своїх військ та військ противника;

-співвідношення сил і засобів;

-коротке викладення завдання військовій частині (підрозділу); рішення командира та бойові завдання, поставлені підпорядкованим частинам (підрозділам);

-уточнені рішення та розпорядження, які віддавалися командирами (начальниками) чи були отримані від старших начальників;

-дані про захоплення полонених та трофеї;

-втрати своїх військ і противника;

-можливі висновки та пропозиції щодо тактики застосування військ (сил).

Крім того, до Журналу бойових дій можуть додаватися звітні карти, схеми бойових епізодів, характерних укріплень, фотоілюстрації, копії інших документів тощо.

Журнал бойових дій після завершення ведення підлягає внесенню в Опис справ постійного зберігання.

Міністром оборони України 23.06.2022 видано окреме доручення №912/з/29, пункт 3 якого передбачає, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі бойового наказу, журналу бойових дій або рапорту командира підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконанні бойових спеціальних завдань.

З огляду на вищенаведені норми, суд приходить до висновку, що обставина отримання травми військовослужбовцем, повинні відображатися у журналі бойових дій.

Розділом V Інструкції № 332 визначено особливості розслідування нещасних випадків, що сталися в районах бойових дій або проведення операції Об`єднаних сил.

Відповідно до пункту 1 розділу V Інструкції №332 у разі настання нещасних випадків, зазначених у пункті 1 розділу II та пункті 1 розділу III цієї Інструкції, що сталися в районі ведення бойових дій або проведення операції Об`єднаних сил, свідок або військовослужбовець, який виявив нещасний випадок, повинен негайно надати потерпілому військовослужбовцю домедичну допомогу, а за можливості - екстрену медичну допомогу і за потреби вжити всіх можливих заходів щодо евакуації потерпілого військовослужбовця до військового або найближчого закладу охорони здоров`я та повідомити найближчого за місцезнаходженням старшого командира (начальника), у безпосередньому або в прямому підпорядкуванні якого на час настання нещасного випадку перебував потерпілий військовослужбовець.

Командир (начальник), який отримав повідомлення про нещасний випадок, першочергово зобов`язаний:

- негайно після прибуття на місце нещасного випадку організувати надання потерпілому військовослужбовцю домедичної допомоги, а за можливості - невідкладної (екстреної) медичної допомоги та за потреби - його евакуацію до закладу охорони здоров`я у разі, якщо ці заходи не були здійснені свідком нещасного випадку або військовослужбовцем, який його виявив;

- оглянути та обстежити місце нещасного випадку, за наявності необхідних засобів здійснити його фото- або відеофіксацію;

- опитати прямих та опосередкованих свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб, отримати від них письмові пояснення;

- скласти ескіз або схему місця, де стався нещасний випадок;

- отримати за можливості письмові пояснення військовослужбовців, витяги з наказів або їх копії та інші документи, що підтверджують виконання потерпілим військовослужбовцем під час настання нещасного випадку обов`язків військової служби (пункт 2 розділу V Інструкції №332)

Приписами пункту 3 розділу V Інструкції №332 передбачено, що командир (начальник), який отримав повідомлення про нещасний випадок, після вжиття ним першочергових заходів, зазначених у пункті 2 цього розділу, складає, особисто підписує рапорт та за можливості негайно надсилає (надає) його разом з зібраними ним безпосередньо на місці нещасного випадку матеріалами (пояснення, ескізи, схеми та інші документи) командиру військової частини, у складі якої на дату настання нещасного випадку проходив службу потерпілий військовослужбовець.

У рапорті зазначаються: дата і час настання нещасного випадку; стислий опис та характеристика місця нещасного випадку; відомості про потерпілого військовослужбовця: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), число, місяць та рік народження; стислий опис обставин та ймовірних причин нещасного випадку; вид, характер та локалізація травми або поранення, що отримав потерпілий від нещасного випадку військовослужбовець; відомості про свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб; інформація про обсяг домедичної допомоги або невідкладної (екстреної) медичної допомоги, наданої безпосередньо на місці нещасного випадку; заклад охорони здоров`я, у який евакуйовано потерпілого військовослужбовця; час та дата складення рапорту, посада, військове звання, підпис, власне ім`я прізвище командира (начальника), який склав рапорт.

В силу правового регулювання пункту 4 розділу V Інструкції №332 командир військової частини після отримання рапорту зобов`язаний організувати проведення розслідування та його документальне оформлення згідно з вимогами цієї Інструкції.

За результатами розслідування командир військової частини видає наказ по військовій частині.

Таким чином, зі змісту даного пункту слідує, що в разі настання нещасного випадку з військовослужбовцем розслідування проводиться командуванням частини до якої він відряджений та складається відповідний акт, на підставі якого видається наказ та довідка про обставини одержання травми (поранення, контузії, каліцтва).

Аналіз наведених законодавчих приписів свідчить про те, що отримання травми військовослужбовцем під час проходження військової служби є підставою для проведення у встановленому порядку розслідування, за наслідками якого складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), яка надалі враховується ВЛК під час прийняття постанови про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв.

Суд звертає увагу, що Інструкція №332 не передбачає проведення розслідування лише у тому випадку, якщо військовослужбовець отримав травму внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій або проведення антитерористичної операції, і такі випадки є бойовими людськими втратами і обліку, як нещасні випадки, не підлягають.

Разом з тим, предметом спору у даній справі є правомірність відмови відповідача у належному розгляді рапорту позивача щодо оформлення довідки про обставини травми, яка, за твердженням позивача, була отримана 30.10.2024 внаслідок дій противника під час виконання обов`язків військової служби.

Суд зазначає, що відповідач, відмовляючи позивачу у видачі довідки про обставини травми, послався переважно на те, що військова частина НОМЕР_4 у жовтні 2024 року не виконувала бойових завдань безпосередньо у районі АДРЕСА_5 , що рапорти про травмування позивача 30.10.2024 не надходили, а за даними медичної служби військової частини НОМЕР_4 звернення позивача з приводу травмування 30.10.2024 не зафіксовані.

Разом із тим, суд вважає такі висновки відповідача передчасними та такими, що зроблені без належної оцінки усіх наявних документів, які мали істотне значення для вирішення питання щодо оформлення довідки про обставини травми.

Так, матеріалами справи підтверджено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 у період з 02.03.2022 по 02.03.2025.

Позивач звільнений у запас 02.03.2025, що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 02.03.2025 №63.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_4 від 10.03.2025 №1573/723 ОСОБА_1 у складі НОМЕР_6 окремої бригади територіальної оборони брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, зокрема, у період з 25.07.2024 по 24.11.2024.

Суд також бере до уваги, що довідкою про обставини травми військової частини НОМЕР_4 від 07.02.2025 №1573/352 підтверджено отримання позивачем 26.10.2024 бойового травмування поблизу н.п. Шахтарське Волноваського району Донецької області під час виконання бойового завдання поблизу вказаного населеного пункту внаслідок вогневого ураження з боку противника, а саме цефалгічного синдрому.

Зазначене має значення справи, оскільки свідчить про перебування позивача у відповідний період у районі виконання завдань, пов`язаних із відсіччю збройної агресії російської федерації, а також про попереднє документальне підтвердження факту отримання ним бойового травмування у вказаний період.

Судом встановлено, що 02.07.2025 позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_4 із рапортом, в якому просив надати йому довідку про обставини травми за формою, визначеною додатком 5 до Положення №402, щодо травмування 30.10.2024. У цьому рапорті позивач зазначив, що 30.10.2024 після бойового виходу в зоні бойових дій у районі н.п. Улакли Донецької області під час роботи РСЗВ та артилерійського обстрілу противника отримав вибухову травму, був прийнятий до медиків, йому було видано форму 100 та надано медичну допомогу.

При цьому до рапорту позивачем були додані пояснення про обставини отримання травми, копія довідки про безпосередню участь у бойових діях форми 6 та копія медичної форми 100 невідкладної допомоги. Тобто позивач не обмежився лише власними твердженнями, а надав документи, які підлягали перевірці та оцінці відповідачем.

Суд звертає увагу, що згідно відомостей з книги обліку поранених та хворих медичної роти військової частини НОМЕР_2 за період з 28.09.2024 по 04.12.2024, а саме запису №170 щодо ОСОБА_1 , убачається, що: «Поранення 30.10.2024 о 08 год. 10 хв.; надходження на даний етап медичної евакуації 31.10.2024 о 12 год. 20 хв.; ВСВ Улакли; ВТ (30.10.2024) цефалгічний синдром».

Також у матеріалах справи наявна первинна медична картка форми 100 від 31.10.2024, в якій зафіксовано звернення позивача за медичною допомогою та зазначено діагноз: вибухова травма від 30.10.2024, цефалгічний синдром.

Наведені документи безпосередньо спростовують висновок відповідача про відсутність будь-яких звернень позивача за медичною допомогою з приводу травмування 30.10.2024.

Крім того, у листі військової частини НОМЕР_2 від 22.10.2025 №1571/15229 наведені пояснення медика ОСОБА_2 , відповідно до яких 31.10.2024 о 12 год. 20 хв. до СП «МЕД» медичної роти військової частини НОМЕР_2 був доставлений військовослужбовець військової частини НОМЕР_4 солдат ОСОБА_1 ; під час збору скарг, анамнезу та огляду йому була надана перша медична допомога та оформлена первинна медична картка форми 100 від 31.10.2024 з діагнозом: «ВТ від 30.10.2024. Цефалгічний синдром».

Отже, твердження відповідача про відсутність медичних звернень позивача з приводу травмування 30.10.2024 суперечить іншим наявним у справі доказам, зокрема запису №170 у книзі обліку поранених та хворих медичної роти військової частини НОМЕР_2 , медичній формі 100 від 31.10.2024 та поясненням медика ОСОБА_2 , викладеним у листі військової частини НОМЕР_2 від 22.10.2025 №1571/15229.

Суд також враховує, що у доповідній записці за результатами службової перевірки за зверненням позивача, яке надійшло на адресу Головного управління захисту прав військовослужбовців за №432/ВихЗВГ/1652 від 17.10.2025, зазначено, що позивач проходив службу у підпорядкуванні командира 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_4 та виконував бойові спеціальні завдання згідно з бойовими наказами/розпорядженнями у складі ТГр «Велика Новосілка». Факт безпосередньої участі позивача у бойових діях також підтверджено довідкою військової частини НОМЕР_4 від 10.03.2025 №1573/723.

Таким чином, матеріалами службової перевірки підтверджується, що у спірний період позивач перебував у складі військової частини, яка виконувала бойові завдання, а тому відмова відповідача ґрунтується виключно на формальному посиланні на те, що населений пункт Улакли не входив до смуги батальйонного району оборони військової частини НОМЕР_4 .

Суд зазначає, що факт невходження конкретного населеного пункту до смуги батальйонного району оборони сам по собі не є достатньою та безумовною підставою для відмови у розгляді питання щодо оформлення довідки про обставини травми, якщо наявні інші документи, які вказують на отримання військовослужбовцем травми у відповідний час, у районі бойових дій, після бойового виходу, та підтверджують звернення за медичною допомогою.

Більше того, відповідач у листі військової частини НОМЕР_2 від 10.12.2025 №1571/20947 зазначив, що наказ командира військової частини про поранення військовослужбовця видається на підставі, зокрема, рапортів командира підрозділу, журналів бойових дій, бойового донесення, картки передового району, первинної медичної картки форми 100, інших медичних документів. Отже, первинна медична картка форми 100 та записи медичної служби є саме тими документами, які мали бути належно досліджені відповідачем під час вирішення питання за рапортом позивача.

Суд наголошує, що належний розгляд рапорту військовослужбовця не може зводитися до формальної констатації відсутності рапорту командира підрозділу чи відсутності відповідного населеного пункту у смузі оборони. Відповідач зобов`язаний був дослідити всі надані позивачем та наявні у військовій частині документи у їх сукупності, встановити, які саме відомості вони підтверджують або спростовують, та прийняти вмотивоване рішення.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; добросовісно; розсудливо; пропорційно.

З огляду на встановлені обставини, суд доходить висновку, що оскаржувана відмова відповідача не відповідає критерію обґрунтованості, оскільки прийнята без повної та всебічної оцінки всіх доказів, що стосуються обставин отримання позивачем травми 30.10.2024, та без належного з`ясування змісту медичних документів, які фіксують звернення позивача за медичною допомогою після отримання вибухової травми.

При цьому суд не може підміняти військове командування та вирішувати питання про наявність або відсутність усіх умов для оформлення довідки про обставини травми. Оформлення такої довідки, встановлення її змісту, оцінка службових та медичних документів, а також прийняття відповідного управлінського рішення належать до повноважень військової частини як суб`єкта владних повноважень.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Враховуючи те, що відповідач не взяв до уваги дані у медичних документах щодо отримання позивачем поранення, які можуть мати суттєве значення для визначення причин травми позивача, зокрема, можливості її отримання під час виконання бойового завдання та з метою дотримання принципу пропорційності суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправною відмови командира військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 про видачу довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, визначеною додатком 5 до Положення «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402 та зобов`язання військової частини НОМЕР_2 повторно розглянути рапорт позивача від 02.07.2025 щодо оформлення довідки про обставини травми з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

В адміністративному позові позивач також просив стягнути судові витрати на правову допомогу з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно зі ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.134 КАС України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у справі позивачем до суду надано ордер серії АА № 1676014, копії договору №381 про надання правової допомоги від 02.02.2026, додаткового угоди №1 до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 02.02.2026, протоколу погодження договірної ціни від 02.02.2026, акту приймання-передачі виконаних робіт від 07.02.2026 до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 02.02.2026.

Відповідно до остаточного розрахунку суми судових витрат, які позивач понесе у зв`язку із розглядом адміністративної справи про визнання відмови військової частини НОМЕР_7 протиправною та зобов`язання вчинити дії, загальна сума судових витрат становить 13 000, 00 грн.

За приписами частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 7 статті 139 КАС України).

Відповідно до частин 3, 4 статті 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Положеннями частин 3, 4 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статті 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).

Згідно з частиною 6 статті 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 135 КАС України).

З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Положеннями статті 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу суд зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/WestAllianceLimited проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У даному випадку суд зазначає, що дана справа згідно положень статей 4, 12, 258, 262 КАС України є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами у справі.

При цьому, надаючи оцінку співмірності заявленої до відшкодування позивачем суми витрачених коштів на складання позовної заяви критеріям, встановленим ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що виходячи зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, враховуючи суть спірних правовідносин, беручи до уваги обсяг складеного адвокатом документа, суд доходить висновку, що співмірним розміром витрат на правничу допомогу в даному випадку є 9000 грн.

Враховуючи викладене, спираючись на досліджені докази, а також беручи до уваги принцип обґрунтованості та пропорційності розміру витрат на сплату послуг адвоката (правничу допомогу) до предмета спору, суд вважає, що у даному випадку справедливим і співмірним відшкодуванням витрат на професійну правничу допомогу буде сума у розмірі 9000 грн.

Враховуючи співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката із незначною складністю справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд дійшов висновку, що заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову командира Військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 про видачу довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, визначеною додатком 5 до Положення «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 02.07.2025 щодо оформлення довідки про обставини травми з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000 грн. (дев?ять тисяч гривень).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 11 травня 2026 року.

Суддя Н.А. Полях