Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №520/32173/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

11 травня 2026 р. справа № 520/32173/25

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківської області щодо включення періоду страхового стажу з 05.02.2002 по 30.09.2019 до періоду, за яким обчислюється заробітна плата для перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Харківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) із застосуванням індивідуального коефіцієнту зарплати 2,40071 за виключенням періодів з 05.02.2002 до 30.09.2019, і виплатити заборгованість, яка виникла з 11.09.2020 у зв`язку з неправильним нарахуванням пенсії;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями п. 3 та п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України, якими унормовано що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 у справі №520/16152/2020 позивача переведено з пенсії по втраті годувальника на пенсію за віком з 11.09.2020. Ознайомившись з розрахунком пенсії позивачу стало відомо, що пенсію за віком обчислено при страховому стажі 38 років 2 місяці 2 дні із середньомісячної заробітної плати 10306,88 грн. за період роботи з грудня 1992 року по грудень 1997 року на підставі довідок про заробітну плату від 24.03.2020 №10-24/910 та від 30.04.2020 №10-24/1312 та за весь період з 01.07.2000 по 30.09.2019 із застосуванням індивідуального коефіцієнту заробітної плати за період з грудня 1992 року по грудень 1997 року та з 01.07.2000 по 30.09.2019, розмір якого склав 2,10825. Позивач звернулась із заявою до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області №17247/У-2000-25 від 10.06.2025, в якій просила здійснити перерахунок пенсії з урахуванням положень ст. 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням індивідуального коефіцієнту зарплати за період з грудня 1992 року по грудень 1997 року та з 01.07.2000 по 05.02.2002. Відповідач надав відповідь листом №16608-17247/У-03/8-2000/25 від 24.06.2025, в якій повідомив, що з причини відсутності у електронній пенсійній справі документів, на підставі яких було розраховано пенсію за віком до 14.03.2011 (дата переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника), поновити при виконанні рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 у справі 520/16152/2020 виплату пенсії за віком, розраховану із застосуванням індивідуального показника заробітної плати на дату її первинного призначення (розрахунку) - не має підстав. Позивач вважає дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо нездійснення перерахунку пенсії із застосуванням індивідуального коефіцієнту заробітної плати 2,40071 (застосування індивідуального коефіцієнту зарплати за період з грудня 1992 року по грудень 1997 року та з 01.07.2000 по 31.01.2002 рр., де період з 01.09.2000 до 31.01.2002 виключається (періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 Закону 1058-IV) протиправними. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду.

Відповідач правом надання відзиву на позовну заяву не скористався. Відповідно до положень ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Суд зазначає, що відповідачем не зазначено поважних причин неподання відзиву на позов, відповідно суд кваліфікує неподання відзиву на позов як визнання позову відповідачем.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що у 2002 році ОСОБА_1 призначено пенсію за віком. З 14.03.2011 позивача переведено з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 у справі №520/16152/2020 визнано протиправним та скасовано рішення Відділу з питань перерахунків пенсії №28 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №9797 від 16.09.2020.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.09.2020 з урахуванням висновків суду у даній справі.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 у справі №520/16152/2020 за результатами повторного розгляду заяви від 11.09.2020 ОСОБА_1 переведено з пенсії у зв`язку з втратою годувальника на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV із врахуванням архівних довідок адміністрації м. Стаханів Луганської народної республіки від 24.03.2020 за №10-24/910 та від 30.04.2020 за №10-24/1312 про заробітну плату за період з 1992 року по 1997 рік.

Пенсію обчислено при страховому стажі 38 років 2 місяці 2 дні із середньомісячного заробітку за весь період робити з 01.02.1992 по 30.11.1997 та за весь період страхового стажу з 01.07.2000 по 30.09.2019. Коефіцієнт страхового стажу дорівнює 0.38167. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії складає 10306,88 грн. (із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески 4888,83 грн. (3764,40*1,17*1,11), індивідуальний коефіцієнт для обчислення заробітної плати - 2.10825).

Розмір пенсії станом на 11.09.2020 становив 4070,79 грн., в тому числі: розмір пенсії за віком (10306.88*0.38167) - 3933,83 грн., доплата за понаднормовий стаж (за 8 років) - 139,96 грн.

В подальшому розмір пенсії змінювався відповідно до змін в діючому законодавстві та розмір пенсії склав: з 01.12.2020 - 4075,35 грн., з 01.07.2021 - 4082,15 грн., з 01.12.2021 - 4088,55 грн., з 01.03.2021 - 4508,07 грн., з 01.07.2021 - 4514,87 грн., з 01.12.2021 - 4521, 27 грн., з 01.03.2022 - 5132,58 грн., з 01.07.2022 - 5140,02 грн., з 01.10.2022 - 5440,02 грн., з 01.12.2022 - 5445,30 грн., з 01.03.2023 - 6425,94 грн., з 16.07.2023 - 6581,94 грн., з 01.03.2024 - 7077,68 грн., з 01.03.2025 - 7814,44 грн.

10.06.2025 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою вх. №17247/У-2000-25, в якій просила здійснити перерахунок пенсії з урахуванням положень ст. 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням індивідуального коефіцієнту зарплати за період з грудня 1992 року по грудень 1997 року та з 01.07.2000 по 05.02.2002.

Листом від 24.06.2025 №16608-17247/У-03/8-2000/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повідомило про відсутність підстав поновити при виконанні рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 у справі 520/16152/2020 виплату пенсії за віком, розраховану із застосуванням індивідуального показника заробітної плати на дату її первинного призначення (розрахунку) з причини відсутності у електронній пенсійній справі документів, на підставі яких було розраховано пенсію за віком до 14.03.2011 (дата переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника). Заробітну плату для обчислення пенсії за віком визначено у порядку статті 40 Закону №1058-IV.

Позивач вважає протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківської області щодо включення періоду страхового стажу з 05.02.2002 по 30.09.2019 до періоду, за яким обчислюється заробітна плата для перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 , у зв`язку з чим звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.04.2026 №1058-IV (далі - Закон №1058) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною першою статті 27 Закону №1058-IV встановлено, що розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П розмір пенсії, у гривнях; Зп заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 25 Закону №1058-IV коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії визначається із заокругленням до п`яти знаків після коми за формулою: Кс = (См х Вс) / (100 % х 12), де: Кс коефіцієнт страхового стажу; См сума місяців страхового стажу; Вс визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.

Відповідно до абзаців першого-шостого частини другої статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи. Згідно з абзацами восьмим-дванадцятим частини другої статті 40 Закону № 1058 IV коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою: Кз = Зв : Зс, де: Кз коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи; Зв сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зс середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), а в разі одноразової сплати єдиного внеску відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне

З наведеної формули слідує, що розмір заробітної плати (доходу) є прямо пропорційним розміру коефіцієнту заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Згідно з частиною 3 статті 45 Закону №1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Відповідно до частини 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Також, у відповідності до пункту 3 Порядку проведення перерахунку пенсії без додаткового звернення особи відповідно до частини 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який затверджено постановою Правління Пенсійного фонду України від 18.05.2018 №10-1, перерахунок пенсії проводиться пенсіонеру, який після призначення (перерахунку) пенсії продовжував працювати та має не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої (якого) призначено (попередньо перераховано) пенсію або із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії

Згідно з постановою Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №160/1052/19 чинне законодавства не наділяє орган Пенсійного фонду України правом самостійно змінювати періоди страхового стажу, за які взято заробітну плату для обчислення розміру пенсії при її призначенні або останньому перерахунку.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи, при перерахунку розміру пенсії відповідач самостійно визначив періоди страхового стажу, з якого обчислена зарплата без участі, згоди та бажання позивача, що призвело до зменшення коефіцієнту зарплати.

При здійсненні розрахунку пенсії позивача з 11.09.2020 Головним управлінням Пенсійного фонду України Харківської області обрано метод обчислення пенсії, при якому враховується показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески (за 2014-2016 рр.) на момент призначення пенсії станом на 05.02.2002 та заробітна плата з 01.07.2000 по 30.09.2019, що призвело до зменшення коефіцієнту зарплати з 2,40071, визначеного під час призначення пенсії вперше у 2002 році, до - 2,10825, що не заперечується відповідачем у справі.

Таким чином, дії відповідача у цій справі щодо включення періоду страхового стажу з 05.02.2002 по 30.09.2019 до періоду, за яким обчислюється заробітна плата для перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 носять протиправний характер. Відтак, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Харківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 11.09.2020 із застосуванням індивідуального коефіцієнту зарплати 2,40071 за виключенням періодів з 05.02.2002 до 30.09.2019.

Розглядаючи позовні вимоги щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити заборгованість, яка виникла з 11.09.2020, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З аналізу викладеного суд зазначає, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб факт порушення був обґрунтованим. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Визначення обсягу вимог, що підлягають судовому захисту є диспозитивним правом позивача. При цьому, підстави, з якими позивач пов`язує виникнення у нього права на звернення до суду і для задоволення його вимог, визначаються позивачем самостійно. Суд під час прийняття постанови вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються і яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин (стаття 244 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи вищезазначене, судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.

Зважаючи на ті обставини, що перерахунок пенсії позивача із застосуванням індивідуального коефіцієнту зарплати 2,40071 за виключенням періодів з 05.02.2002 до 30.09.2019, щодо якого заявлено позовні вимоги, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області на час звернення позивача до суду проведений не був та у зв`язку з чим право позивача на виплату недоотриманих сум пенсії відповідачем порушено не було, підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 381-1 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Згідно з ч. 5 ст. 382 КАС України за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.

Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Приписи ч. 1 ст. 382 КАС України, кореспондують з закріпленими у п. 4-1 ч. 6 ст. 246 КАС України приписами, згідно з якими, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується здійснення судового контролю, передбаченого частинами п`ятою, шостою статті 382 цього Кодексу.

Отже, судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може встановити під час прийняття рішення у справі.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду першої інстанції, та накладенням штрафу на керівника у разі відмови у прийнятті звіту.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Суд зауважує, що правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

При цьому, аби застосувати спосіб судового контролю, суд повинен мати обґрунтовані сумніви у виконанні суб`єктом владних повноважень свого конституційного обов`язку - виконання судового рішення, що відповідає позиції Верховного Суду, наведеній, зокрема, у постановах від 03.04.2019 по справі №820/4261/18, від 09.07.2019 по справі №826/17587/18, від 22.08.2019 по справі №522/10140/17, від 22.12.2020 по справі №440/1810/19, від 25.02.2021 по справі №640/13599/20, від 30.03.2021 по справі №580/3376/20, від 27.04.2021 по справі №460/418/20, від 13.09.2021 по справі №20/3888/21, від 02.12.2021 по справі №808/1156/18.

З урахуванням наведеного, враховуючи, що позивачем не наведено обґрунтувань та не надано доказів, що підтверджують необхідність застосування процесуального інституту судового контролю за виконанням судового рішення, визначеного ст. 382 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення такого судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі, а тому відповідна вимога позивача задоволенню не підлягає.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 19, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо включення періоду страхового стажу з 05.02.2002 по 30.09.2019 до періоду, за яким обчислюється заробітна плата для перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Харківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 11.09.2020 із застосуванням індивідуального коефіцієнту зарплати 2,40071 за виключенням періодів з 05.02.2002 до 30.09.2019.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Біленський О.О.