Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №520/4856/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2026 р. № 520/4856/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо припинення виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_1 як особі з інвалідністю ІІІ групи з 08.08.2025.

2. Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області відновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії по інвалідності як особі з інвалідністю ІІІ групи, з моменту фактичного припинення виплати пенсії 08.08.2025 року.

3. Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, пов`язані з розглядом цієї справи.

В обґрунтування позову зазначено, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо припинення виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_1 як особі з інвалідністю ІІІ групи з 08.08.2025 є протиправними та такими, що порушують права позивача на пенсійне забезпечення.

Ухвалою суду від 26.03.2026 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та отримана відповідачем через електронний кабінет, що підтверджується матеріалами справи.

Від відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, відзив на адміністративний позов не надходив, отже, своїм правом на подання відзиву по адміністративній справі відповідач не скористався.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та отримувала пенсію по інвалідності (ІІІ групи, загальне захворювання) відповідно до Закону України «Прозагальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі-Закон) з 23.04.2019 року по 08.08.2025 року.

08.08.2025 року позивачу припинено виплату пенсії по інвалідності, як особі з інвалідністю III групи.

Позивач звернулася до відповідача з заявою щодо підстав припинення їй виплати пенсії по інвалідності та поновлення виплати пенсії.

Відповідач листом від 22.01.2026 року № 4424-131/П-03/8-2000/26 повідомив зокрема, що в електронній пенсійній справі позивача відсутні документи, що підтверджують наявність групи інвалідності або відношення до категорії осіб, яких неможливо направити на проведення оцінювання повсякденного функціонування, визначеної пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 року № 1338 “Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи”, тому подовжувати виплату пенсії після 08.08.2025 року законні підстави відсутні.

02.02.2026 року позивач повторно звернувся до відповідача з заявою щодо поновлення виплати пенсії.

Відповідач листом від 23.02.2026 року № 11254-8875/П-03/8-2000/26 повідомив зокрема, що електронній пенсійній справі відсутні документи, що підтверджують наявність групи інвалідності або відношення до категорії осіб, яких неможливо направити на проведення оцінювання повсякденного функціонування, визначеної пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 року № 1338 “Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи”, тому подовжувати виплату пенсії після 08.08.2025 року законні підстави відсутні. Подовження виплати пенсії до 01.04.2026 року Законом не передбачено.

Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Призначення і виплата пенсії в Україні здійснюється згідно із Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі за текстом - Закон №1058-IV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Закон №1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

За приписами частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За змістом частини 1 статті 30 Закону № 1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

З наявних доказів, позивач отримувала пенсію по інвалідності з 23.04.2019 по 08.08.2025 як особа з інвалідністю ІІІ групи, при цьому в період з 01.05.2022 по 08.08.2025 виплата пенсії по інвалідності позивачу проводилася відповідно до підпункту 14-6.1 пункту 14-6 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" без результатів повторного огляду на період дії воєнного стану.

Підставою для припинення нарахування та виплати позивачу пенсії з 08 серпня 2025 року відповідач, із посиланням на положення пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України № 1338, зазначив відсутність у Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо визнання позивача особою з інвалідністю.

Оцінюючи дії відповідача у спірних правовідносинах суд зазначає, що відповідно до підпункту 14-6.1 пункту 14-6 розділу XV Закону № 1058-IV для осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, яким призначено пенсію по інвалідності або пенсію у зв`язку з втратою годувальника, у яких строк припинення виплати такої пенсії припадає на період дії воєнного стану, надзвичайного стану в Україні, у разі неможливості проходження повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування особи з причин, визначених Кабінетом Міністрів України, виплата пенсії продовжується до дати проведення повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування особи або протягом шести місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану, надзвичайного стану в Україні (для осіб, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у період дії воєнного стану, - не менш як на весь строк їхньої військової служби). Якщо при повторному огляді, оцінюванні повсякденного функціонування особі з інвалідністю встановлено іншу групу (підгрупу) інвалідності, розмір пенсії, виплату якої продовжено відповідно до цього пункту, переглядається з місяця, наступного за місяцем надходження повідомлення про встановлення інвалідності до територіального органу Пенсійного фонду України.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" установлено, що в разі коли особі інвалідність (із зазначенням строку повторного огляду) була встановлена до набрання чинності цією постановою відповідно до Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317 Питання медико-соціальної експертизи (Офіційний вісник України, 2009 р., № 95, ст. 3265), і строк повторного огляду припав на період воєнного стану на території України, але яка відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 8 березня 2022 року № 225 Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період воєнного стану на території України (Офіційний вісник України, 2022 р., № 25, ст. 1310) не проходила такий повторний огляд в медико-соціальних експертних комісіях:

чоловіки віком від 25 до 60 років, яким була встановлена друга або третя група інвалідності із зазначенням строку повторного огляду, зобов`язані у період з 1 квітня 2025 року до 1 листопада 2025 року пройти оцінювання повсякденного функціонування відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою;

інші особи, за винятком тих, кого неможливо направити на проведення оцінювання повсякденного функціонування, проходять оцінювання повсякденного функціонування до 1 квітня 2026 року.

До числа тих, кого неможливо направити на проведення оцінювання повсякденного функціонування, належать:

особи, місцем проживання яких є території, що включені до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій або тимчасової окупації;

особи, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, не чують, не розмовляють, не бачать (на обидва чи одне око), не мають очей (ока), кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, в яких наявне онкологічне захворювання, інтелектуальні порушення чи психічні розлади, церебральний параліч або інші паралітичні синдроми, причина інвалідності з дитинства.

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд зазначає, що оскільки інвалідність позивачу була встановлена з 23.04.2021, що вбачається з матеріалів справи та визнається сторонами, тобто до набрання чинності Постановою № 1338 (26.11.2024), та строк повторного огляду припав на період воєнного стану на території України, у зв`язку з чим позивачу продовжувалася виплата пенсії до 08.08.2025 включно, в даному випадку позивач зобов`язаний пройти медогляд до 01 квітня 2026 року для оцінювання повсякденного функціонування. До 01 квітня 2026 року інвалідність позивача вважається продовженою.

Відтак, твердження відповідача щодо правомірності припинення виплати пенсії по інвалідності позивачу з 08 серпня 2025 року у зв`язку з відсутністю у Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо визнання позивача особою з інвалідністю є необґрунтованими, зважаючи на право позивача на проходження повторного огляду в медико-соціальних експертних комісіях до 1 квітня 2026 року.

Інших підстав для припинення виплати позивачу пенсії по інвалідності з 08 серпня 2025 року матеріли справи не містять. Відповідних підстав відповідач суду не повідомив.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо припинення виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_1 як особі з інвалідністю ІІІ групи з 08.08.2025 є протиправними та такими, що порушують права позивача на пенсійне забезпечення.

А отже задля належного захисту прав позивача, відповідача слід зобов`язати відновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії по інвалідності як особі з інвалідністю ІІІ групи, з моменту фактичного припинення виплати пенсії, а саме з 08.08.2025 року.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Усі інші аргументи вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо припинення виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю ІІІ групи з 08.08.2025.

Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області відновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії по інвалідності як особі з інвалідністю ІІІ групи, з моменту фактичного припинення виплати пенсії, а саме з 08.08.2025 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.