Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №520/2024/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

11 травня 2026 р. справа № 520/2024/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Вернигори, буд. 17, м. Черкаси, Черкаський р-н, Черкаська обл., 18008, код ЄДРПОУ 21366538) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просить суд з урахуванням уточнених позовних вимог:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 23.12.2025 року за № 204050012365 Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу весь період роботи, зазначений в трудовій книжці в повному обсязі (з 01.09.1988 року по 16.12.2025 року (дата звернення), відповідно до положень статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та внести вказаний період в повному обсязі до електронної трудової книжки.

В обґрунтування позову зазначено, що недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку статусу при призначенні пенсії.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проси суд відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що заява позивачки від 16.12.2025 про призначення пенсії була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області за принципом екстериторіальності, відповідно до Порядку № 22-1 та винесено рішення № 204050012365 від 23.12.2025 про відмову у призначенні пенсії. За результатами розгляду наданих позивачкою документів встановлено, що її страховий стаж становить 32 років 07 місяців 10 днів. До страхового стажу зараховано всі періоди роботи. Враховуючи вищевикладене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області винесено рішення від 23.12.2025 року за № 204050012365 про відмову у призначенні пенсії.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суддя перебував у щорічній основній відпустці з 27.04.2026 по 10.05.2026.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши доводи позову, відзиву проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 16 грудня 2025 року звернулася до територіального відділу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №204050012365 від 23.12.2025 відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю визначеного законодавством пенсійного віку.

Позивач у позовні заяві стверджує, що до страхового стажу відповідачем не зараховано період роботи позивачки з 04.09.1992 по 21.08.1997 у Ізюмському оптико- механічному заводі.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі норми права.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII Про пенсійне забезпечення та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону N 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За приписами частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує стаж роботи (за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування), є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати стаж роботи на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.

Так, у ході судового розгляду судом встановлено, що відповідно трудової книжки позивачки серія НОМЕР_2 від 02.09.1998, містяться наступні період трудової діяльності:

- 04.09.1992 прийнята бухгалтером відділу №38 на час декретної відпустки працівника на "Ізюмському оптико- механічному заводі" (запис №3);

- 04.12.1992 переведена бухгалтером постійно в цьому ж відділі (запис №4);

- 13.01.1997 переведена головним бухгалтером в оздоровчу фірму "Отдих" (запис №5);

- 21.08.1997 звільнена за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗОТ України (запис №6).

Кожен з записів засвідчений підписом уповноваженої особи з прославленням відтиску печатки підприємств, вказані документи, на підставі яких внесено відповідні записи.

Утім, судом встановлено, що запис №6 трудової книжки містить виправлення, щодо дати звільнення.

Відповідно до архівної довідки від 30.12.2024 №13-31/259 виданої виконавчим комітетом Ізюмської міської ради Харківської області, в якій зазначено, що в архівному фонді Р-196 "Ізюмський оптико- механічний завод", в особових рахунках нарахування заробітної плати працівникам заводоуправління цеху №99 за 1991-1992 та 1993 -1994, значиться ОСОБА_1 , яка працювала на заводі, табельний №34569, якій з вересня 1992 року по грудень 1994 (включно) нараховувалася заробітна плата. В примітці зазначеної довідки містить інформація, що особові картки звільнених працівників за 1997 рік (справа №452), накази директора заводу з особового складу, накази начальника відділу кадрів заводоуправління цеху №99 за 1992, 1993 та 1997 роки, накази начальника відділу кадрів з особового складу за 1992, 1993 та 1997 роки не збереглися (внаслідок руйнування будівлі архівного відділу під час активних бойових дій та в період окупації міста), тому підтвердити період роботи ОСОБА_2 на "Ізюмський оптико- механічний завод" в 1992-1997 можливості немає.

Порядок ведення трудових книжок на момент початку трудової діяльності позивача (1993 рік) було врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 17.08.1993 за N 110 (далі - Інструкція № 58).

За змістом пункту 2.2 Інструкції №58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу

Пункт 2.12 цієї Інструкції визначає, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 Про трудові книжки працівників установлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналіз вказаних норм свідчить, що обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Такий правовий висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.

За висновком Верховного Суду у постанові від 06.03.2018 у справі № 754/14989/15-а не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці.

Отже, сам по собі факт наявності виправлення у записі трудової книжки не може бути безумовною підставою для неврахування відповідного періоду роботи до страхового стажу, якщо з інших наявних доказів вбачається реальність трудових відносин.

Суд зазначає, що записи у трудовій книжці позивачки щодо періоду роботи з 04.09.1992 по 21.08.1997 містять усі необхідні реквізити, зокрема: дату прийняття на роботу, переведення, звільнення, посилання на відповідні накази, підписи уповноважених осіб та відтиски печатки підприємства. Вказані записи є послідовними, узгодженими між собою та не містять суперечностей щодо факту виконання позивачкою трудових обов`язків. Крім того, архівною довідкою підтверджено факт нарахування заробітної плати позивачці у період з вересня 1992 року по грудень 1994 року, що свідчить про фактичне виконання нею трудових функцій на підприємстві.

Неможливість підтвердження частини періоду роботи первинними документами з причин їх втрати внаслідок бойових дій не може бути поставлена в провину позивачці та не може бути підставою для обмеження її права на пенсійне забезпечення.

Суд також враховує, що відповідач, маючи передбачені законом повноваження щодо витребування та перевірки документів, не надав суду доказів, які б спростовували факт роботи позивачки у спірний період.

Таким чином, сукупність наданих доказів дає підстави для висновку про підтвердження факту роботи ОСОБА_1 у період з 04.09.1992 по 21.08.1997, а отже, цей період підлягає зарахуванню до страхового стажу.

З урахування вищенаведеного суд дійшов до висновку, що рішення від 23.12.2025 року за № 204050012365 Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області підлягає скасуванню.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивачки спірний період роботи.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати щодо судового збору підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236 293, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Вернигори, буд. 17, м. Черкаси, Черкаський р-н, Черкаська обл., 18008, код ЄДРПОУ 21366538) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 23.12.2025 року за № 204050012365 Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Вернигори, буд. 17, м. Черкаси, Черкаський р-н, Черкаська обл., 18008, код ЄДРПОУ 21366538) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) період роботи з 04.09.1992 по 21.08.1997 в Ізюмському оптико- механічному заводі відповідно до трудової книжки серія НОМЕР_2 від 02.09.1998, з урахуванням висновків суду у цій справі.

Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Вернигори, буд. 17, м. Черкаси, Черкаський р-н, Черкаська обл., 18008, код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )суму судового збору у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 11 травня 2026 року.

Суддя Олексій КОТЕНЬОВ