Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №500/6778/25 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/6778/25

06 травня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що старший сержант ОСОБА_1 (далі позивач) станом на сьогодні проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 та займає посаду оператора 2 протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки. З січня цього року хворіє, проходить обстеження в різних медичних закладах (в т.ч. ВЛК) за місцем свого проживання (що підтверджується відповідними медичними документами).

Проте, з серпня цього року не отримує заробітну плату за проходження служби у в/ч відповідача. Дане стало підставою для звернення захисника (адвоката Володимира Дейнеки) з адвокатським запитом №264 від 23.09.2025 р. до МОУ.

У відповідь на адвокатський запит про причини невиплати позивачу з/п передбаченої Законом відповідач листом від 30.09.2025 р. №1494/4/7571 повідомив захиснику про те, що позивач вважається таким, що самовільно залишив в/ч,що підтверджується листом в/ч НОМЕР_1 від 30.09.2025 р. №1494/4/7571.

Дане стало підставою для звернення захисника позивача до відповідача з відповідним адвокатським запитом з вимогою надання останньому матеріалів службового розслідування щодо позивача.

28.10.2025 від відповідача захисник позивача отримав лист від 13.10.2025 №1494/2/8811 із наступними додатками (факт отримання захисником позивача даного листа підтверджується конвертом відповідача №6201102926967):

- Витягом із наказу командира в/ч НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 23.07.2025 р. за №204/нст;

- Витягом із наказу командира в/ч НОМЕР_2 (з адміністративно - господарської діяльності) від 23.07.2025 за №164/нагд «Про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення частини старшим сержантом ОСОБА_1 »;

- Актом службового розслідування від 28.07.2025 за №1497/23/126-В з додатками на 24 аркушах.

Наказом командира В/ч НОМЕР_2 від 23.07.2025 № 164/нагд призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення частини позивачем.

Згідно п.п. 3, 3.1. наказу командира в/ч НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 23.07.2025 р. АДРЕСА_1 ) №204/нст позивач вважається таким, що самовільно залишив в/ч НОМЕР_2 .

Тобто, докази які б мали свідчити про вину позивача у самовільному залишені частини мали б бути відображені у відповідному наказі складеному після службового розслідування.

Проте, в даному випадку: акт службового розслідування складений 28.07.2025 р., а наказ, згідно якого вважається відповідач таким, що самовільно залишив частину 23.07.2025 р. - складений за п`ять діб перед актом службового розслідування.

Відповідно до оскаржуваного наказу службове розслідування, яке розпочате щодо позивача після видання такого наказу - вважається не завершеним.

Позивач вважає оскаржуваний наказ відповідача, що стосується ОСОБА_1 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 03.12.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов через систему "Електронний суд" із відповідними письмовими доказами 16.12.2025. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.

Наказ (по стройовій частині) від 23.07.2025 за №204/ нст було видано військовою частиною НОМЕР_2 , а не її правонаступником - військовою частиною НОМЕР_1 , а отже позивач звертається до суду з позовною вимогою про скасування неіснуючого наказу військової частини НОМЕР_1 .

Окрім того, повідомляє, що Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про визнання дій протиправними та скасування наказу, який насправді було видано військовою частиною НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 23.07.2025 за №204/нст в частині, що його стосується, з порушенням строку, встановленого частиною 5 статті 122 КАС України та не надав заяву про поновлення цього строку та доказів поважності причин його пропуску.

За результатами розгляду акту та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу (пункт 2 розділу VI Порядку). Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Відповідно до приписів Дисциплінарного статуту підставою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є наявність самого дисциплінарного порушення, при цьому вид дисциплінарного стягнення визначається особою, яка вирішує питання про його накладення.

Системний аналіз наведених норм, свідчить про те, що підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов`язків, порушення військової дисципліни.

Отже, за змістом вказаних норм у випадку самовільного залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, з метою встановлення вини такого військовослужбовця, а також уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню таких дій, відповідно до вимог частини 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та частини 4 статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, має бути проведено службове розслідування.

Незгода позивача зі спірним наказом пов`язана з висновками Відповідача про те, що Позивач самовільно залишив військову частину (місце служби).

На виконання вказаних правових норм та у зв`язку з виявленням факту самовільного залишення Позивачем місця служби, начальником медичної служби - начальником медичного пункту військової частини НОМЕР_2 капітаном медичної служби ОСОБА_2 подано рапорт від 23.07.2025 за № 2137/р про те, що 21.07.2025 Позивач - старший сержант ОСОБА_1 колишній оператор 2 протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки був виписаний після стаціонарного лікування з КНП «Тернопільська обласна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради та не прибув до пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 до АДРЕСА_2 .

Цим ж наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 23.07.2025 за №204/нст Позивача визначено вважати таким, що з 23.07.2025 він самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 та з цього ж дня, тобто з 23.07.2025, призупинено виплату його грошового забезпечення.

Отже, спірним наказом лише встановлено факт самовільного залишення Позивачем місця служби і він є розпорядчим документом для внесення відповідних відомостей про військову службу військовослужбовця до його облікових документів.

Наведені нормативні акти не визначають, що облік факту відсутності військовослужбовця на службі у зв`язку з самовільним залишенням ним частини чи місця служби має здійснюватися виключно після проведення відносно такого військовослужбовця службового розслідування, чи провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 172-11 КУпАП, чи досудового розслідування або судового розгляду у кримінальному провадженні за ст. 407 КК України.

Отже, дії щодо винесення наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 23.07.2025 за №204/нст в частині встановлення факту самовільного залишення Позивачем місця служби - є правомірними.

На підставі викладеного представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.

Представником позивача 22.12.2025 надіслано через систему "Електронний суд" уточнену позовну заяву.

Представником позивача 27.02.2026 надіслано через систему "Електронний суд" додаткові пояснення, де зазначено, що уточнену позовну заяву залишити без розгляду.

Ухвалою суду від 03.03.2026 відкладено в режимі відеоконференції розгляд справи на 09.04.2026 о 10:00 год. та продовжено строк розгляду справи на 2 місяці.

Ухвалою суду від 09.04.2026, постановленою в судовому засіданні, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) оголошено перерву до 06.05.2026 о 11:00 год.

Представником відповідача 30.04.2026 надіслано через систему "Електронний суд" клопотання про долучення додаткових доказів.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити повністю з мотивів викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову, просив в його задоволенні відмовити.

В даному судовому засіданні за спільною згодою сторін здійснено перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

Старший сержант ОСОБА_1 проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 та займає посаду оператора 2 протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки. З січня цього року хворіє, проходить обстеження в різних медичних закладах (в т.ч. ВЛК) за місцем свого проживання, що підтверджується відповідними медичними документами.

Проте, з серпня цього року не отримує заробітну плату за проходження служби у в/ч відповідача. Дане стало підставою для звернення захисника (адвоката Володимира ДЕЙНЕКИ) з адвокатським запитом №264 від 23.09.2025 р. до МОУ.

У відповідь на адвокатський запит про причини невиплати позивачу з/п передбаченої Законом відповідач листом від 30.09.2025 р. №1494/4/7571 повідомив захиснику про те, що позивач вважається таким, що самовільно залишив в/ч, що підтверджується листом в/ч НОМЕР_1 від 30.09.2025 р. №1494/4/7571.

Дане стало підставою для звернення захисника позивача до відповідача з відповідним адвокатським запитом з вимогою надання останньому матеріалів службового розслідування щодо позивача.

28.10.2025 від відповідача захисник позивача отримав лист від 13.10.2025 №1494/2/8811 із наступними додатками (факт отримання захисником позивача даного листа підтверджується конвертом відповідача №6201102926967):

- Витягом із наказу командира в/ч НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 23.07.2025 за №204/нст;

- Витягом із наказу командира в/ч НОМЕР_2 (з адміністративно - господарської діяльності) від 23.07.2025 за №164/нагд «Про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення частини старшим сержантом ОСОБА_1 »;

- Актом службового розслідування від 28.07.2025 за №1497/23/126-В з додатками на 24 аркушах.

Ознайомившись із вказаними документами відповідача позивач вважає, що вони є неприпустимими та такими, які не містять прийняття відповідачем кінцевого рішення, а тому застосування до позивача такого виду юридичної відповідальності перебуває поза межами правового поля.

Наказом командира В/ч НОМЕР_2 від 23.07.2025 № 164/нагд призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення частини позивачем.

Згідно ч. 3 означеного наказу службове розслідування завершити до 02 серпня 2026 року. Відповідно до ч. 5 даного наказу останній довести до відома особового складу в частині, що його стосується. Означені пункти даного наказу станом на сьогодні командуванням відповідача не виконані.

У ході даного службового розслідування уповноваженими особами відповідача 23.07.2025 складено доповідь про факт самовільного залишення в/ч НОМЕР_2 (неприбуття з закладу охорони здоров`я в розташування підрозділу в районі виконання завдань).

Згідно з ч. 3 акту службового розслідування від 28.07.2025 р. н.п. Івано - Шийчине 1497/23/126-В «за результатам службового розслідування начальнику групи з`ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушень військової частини НОМЕР_2 підготувати проект наказу командира в/ч НОМЕР_2 «Про результати проведення службового розслідування за фактом самовільного залишення в/ч старшим сержантом ОСОБА_1 ». Такого відповідачем зробленого не було.

Згідно з службовою характеристикою відповідача - позивач за станом здоров`я не спроможний виконувати свої службові обов`язки в повному обсязі, дане підтверджується речення 2 абзацу 3 службової характеристики відповідача щодо позивача.

Більше того, командуванню відповідача відомо було про те, що позивач хворіє з 2025 про що свідчать медичні документи. Не зважаючи на це, матеріали службового розслідування свідчать про протилежне.

Однак, згідно п.п. 3, 3.1. наказу командира в/ч НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 23.07.2025 р. АДРЕСА_1 ) №204/нст позивач вважається таким, що самовільно залишив в/ч НОМЕР_2 .

Тобто докази, які б мали свідчити про вину позивача у самовільному залишені частини мали б бути відображені у відповідному наказі складеному після службового розслідування. Проте, в даному випадку: акт службового розслідування складений 28.07.2025, а наказ, згідно якого вважається відповідач таким, що самовільно залишив частину 23.07.2025 - складений за п`ять діб перед актом службового розслідування.

Не погодившись із оскаржуваним наказом відповідача, що стосується ОСОБА_1 , позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

У частині другій статті 9 цього Закону установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Абзацом другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан.

Цього ж дня (24.02.2022) Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

На виконання цих указів Кабінет Міністрів України видав постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.

Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

У цій постанові Кабінет Міністрів України визначив перелік військовослужбовців за видами військових формувань, на яких поширено дію цієї постанови, підстави та розмір вищевказаної додаткової винагороди.

Водночас реалізація цитованих приписів указаної постанови вимагала визначення порядку та умов виплати такої додаткової винагороди, виходячи з того, що формулювання «а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах» є нечітким та породжує істотні труднощі у його правозастосуванні, що, насамперед, пов`язано із застосуванням сполучника «або», який має розділовий характер.

Конкретизація умов, визначених цитованим положенням пункту 1 Постанови № 168, залежить від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, у зв`язку з чим подальшими змінами, внесеними постановою від 07.07.2022 № 793 (застосовується з 24.02.2022), Постанова № 168 доповнена пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 № 1934-XII Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII).

Наказом Міністра оборони України від 01.04.2022 № 98, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.04.2022 за № 382/37718 (застосовується з 24.02.2022), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Так, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07.03.2022 № 248/1217, від 25.03.2022 № 248/1298, від 18.04.2022 № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) телеграмами (діяли до 01.06.2022), Окреме доручення від 23.06.2022 № 912/з/29 (діяло до 31.01.2023).

31.01.2023 набрав чинності наказ Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 44 «Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 за № 177/39233, яким доповнено Порядок № 260 новим розділом «XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану».

Термін «порушення, оголошене наказом командира (начальника)», означає, що командир (начальник) видає наказ, яким офіційно фіксує сам факт порушення та/або визначає вид стягнення за нього.

Відповідно до оскаржуваного наказу службове розслідування, яке розпочате щодо позивача після видання такого наказу - вважається не завершеним.

Подібні обставини досліджувались ВС у постанові від 07.10.2025 у справі №200/3514/23.

В даному випадку акт службового розслідування складений 28.07.2025, а наказ, згідно якого вважається відповідач таким, що самовільно залишив частину 23.07.2025 - складений за п`ять діб перед актом службового розслідування.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачем, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для відшкодування судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати дії військової частини НОМЕР_1 щодо винесення наказу (по стройовій частині) від 23.07.2025 н.п. Івано - Шийчине №204/нст в частині, що стосується старшого сержанта ОСОБА_1 оператора 2 протитанкового відділення протитанкового взводу вогневої підтримки протиправними.

Визнати протиправним та скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.07.2025 АДРЕСА_1 №204/нст в частині щодо старшого сержанта ОСОБА_1 оператора 2 протитанкового відділення протитанкового взводу вогневої підтримки (п.п. 3 та 3.1. даного наказу).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 06 травня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_3 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач:

- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_4 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 ).

Головуючий суддя Подлісна І.М.