Рішення від 07 травня 2026 р. у справі №440/594/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/594/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги:

визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 у звільненні з військової служби в запас молодшого сержанта ОСОБА_1 на підставі п. «г» п.2 ч.4 та п.3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення у запас з урахуванням висновків суду та звільнити ОСОБА_1 у запас на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 та пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", а саме необхідність здійснювати постійний догляд за одним зі своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю 1 чи 2 групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі також відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ) про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою від 26.01.2026 відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників; витребувано докази.

Аргументи учасників справи

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав, що проходить військову службу по мобілізації у Військовій частині НОМЕР_2 . Мати позивача, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 потребує постійного стороннього догляду та є особою з інвалідністю 2 групи. Позивач вважав цей факт підставою для звільнення позивача з військової служби під час воєнного стану у зв`язку з сімейними обставинами. Позивач стверджував, що подавав рапорт про звільнення з військової служби на підставі пп. "г" частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ, за сімейними обставинами, у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним зі своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який с особою з інвалідністю 1 чи 2 групи. Відповідач відмовив позивачу у звільненні зі служби з тих підстав, що позивач не додав до рапорту документи, які вказують на необхідність здійснення постійного стороннього догляду, а також виявлено інших членів родини другого ступеня споріднення. Вважаючи відмову у звільненні з військової служби протиправною, позивач зазначав, що донька його матері ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійснює постійний догляд за своїм батьком ОСОБА_4 , що підтверджується довідкою Виконавчого комітету Зіньківської міської ради Загрунівського старостинського округу від 19.08.2025. Рідна сестра його матері ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , є пенсіонером за віком, пенсійне посвідчення серії НОМЕР_3 , а також має проблеми зі здоров`ям, часто перебуває на лікуванні, та є такою, яка сама потребує сторонньої допомоги згідно Акту обстеження від 04.09.2025. Онука його матері ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: за кордоном, є інвалідом ІІ групи, що підтверджується Довідкою до акта огляду МСЕК від 13.04.2023, а тому не має змоги здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 , інвалідом другої групи. Онука його матері ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є студенткою 1 курсу денної форми навчання Київського Національного університету імені Тараса Шевченка, що підтверджується Довідкою від 26.03.2025 та Актом №715 про встановлення факту проживання, проживає у м. Києві, а тому фізично не може здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 , інвалідом другої групи. Крім цього, онук його матері ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 є сержантом служби цивільного захисту населення, пожежний рятувальник 5 ДПРП 1ДПРЗ Головного управління ДСНС України у Полтавській області, що підтверджується службовим посвідченням серії НОМЕР_4 , а тому ОСОБА_8 також не має реальної змоги здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 , інвалідом другої групи.

10.02.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування такої позиції представник відповідача вказав, що в рапорті про звільнення у запас позивача від 26.11.2025 зазначено, що факт необхідності здійснення постійного догляду підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №60/25/865/В (дата прийняття рішення 20.08.2025, номер рішення 60/25/865/Р), медичним висновком лікарської консультативної комісії закладу охорони здоров`я №21 від 28.04.2025.

У разі визначення потреби у здійсненні постійного стороннього догляду у витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи у графі “Рішення щодо визначення потреби в постійному сторонньому догляді” зазначається “так”.

У наданому позивачем витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 60/25/865/В (дата прийняття рішення 20.08.2025, номер рішення 60/25/865/Р) у графі “Рішення щодо визначення потреби в постійному сторонньому догляді” зазначено “не застосовується”.

Також позивачем було надано висновок лікарської консультативної комісії закладу охорони здоров`я № 21 від 28.04.2025 (Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися або самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі), який не відповідає встановленій формі первинної облікованої документації №080-4/о.

У наданому позивачем Акті перевірки сімейного стану військовослужбовця від 13.09.2025, затвердженого тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 , комісією установлено, факт необхідності здійснення постійного догляду не підтверджено. У ході перевірки, за допомогою Державного реєстру актів цивільного стану громадян було виявлено наявність осіб другого ступеня спорідненості.

На підставі вищезазначеного, листом від 27.12.2025 №1536вп матеріали на звільнення позивача були повернені командиру військової частини НОМЕР_2 без реалізації, у зв`язку з тим, що позивач не може бути звільнений у запас відповідно до підпункту “г” пункту 2 частини 4 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” – у зв`язку з відсутністю підстав для звільнення за цим підпунктом.

Представник відповідача вважав, що відповідач під час відмови у звільненні з військової служби у запас позивача на підставі підпункту “г” пункту 2 частини 4 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” діяв виключно в межах повноважень та у спосіб передбачений законодавством, а вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими доказами /а.с. 114-117/.

12.02.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача наполягала на тому, що необхідність у постійному сторонньому догляді за своє матір`ю ОСОБА_2 підтверджено довідкою форми 080-2/о, тобто належним і допустимим доказом.

Наголошувала, що "відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи" означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж "юридичної наявності" інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 12 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону N 2122-IX /а.с. 119-121/.

16.02.2026 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких представник відповідача наголошував на тому, що матері позивача встановлено 2 групу інвалідності 20.08.2025, але не встановлено потребу в постійному сторонньому догляді.

Хоча у разі визначення потреби у здійсненні постійного стороннього догляду у витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи у графі “Рішення щодо визначення потреби в постійному сторонньому догляді” зазначається “так”.

Позивачем надано витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 60/25/862/В (дата прийняття рішення 20.08.2025, номер рішення 60/25/862/Р), який підтверджує інвалідність особи, але не підтверджує потребу в догляді.

Оскільки, матері позивача 20 серпня 2025 року було змінено групу інвалідності з III на II, необхідно було отримати новий висновок ЛКК, якщо попередній не містив безстрокової потреби у сторонньому догляді, або якщо він змінився. МОЗ вказує, що при зміні групи або проходженні переогляду у 2025 році, документи оновлюються, і ЛКК має зафіксувати нову потребу у догляді.

Тому висновок лікарняно-консультативної комісії закладу охорони здоров`я (не встановленої форми) №21 від 28.04.2025, не взято до уваги.

У Акті перевірки сімейного стану військовослужбовця від 13.09.2025, затвердженого тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 , комісією установлено, що факт необхідності здійснення постійного догляду не підтверджено. У ході перевірки за допомогою Державного реєстру актів цивільного стану громадян було виявлено наявність осіб другого ступеня спорідненості.

На підставі викладеного, представник вч НОМЕР_1 вважав, що відповідач діяв виключно в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством України та законно повернув матеріали на звільнення з військової служби у запас позивача на підставі підпункту “г” пункту 2 частини 4 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” - без реалізації, у зв`язку з відсутністю підстав для звільнення за цим підпунктом /а.с. 122-124/.

17.02.2026 до суду надійшов документ "Відповідь на заперечення", в якому представник позивача наполягала на тому, що висновок ЛКК №21 відносно ОСОБА_2 виданий 28 квітня 2025 року. У вказаному Висновку зазначено, що “Висновок дійсний протягом 12 місяців з часу видачі”, тобто до 28 квітня 2026 року, а тому доводи відповідача в цій частині не заслуговують на увагу та повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами /а.с. 125-126/.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядав справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом

У період з 31.07.2024 молодший сержант ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 /а.с. 23/.

22.11.2025 ОСОБА_1 звернувся з рапортом до свого безпосереднього керівника командира роти охорони, військової частини НОМЕР_2 про звільнення його, молодшого сержанта ОСОБА_1 , у запас з військової служби на підставі підпункту в пункту 2 частини 4 та пункту 3 частими 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а саме, необхідність здійснювати постійний догляд за одним зі своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю 1 чи 2 групи за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи /а.с. 29-32/.

До рапорта позивачем додані:

- копія паспорту ОСОБА_1 серія НОМЕР_5 та рнокпп /а.с. 20-22/,

- копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 від 05.06.1973 р. серія НОМЕР_6 /а.с. 34/,

- витяг з реєстру Зіньківської територіальної громади про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 /а.с. 35/,

- копія паспорту та рнокпп матері ОСОБА_1 /а.с. 36-37/,

- копія пенсійного посвідчення матері ОСОБА_2 /а.с. 38-39/;

- копія свідоцтва про розірвання шлюбу між батьком і матір`ю /а.с. 40/.

- витяг з реєстру Зіньківської територіальної громади про реєстрацію місця проживання матері ОСОБА_2 /а.с. 41/,

- копія медичного висновку лікарської консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі №№21 від 28.04.2025 матері ОСОБА_1 /а.с. 42-43/;

- копія витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №60/25/862/В (дата прийняття рішення 20.08.2025, номер рішення 60/25/862/Р) матері ОСОБА_1 /а.с. 44-47/,

- копія рекомендації, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (номер витягу 60/20/862/1) ОСОБА_2 /а.с. 44-51/,

- копія витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів №60/25/862/ВТ матері ОСОБА_1 ОСОБА_2 /а.с. 52-53/;

- відомості про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №02.8-40/1938 від 19.08.2025 /а.с. 54/,

- Акт про встановлення факту проживання №710 від 18.08.2025 /а.с. 55/,

- копія паспорту батька ОСОБА_1 серія НОМЕР_7 /а.с. 56-57/,

- копія пенсійного посвідчення батька ОСОБА_1 серії НОМЕР_8 виданого 22.01.2001 /а.с. 58/;

- копія рнокпп батька ОСОБА_1 /а.с. 60/;

- копія висновку про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, внаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі №1627/331-15 від 20.03.2025 батька ОСОБА_1 /а.с. 61/;

- копія паспорта сестри ОСОБА_1 ОСОБА_9 серії НОМЕР_9 /а.с. 62-64/;

- копія свідоцтва про народження сестри ОСОБА_1 ОСОБА_9 серія НОМЕР_10 /а.с. 65/;

- копія рнокпп сестри ОСОБА_1 ОСОБА_9 /а.с. 66/;

- довідка виконавчого комітету Зіньківської міської ради Загрунівського старостинського округу від 19.08.2025 №02.1.5-04/64 про підтвердження факту догляду сестрою ОСОБА_1 за батьком /а.с. 59/;

- копія свідоцтва про народження доньки ОСОБА_1 серії НОМЕР_11 від 24.03.2004 ОСОБА_7 /а.с. 72/,

- копія витягу з реєстру Зіньківської територіальної громади доньки ОСОБА_1 ОСОБА_7 №2022/000873202 від 24.10.2022 /а.с. 73/,

- довідка про навчання доньки позивача ОСОБА_7 у Навчально науковому інституті права Київського національного університету імені Тараса Шевченка №042/534 від 26.03.2025 /а.с. 74/,

- копія паспорта доньки позивача ОСОБА_7 /а.с. 75-76/;

- Акт перевірки сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 від 13.09.2025 /а.с. 77-80/;

- копія свідоцтва про народження доньки позивача ОСОБА_10 /а.с. 81/;

- копія свідоцтва про шлюб доньки позивача ОСОБА_11 /а.с. 82/;

- копія паспорта доньки позивача ОСОБА_11 /а.с. 83-84/; - копія довідки до Акта огляду МСЕК доньки позивача ОСОБА_11 /а.с. 87-88/,

- копія свідоцтва про народження племінника позивача ОСОБА_8 ;

- копія паспорта племінника позивача ОСОБА_8 /а.с. 90-91/;

- копія службового посвідчення ДСНС племінника позивача ОСОБА_8 /а.с. 92-93/;

- копія свідоцтва про народження сестри матері позивача - ОСОБА_12 /а.с. 94/;

- копія паспорта сестри матері ОСОБА_1 ОСОБА_12 /а.с. 95-96/;

- копія рнокпп сестри матері позивача ОСОБА_12 /а.с. 97/,

- копія пенсійного посвідчення сестри ОСОБА_13 /а.с. 98/,

- копія Акта обстеження від 04.09.2025 про те, що сестра матері позивача ОСОБА_12 також потребує стороннього догляду /а.с. 102/;

- копія свідоцтва про смерть дядька позивача ОСОБА_14 /а.с. 100/

24.12.2025 за вх. № 324вп на адресу військової частини НОМЕР_1 надійшли матеріали на звільнення з військової служби у запас відповідно до підпункту “г” пункту 2 частини 4 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” – необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

За наслідками розгляду рапорту листом від 27.12.2025 №1536вп матеріали на звільнення позивача були повернуті командиру військової частини НОМЕР_2 без реалізації, у зв`язку з тим, що позивач не може бути звільнений у запас відповідно до підпункту “г” пункту 2 частини 4 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” – у зв`язку з відсутністю підстав для звільнення за цим підпунктом /а.с. 118, зворотній бік/.

Вважаючи відмову у звільненні з військової служби протиправною, позивач звернувся до суду.

Норми права, які підлягають застосуванню

Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

У силу вимог статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України" на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно пункту 4 Указу №69/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Статтею 26 Закону №2232-XII визначені підстави для звільнення з військової служби. Зокрема, підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Пунктом 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Висновки щодо правозастосування

Предметом цього позову є відмова військової частини НОМЕР_12 щодо звільнення позивача за підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю матері із числа осіб з інвалідністю 2 групи, яка потребує постійного стороннього догляду.

Фактично спір між сторонами виник щодо вірного тлумачення та застосування підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII у співвідношенні з ч. 12 ст. 26 цього ж Закону.

ОСОБА_1 :

1) є військовослужбовцем, проходить військову службу у воєнний час за призовом під час мобілізації;

2) має матір із числа осіб з інвалідністю 2 групи, що підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 20.08.2025 /а.с. 44-47/; яка потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується висновком ЛКК від 28.04.2025 №21 /а.с. 42-43/ (у подальшому висновком ЛКК від 01.04.2026 №53 /а.с. 129/), що є підставою для звільнення з військової служби за даних умов;

3) не бажає продовжувати військову службу, про що подав рапорт.

Підставами для відмови у задоволенні рапорту слугував висновок відповідача про те, що:

1) у наданому позивачем витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 60/25/865/В (дата прийняття рішення 20.08.2025, номер рішення 60/25/865/Р) у графі “Рішення щодо визначення потреби в постійному сторонньому догляді” зазначено “не застосовується”.

2) позивачем було надано висновок лікарської консультативної комісії закладу охорони здоров`я №21 від 28.04.2025 (Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися або самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі), який не відповідає встановленій формі первинної облікованої документації №080-4/о.

3) в Акті перевірки сімейного стану військовослужбовця від 13.09.2025, затвердженого тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 , комісією установлено, що факт необхідності здійснення постійного догляду не підтверджено. У ході перевірки, за допомогою Державного реєстру актів цивільного стану громадян було виявлено наявність осіб другого ступеня спорідненості.

Таким чином, відповідач стверджував про те, що особа, яка має інвалідність ( ОСОБА_2 ):

1) не потребує стороннього догляду;

2) має інших членів сім`ї другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати постійний догляд.

Оцінюючи ці твердження відповідача, суд зазначає таке.

Відповідно до Наказу МОЗ №1811 від 27.11.2025 зі змінами від 05.12.2025 установлено, що видані до набрання чинності цим наказом висновки згідно з формами первинної облікової документації № 080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі" та №080-2/о "Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі", затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09 березня 2021 року №407, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 квітня 2021 року за № 510/36132, є чинними протягом строку, на який вони були видані.

Досліджений судом Висновок ЛКК №21 від 28.04.2025 відносно ОСОБА_2 виданий 28 квітня 2025 року /а.с. 42-43/. У вказаному Висновку зазначено, що висновок дійсний протягом 12 місяців з часу видачі, тобто до 28 квітня 2026 року, а тому доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими. Цей висновок військова частина мала прийняти до уваги.

Крім того, судом враховано, що потребу у сторонньому догляді ОСОБА_2 надалі продовжено до 01.04.2027, про що представником позивача надано висновок від 01.04.2026 №53 про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду відносно матері ОСОБА_1 - ОСОБА_2 /а.с. 129/.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що станом на дату подання та розгляду рапорта позивача потреба в постійному сторонньому догляді матері ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , підтверджена належними доказами (Висновком про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі" №080-2/о), а твердження відповідача про те, що у витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №60/25/865/В (дата прийняття рішення 20.08.2025, номер рішення 60/25/865/Р) у графі “Рішення щодо визначення потреби в постійному сторонньому догляді” зазначено “не застосовується” не свідчить про відсутність цієї потреби взагалі, а лише вказує на те, що це питання експертної командою не досліджувалося при вирішенні питання про встановлення групи інвалідності.

Підстава для звільнення військовослужбовця з військової служби, визначена п.п. "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII таким чином: "Військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах (ч. 4): під час дії воєнного стану (п.2) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) (п.п. "г").

Частина дванадцята статті 26 цього ж Закону, у свою чергу, розкриває перелік сімейних обставин або інших поважних причин.

Відповідно до вказаної норми, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: п. 3) під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;

Звертаючись з рапортом про звільнення з військової служби, позивач ОСОБА_1 посилався на сімейні обставини у вигляді необхідності здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю, яка є особою з інвалідністю II групи.

Суд зазначає, що як на дату звернення ОСОБА_1 з рапортом про звільнення, так і на дату розгляду цієї справи судом, абзац тринадцятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону містив вказівку на умову його застосування - "за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи".

В обставинах цієї справи саме питання відсутності інших членів сім`ї другого ступеню споріднення стало одним з ключових питань спору.

Так, відповідач вмотивував свою відмову у звільненні ОСОБА_1 зі служби тим, що під час розгляду рапорту було встановлено наявність осіб другого ступеня спорідненості.

Таким чином, відповідач виходив з незастосовності абзацу 13 п.3 ч. 12 ст.26 Закону №2232-XII: вважав наявними членів сім`ї другого ступеню спорідненості.

Позивач, у свою чергу, попри формальну наявність членів сім`ї другого ступеня, наполягав на тому, що фактична їх можливість здійснювати догляд за його матір`ю-інвалідом відсутня. Вказував на те, що донька його матері ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійснює постійний догляд за своїм батьком ОСОБА_4 , що підтверджується довідкою Виконавчого комітету Зіньківської міської ради Загрунівського старостинського округу від 19.08.2025. Рідна сестра його матері ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , є пенсіонером за віком, пенсійне посвідчення серії НОМЕР_3 , а також має проблеми зі здоров`ям, часто перебуває на лікуванні, та є такою, яка сама потребує сторонньої допомоги згідно Акту обстеження від 04.09.2025. Онука його матері ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: закордоном, є інвалідом ІІ групи, що підтверджується Довідкою до акта огляду МСЕК від 13.04.2023, а тому не має змоги здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 , інвалідом другої групи. Онука його матері ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є студенткою 1 курсу денної форми навчання Київського Національного університету імені Тараса Шевченка, що підтверджується Довідкою від 26.03.2025 та Актом №715 про встановлення факту проживання, проживає у м. Києві, а тому фізично не може здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 , інвалідом другої групи. Крім цього, онук його матері ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 є сержантом служби цивільного захисту населення, пожежний рятувальник 5 ДПРП 1ДПРЗ Головного управління ДСНС України у Полтавській області, що підтверджується службовим посвідченням серії НОМЕР_4 , а тому ОСОБА_8 також не має реальної змоги здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 , інвалідом другої групи. Тому вважав, що фактично інший член сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, який міг би здійснювати догляд за його матір`ю - відсутній.

Суд погоджується з позицією позивача щодо того, що наявні у адміністративній справі відомості про інших членів сім`ї першого та другого ступеню спорідненості вказують на фактичну їх неможливість здійснювати догляд за інвалідом другої групи ОСОБА_2 .

З урахуванням обставин спору у цій справі суд зазначає, що вищенаведена норма права (абз.13 п. 3 ч. 2 ст. 26 Закону) не розкриває змісту поняття "відсутності інших членів сім`ї": чи йдеться про відсутність у юридичному сенсі, зокрема за даними Єдиного демографічного реєстру, чи про відсутність фактичну.

Відповідно, внаслідок нечіткості закону суд повинен вдатися до тлумачення цієї норми.

Таке тлумачення суд здійснює з урахуванням правової позиції Верховного Суду у аналогічній справі, що висловлена у постанові від 27.02.2025 у справі №380/16966/24.

У згаданій постанові Верховний Суд, застосовуючи цю ж саму норму закону, протлумачив її наступним чином: (пункт 61) "Таким чином «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону №2232-XII.

(95) Абзац тринадцятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 цього Закону №2232-XII регламентує можливість звільнення військовослужбовця з військової служби через необхідність постійного догляду за одним із батьків - в даному випадку особою з інвалідністю I групи. При цьому така підстава є правомірною за умови, якщо інший член сім`ї першого або другого ступеня споріднення через об`єктивні причини, зокрема в зв`язку з особливостями проходження військової служби, не може виконувати відповідні обов`язки (такі обставини встановлюються і враховуються в кожному конкретному випадку).

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, застосовуючи викладене вище тлумачення закону, суд в цій справі приходить до висновку, що матеріалами адміністративної справи підтверджена фактична відсутність членів сім`ї інваліда другої групи ОСОБА_2 , матері військовослужбовця ОСОБА_1 , які були б здатні здійснювати догляд за нею.

А тому норма, передбачена абзацом 13 пункту 3 частини 2 статті 26 Закону №2232-XII - застосовна щодо позивача, відтак відповідач при розгляді рапорту ОСОБА_1 про звільнення, повинен був його рапорт задовольнити, вказану норму застосувавши.

Суд за наслідками розгляду цієї справи підтверджує, що ОСОБА_1 має передбачену законом підставу для звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII.

Тому відповідач, за наслідками розгляду рапорту ОСОБА_1 , прийняв протиправне рішення про відмову у звільненні.

Відтак, слід визнати протиправним та скасувати рішення військової частини НОМЕР_1 про повернення документів без реалізації листом від 27.12.2025 вих. №1563вп, яким фактично відмовлено у звільненні з військової служб ОСОБА_1 .

Крім того, як наслідок, обираючи належний спосіб захисту порушених прав позивача, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язання військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби у запас на підставі підпункту “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову.

Розподіл судових витрат

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн.

Керуючись статтями 6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_13 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_14 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення військової частини НОМЕР_1 про повернення документів без реалізації, оформлене листом від 27.12.2025 вих. №1563вп, яким відмовлено у звільненні з військової служби ОСОБА_1 .

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 зі сплати судового збору в сумі 1331,20 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.С. Шевяков