Рішення від 07 травня 2026 р. у справі №639/7289/25 — Харківський районний суд Харківської області

Справа № 639/7289/25

Провадження № 2/635/2303/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2026 року сел. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бобко Т.В.,

секретар судового засідання Загайко Г.Я.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,

представник позивача – Алієва Нурай,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача

Позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовом шляхом пред?явлення позовної заяви до відповідача ОСОБА_2 , яким просить стягнути на його користь з відповідача заборгованість за кредитним договором N? 2038208962 в розмірі 14514,04 гривень та судові витрати.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 уклав з АТ «ОТП БАНК» кредитний договір № 2038208962, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредитні кошти, а останній зобов`язався повернути кредит та сплачувати проценти і комісії у порядку та строки, визначені договором.

14 березня 2025 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/03/25, відповідно до умов якого АТ «ОТП БАНК» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Відповідно до витягу з реєстру боржників ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги до відповідача у сумі 14514,04 гривень, з яких: 12228,43 гривень — заборгованість за основним боргом, 3,69 гривень — заборгованість за відсотками, 2281,92 гривень — заборгованість за комісією.

Всупереч умовам кредитного договору відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість. Після відступлення права вимоги відповідач не здійснив жодного платежу ні на користь позивача, ні на користь первісного кредитора. Позивач також зазначив, що з моменту набуття права вимоги, а саме з 14 березня 2025 року, штрафні санкції не нараховувались.

Аргументи учасників справи

Відповідач відзиву на позов не надав, з будь-якими заявами та клопотанням не звертався.

Рух справи

Ухвалою Новобаварського районного сулу м. Харкова від 01 жовтня 2025 року вказану цивільну справу передано на розгляд Харківського районного суду Харківської області за підсудністю.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 10 грудня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Участь у справі сторін та інших учасників справи

Представник позивача Алієва Нурай у судове засідання не з`явилася, в позовній заяві просила здійснювати розгляд справи за відсутністю представника позивача, а у випадку неявки відповідача, просила ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлений своєчасно і належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за згодою представника позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

26 листопада 2021 року ОСОБА_1 підписав заяву-анкету про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» та дистанційне обслуговування та електронну взаємодію вбачається, відповідно до якої ОСОБА_1 звернувся до АТ «ОТП Банк» із заявою про приєднання до публічного договору про дистанційне обслуговування та електронну взаємодію, а також про надання банківських послуг.

У зазначеній заяві-анкеті позичальник підтвердив, що ознайомлений та погоджується з умовами договору, тарифами банку, правилами користування банківськими послугами, розміщеними на офіційному сайті банку, а також надав згоду на використання електронного підпису та факсимільного відтворення підписів при укладенні кредитного договору.

Крім того, у заяві-анкеті містяться персональні дані позичальника, зокрема його прізвище, ім`я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, адреса реєстрації та фактичного місця проживання, а також фінансовий номер мобільного телефону.

26 листопада 2021 року між ОСОБА_1 та АТ «ОТП БАНК» укладений кредитний договір № 2038208962, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредитні кошти, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплачувати проценти та інші платежі у порядку і строки, визначені договором.

Пунктом 5.2 кредитного договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та всіх додатків до нього.

Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору банк надає позичальнику кредит, а позичальник отримує його на наступних умовах: загальний розмір кредиту: 19016 гривень, що складається з: 18526 гривень на придбання товару; 490,00 гривень на сплату додаткових послуг банку(послуга «СМС+Довідка»; дата остаточного повернення кредиту: 26 грудня 2022 року; комісія за управління кредитом: щомісячно у розмірі 3% від суми кредиту;

Пунктом 1.2. договору встановлена фіксована процентна ставка у розмірі 0,01% річних на строк дії всього договору.

Пунктом 2.5.1 передбачено, що порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення сторони визначили у графіку платежів (додаток n?1 до кредитного договору), а також у пунктах «2.1.5. плата за користування кредитом» та «2.1.6. порядок виконання боргових зобов`язань» правил кредитування. Частина кредиту та нараховані проценти сплачуються позичальником одночасно, щомісяця, у розмірі та строки, визначені у графіку платежів, шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на рахунок погашення боргових зобов`язань, будь - яким доступним позичальнику способом, у тому числі шляхом переказу коштів через банківські установи, в операційний час для сплати боргових зобов`язань.

Кредитний договір № 2038208962, заява-анкета про надання банківських послуг, графік платежів, розрахунок загальної вартості кредиту, а також паспорт споживчого кредиту підписані відповідачем власноручно, що підтверджується наявними у матеріалах справи підписами відповідача у вказаних документах. Підписання зазначених документів свідчить про те, що відповідач був належним чином ознайомлений з умовами кредитування, порядком повернення кредитних коштів, розміром процентної ставки, строками виконання зобов`язань та загальною вартістю кредиту, погодився з такими умовами та прийняв на себе відповідні зобов`язання.

Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у АТ «ОТП БАНК» виникло зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача - зобов`язання з повернення кредитних коштів.

Під час розгляду справи судом, відповідачем не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.

Згідно з рахунком-фактурою № СФKHR-0001514906 від 26 листопада 2021 року, виданим ТОВ «Комфі Трейд», слідує, що відповідач придбав товар, а саме телевізор Samsung UE43AU8000UXUA, а також додаткові послуги OLL.TV Inclusive 365 днів та Sky3, на загальну суму 18 526,00 гривень.

Вказаний рахунок-фактура містить відомості щодо продавця товару, найменування та кількості товару і послуг, їх вартості, загальної суми покупки, дати оформлення правочину, а також дані щодо проведення відповідної операції. Також, документ містить службовий чек про здійснення оплати на суму 18 526,00 грн, що свідчить про фактичне проведення розрахунку за придбаний товар.

Крім того, факт перерахування кредитних коштів на користь продавця товару додатково підтверджується меморіальним ордером № 44745230 від 26 листопада 2021 року, згідно з яким АТ «ОТП Банк» здійснило перерахування грошових коштів у сумі 18 526,00 грн на рахунок ТОВ «Комфі Трейд КБ ІМ» із призначенням платежу: «Видача кредиту за кредитним договором № 2038208962 від 26.11.2021».

Наведене підтверджує, що кредитні кошти були фактично надані відповідачу шляхом їх перерахування на користь продавця товару, а відповідач, у свою чергу, скористався результатом кредитування, отримавши у власність товар та супутні послуги.

Таким чином, наданий до матеріалів справи рахунок-фактура та меморіальним ордером № 44745230 від 26 листопада 2021 року є належними та допустимими доказами виконання банком своїх зобов`язань за кредитним договором у частині надання кредитних коштів відповідачу та підтверджує факт отримання відповідачем кредиту і використання його за цільовим призначенням.

14 березня 2025 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/03/25, відповідно до умов якого АТ «ОТП БАНК» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі до ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 14/03/25 від 14 березня 2025 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2038208962 у розмірі 14514,04 гривень, з яких: 12228,43 гривень — заборгованість за основним боргом, 3,69 гривень — заборгованість за відсотками, 2281,92 гривень — заборгованість за комісією.

Згідно з пунктом 6.2.3 договору факторингу право вимоги переходить до ТОВ «ФК «ЄАПБ» з моменту підписання сторонами цього договору, після чого позивач стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. Відступлення права вимоги за договором здійснюється без згоди боржників.

Отже, судом встановлено, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2038208962 від 26 листопада 2021 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №2038208962 від 26 листопада 2021 року ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 14514,04 гривень, з яких: 12228,43 гривень — заборгованість за основним боргом, 3,69 гривень — заборгованість за відсотками, 2281,92 гривень — заборгованість за комісією.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Положенням частини 1 статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами частин 1, 2 статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень статей 526, 530, 610, частини 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (стаття 1079 ЦК України).

Відповідач своєчасно не сплатив заборгованість за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення в розрахунках заборгованості за договором. Таким чином в порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав. Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно з частиною 2 статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

На час розгляду справи судом, відповідачем не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до статті 617 ЦК України.

У кредитному договорі № 2038208962, укладеному між та АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 , визначені всі суттєві умови кредитного договору щодо розміру, валюти та цільового використання кредиту, комісійної винагороди, дати остаточного повернення кредиту, процентної ставки, порядку повернення кредиту, відповідальності за порушення зобов`язань та інші.

Як слідує з матеріалів справи, свої зобов`язання АТ «ОТП БАНК» перед відповідачем виконав, надав відповідачу обумовлені кредитним договором кошти, що підтверджується рахунком-фактурою № СФKHR-0001514906 від 26 листопада 2021 року та меморіальним ордером № 44745230 від 26 листопада 2021 року.

Отже, враховуючи, що ОСОБА_1 взятих на себе кредитних зобов`язань належним чином не виконав, доказів, які б спростовували правильність складеного позивачем розрахунку заборгованості не надав, підстав для звільнення відповідача від обов`язку з повернення використаних ним кредитних коштів у вказаному розмірі або для зменшення вказаної суми боргу матеріали справи не містять, суд висновує про те, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в цій частині шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в сумі 12228,43 гривень.

Щодо стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом

Згідно з частиною 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

При укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 (справа № 444/9519/12) та від 31.10.2018 (№ 202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).

Судом встановлено, що відповідно умов кредитного договору № 2038208962, сторонами погоджено дату остаточного повернення кредиту: 26 грудня 2022 року.

Представником позивача надано до суду розрахунок заборгованості за кредитним договором № 2038208962, відповідно до якого нарахування відсотків банком здійснювалося з 27 листопада 2021 року по 14 березня 2025 року. При цьому відповідачем у період з 27 листопада 2021 року по 28 лютого 2022 року погашено нараховані відсотки в загальному розмірі 0,43 гривні.

Відтак за період з 01 березня 2022 року по 26 грудня 2022 року (в межах строку кредитування) розмір нарахованих процентів за користування кредитом складає 1,00 гривню.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню заборгованість за процентами у загальному розмірі 1,00 гривня.

У стягненні з відповідача відсотків нарахованих за період з 27 грудня 2022 року по 14 березня 2025 року, як таких, що нараховані поза межами строку кредитування, передбаченого умовами кредитного договору № 2038208962 від 26 листопада 2021 року, суд відмовляє.

Щодо стягнення боргу по комісії

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування», який набув чинності 10 червня 2017 року.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування»(у редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору) до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини 1 статті 1та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Водночас Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим законом, є нікчемними.

Зважаючи на викладене, комісія за надання послуг з управління кредитом при використанні кредиту при простроченні оплати чергового платежу може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць.

Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі з подібними правовідносинами № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22) зроблено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Судом встановлено, що умовами укладеного між сторонами кредитного договору, а саме пунктом 9 заявки кредитного договору передбачено встановлення комісії за обслуговування кредитної заборгованості– 225,00 гривень у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

Однак при цьому в кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику ОСОБА_1 , та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.

Отже, враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, положення пункту 1.1 кредитного договору, на які посилається позивач, щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за управління кредитом є нікчемним відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судомне вимагається (частина 2 статті 215 ЦК України).

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

У зв`язку з чим суд висновує про відмову у задоволення позову в частині стягнення заборгованості за комісією за договором кредиту обслуговування кредитної заборгованості у сумі 2281,92 гривень.

Враховуючи вищевикладене, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 2038208962 в загальному розмірі 12229,43 гривень, з яких: 12228,43 гривень — заборгованість за тілом кредиту, 1,00 гривня — заборгованість за процентами.

Щодо судових витрат

Згідно з платіжною інструкцією №135073 від 16 вересня 2025 року при пред`явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 гривень.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» пред`явило вимогу майнового характеру (стягнення заборгованості за кредитним договором) на суму (ціну позову) 14514,04 гривень, тоді як суд виснував про часткове задоволення заявлених вимог на суму 12229,43 гривень, що становить 84,26 % від ціни позову.

За наведених обставин та відповідно до вимог статей 133, 137, 141 ЦПК України з ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 2551,39 гривень (3028 х 84,26 %: 100).

На підставі викладеного і керуючись ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 2038208962 від 26 листопада 2021 року у розмірі 12229 (дванадцять тисяч двісті двадцять дев`ять) гривень 43 (сорок три) копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» витрати по сплаті судового збору в сумі 2551 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят одна) гривень 39 (тридцять дев`ять) копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог статей284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Т.В. Бобко