Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №403/47/26 — Устинівський районний суд Кіровоградської області

Справа №403/47/26 провадження № 2/403/269/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2026 року с-ще Устинівка

Устинівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Атаманової С.Ю.,

при секретарі судового засідання Могиленко К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Устинівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі по тексту рішення - ТОВ «Укр Кредит Фінанс») звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення з останнього заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 43000 грн. 00 коп., з яких: прострочена заборгованість за кредитом складає 8600 грн. 00 коп.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 34400 грн. 00 коп..

Позов обгрунтовується тим, що 04 серпня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс», як кредитодавцем, та відповідачем ОСОБА_1 , як позичальником, був укладений договір про відкриття кредитної лінії №1430-4877, за яким кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту - 8600,00 грн.; строк кредитування - 365 днів; базовий період - 15 днів; пільгова процентна ставка - 0,01% в день; знижена процентна ставка - 1,50% в день; стандартна процентна ставка - 1,50% в день, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору, та 1,18% в день, яка застосовується у період, починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку його дії, а відповідач зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним відповідно до умов, зазначених у цьому договорі. Вказаний кредитний договір був укладений сторонами відповідно до ст.ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» у формі електронного правочину шляхом його підписання відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, наданого йому позивачем. На виконання умов договору ТОВ «Укр Кредит Сервіс» видав відповідачу кредитні кошти шляхом їх перерахування на картковий рахунок, вказаний ним в особистому кабінеті, через систему платежів LiqPay АТ КБ «ПриватБанк».

Враховуючи неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору №1430-4877 від 04 серпня 2024 року щодо повернення кредитодавцю в повному обсязі кредиту та виконання інших грошових зобов’язань за цим договором, позивач прохав стягнути із ОСОБА_1 на його користь зазначену вище суму заборгованості, а також понесені судові витрати в сумі 2662 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

Відповідач по справі ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву ТОВ «Укр Кредит Фінанс» разом з доданими до нього письмовими доказами на обгрунтування своїх заперечень проти позовних вимог та розміру судових витрат у встановлений судом строк не подав.

ІІ. Заяви та клопотання.

Представник позивача згідно викладеного в позовній заяві та доданого до неї клопотання прохав суд провести розгляд цивільної справи без його участі та не заперечував проти ухвалення судом заочного рішення (а.с.7, 9).

Заяв та клопотань від відповідача по справі ОСОБА_1 в порядку ст.ст.43, 84, 183 ЦПК України, в тому числі, про розгляд справи за його відсутності чи відкладення судового розгляду, витребування доказів, на дату проведення судового засідання не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 23 березня 2026 року клопотання представника позивача про розгляд позову у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін задоволено в частині розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, як малозначної справи, у якій ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та одночасно постановлено здійснювати судовий розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.57-58).

В зв`язку з тим, що в судове засідання відповідач ОСОБА_1 , будучи повідомленим про дату, час і місце його проведення в порядку ст.128 ЦПК України, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив та не подав відзив на позовну заяву, судом за наявності умов, передбачених ч.1 ст.280 ЦПК України, відповідно до ч.1 ст.281 ЦПК України, 06 травня 2026 року постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

04 серпня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс», як кредитодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, був укладений договір про відкриття кредитної лінії №1430-4877 продукту «CreditKasa» (далі - Договір, кредитний договір, договір про відкриття кредитної лінії №1430-4877), який згідно положень ст.ст.10-12 Закону України «Про електронну комерцію» був вчинений в електронній формі шляхом його підписання відповідачем за допомогою надісланого кредитодавцем одноразового ідентифікатора А7798 (а.с.12-22).

Укладення сторонами 04 серпня 2024 року кредитного договору в електронному вигляді відповідає умовам пунктів 3.1, 3.3, 3.10 розділу 3 «Порядок укладання договору», якими визначено, що: 1) цей Договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію»; 2) при поданні позичальником інформації, необхідної для отримання ним кредиту, відбувається його реєстрація на веб-сайті кредитодавця, де формується особистий кабінет позичальника, доступ до якого здійснюється після авторизації позичальника шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), який надсилається кредитодавцем позичальнику в СМС-повідомленні або надається шляхом дзвінку на вказаний ним номер телефону; 3) укладаючи Договір, кредитодавець та позичальник визнають усі документи (у тому числі Договір), підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), еквівалентними за значенням (з точки зору правових наслідків) документам у письмовій формі, підписаним власноручно, що повністю відповідає положенням ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію).

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 Договору ТОВ «Укр Кредит Фінанс» відкриває для позичальника кредитну лінію шляхом надання йому кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов’язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим Договором.

Згідно з умовами укладеного Договору (пункти 4.1, 4.2, 4.6, 4.8, 4.10, 4.13, 4.15) сторонами узгоджені: 1) розмір кредиту (сума кредиту) становить 8600,00 грн.; 2) дата надання/видачі кредиту: 04 серпня 2024 року; 3) спосіб перерахування коштів позичальнику: безготівковий переказ грошової суми на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних ним реквізитів електронного платіжного засобу; 4) базовий період сплати відсотків складає 15 календарних днів; 5) стандартна процентна ставка за кожен день користування кредитом - 1,50%, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього Договору, та 1,18%, яка застосовується за кожен день користування кредитом у період з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку його дії; 6) строк кредитування (строк, на який надається кредит) - 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику; 7) дата повернення (виплати) кредиту 03 серпня 2025 року; 8) орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору (за весь строк кредитування) складає 50593,80 грн. та включає в себе суму кредиту, комісію за видачу кредиту (якщо умови цього Договору передбачають її сплату) та проценти за користування кредитом; 9) строк кредитування може бути продовжений за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди до цього Договору.

04 серпня 2024 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на виконання умов кредитного договору №1430-4877 через систему платежів LiqPay АТ КБ «ПриватБанк» було здійснено переказ грошових коштів в загальній сумі 8600 грн. 00 коп. на картковий рахунок, номером платіжного інструменту до якого є 535528*53, що відповідає сумі кредиту та номеру платіжного засобу відповідача, зазначеним ним в п.13 «Реквізити сторін» Договору (а.с.22 зворот 38).

Згідно з розрахунком заборгованості відповідача за кредитним договором в період з 04 серпня 2024 року по 18 грудня 2025 року загальна сума заборгованості відповідача становить 50593,80 грн., з яких: основний борг - 8600,00 грн., по відсотках - 41993,80 грн.. Останнім днем нарахування відсотків за наданим кредитом є 03 серпня 2025 року (а.с.40-46).

Разом з тим, враховуючи диспозитивність цивільного судочинства (ч.1 ст.13 ЦПК України) та покладення саме на сторону ризику настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.12 ЦПК України), розгляд даної цивільної справи здійснюється судом виключно в межах заявленої ТОВ «Укр Кредит Фінанс» позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в сумі 43000,00 грн., з яких заборгованість за кредитом становить 8600,00 грн., за нарахованими процентами - 34400,00 грн. (а.с.5, 6 зворот).

Під час судового розгляду справи відповідачем ОСОБА_1 з урахуванням вимог ст.ст.77, 78 ЦПК України, не спростовані надані позивачем докази укладення ним 04 серпня 2024 року кредитного договору та отримання від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» кредитних коштів у зазначеному вище розмірі.

Доказів здійснення погашення заборгованості за наданим кредитом в повному обсязі або частково відповідачем ОСОБА_1 під час судового розгляду також надано не було.

Належні та допустимі докази того, що вищезазначена сума заборгованості раніше стягувалась чи була стягнута з відповідача в матеріалах цивільної справи відсутні.

V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Виконуючи приписи ст.264, ч.4 ст.265 ЦПК України та даючи оцінку аргументам, наведеним позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, в тому числі вирішуючи питання про те, чи було порушено право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, а також доказам, якими вони підтверджуються, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст.626, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно приписів п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закону), який встановлює порядок вчинення електронних правочинів, електронним договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною та вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч.6 цієї статті, зокрема шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону.

Відповідно до положень ст.12 Закону моментом підписання електронного правочину є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилається іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону).

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки букв, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом (постанова Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19). Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Судом встановлено, що договір про відкриття кредитної лінії №1430-4877 від 04 серпня 2024 року був підписаний відповідачем ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора (номера паролю) А7798, що підтверджує укладення даного договору саме як електронного правочину в порядку, передбаченому ст.ст.10-12 Закону України «Про електронну комерцію», та згоду відповідача з усіма його істотними умовами.

В протилежному випадку - без здійснення входу відповідача на веб-сайт кредитодавця за допомогою логіна та пароля особистого кабінету та без отримання ним одноразових ідентифікаторів у виді смс-повідомлення, укладення кредитного договору та додаткової угоди до нього було б технічно неможливим.

Подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19.

Належних доказів на спростування тверджень позивача ТОВ «Укр Кредит Фінанс» щодо здійснення саме відповідачем ОСОБА_1 електронного підпису кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатора А7798, суду надано не було.

Згідно положень ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Цивільне судочинство України ґрунтується, зокрема, на принципах змагальності сторін та диспозитивності (п.п.4, 5 ч.3 ст.2 ЦПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (п. 4 ч.3 ст.2, ст.ст.12, 81 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).

Докази мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності, встановленим ст.ст.77, 80 ЦПК України.

Відповідно до п.п.2, 4 ч.2 ст.43 ЦПК України учасники справи зобов’язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Отже, у цивільному судочинстві обов’язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання до суду доказів для підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позиції сторін, а також тих обставин, які визначаються нормою права, що регулює спірні правовідносини. Результат змагальності сторін має за мету усунення невизначеності щодо фактів, прав та обов’язків учасників у спірних правовідносинах.

Крім того, з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. зокрема, постанови Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі №607/11746/17, від 25 липня 2024 року у справі №500/6150/14).

За змістом ст.1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зазначено, що ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов’язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов’язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Обов’язковість договору як одного з фундаментів, на якому базується цивільне право, закріплена у ст.629 ЦК України. З укладенням договору та виникненням зобов’язання його сторони набувають обов’язки (а не лише суб’єктивні права), які вони мають виконувати (постанова Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі №355/385/17).

Якщо договір позики укладений у письмовій формі, то факт передачі грошових коштів може бути спростований у разі оспорення договору позики (постанова Верховного Суду від 5 жовтня 2022 року у справі №463/9914/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов’язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

З огляду на викладене судом враховується, що доказів оскарження в судовому порядку кредитного договору з підстав неотримання кредитних коштів, а також доказів на підтвердження не отримання кредиту в сумі 8600,00 грн., відповідачем суду надано не було.

Судом також враховується, що у даній справі дії позивача, як фінансової установи, щодо виконання договору відповідачем не оскаржені, клопотання про призначення судово-економічної експертизи ним не заявлялось.

Натомість під час дослідження доказів, наданих позивачем, судом встановлено, що при оформленні договору про відкриття кредитної лінії №1430-4877 від 04 серпня 2024 року відповідач ОСОБА_1 , як позичальник, зазначив свої персональні дані, зокрема, і номер особистого електронного платіжного засобу: НОМЕР_1 .

Відповідно до п.1 ст.1 Закону України «Про платіжні послуги» платіжний інструмент - персоналізований засіб, пристрій та/або набір процедур, що відповідають вимогам законодавства та погоджені користувачем і надавачем платіжних послуг для надання платіжної інструкції; держатель платіжного інструменту - фізична особа, яка на законних підставах використовує платіжний інструмент для ініціювання платіжної операції з відповідного рахунку для виконання платіжних операцій або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного платіжного інструменту; платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки.

Неналежною платіжною операцією в значенні цього Закону є платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі, а неналежний отримувач - особа, на рахунок якої без законних підстав зарахована сума платіжної операції або яка отримала суму платіжної операції в готівковій формі. Позивачем ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на підтвердження перерахування відповідачу ОСОБА_1 кредитних коштів в загальному розмірі 8600,00 грн. на підставі договору про відкриття кредитної лінії №1430-4877 від 04 серпня 2024 року до позовної заяви була додана квитанція про здійснення 04 серпня 2024 року платником «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay АТ КБ «ПриватБанк» переказу грошових коштів в загальній сумі 8600 грн. 00 коп. на картковий рахунок, номером платіжного інструменту до якого є 535528*53.

Судом встановлено, що дата перерахування коштів та номер картки (електронного платіжного засобу) збігаються із датою укладення кредитного договору 04 серпня 2024 року, номером особистого електронного платіжного засобу, який був зазначений відповідачем під час укладання договору, що безпосередньо вказує на те, що кредитодавець ТОВ «Укр Кредит Фінанс» за умовами укладеного між сторонами кредитного договору надав позичальнику ОСОБА_1 кредит у загальному розмірі 8600,00 грн, а останній отримав вказані грошові кошти. Доказів протилежного, зокрема того, що зазначена сума кредиту на картковий рахунок відповідача не надходила чи грошові кошти за кредитним договором були перераховані на картку (електронний платіжний засіб), яка йому не належить, відповідачем ОСОБА_1 суду надано не було і в матеріалах цивільної справи такі докази те ж відсутні.

Отже, наданими позивачем та дослідженими судом доказами підтверджено факт укладення відповідачем ОСОБА_1 договору про відкриття кредитної лінії №1430-4877 від 04 серпня 2024 року, а також виконання ТОВ «Укр Кредит Фінанс», як кредитодавцем, своїх зобов’язань перед позичальником шляхом переказу грошових коштів відповідачу на загальну суму 8600,00 грн..

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на дату укладення кредитного договору) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Зі змісту позову вбачається, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» пред`явлена вимога про стягнення частини наявної у відповідача заборгованості в сумі 43000,00 грн., що охоплюється наданим ним розрахунком заборгованості відповідача за договором про відкриття кредитної лінії №1430-4877 від 04 серпня 2024 року за період з 04 серпня 2024 року по 18 грудня 2025 року в межах строку кредитування. При цьому останнім днем нарахування відсотків за наданим кредитом є 03 серпня 2025 року.

Перевіряючи наданий позивачем розрахунок заборгованості в частині складової боргу за нарахованими процентами за користування кредитом, суд приходить до наступного висновку.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року (далі по тексту - Закон №3498-ІХ), ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» було доповнено частиною п’ятою такого змісту: «Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%».

Згідно з пунктом 17 розділу ІV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Судом встановлено, що договір про відкриття кредитної лінії №1430-4877 був укладений відповідачем 04 серпня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом №3498-ІХ, а тому зазначені вище положення ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимального розміру процентної ставки підлягають застосуванню до спірних правовідносин сторін. Враховуючи викладене, денна процента ставка за користування кредитом за період з 04 серпня по 20 серпня 2024 року становить 1,5% та з 21 серпня 2024 року по 18 грудня 2025 року (останній день строку дії договору) - 1,0%.

В період з 04 серпня 2024 року по 30 січня 2025 року (перші 180 днів) позивачем при нарахуванні процентів за користування кредитом застосовувалась процентна ставка 1,50%, а з 31 січня по 03 серпня 2025 року процентна ставка 1,18%.

Разом з тим, враховуючи наведені вище законодавчі обмеження розміру процентної ставки, розмір процентів, який підлягає стягненню з відповідача по справі ОСОБА_1 становить 32121,00 грн. та підтверджується наступним розрахунком, проведеним судом:

1) за період з 04 серпня по 20 серпня 2024 року - 2193,00 грн. (129,00 грн. х 17 днів, до 129,00 грн. це 1,5% від 8600,00 грн.);

2) за період 21 серпня 2024 року по 03 серпня 2025 року - 29928,00 грн. (86,00 грн. х 348 днів, де 86,00 грн. це 1,0% від 8600,00 грн., 348 днів - це кількість, що залишилась в межах загального строку кредитування (365 дні - 17 днів));

3) загальний розмір заборгованості за процентами становить: 32121,00 грн. (2193,00 грн. + 29928,00 грн.).

Отже, загальна сума заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» становить 40721,00 грн. (8600 грн. (тіло кредиту) + 32121,00 грн. (проценти за користування кредитом).

На підставі викладеного, виходячи з презумпції правомірності правочину (ст.204 ЦК України) та презумпції обов`язковості договору (ст.629 ЦК України), суд вважає встановленим факт невиконання відповідачем по справі своїх зобов’язань за договором про відкриття кредитної лінії №1430-4877 від 04 серпня 2024 року щодо повернення суми кредиту та інших, передбачених ним платежів (зокрема, процентів за користування кредитом) та приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за вказаним вище договором в загальному розмірі 40721 грн. 00 коп..

VI. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернувся до суду з позовом майнового характеру в електронній формі, за який ним було сплачено судовий збір в розмірі 2662 грн. 40 коп. з урахуванням пониження ставки судового збору на коефіцієнт 0,8 (а.с.1).

З огляду на викладене, враховуючи часткове задоволення судом позовних вимог, з відповідача по справі ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь позивача по справі ТОВ «Укр Кредит Фінанс» грошові кошти по сплаті судового збору в розмірі 2521 грн. 29 коп. (2662 грн. 40 коп. (100%) - 141 грн. 11 коп. (5,30%), при цьому 5,30% = 2279 грн. 00 коп. (сума процентів, у стягненні яких судом відмовлено), що були сплачені позивачем при подачі ним позову до суду та підтверджені належним письмовим доказом по справі.

Інші судові витрати, пов’язані з розглядом даної справи, передбачені ч.3 ст.133 ЦПК України, відсутні.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 280, 282, 284, 288, 289, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1430-4877 від 04 серпня 2024 року в загальній сумі 40721 грн. 00 коп. (сорок тисяч сімсот двадцять одна гривня 00 копійок).

В задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» в порядку розподілу судових витрат судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 2521 грн. 29 коп. (дві тисячі п’ятсот двадцять одна гривня двадцять дев’ять копійок).

Повне ім`я та найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», адреса місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд.№26, офіс 407 м.Київ, поштовий індекс 01133, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 38548598.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , зазначений в позовній заяві реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного перегляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України, подавши апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення) до Кропивницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 11 травня 2026 року.

Суддя С.Ю.Атаманова