Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №420/16406/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/16406/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., за участю секретаря судового засідання Грабової Т.П., позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Риженка Д.О., представник відповідача - не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправним наказу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Командира НОМЕР_2 батальйону НОМЕР_3 ОБрТрО (військова частина НОМЕР_4 ) майора ОСОБА_2 , Командира військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- Визнати протиправною дією командира НОМЕР_2 батальйону НОМЕР_3 ОБрТрО військової частини НОМЕР_4 майора ОСОБА_2 , яка виразилась у складанні та використанні службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів із внесеними до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а саме: у складанні підробного рапорту від імені ОСОБА_1 від 30.06.2024 року вх. N 1/4/3588 про прийняття на посаду.

- Визнати неправомірною дією командира військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у невиконанні обов`язку запобігати кримінальним та іншим порушенням, та повідомляти про них відповідного прокурора, а також начальника відповідного органу управління Служби правопорядку про виявлення факту підроблення посадовою (службовою) особою підроблення офіційного документа - рапорта ОСОБА_1 від 30.06.2024 року № 1/4/3588.

- Визнати неправомірною дією командира військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у неправомірній відмові в наданні інформації ОСОБА_1 на його запит від 07.05.2025 року про надання належно завіреної копії рапорта ОСОБА_1 від 30.06.2024 року № 1/4/3588.

- Визнати неправомірною дією командира військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у порушенні строку для надання відповіді на запит на інформацію від 07.05.2025 року ОСОБА_1

- Зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 виконати свої обов`язки та повідомити відповідного прокурора, а також начальника відповідного органу управління Служби правопорядку про виявлення факту підроблення посадовою (службовою) особою підроблення офіційних документів, а саме: рапорт ОСОБА_1 від 30.06.2024 року, зареєстрований під № 1/4/3588.

- Зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 надати позивачу належно завірену копію рапорту від 30.06.2024 року, N 1/4/3588 про прийняття на посаду, написаного начебто ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Позивач вказує, що для оскарження підробленого та створеного, як написаного від його імені документу, а саме: рапорту від 30.06.2024 року, ОСОБА_1 звернувся 07.05.2024 року із запитом на інформацію до командира військової частини НОМЕР_1 , в якому просив надати належно завірену копію "рапорту ОСОБА_1 ". від 30.06.2024 року, за вх.№ 1/4/3588, на підставі якого командиром військової частини НОМЕР_4 майором ОСОБА_2 винесено наказ № 184 про прийняття на посаду ОСОБА_1 . На момент 30.06.2024р., зазначений у рапорті № 1/4/3588, як написаний ОСОБА_1 , позивач мав тяжку травму обох рук і був позбавлений можливості взагалі виконувати якісь механічні рухи, тим більше писати рапорти. Крім того, для подання рапорту, військовослужбовець має особисто звернутись до штабу військової частини, де має отримати посаду. ОСОБА_1 вибув із військової частини 05.05.2024р. до навчального центру Львівської області, де 25.06.2024 року отримав тяжку травму обох рук і за фізичним станом повертатись до військової частини вже не зміг та був шпиталізований. 20 травня 2025 року на запит на інформацію ОСОБА_1 від 07.05.2025 року, від командира військової частини НОМЕР_1 надійшла відповідь, додаток 2 додається. Належно завіреної копії рапорту, як написаного ОСОБА_1 від 30.06.2024 р, № 1/4/3588 надано не було, тобто інформація на запит не була надана. Примус ознайомитись із документом, про надання належно завіреної копії якого подавався запит, за місцем його зберігання, зазначений в оскаржуваній відповіді, протирічить законодавству щодо інформації та доступу до неї.

Позивач зазначає, що строк на подання відповіді на запит на інформацію, відповідно норм ст.20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання, зазначений строк порушено командиром військової частини НОМЕР_1 . Відповідь військової частини НОМЕР_1 про те, що інформація може бути одержана із інших джерел, зокрема, за місцем зберігання документа, є порушенням ч.2 ст.22 Закону України "Про доступ до публічної інформації". Будь-які інші законні підстави, які позбавляють обов`язку надати запитувану інформацію та не виконувати норми закону, відсутні.

Ухвалою від 02.06.2025 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

18.06.2025 року від представника відповідача військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на адміністративний позов, згідно якого останній з позовними вимогами не погоджується та просить у задоволенні позову відмовити. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що згідно з Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 29.06.2024 №6-РС, - солдата ОСОБА_3 , водія розвідувального відділення розвідувального взводу, (призначено) водієм розвідувального розвідувального взводу, з присвоєнням військового звання «матрос». відділення 2.3.6. Згідно з Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 30.06.2024 №184 матроса ОСОБА_3 вважати таким, що з 30.06.2024 року справи та посаду водія 3 розвідувального відділення розвідувального взводу прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за посадою. 2.3.7. Отже, вищезазначені офіційні документи - накази командира, є такими, що здатні спричиняти наслідки правового характеру, вони складені у відповідності, у спосіб та у межах повноважень визначених нормами чинного законодавства України. 2.3.8. Рапорт про прийняття посади у зв`язку з організаційними заходами на підставі рішення старшого начальника, не є таким документом який підпадає під ознаки «офіційні документи» в розумінні кримінального законодавства. Накази командира військової частини НОМЕР_4 від 29.06.2024 №6-РС, від 30.06.2024 №184 є законними документами складеними у відповідності до розпорядження старшого начальника щодо необхідності проведення організаційних заходів, у зв`язку з подальшим переведенням на новий штат. Відтак формулювання позивачем у позовній заяві про невиконання командуванням обов`язку запобігати кримінальним та іншим порушенням є безпідставним та не підтверджено жодним належним та допустимим доказом. Крім того, рапорт від 30.06.2024 №1/34/3588 складено на безпосереднього начальника (командира), яким в подальшому зроблено резолюцію щодо подальшого клопотання перед вищим командуванням. Як вказано у листі - відповіді Військової частини НОМЕР_1 від 11.05.2025 №1604/3441 зазначений рапорт містить персональні дані посадових (службових) осіб, розголошення якої без згоди підписантів може порушити їх права. Відтак, посадовими особами Військової частини НОМЕР_1 при наданні відповіді 11.05.2025 на звернення від 07.05.2025 правомірно обмежено доступ та не надано запитуваний документ. З урахуванням того, що відповідь складено 11.05.2025 і має бути надана у строк до 15.05.2025, а відповідно до роздруківки знімку екрана її надано 20.05.2025, посилання позивача на порушення нібито його права є надмірним формалізмом. Також, з урахуванням того що в діях посадових осіб які приймали рапорт від 30.06.2024 №1/34/3588, реєстрували його, передавали далі на погодження, відсутні ознаки кримінального правопорушення, у командира військової частини відсутній обов`язок повідомляти правоохоронний орган та орган прокуратури, в тому числі Військову службу правопорядку.

23.06.2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що в жодному із зазначених представником пунктів з нормами не вбачається, що складання рапорту про прийняття посади від імені військовослужбовця, який не знаходиться навіть у області, де розташована військова частина є дією на підставі Конституції України чи інших законів, тобто доводів на спростування позовних вимог не надано, а норми закону не є таким доказом. Також у наведених представником нормах не зазначено, що наказ командира на підставі підробленого документа має законну силу, що суперечить ствердженням представника, викладеним у його відзиві. Оскаржується не наказ командира, а як суд визнає законним наказ командира військової частини НОМЕР_4 від 29.06.2024 №6-РС, від 30.06.2024 №184 з оглядом на підробний від імені ОСОБА_1 рапорт про прийняття справ та посаду людиною, яка має тяжку травму обох рук та не знаходиться у розташуванні військової частини у цей час. При цьому, копія рапорту не надавалась на запит ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_1 не писав та не підписував цей рапорт і про що обізнаний і командир в/ч НОМЕР_1 , і його представник ОСОБА_16, і саме з цих причин не надано на запит саме цей рапорт, поряд з тим, що надавались копіі інших документів з персональними даними, посадами, навіть особистими телефонами, але в тих документах не було підроблень від імені ОСОБА_1 , тому ствердження про ненадання з причин персональних даних є надуманим для запобігання відповідальності.

19.06.2025 року від позивача надійшла до суду заява про забезпечення доказів шляхом витребування у операторів електронних комунікацій ПрАТ «Київстар» та ТОВ «Lifecell» білінгу щодо номерів абонентів за його номером телефону та номером телефону сержанта ОСОБА_4 .

Ухвалою від 25.06.2025 року задоволено заяву представника відповідача командира військової частини НОМЕР_4 майора ОСОБА_2 - адвоката Кісь Л.В. про участь у судовому засіданні 25.06.2025 року в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 25.06.2025 року в задоволенні заяви позивача про забезпечення доказів відмовлено.

Ухвалою від 26.06.2025 року ухвалено розглядати справу № 420/16406/25 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Призначено підготовче засідання.

24.07.2025 року позивач подав заву про зміну предмету позову.

Ухвалою від 03.09.2025 року заяву ОСОБА_1 про зміну предмету позову від 24.07.2025 року (вхід. № ЕС/75120/25 від 24.07.2025 року) - повернуто заявнику без розгляду.

03.09.2025 року позивач подав заву про зміну предмету позову.

Ухвалою від 17.09.2025 року заяву ОСОБА_1 про зміну предмету позову від 03.09.2025 року (вхід. № ЕС/91761/25 від 03.09.2025 року) - повернуто заявнику без розгляду.

16.09.2025 року представник командира військової частини НОМЕР_4 майора ОСОБА_2 - адвокат Кісь Л.В. подала до суду клопотання про заміну неналежного відповідача - військову частину НОМЕР_4 на належного (ймовірно, Міністерство оборони України).

Ухвалою від 17.09.2025 року витребувано від Міністерства оборони України такі докази: - відомості про те, чи було припинено як юридичну особу - військову частину НОМЕР_5 , і якщо так, повідомити суду дату припинення та орган військового управління, яким було прийняте рішення про припинення військової частини НОМЕР_4 , з наданням суду документів, що підтверджують такі відомості; - відомості про те, чи було визначено у рішенні про припинення військової частини НОМЕР_4 правонаступника вказаної юридичної особи з наданням відповідних доказів.

Ухвалою від 02.12.2025 року, внесеною до протоколу судового засідання, за згодою позивача та його представника замінено неналежних відповідачів - відповідачів Командира НОМЕР_2 батальйону НОМЕР_3 ОБрТрО (військова частина НОМЕР_4 ) майора ОСОБА_2 , Командира військової частини НОМЕР_1 , на належного відповідача- військову частину НОМЕР_1 . У зв`явзку з заміною відповідачів на належного відповідача розгляд справи розпочато спочатку, сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи, відкладене підготовче засідання.

Ухвалою суду від 20.01.2026 року, внесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

19.01.2026 року позивач подав заву про зміну предмету позову, в якій просить суд:

- визнати протиправною дію командира НОМЕР_2 батальйону НОМЕР_3 ОБрТрО військовоі частини НОМЕР_4 майора ОСОБА_2 , (ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), яка виразилась у складанні та використанні службовою особою завідомо неправдивої інформації підробленні ним рапорту від імені ОСОБА_1 від 30.06.2024 року та винесенні на його підставі акту індивідуальної дії, а саме - наказу 184 від 30.06.2024 року.

- визнати протиправним наказ 184 від 30.06.2024 року, винесений відповідачем по справі командиром НОМЕР_2 батальйону НОМЕР_3 ОБрТрО військової частини НОМЕР_4 майором ОСОБА_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) у частині п.147 "Матроса ОСОБА_5 , водія 3 розвідувального відділення розвідувального взводу військової частини НОМЕР_4 , призначеного наказом командира військовоі частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 29.06.2024 N 6-РС на посаду водія розвідувального відділення розвідувального взводу військовоі частини НОМЕР_4 , ВОС-НОМЕР_10, шпк "матрос", увільнити від займаної посади та вважати таким, що з 30 червня 2024 року справи та посаду водія 3 розвідувального відділення розвідувального взводу прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою. Встановити посадовий оклад у розмірі 2 820 гривень на місяць, виплачувати щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 523%, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% з урахуванням посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років. Підстава: наказ командира військовоі частини НОМЕР_4 ( по особовому складу) від 29.06.2024 N 6-РС, рапорт матроса ОСОБА_6 (вх.N1/34/3588 від 30.06.2024)".

- визнати протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_7 ), яка виразилась у невиконанні обов`язку запобігати кримінальним та іншим порушенням, повідомляти про них відповідного прокурора, а також начальника відповідного органу управління Служби правопорядку про виявлення факту вчинення посадовою (службовою) особою підроблення офіційного документа - наказу 184 від 30.06.2024 року на підставі підробленого рапорта ОСОБА_1 від 30.06.2024 року № 1/4/3588.

- визнати протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_7 ), яка виразилась у неправомірній відмові в наданні інформації ОСОБА_1 на його запит від 07.05.2025 року про надання належно завіреної копії рапорта ОСОБА_1 від 30.06.2024 року N 1/4/3588.

- визнати неправомірною дією командира військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_7 ), яка виразилась у порушенні строку для надання відповіді на запит на інформацію від 07.05.2025 року ОСОБА_1

- зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) виконати свої обов`язки та повідомити відповідного прокурора, а також начальника відповідного органу управління Служби правопорядку про виявлення факту підроблення посадовою (службовою) особою рапорту від імені солдата ОСОБА_1 від 30.06.2024 року, зареєстрованого під № 1/4/3588 та винесенні на його підставі наказу 184 від 30.06.2024 року.

21.01.2026 року від представника відповідача військової частини НОМЕР_1 надійшли додаткові пояснення, в яких представник відповідача вказує, що позиція позивача ґрунтується виключно на власних припущеннях, не підкріплених будь-яким належними та допустимими доказами. Адже посилання позивача у позовній заяві на неможливість отримати копії рапорту від 30.06.2024 року вх.№1/4/3588 було спростовано військовою частиною шляхом надання копії цього рапорту разом з відзивом від 17.06.2025. Таким чином, об`єктивна можливість дослідити документ у позивача була, підтекст з твердженням про нібито «приховування» документа є безпідставним, відсутні будь-які експертні висновки, заяви до правоохоронних органів або процесуальні рішення, які б підтверджували факт підроблення. Кримінальним кодексом України, а саме статтею 358 передбачено кримінальну відповідальність за підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів. Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Позовні вимоги позивача ґрунтуються виключно на власних припущеннях, суб`єктивній оцінці обставин та припущенні про вчинення службовою особою кримінального правопорушення, без надання будь-яких належних, допустимих і достовірних доказів, що прямо суперечить вимогам статей 73, 76, 77 Кодексу адміністративного судочинства України. Отже, твердження позивача про підроблення службовою особою рапорту має бути підтверджено відповідними доказами, а не тільки власним небажанням виконувати накази командира у відповідності до вимог Статутів, якими має керуватись кожен військовослужбовець Збройних Сил України. Позивачем не доведено факту підроблення рапорту, факту його складення саме відповідачем, факту завідомої неправдивості відомостей та причинно-наслідкового зв`язку між діями командира і порушенням прав позивача. Позивач фактично ставить питання про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 358 Кримінального кодексу України. Водночас, порядок встановлення факту підроблення документів визначається виключно кримінальним процесуальним законодавством України, а адміністративний суд не наділений повноваженнями встановлювати склад злочину, оцінювати «завідомість» або давати правову кваліфікацію діям посадових осіб у площині кримінального права. Відсутність відомостей в ЄРДР, чи то обвинувального акта, чи то вироку суду виключає можливість визнання дій відповідача протиправними з мотивів «підроблення». Дії командування військових частин при зміні військового звання осіб рядового складу відповідають встановленим нормам чинного законодавства. Рапорт ОСОБА_3 від 30.06.2024 року був оформлений, поданий, зареєстрований та розглянутий у порядку та строки, прямо визначені Порядком №531, із дотриманням вимог щодо документального супроводу та внутрішньої процедури прийняття управлінських рішень у Збройних Силах України. Факт реєстрації рапорту підтверджується офіційним реєстраційним штампом групи персоналу військової частини НОМЕР_4 від 30.06.2024 № 1/34/3588, що спростовує будь-які твердження про його відсутність, фальсифікацію або неналежне оформлення. Видання наказів командира військової частини НОМЕР_4 від 29.06.2024 № 6-РС, від 30.06.2024 №184, є логічним та правомірним наслідком реалізації організаційно-штатних заходів, що здійснювалися на виконання розпорядчих документів старшого командування у зв`язку з переведенням військової частини на новий штат. При цьому командир військової частини не мав дискреційних повноважень щодо зміни або невиконання відповідних організаційно-штатних рішень, а діяв у межах наданих законом повноважень, що виключає можливість визнання його дій протиправними. Рапорт від 30.06.2024 № 1/34/3588 було складено військовослужбовцем на безпосереднього начальника (командира), який у подальшому наклав резолюцію щодо ініціювання відповідного клопотання перед вищим командуванням. Такий документ є внутрішнім службовим документом, що використовується в системі підпорядкування Збройних Сил України. Як зазначено у листі-відповіді Військової частини НОМЕР_1 від 11.05.2025 № 1604/3441, вказаний рапорт містить персональні дані посадових (службових) осіб, а також службову інформацію, розголошення якої без згоди відповідних осіб може призвести до порушення їхніх прав та законних інтересів. За таких обставин посадові особи Військової частини НОМЕР_1 , надаючи відповідь на звернення від 07.05.2025, правомірно застосували обмеження доступу до запитуваної інформації та відмовили у наданні копії рапорту, що повністю відповідає вимогам статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Сам по собі факт незгоди військовослужбовця з прийнятим управлінським рішенням або з порядком службового документообігу не утворює складу дисциплінарного чи кримінального правопорушення та не може розцінюватися як підстава для обов`язкового реагування у формі повідомлення до правоохоронних органів. Отже, відсутність повідомлення до правоохоронних органів у цій ситуації є наслідком відсутності події та складу правопорушення, а не бездіяльністю чи порушенням службових обов`язків з боку командира військової частини НОМЕР_1 , чи то командира військової частини НОМЕР_4 . Отже, заявлені позовні вимоги та їх змінена редакція є необґрунтованими, такими, що ґрунтуються на припущеннях і суб`єктивних оцінках позивача та не підтверджені жодними належними, допустимими і достовірними доказами.

28.01.2026 року від позивача надійшли заперечення на додаткові пояснення, в яких вказано, що додаткові пояснення не підтверджують законність, правомірність, обґрунтованість нормами законів, підробки рапортів військовослужбовців від їх імені та без їх відома, з огляду на що, не може бути доказом правомірності дій відповідача Військової частини НОМЕР_1 при підробці рапорту від 30.06.2024 року від імені ОСОБА_1 , на підставі якого був винесений акт індивідуальної дії наказ 184, оскільки ця підробка завдала тяжкі правові наслідки для позивача, а надані відповідачем всупереч вимогам КАСУ від 20.01.2026 року навіть жодних натяків на правомірність службової підробки документа у своєму змісті не мають.

Ухвалою суду від 17.02.2026 року, внесеною до протоколу судового засідання, прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову від 16.01.2026 (вхід. № ЕС/6621/26 від 19.01.2026 року).

03.03.2026 року від представника відповідача військової частини НОМЕР_1 надійшли додаткові пояснення, в яких представник відповідача вказує доводи, зазначені у поясненнях, які надійшли до суду 21.01.2026 року.

Ухвалою суду від 05.03.2026 року, внесеною до протоколу судового засідання, заяву позивача про виклик свідків задоволено частково, ухвалено викликати у судове засідання як свідків сержанта ОСОБА_7 , майора ОСОБА_8 .

Ухвалою суду від 05.03.2026 року, внесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду 09.04.2026 року клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено, ухвалено судове засідання по справі № 420/16406/25, призначене на 22.04.2026 року на 10:00 год., здійснювати у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у підсистемі відеоконференцзв`язку ЄСІТС за участю представника ОСОБА_1 - Риженка Д.О.

Ухвалою суду від 22.04.2026 року, внесеною до протоколу судового засідання, визнано явку позивача обов`язковою.

Ухвалою від 29.04.2026 року, внесеною до протоколу судового засідання, керуючись ст. 227 КАС України проголошення судового рішення відкладено до 11.05.2026 о 12:30 год.

Під час судового розгляду справи позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши вступне слово представника позивача та представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем ЗС України, проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 на посаді водія розвідувального відділення розвідувального взводу.

29.06.2024 року командиром військової частини НОМЕР_4 видано наказ № 6-РС (по особовому складу), яким відповідно до п. 82, 256 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, увільнено від займаних посад і призначено до цього самого батальйону, зокрема, солдата ОСОБА_1 , водія розвідувального відділення розвідувального взводу, водієм розвідувального відділення розвідувального взводу (п. 184 параграфу 1); відповідно до п. 62 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, присвоїти військові звання «матрос», зокрема, солдату ОСОБА_1 , водію розвідувального відділення розвідувального взводу військової частини НОМЕР_4 (п.396 параграфу 2).

30.06.2024 року командиром військової частини НОМЕР_4 видано наказ № 184 (по стройовій частині), пунктом 147 якого матроса ОСОБА_1 , водія 3 розвідувального відділення розвідувального взводу військової частини НОМЕР_4 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 29.06.2024 № 6-РС на посаду водія розвідувального відділення розвідувального взводу військової частини НОМЕР_4 , ВОС-НОМЕР_10, шпк "матрос", увільнити від займаної посади та вважати таким, що з 30 червня 2024 року справи та посаду водія 3 розвідувального відділення розвідувального взводу прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою. Встановити посадовий оклад у розмірі 2820 гривень на місяць, виплачувати щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 523%, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% з урахуванням посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років.

Підставою видання наказу від 30.06.2024 № 184 зазначено: наказ командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 29.06.2024 № 6-РС, рапорт матроса ОСОБА_9 (вх.№1/34/3588 від 30.06.2024).

07.05.2025 року ОСОБА_1 направив на ім`я тво командира військової частини НОМЕР_1 , якій підпорядкована військова частина НОМЕР_4 , запит на інформацію, в якому просив на підставі ст. ст. 7, 10 19, 20 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» та ст. ст. 3, 7, 9, 11 ЗУ «Про інформацію» надати належно завірену копію рапорта ОСОБА_10 від 30.06.2024 року, зареєстрованого під вх. № 1/4/3588.

Листом від 11.05.2025 року № 1604 військовою частиною НОМЕР_1 надано відповідь, в якій зазначено, що наказ командира військової частини НОМЕР_4 про призначення на посаду виданий на підставі рапорту від 30.06.2024 3/34/3588, який наявний у матеріалах військової частини. У зв`язку з тим, що запитуваний рапорт містить персональні дані посадових (службових) осіб, що становлять інформацію службового характеру, розголошення якої без згоди підписантів може порушити їх права, копія даного документа не може бути надана у запитуваному вигляді. Заявнику роз`яснено право ознайомитись з зазначеним рапортом у встановленому порядку за місцем зберігання документа з дотриманням вимог законодавства.

Також судом встановлено, що згідно листа військової частини НОМЕР_1 від 10.10.2025 року № 1604/9891, на виконання Директиви МО України від 24.11.2024 та наказу командира військової частин НОМЕР_8 від 26.11.2024 відповідні окремі батальйони територіальної оборони, в тому числі військову частина НОМЕР_4 , переформовано на попередніх фондах у військову частину НОМЕР_1 з відповідним кодом ЄДРПОУ, а умовне найменування «військова частина НОМЕР_4 » з кодом ЄДРПОУ з 20.02.2025 анульовано.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає, зокрема: прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби.

Приписами статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Порядок проходження військової служби, прав та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджується Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі визначає Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі за текстом - Положення №1153/2008).

За змістом підпункту 2 пункту 82 розділу IV Положення №1153/2008 призначення військовослужбовців на посади здійснюється: на рівнозначні посади, зокрема, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Згідно абзаців 4, 5 пункту 256 розділу XIV Положення №1153/2008 у разі проведення організаційно-штатних заходів під час особливого періоду військовослужбовці військової служби за призовом, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі та є придатними до проходження військової служби за станом здоров`я, переміщуються на інші посади, передбачені штатами воєнного часу, або приймаються на військову службу за контрактом (у тому числі після демобілізації чи прийняття Президентом України рішення про звільнення громадян з військової служби за призовом) чи направляються на курс військової підготовки за програмою підготовки офіцерів або сержантів (старшин) або на курс перепідготовки за дефіцитною для Збройних Сил України спеціальністю.

У разі потреби доукомплектування Збройних Сил України військовослужбовці, посади яких скорочуються у ході проведення організаційно-штатних заходів, до закінчення строків проведення цих заходів призначаються на інші посади за підставами, визначеними пунктом 82 цього Положення, або зараховуються у розпорядження посадових осіб, які мають право призначення військовослужбовців на посади, або направляються на курс військової підготовки за програмою підготовки офіцерів або сержантів (старшин), або на курс перепідготовки за дефіцитною для Збройних Сил України спеціальністю. Зазначені переміщення здійснюються без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення.

Отже, як встановлено судом, у зв`язку з організаційно-штатними змінами 29.06.2024 року командиром військової частини НОМЕР_4 видано наказ № 6-РС (по особовому складу), яким відповідно до п. 82, 256 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, увільнено від займаних посад і призначено до цього самого батальйону, зокрема, солдата ОСОБА_1 , водія розвідувального відділення розвідувального взводу, водієм розвідувального відділення розвідувального взводу (п. 184); відповідно до п. 62 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України,, присвоїти військові звання «матрос», зокрема, солдату ОСОБА_1 , водію розвідувального відділення розвідувального взводу військової частини НОМЕР_4 .

30.06.2024 року командиром військової частини НОМЕР_4 видано наказ № 184 (по стройовій частині), п. 147 якого матроса ОСОБА_1 , водія 3 розвідувального відділення розвідувального взводу військової частини НОМЕР_4 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 29.06.2024 № 6-РС на посаду водія розвідувального відділення розвідувального взводу військової частини НОМЕР_4 , ВОС-НОМЕР_10, шпк "матрос", увільнити від займаної посади та вважати таким, що з 30 червня 2024 року справи та посаду водія 3 розвідувального відділення розвідувального взводу прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою. Встановити посадовий оклад у розмірі 2 820 гривень на місяць, виплачувати щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 523%, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% з урахуванням посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років.

Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 29.06.2024 № 6-РС, рапорт матроса ОСОБА_9 (вх.№1/34/3588 від 30.06.2024).

З наданої до суду копії рапорту №1/34/3588 від 30.06.2024 слідує, що водій 3 розвідувального відділення розвідувального взводу військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_1 доповідає, що справи та посаду водія 3 розвідувального відділення розвідувального взводу військової частини НОМЕР_4 прийняв.

Однак, згідно свідоцтва про хворобу № 648 від 07.11.2024 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись в учбовому центрі н.п Старичі Львівської області, отримав компресійну травму обох верхніх кінцівок, довідку по обставини травми не надано. 28.06.2024 Госпіталізований і обстежений в КНП «Територіальне медичне об`єднання» м. Львів. Діагноз: двобічний посттравматичний плексіт з ураженням променевого, серединного нервів. Направлений у ІНФОРМАЦІЯ_2 на лікування.

Згідно консультаційного висновку спеціаліста від 28.06.2024 року, ОСОБА_1 28.06.2024 о 12:03 год. перебував на огляді у лікаря-невролога ОСОБА_12 , у ВП «Лікарня Святого Пантеймона», за адресою: м. Львів, вул. Івана Миколайчука, 9.

Також, згідно наданого до суду скіншоту листування у месенджері «Сигнал», 30.06.2024 року через месенджер ОСОБА_1 отримано направлення військової частини НОМЕР_4 від 01.07.2024 на стаціонарне обстеження в неврологічне відділення, із діагнозом: посттравматична нейропатія нервів обох передпліччь із значним порушенням функцій.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка сержант з матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 (на час спірних правовідносин - військовослужбовець військової частини НОМЕР_4 ) ОСОБА_13 повідомив, що 27.06.2024 за наказом тво заступника командира військової частини НОМЕР_4 з тилового забезпечення він виїхав до м. Львів за ОСОБА_1 , 28.06.2024 забрав ОСОБА_1 зі Львову та 29.06.2024 о 02:00 год. привіз його додому до м. Одеса. На автомобілі позивача свідок дістався свого дому, переночував та зранку 29.06.2024 повернув автомобіль позивача до місця мешкання останнього. Також зранку 29.06.2024 року до позивача додому приїхав медик батальйону ОСОБА_14 . Вони забрали зброю ОСОБА_1 , яку виніс його син, оскільки ОСОБА_1 нічого не міг брати в руки, та близько 12:00 години поїхали до розташування військової частини. ОСОБА_1 залишився вдома. Також свідок зазначив, що саме тво заступника командира військової частини НОМЕР_4 доручив йому забрати ОСОБА_1 зі Львова, оскільки ОСОБА_1 був травмований та не міг самостійно керувати автомобілем.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ординатор лікувального відділу медичної роти військової частини НОМЕР_1 (на час спірних правовідносин - військовослужбовець військової частини НОМЕР_4 ) ОСОБА_14 зазначив, що йому 28.06.2024 телефоном повідомили, що везуть зі Львова військовослужбовця з травмою рук. Він знайшов клініку у Львові, де можна було б зробити дослідження (клініка Святого Пантелеймона), де позивач отримав консультацію невролога, поставлено діагноз: плексіт - пошкодження плечевих сплетінь рук, було рекомендоване амбулаторне лікування. 29.06.2024 свідок ОСОБА_14 та ОСОБА_13 приїхали додому до ОСОБА_1 . Оглянувши ОСОБА_1 , свідок встановив, що в останнього плексіт двосторонній. Тримати в руках він нічого не міг, курити (тримати цигарку) йому було важко. В подальшому 30.06.2024 року свідок ОСОБА_14 , прибувши до військової частини оформив позивачу направлення на стаціонарне лікування до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону (ВМКЦПР) та прислав ОСОБА_1 це направлення в месенджері « Сигнал ». Свідок ОСОБА_14 вказав, що ОСОБА_1 до населеного пункту с.Микильське в Херсонській області, де на той час дислокувалась військова частина НОМЕР_4 , він не доставлявся, у розташуванні військової частини його не бачив.

Отже, повідомлені свідками обставини, які суд бере до уваги як підтверджені належними доказами (показаннями свідків, наданими судом під Присягою з попередженням про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України), ставлять під обґрунтований сумнів можливість написання ОСОБА_1 30.06.2024 року рапорту №1/34/3588 та подання цього рапорту безпосередньо позивачем до військової частини НОМЕР_4 .

При цьому, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано будь-яких належних та допустимих доказів того, що позивач дійсно власноручно підписав та подав по команді рапорт №1/34/3588 від 30.06.2024 про прийняття ним справ та посади, на яку його призначено наказом № 6-РС (по особовому складу) від 29.06.2024.

Отже, суд вважає, що зібраними у справі доказами підтверджується, що позивач рапорт від 30.06.2024 року №1/34/3588 не підписував та по команді не подавав.

За таких обставин, суд вважає, що оскаржуваний наказ № 184 від 30.06.2024 року, винесений командиром військової частини НОМЕР_4 у частині п.147 щодо матроса ОСОБА_1 , є протиправним.

У той же час, матеріали справи не містять достовірних доказів, які б свідчили про те, що командиром військової частини НОМЕР_4 майором ОСОБА_2 вчинялись будь-які дії щодо складання та підроблення ним рапорту від імені ОСОБА_1 від 30.06.2024 року.

Крім того, повідомлення відповідних органів про виявлення кримінального чи іншого правопорушення, в тому числі виявлення факту підроблення посадовою (службовою) особою певного документу, є дискреційним повноваженням командира військової частини НОМЕР_1 або вищої посадової особи, за наслідками проведення службового розслідування з цього питання та встановлення таким розслідуванням обставин написання та подання цього рапорта від імені ОСОБА_1 .

Відтак, станом на теперішній час, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправною дією командира військової частини НОМЕР_4 майора ОСОБА_2 , (ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), яка виразилась у складанні та використанні службовою особою завідомо неправдивої інформації, підробленні ним рапорту від імені ОСОБА_1 від 30.06.2024 року та винесенні на його підставі акту індивідуальної дії, а саме: наказу 184 від 30.06.2024 року; визнання протиправною бездіяльності командира військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у невиконанні обов`язку запобігати кримінальним та іншим порушенням, повідомляти про них відповідного прокурора, а також начальника відповідного органу управління Служби правопорядку про виявлення факту вчинення посадовою (службовою) особою підроблення офіційного документа - наказу 184 від 30.06.2024 року на підставі підробленого рапорта ОСОБА_1 від 30.06.2024 року № 1/4/3588; зобов`язання командира військової частини НОМЕР_1 виконати свої обов`язки та повідомити відповідного прокурора, а також начальника відповідного органу управління Служби правопорядку про виявлення факту підроблення посадовою (службовою) особою рапорту від імені солдата ОСОБА_1 від 30.06.2024 року, зареєстрованого під № 1/4/3588 та винесенні на його підставі наказу 184 від 30.06.2024 року.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 стосовно розгляду його запиту від 07.05.2025 року, суд зазначає таке.

За ст.5 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 року №2657-XII кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року №2939-VI (далі Закон №2939-VI).

Згідно ст.1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 3 Закону №2939-VI визначає гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації.

Відповідно до ст.12 Закону №2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання (п.1 ч.1 ст.13 Закону №2939-VI).

За п.6 ч.1 ст.14 Закону №2939-VI розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

За п.2 ч.1 ст.5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до ст.19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Письмовий запит подається в довільній формі.

Згідно ст.20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно ч.ч.1-2 до ст.21 Закону №2939-VI інформація на запит надається безкоштовно.

У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.

За ч.1 ст.22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником (ч.3 ст.22 Закону №2939-VI).

За ч.5 ст.22 Закону №2939-VI відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.

Згідно ч.1 ст.23 Закону №2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.23 Закону №2939-VI запитувач має право оскаржити ненадання відповіді на запит на інформацію.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (ч.3 ст.23 Закону №2939-VI).

Аналізуючи вищевказане, запитувач у разі ненадання відповіді на запит на інформацію може оскаржити таку бездіяльність до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Суд зазначає, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Судом встановлено, що відповідачем не надано позивачу запитувану інформацію з посиланням на наявність у рапорті від 30.06.2024 персональних даних посадових (службових) осіб.

Однак, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 10-1 Закону №2939-VI публічна інформація, що містить персональні дані фізичної особи, оприлюднюється та надається на запит у формі відкритих даних у разі додержання однієї з таких умов: 1) персональні дані знеособлені та захищені відповідно до Закону України "Про захист персональних даних"; 2) фізичні особи (суб`єкти даних), персональні дані яких містяться в інформації у формі відкритих даних, надали свою згоду на поширення таких даних відповідно до Закону України "Про захист персональних даних"; 3) надання чи оприлюднення такої інформації передбачено законом; 4) обмеження доступу до такої інформації (віднесення її до інформації з обмеженим доступом) заборонено законом.

Статтею 2 Закону України "Про захист персональних даних" визначено, що персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Згідно ч. 1, 2 ст. 11 Закону України "Про інформацію" інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 14 ЗУ "Про захист персональних даних" поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб`єкта персональних даних. Поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Статтею 16 ЗУ "Про захист персональних даних" порядок доступу до персональних даних третіх осіб визначається умовами згоди суб`єкта персональних даних на обробку цих даних, наданої володільцю персональних даних, або відповідно до вимог закону. Порядок доступу третіх осіб до персональних даних, які перебувають у володінні розпорядника публічної інформації, визначається Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім даних, що отримує від інших органів центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, під час здійснення верифікації та моніторингу державних виплат.

Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках, зокрема, інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

При цьому, ч. 7 ст. 6 Закону №2939-VI чітко визначено, що обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої не обмежений.

Відтак, відповідь, надана відповідачем за наслідками розгляду запиту позивача, свідчать про неналежне виконання ним своїх обов`язків як розпорядника публічної інформації. Зважаючи на зміст запитуваної позивачем інформації, а також відповідь на такий запит, відповідач фактично не надав такої інформації, без жодних правових підстав, а тому відповідач допустив протиправну бездіяльність.

Крім того, з матеріалів справи слідує, що відповідь на заяву від 07.05.2025 року була надана листом від 11.05.2025 року № 1604, проте отримана позивачем лише 20.05.2024.

При цьому, Військовою частиною НОМЕР_1 відповідно до приписів ст. 20 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» не продовжувався строк для надання відповіді на запит на інформацію.

Суд не бере до уваги посилання представника відповідача на те, що підтвердженням надання відповіді на запит є реєстрація листа 11.05.2025 року № 1604, оскільки обов`язок щодо надання відповіді на запит вважається виконаним у разі пересилання відповіді на запит поштою. При цьому, таким моментом є здача документа на пошту. Натомість реєстрація відповіді на запит як вихідного документа у системі діловодства розпорядника інформації не є моментом завершення перебігу строку для надання відповіді на запит.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом в постанові від 26 лютого 2021 року по справі № 460/1684/19.

Щодо надіслання відповіді на запит на електронну пошту позивача, зазначену у запиті ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), суд зауважує, що доказів надіслання на вказану електронну адресу відповіді на запит відповідач суду також не надав.

Запитуваний рапорт (фотокопію) позивач отримав лише з додатками до відзиву на позов ОСОБА_1 , поданий (відзив) 17.06.2025 (згідно квитанції про доставку до Електронного кабінету в ЄСІТС доставлений позивачу 17.06.2025 о 12:58).

Відтак, відповідачем порушено приписи Закону №2939-VI та порушено строк для надання відповіді на запит на інформацію від 07.05.2025 року ОСОБА_1 .

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем, суб`єктом владних повноважень, не надано до суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували підписання та подання позивачем особисто рапорту від 30.06.2024 року № 1/4/3588 про прийняття справ та посади, що став підставою, серед іншого, для видання оскаржуваного наказу №184 від 30.06.2024 року.

Так само відповідач не довів наявність у нього законних підстав для відмови позивачу в наданні інформації на його запит від 07.05.2025 року про надання належно завіреної копії рапорта ОСОБА_1 від 30.06.2024 року № 1/4/3588, а також не довів дотримання строків надання відповіді на запит.

Решта доводів учасників справи висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують, а тому не беруться судом до уваги.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

При цьому, задовольняючи вимогу позивача про визнання протиправним наказу №184 від 30.06.2024 року військової частини НОМЕР_4 у частині п.147 стосовно ОСОБА_1 , з метою ефективного захисту порушених прав позивача, відповідно до приписів ч.2 ст.9 КАС України суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та скасувати вказаний пункт наказу щодо ОСОБА_1 , оскільки без цього неможливе повне поновлення порушених прав позивача.

Щодо решти позовних вимог, які задовольняє суд, слід взяти до уваги, що відповідачем у справі є військова частина НОМЕР_1 як юридична особа, яка є розпорядником запитуваної позивачем інформації, а отже протиправність дій та бездіяльності суд встановлює щодо зазначеної особи як відповідача у справі, а не щодо посадової особи, яка є командиром цієї військової частини.

Від сплати судового збору позивач звільнений, інших судових витрат ним не понесено, а тому підстави для розподілу судових витрат згідно ч.3 ст.139 КАС України відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 293 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 ) до військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ командиром військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) №184 від 30.06.2024 року, у частині п.147: " Матроса ОСОБА_1 , водія 3 розвідувального відділення розвідувального взводу військової частини НОМЕР_4 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 29.06.2024 № 6-РС на посаду водія розвідувального відділення розвідувального взводу військової частини НОМЕР_4 , ВОС-НОМЕР_10, шпк "матрос", увільнити від займаної посади та вважати таким, що з 30 червня 2024 року справи та посаду водія 3 розвідувального відділення розвідувального взводу прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою. Встановити посадовий оклад у розмірі 2820 гривень на місяць, виплачувати щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 523%, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% з урахуванням посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років. Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 29.06.2024 № 6-РС, рапорт матроса ОСОБА_1 (вх.№1/34/3588 від 30.06.2024)".

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у неправомірній відмові в наданні інформації ОСОБА_1 на його запит від 07.05.2025 року про надання належно завіреної копії рапорта ОСОБА_1 від 30.06.2024 року № 1/4/3588.

Визнати неправомірними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у порушенні строку для надання відповіді на запит на інформацію від 07.05.2025 року ОСОБА_1 .

У решті позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Андрухів