Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №420/25130/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/25130/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Вовченко О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 25.07.2025 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 за період з 20.01.2017 по 28.02.2018 індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців січень 2008 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 виплатити на користь ОСОБА_1 за період з 20.01.2017 по 28.02.2018 індексацію грошового забезпечення, включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 р. по 19.09.20р. індексацію-різницю грошового забезпечення відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078;

- зобов`язати військову частину Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 р. по 19.09.2020р. індексацію-різницю грошового забезпечення відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 29 січня 2020 року по 19 вересня 2020 року грошового забезпечення, а також, виплачених за вказаний період: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовці, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 19 вересня 2020 року грошового забезпечення, а також, виплачених за вказаний період: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовці, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 , в період з 20.01.2017р. по 19.09.2020р. проходив військову службу в військовій частині ПП НОМЕР_3 , яка в літку 2017 році була перейменована на військову частину НОМЕР_1 та на теперішній час виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

При цьому, як стверджує позивач, у день виключення його зі списків особового складу, з ним не було проведено усіх необхідних розрахунків.

У позові зазначено, що 12.06.2025р. позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою щодо надання: 1. інформації який розмір прожиткового мінімуму застосовано при встановленні йому посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт в період з 01.01.2020 року по 19.09.2020 року. 2. інформації який розмір прожиткового мінімуму застосовано при встановленні позивачу посадового окладу та окладу за військовим званням при розрахунку одноразових видів грошового забезпечення у період з 01.01.2020 року по 19.19.2020 року. 3. інформації чи виплачувалася позивачу індексація грошового забезпечення з 20.01.2017р по 19.09.2020р з визначенням базового місяця січень 2008р та березень 2018р. 4. надати довідку про розміри основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з 20.01.2017 року по 19.09.2020 року. 5. надати копії карток особового рахунку про нараховане та виплачене грошове забезпечення за період з 20.01.2017 року по 19.09.2020 року. Листом від 23.06.2025р. вих. №1287 Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що документи стосовно виплат грошового забезпечення будуть направлені через фінансово-економічну службу військової частини НОМЕР_1 . Щодо надання запитуваної інформації, які були викладені в заяві, військова частина НОМЕР_1 проігнорувала вказану вимогу. При цьому, були надані витяги із наказу про зарахування позивача до списків частини та виключення зі списків частини.

Як стверджує позивач, оскільки військова частина НОМЕР_1 є структурним підрозділом Військової частини НОМЕР_2 , підпорядковується їй та перебуває на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_2 , позивач також 12.06.2025 звернувся до Військової частини НОМЕР_2 із відповідною заявою. Листом від 03.07.2025 року вих. №1249 Військова частина НОМЕР_2 надала довідку про нараховане та виплачене грошове забезпечення з лютого 2017р. по грудень 2017р. та картки особового рахунку за 2018 рік, за 2019 рік, за 2020 рік.

Позивач вказує, що оглянувши відповідну довідку та картки особових рахунків, вбачається, що відповідачі протиправно не нарахували та не виплатили йому: - індексацію грошового забезпечення за період з 20.01.2017 року по 28.02.2018 року, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року та індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.01.2019 року, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078; індексацію-різницю за період з 01.03.2018р. по 19.09.2020р. відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078. Крім того, відповідачі протиправно розраховували розмір посадового окладу та окладу за військовим званням позивача шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови КМУ від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", що призвело до неправильного розрахунку грошового забезпечення.

ОСОБА_1 вважає, що відповідачі своєю бездіяльністю порушили його права щодо своєчасного отримання однієї із складових його грошового забезпечення.

Ухвалою судді від 28.07.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у адміністративній справі.

11.08.2025 року від представника військової частини НОМЕР_2 до суду надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що відповідач вимоги, викладені в позовній заяві позивачем не визнає в повному обсязі, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству України,

Як зазначено відповідачем, Командування військової частини НОМЕР_2 у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, директивами Міністра оборони та начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України, іншими правовими актами. На цей час у зв`язку зі збройною агресією проти України з боку російської федерації в країні діє особливий період. У державі склалася складна фінансово-економічна ситуація. Оскільки Міністерство оборони України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва, наявний фінансовий ресурс направляється на здійснення заходів щодо укріплення обороноздатності держави, протидії російській загрозі та проявам тероризму, а також створення належної матеріально-технічної бази для лікування, реабілітації та оздоровлення військовослужбовців та інших осіб, у тому числі, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції.

Як стверджує відповідач, проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Військова частина НОМЕР_2 зазначає, що починаючи з 01 березня 2018 року вступила в дію постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, схему тарифних коефіцієнтів за військовим званням, якою фактично було встановлено нові підвищені розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, зокрема про наявність якої відомо його представниці. У зв`язку з прийняттям вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, грошове забезпечення, у тому числі посадові оклади військовослужбовців, в тому числі і позивача, збільшилися в абсолютному розмірі. Вбачається, що позивач не звернув увагу на те, що березень 2018 року є місяцем підвищення грошових доходів (грошового забезпечення) позивача, і відповідно, обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої виплати індексації позивачу здійснюється з квітня 2018 року. Поряд з цим, відповідач звертає увагу на те, що відповідно п.8 Розділу І «Загальні положення» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197, грошове забезпечення виплачується, а саме щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий. Отже виплату підвищеного у березні 2018 року грошового забезпечення було здійснено у квітні 2018 року. Таким чином, оскільки індексація позивача за березень 2018 року становить 0,00 грн і відбувається підвищення грошового забезпечення за березень 2018 року в абсолютному виразі за рахунок постійних складових, визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», то у відповідності до вимог п.5 Порядку №1078 березень 2018 року є місяцем підвищення грошових доходів (грошового забезпечення), і відповідно, обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з квітня 2018 року, що як вбачається не враховує позивач.

У відзиві також зазначено, що оскільки величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації установленій в розмірі 103 відсотка, починаючи з січня 2019 року відновилась виплата індексації грошового забезпечення.

З наведеного, як стверджує відповідач, вбачається завідома безпідставність заявлених позовних вимог у цій частині, та як наслідок вбачається відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період починаючи з 20.01.2017 року по 28.02.2018 року.

Щодо перерахунку ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 19 вересня 2020 року грошового забезпечення, то у відзиві вказано, що скасування у судовому порядку п.6 Постанови 103, яким були внесені зміни до п.4 Постанови №704 не поновлює дію попередньої редакції п.4 Постанови №704. Зокрема, не зважаючи на те, що п.6 Постанови №103 втратив чинність 29.01.2020, сама Постанова №704 досі викладена в редакції Постанови №103, де в пункті 4 зазначено: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». З урахуванням викладеного, військова частина НОМЕР_2 керувалася чинною Постановою №704 та вказаною нормою (пунктом 4), яка є обов`язковою для застосування, оскільки іншої не існує, а попередня не може бути відновлена судом. Відповідач вважає, що скасування в судовому порядку п.6 Постанови №103 не впливає на порядок та процедуру проведення перерахунку розмірів посадового окладу та окладу за військове звання позивача, так як зазначене скасування не може слугувати підставою для перерахунку розмірів посадового окладу, окладів за військове звання, а також виплаченої грошової допомоги на оздоровлення, допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а також одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.

З урахуванням вищевикладеного, відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою, відзивом на позов, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, перевіривши їх наданими до справи доказами, суд встановив таке.

ОСОБА_1 з 20.01.2017 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 , яка, як стверджує позивач та не спростовано відповідачами, перейменована на військову частину НОМЕР_1 .

Наказом військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 , заступника командира військової частини з озброєння начальника технічної частини військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 19 червня 2020 року №163 на посаду командира ремонтної роти автомобільної техніки ремонтно-відновлювального батальйону 31 ремонтно-відновлювального полку окремого оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України, ВОС 7062003, наказано вважати таким, що 19 вересня 2020 року справи та посаду здав.

Згідно даного наказу позивача з 19 вересня 2020 року виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , з усіх видів забезпечення і направити для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_4 .

Також у наказів вказано, що позивач матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік згідно наказу МОУ від 07 червня 2018 року №260 - не отримав.

Як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, військова частина НОМЕР_1 перебуває на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 .

У позові вказано, що у спірний період проходження позивачем служби нарахування грошового забезпечення йому здійснювалося не в повному обсязі.

Вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 за період з 20.01.2017 по 28.02.2018 індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців січень 2008 року; протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 р. по 19.09.20р. індексацію-різницю грошового забезпечення відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078; протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 29 січня 2020 року по 19 вересня 2020 року грошового забезпечення, а також, виплачених за вказаний період: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовці, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої - третьої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Частиною 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (надалі - Постанова № 704), яка набрала чинності 01 березня 2018 року.

Постановою № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

За приписами пункту 2 вказаної постанови, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Додатком 1 до зазначеної постанови визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Згідно з приміткою 1 Додатку 1 до Постанови № 704, посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Посадові оклади осіб рядового, сержантського і старшинського (осіб рядового і молодшого начальницького) складу установлюються за 1-12 розрядами. Посадові оклади за окремими посадами осіб рядового, сержантського і старшинського (осіб рядового і молодшого начальницького) складу понад 12 тарифний розряд визначаються керівниками державних органів (примітка 2 до Додатку 1 вказаної постанови).

Оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень (примітка Додатку 14 до Постанови № 704).

Разом з тим, відповідно до пункту 1 глави 2 розділу II «Порядок, умови та розміри виплати основних видів грошового забезпечення» Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558 розміри посадових окладів осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт, установлений у додатку 1 до постанови № 704.

Розмір окладу за військовим званням військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) визначається шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт, установлений у додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (зі змінами) (пункт 1 глави 1 розділу II Інструкції).

21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року.

Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яким, зокрема, в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» були внесені зміни.

Отже, зміни до пункту 4 Постанови № 704, які були внесені пунктом 6 Постанови № 103, з 29.01.2020 не підлягають застосуванню.

Таким чином, до спірних правовідносин з 29 січня 2020 року (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18) необхідно застосовувати положення пункту 4 Постанови № 704 в редакції до 24 лютого 2018 року, тобто в редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою № 103.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 19 жовтня 2022 року у справі № 400/6214/21 (адміністративне провадження № К/990/17043/22).

Разом з тим, в контексті змісту вказаного пункту 4 Постанови № 704, суд зауважує, що згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Суд вважає за необхідне зазначити, що під час розв`язання правової колізії між нормами пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ та пунктом 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704 перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.99р. № 8-рп/99у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002р. № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Відповідно до підпунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (N 25921/02), Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. У пункті 57 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (N 23759/03 та N 37943/06) та у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини «Серков проти України» (39766/05), встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, на підставі того, що органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку. Хоча ця справа стосується податкового спору, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між фізичною/юридичною особою і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості.

Оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за приписи пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 постанови КМ України № 704, суд не знаходить правових підстав для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Судом враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019 по справі № 240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме пункту 3, згідно яких: «За змістом пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VІІІ мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.».

З огляду на викладене, суд вважає, що згідно з Постановою № 704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня відповідного року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постановах від 11 лютого 2021 року у справах № 200/3774/20-а, № 200/3747/20-а, № 240/11952/19, та від 18 лютого 2021 у справі № 200/3775/20-а.

Отже, з 29.01.2020 року, а саме, з дня набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі № 826/6453/18, виникли правові підстави для перерахунку грошового забезпечення виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21, від 04.01.2023 у справі № 640/17686/21.

Разом з тим, Верховний Суд у постановах від 19 жовтня 2022 року у справі № 400/6214/21, від 11 вересня 2022 року по справі № 500/1813/21, покликаючись на раніше сформовані висновки Верховного Суду у постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 у подібних спірних правовідносинах зазначив, що наголошуючи, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно- правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

До того ж, Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III).

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому, згідно з частиною 2 статті 92 Конституції України, виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).

Необхідно зазначити, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2018 року - 1762,00 гривень.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня - 2102 гривні, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" з 1 січня 2021 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб - 2270 гривень, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня - 2481 гривня, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб - 2684 гривні.

Таким чином, розмір прожиткового мінімуму для визначення посадових окладів військовослужбовців в 2020, 2021, 2022, 2023 роках є більшим ніж в 2018 році. Натомість саме розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб станом на 01.01.2018 застосовувався відповідачем при визначенні розміру посадового окладу, окладу за військовим званням позивача, що в свою чергу вплинуло на розмір додаткових видів грошового забезпечення, премії, підйомної допомоги. Тому, грошове забезпечення позивача у 2020 році має бути перераховане в сторону збільшення шляхом визначення посадового окладу та окладу за військове звання множенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 року на відповідний тарифний коефіцієнт.

Відтак, зважаючи на викладене суд дійшов висновку, що нарахування та виплатита позивачу грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.09.2020, а також усіх виплат, проведення яких здійснювалось у вказаний період мало бути здійснено із урахуванням розміру грошового забезпечення, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року на відповідні тарифні коефіцієнти згідно пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб» (з урахуванням раніше проведених виплат).

Щодо вимог позивача про нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення, суд зазначає.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу (в редакції чинній станом на дату звернення позивача до суду) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ст. 1-2 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Відповідно до ст. 1-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” регламентовано, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно ст. 18 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін

В силу ст.19 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Так, Законом України “Про індексацію грошових доходів населення” визначено правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Згідно зі статтею 1 цього індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Частинами 1 та 5 ст. 2 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, серед яких оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Приписами ч. 2 ст. 5 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” визначено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Законом України № 76-VIII від 28.12.201 року статтю 5 доповнено частиною шостою, якою визначено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Згідно ч. 6 ст. 5 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” в редакції Закону України № 2148-VIII від 03.10.2017 року чинній з 11.10.2017 року проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Статтею 6 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” встановлено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів: заробітної плати; пенсій; державної соціальної допомоги; стипендій, що виплачуються студентам державних та комунальних вищих навчальних закладів. Перегляд зазначених у частині першій цієї статті гарантій здійснюється у розмірах, що визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Текст статті 6 в редакції Закону № 107-VI від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року.

За приписами статті 4 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Законом № 911-VIII від 24.12.2015 року, який набув чинності 01.01.2016 року внесено зміни у частині першій статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 15, ст. 111) цифри "101" замінити цифрами "103".

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” в редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015 року індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Згідно п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV “Про внесення змін до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абз. 2 цього пункту.

Постановою КМ № 77 від 11.02.2016 внесено зміни в абзаці другому пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078, та цифри “101” замінено цифрами “103.

Абзац другий пункту 1-1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 77 від 11.02.2016 - застосовується з 01.01.2016 року.

Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення.

Відповідно до п.5 Порядку № 1078, в редакції, яка діяла до 15.12.2015 року (до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови № 1013 від 09.12.2015 р.) у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Тобто, відповідно до положень п.5 Порядку № 1078, в редакції, яка діяла до 15.12.2015 року (до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови № 1013 від 09.12.2015 р.) базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення був, в тому числі, місяць зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 р. № 1013 “Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів” (далі – Постанова № 1013) були внесені значні зміни у вищевказаний Порядок, у зв`язку з чим з 01 грудня 2015 року вступили в дію нові правила індексації заробітної плати.

Так, відповідно до п. 5 Порядку № 1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 р. № 1013) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Тобто з прийняттям постанови від 09.12.2015 р. № 1013 змінилась процедура визначення базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення.

Таким місяцем (базовим) є той, в якому відбулось підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці.

Судом встановлено, що постановою КМУ від 07.11.2007 р. № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу ” збільшено грошове забезпечення військовослужбовців . Зазначена постанова набрала чинності з дня втрати чинності указів Президента України, що визначають умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу державних органів , але не раніше ніж 01 січня 2008 року.

Указ Президента України “Про внесення зміни до указу Президента України від 14.04.1999 р. №379 та визнання такими , що втратили чинність указів Президента України” набрав чинності з 01.01.2008 р.

Таким чином, у зв`язку із прийняттям вказаної постанови базовим місцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів позивача є січень 2008 року.

Відповідно до положень Порядку № 1078, розрахунок індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком, починаючи з місяця наступного за базовим.

В контексті cпірного періоду ключовим є те, що із прийняттям постанови від 09.12.2015 р. № 1013 базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення є не місяць зростання грошових доходів військовослужбовця (в тому числі у зв`язку із встановленням надбавок, виплати премії), а саме місяць в якому відбулось підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець.

Тобто, із прийняттям постанови від 09.12.2015 р. № 1013 місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації військовослужбовців є місяць наступний за місяцем, в якому відбулось підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець згідно з постановою Кабінету Міністрів України.

При цьому обчислення такого індексу за даними правилами відбувається незалежно від того, коли військовослужбовець прийняти на військову службу, коли перемістився на посаду з більшим посадовим окладом, коли встановлено чергове військове звання або встановлені різні надбавки, доплати і премії.

Суд зазначає, що механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджено Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі – Порядок №260).

Відповідно до п.2 вказаного Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

Тобто, навіть за умов виплати у період проходження позивачем військової служби відповідачем на користь позивача щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (як то щомісячна додаткова грошова винагорода чи інш.), тобто збільшення розміру її грошового забезпечення, вказаним збільшенням не відбулось підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займала позивач.

Підвищення розміру тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, відбулось згідно постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, яка набрала чинності 01.03.2018 року, та якою затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців.

При цьому доказів того, що з дати підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 р. № 1294, яка набрала чинності 01.01.2008 року до дати підвищення розміру тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, відбулось згідно постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, яка набрала чинності 01.03.2018 року було прийнято інші рішення на підставі яких відбувались підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач – до суду не надано.

Саме лише зазначення про зміну розміру посадового окладу, без надання до суду доказів, що таке підвищення відбулось у зв`язку із збільшенням тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, а не у зв`язку із зміною посаду не спростовує вказаних тверджень суду.

Оскільки доказів підвищення у період з 02.01.2008 р. по 28.02.2018 р. тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, до суду не надано та судом відповідні обставини не встановлено, суд дійшов висновку, що за період з 27.11.2017 року по 28.02.2018 року при нарахуванні позивачу індексації грошового забезпечення, базовим місяцем повинен бути січень 2008 року.

При вирішенні даної адміністративної справи, суд також зазначає, що відповідно до п.3 Постанови № 1013 установлено міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.

Для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 р. відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078.

В той же час, з вказаних положень вбачається, що обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 р. лише за умов виконання абзацу 1 пункту 3 Постанови № 1013, тобто за умов вжиття заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати).

Хоча абзацом 1 пункту 3 Постанови № 1013 і установлено необхідність вжиття заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р., зокрема, розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), однак, відповідного збільшення посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) з 1 грудня 2015 р. військовослужбовців не відбулось.

Постановою № 1013 були підвищені оклади майже в усіх галузях бюджетної сфери (за винятком працівників 1- 3-го тарифних розрядів за ЄТС), окрім окладів у складі грошового забезпечення військовослужбовців.

При цьому, зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась лише з 01.03.2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Отже, з прийняттям Постанови № 1013, якою було змінено порядок проведення індексації, тобто з 01.12.2015 року і включно до 01.03.2018 року, посадові оклади військовослужбовців не змінилися.

Суд зазначає, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Такий правовий висновок також міститься в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №825/874/17.

Наведене підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема у справах “Кечко проти України”, “Ромашов проти України”, “Шевченко проти України”.

У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Лелас проти Хорватії” (Lelas v.Croatia) зазначено, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10).

Така ж правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що військова частина НОМЕР_1 протиправно не нараховувала в повному розмірі індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 20.01.2017 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року

Щодо вимог позивача щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 28.01.2020 року, суд зазначає.

У даний період спірним між сторонами є виплата суми індексації у разі настання обставин, передбачених абзацами 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.

Як вже вказано судом, згідно п. 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Приклади проведення індексації грошових доходів громадян у разі їх підвищення наведено у додатку 4.

У разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції під час визначення розміру підвищення грошових доходів у зв`язку з індексацією враховується рівень такого підвищення.

Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить розмір підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом.

Приклад обчислення суми індексації у разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції наведено у додатку 5.

У разі коли індекс споживчих цін для проведення індексації, розрахований наростаючим підсумком, перевищив 10 відсотків, Кабінет Міністрів України приймає рішення про підвищення тарифних ставок (окладів) працівникам бюджетної сфери, органам державної влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів з урахуванням суми індексації, яка складається на момент підвищення.

Працівникам підприємств i організацій, які перебувають на госпрозрахунку, підвищення заробітної плати у зв`язку із зростанням рівня інфляції провадиться у порядку, визначеному у колективних договорах, але не нижче норм, визначених Законом України “Про індексацію грошових доходів населення” та положень цього Порядку.

З системного аналізу абз. 3, 4, 5 п.5 Порядку №1078 можна дійти висновку, що не нараховується індексація у місяці підвищення посадового окладу (тарифної ставки), якщо розмір такого підвищення (з урахуванням всіх складових, що не мають разового характеру) перевищує суму можливої індексації у відповідному місяці. Якщо ж сума підвищення не перекриває суму можливої індексації, визначається різниця між нею та сумою підвищення.

Отже, для з`ясування питання чи має позивач право на застосування при нарахуванні його індексації грошового забезпечення починаючи з березня 2018 року згідно приписів абзацу 3,4, 5 пункту 5 Порядку № 1078, необхідно з`ясувати розмір грошового забезпечення позивача за попередній місяць (лютий 2018 року), суму нарахованого грошового забезпечення без урахування складових, що мають разовий характер, за місяць, в якому відбулося підвищення посадових окладів (березень 2018 року), розмір індексації, що мав бути нарахований в цьому місяці.

Судом встановлено, що грошове забезпечення позивача склало:

- у лютому 2018 року – 16183,87 грн (з яких, посадовий оклад 1052,00 грн);

- у березні 2018 року – 12000,00 грн (з яких, посадовий оклад 1052,00 грн);

- у квітня 2018 року - 12596,34 грн (з яких посадовий оклад 5070,00 грн);

З наданих до суду доказів судом встановлено, що нарахування і виплата грошового забезпечення позивача проводилась в поточному місяці за минулий місяць відповідно до п.8 розділу 1 наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у постанові від 20.03.2024 року у справі №440/8322/22 розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Відтак, грошовий дохід позивача збільшився на 596,34 грн (12596,34 -12000,00).

За нормативними правилами, які визначають проведення індексації доходів, розрахунок індексу наростаючим підсумком починається з наступного після перевищення порога місяця до чергового перевищення.

При кожному наступному перевищенні порога індексації приріст рахуватиметься за формулою:

ПІСЦн = ІСЦ1 х ІСЦ 2 х … - 100%, де:

ПІСЦн - приріст індексу споживчих цін, %;

ІСЦ1 - перевищення індексу споживчих цін уперше (розраховується наростаючим підсумком), %;

ІСЦ2 - перевищення індексу споживчих цін удруге (розраховується наростаючим підсумком), %.

При підрахунку показника ПІСЦ необхідно враховувати, що ІСЦ розраховується наростаючим підсумком. Також кількість ІСЦ залежить від того, скільки разів було перевищено поріг індексації за розглядуваний період (звісно, не перерваний підвищенням зарплати). Наприклад, ІСЦ перевищив поріг один раз - отже слід враховувати лише ІСЦ1, двічі - ІСЦ1 та ІСЦ2, тричі ІСЦ1, ІСЦ2, ІСЦ3 тощо.

Розрахунок величини приросту індексу споживчих цін слід починати з лютого 2008 року, як місяця наступного за тим, в якому відбулося підвищення грошового забезпечення військовослужбовців.

За офіційними даними Державної служби статистики України за період з січня 2008 року по березень 2018 року (https://ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2006/ct/cn_rik/isc/isc_u/isc_m_u.htm) поріг індексації перевищував 38 разів, а саме:

у 2008 році 9 разів: січень-травень, вересень-грудень;

у 2009 році 5 разів: січень, лютий, березень, червень, листопад;

у 2010 році 4 рази: січень, лютий, серпень, вересень;

у 2011 році 3 рази: січень, березень, квітень;

у 2012 році поріг індексації не перевищував 101%;

у 2013 році поріг індексації не перевищував 101%;

у 2014 році 8 разів: березень-червень, вересень-грудень;

у 2015 році 8 разів: січень-травень, вересень-листопад;

у 2016 році 1 раз: квітень;

у 2017 році поріг індексації не перевищував 103%;

у січні - березні 2018 року поріг індексації не перевищував 103%.

Таким чином, розрахунок величини приросту індексу споживчих цін за вказаний період має наступний вигляд:

2008 рік: 1,027 * 1,038 * 1,031 * 1,013 * 1,002 (1,008 * 0,995 * 0,999) * 1,011 * 1,017 * 1,015 * 1,021 * 2009 рік: 1,029 * 1,015 * 1,014 * 1,014 (1,009 * 1,005) * 1,011 * 1,014 (0,999 * 0,998 * 1,008 * 1,009) * 1,011 * 2010 рік: 1,018 * 1,019 * 0,993 (1,009 * 0,997 * 0,994 * 0,996 * 0,998) * 1,012 * 1,029 * 1,016 (1,005 * 1,003 * 1,008) * 2011 рік: 1,01 * 1,009 * 1,014 * 1,013 * 1,009 (1,008 * 1,004 * 0,987) * березень 2014 року - грудень 2014 року: 1,022 * 1,033 * 1,038 * 1,01 * 1,012 (1,004 * 1,008) * 1,029 * 1,024 * 1,019 * 1,03 * 2015 рік - березень 2016 року: 1,031 * 1,053 * 1,108 * 1,14 * 1,022 * 0,986 (1,004 * 0,99 * 0,992) * 1,023 * 0,987 * 1,02 * 1,022 (1,007 * 1,009 * 0,996 * 1,01) * квітень 2016: 1,035 * травень 2016 - березень 2018: 1,245 (1,001 * 0,998 * 0,999 * 0,997 * 1,018 * 1,028 * 1,018 * 1,009 * 1,011 * 1,01 * 1,018 * 1,009 * 1,013 * 1,016 * 1,002 * 0,999 * 1,02 * 1,012 * 1,009 * 1,01 * 1,015 * 1,009) = 253,30%.

Актуальний розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб, відповідно до статті 7 Закону України “Про державний бюджет України на 2018 рік”, становив 1 762 гривні.

Отже, величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в березні 2018 року складає 253,30%.

Таким чином можлива індексації грошового забезпечення позивача у березні 2018 року складала 4463,15 грн. (253,30% * 1762,00).

Відповідно до абз.4 п.5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн. – 596,34 грн. = 3866,81 грн.

При вирішення даної адміністративної справи суд враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного суду 20 квітня 2023 року по справі №320/8554/21, а саме:

“…Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).

103. Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078)….

106. Щодо “фіксованої” суми індексації, то слід зазначити, що Закон України “Про індексацію грошових доходів населення” і Порядок №1078 такого поняття не містять.

107. Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

108. Проте постановою Уряду №1013 від 9 грудня 2015 року цей Додаток був викладений у новій редакції і з 1 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

109. З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

110. Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

110.1. сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

110.2. сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

111. Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

112. Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає Суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

113. Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, Суд дійшов висновку, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними. Своєю чергою, обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення…”.

Вказані висновки також узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 19.10.2023 у справі №380/9726/20, який також зазначив, що: “…100. Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суди попередніх інстанцій повинні встановити:

- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року). В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078);

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078));

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

101. Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

102. Сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А)”.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 28.01.2020 року включно із врахуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абз. 4, 6 п. 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 є протиправними.

В той же час, щодо періоду з 29.01.2020 року за який позивач вважає, що у нього також є право на отримання та виплату індексації-різниці грошового забезпечення, суд зазначає.

Так, при розгляді даної справи суд дійшов висновку, що наявні підстави для зобов`язання відповідачів провести нарахування та виплатити на користь позивача грошове забезпечення з урахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 19.09.2020 року, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704.

Отже, з урахуванням даного рішення суду розмір грошового забезпечення позивача, зокрема, посадового окладу з 29.01.2020 року зросте, а отже базовим місяцем для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача у спірний період вже не буде березень 2018 року та не підлягатиме визначення розміру вказаної індексації з урахування отриманого доходу у місяці підвищення грошового забезпечення – березні 2018 року .

Таким чином, у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідачів здійснити нарахування та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 19.09.2020 року відповідно до приписів абзаців 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення у фіксованій величині, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003.

Зважаючи на вказане, у задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ст.90 КАС України).

За вказаного правового регулювання та встановлених судом обставин при розгляді даної адміністративної справи, оскільки підстави для збільшення грошового забезпечення позивача за рахунок збільшення розміру посадового окладу до 28.01.2020 року відсутні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню шляхом:

- визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування у період з 29.01.2020 по 19.09.2020 грошового забезпечення ОСОБА_1 , розраховуючи посадовий оклад та оклад за військовим званням шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнта на прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018;

- зобов`язання військової частини НОМЕР_1 провести перерахунок та нарахування ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 19.09.2020 грошового забезпечення та усіх виплат, проведення яких здійснювалось у період з 29.01.2020 по 19.09.2020 із урахуванням розміру грошового забезпечення, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року на відповідні тарифні коефіцієнти згідно пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб» (з урахуванням раніше проведених виплат);

- зобов`язання військової частини НОМЕР_2 провести виплату ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 19.09.2020 грошового забезпечення та усіх виплат, проведення яких здійснювалось у період з 29.01.2020 по 19.09.2020 із урахуванням розміру грошового забезпечення, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року на відповідні тарифні коефіцієнти згідно пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб» (з урахуванням раніше проведених виплат);

- визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 20.01.2017 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;

- зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати на користь ОСОБА_1 індексацію гpoшoвoгo забезпечення за період з 20.01.2017 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку iндeкcaцiї грошового забезпечення - січень 2008 року;

- зобов`язання військової частини НОМЕР_2 виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію гpoшoвoгo забезпечення за період з 20.01.2017 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку iндeкcaцiї грошового забезпечення - січень 2008 року;

- визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 28.01.2020 року включно із врахуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абз. 4, 6 п. 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078;

- зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 щомісячну індексацію грошового забезпечення у розмірі 3866,81 грн в місяць за період з 01.03.2018 по 28.01.2020 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

- зобов`язання військової частини НОМЕР_2 виплатити ОСОБА_1 щомісячну індексацію грошового забезпечення у розмірі 3866,81 грн в місяць за період з 01.03.2018 по 28.01.2020 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

При цьому зважаючи на обсяг поданих до суду доказів, суд не вбачає підстав для визначення загальної суми належної до виплати індексації грошового забезпечення позивача.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Керуючись ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування у період з 29.01.2020 по 19.09.2020 грошового забезпечення ОСОБА_1 , розраховуючи посадовий оклад та оклад за військовим званням шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнта на прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та нарахування ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 19.09.2020 грошового забезпечення та усіх виплат, проведення яких здійснювалось у період з 29.01.2020 по 19.09.2020 із урахуванням розміру грошового забезпечення, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року на відповідні тарифні коефіцієнти згідно пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб» (з урахуванням раніше проведених виплат).

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 провести виплату ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 19.09.2020 грошового забезпечення та усіх виплат, проведення яких здійснювалось у період з 29.01.2020 по 19.09.2020 із урахуванням розміру грошового забезпечення, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року на відповідні тарифні коефіцієнти згідно пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб» (з урахуванням раніше проведених виплат).

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 20.01.2017 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати на користь ОСОБА_1 індексацію гpoшoвoгo забезпечення за період з 20.01.2017 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку iндeкcaцiї грошового забезпечення - січень 2008 року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію гpoшoвoгo забезпечення за період з 20.01.2017 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку iндeкcaцiї грошового забезпечення - січень 2008 року.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 28.01.2020 року включно із врахуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абз. 4, 6 п. 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 щомісячну індексацію грошового забезпечення у розмірі 3866,81 грн в місяць за період з 01.03.2018 по 28.01.2020 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 виплатити ОСОБА_1 щомісячну індексацію грошового забезпечення у розмірі 3866,81 грн в місяць за період з 01.03.2018 по 28.01.2020 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ).

Відповідачі:

Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).

Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_7 ).

Суддя O.A. Вовченко