Постанова від 06 травня 2026 р. у справі №686/23308/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/23308/25

Провадження № 22-ц/820/1129/26

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Костенка А.М. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,

секретар судового засідання Плінська І.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/23308/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 березня 2026 року у складі судді Порозової І.Ю. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в :

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна, в особі Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди в розмірі 40 000 000 грн, завданої йому внаслідок незаконних рішень та бездіяльності службових осіб держави, що призвело до порушення його конвекційного права на ефективний засіб юридичного захисту внаслідок надмірної тривалості кримінального провадження № 12022243460000290 в порядку ст. 3 та 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч.1 ст. 23, 1173 ЦК України, ст. 55 і 56 Конституції України.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 березня 2026 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі ГУНП у Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди за період з 06 червня 2022 року по 24 червня 2025 року.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна в особі ГУНП у Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної у період з 25 червня 2025 року по 18 серпня 2025 року, залишено без розгляду.

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати. Апелянт посилається, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, оскільки суддя фактично відмовилася здійснювати розгляд поданого ним позову, пославшись на формальні підстави.

Апелянт вказує, що при подачі позову ним було вказано сторони у справі позивача та відповідача, представник відповідача здійснював процесуальне представництво в суді та подавав відзив на позов, тому залишаючи позов без розгляду суд фактично позбавив його права на справедливий суд. Крім того, зазначає ОСОБА_1 , що він не був повідомлений належним чином про розгляд справи та не отримував клопотання відповідача, тому був позбавлений можливості висловити свої заперечення щодо нього.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 06 червня 2022 року в ЄРДР зареєстровано кримінальне провадження № 12022243460000290 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України, за фактом того, що 06 червня 2022 року близько 12 год 37 хв невстановлена особа на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків спричинила ОСОБА_1 тілесні ушкодження.

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 просив стягнути з держави Україна на його користь 40 000 000 грн. внаслідок незаконних рішень та бездіяльності службових осіб держави, що призвело до порушення його конвекційного права на ефективний засіб юридичного захисту внаслідок надмірної тривалості кримінального провадження № 12022243460000290.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції позивач неодноразово звертався до суду з позовами до Держави Україна про стягнення моральної шкоди, заподіяної внаслідок надмірної тривалості кримінального провадження № 12022243460000290 в цивільних справах № 686/15646/25, № 686/12038/25, № 686/24083/25, № 686/22548/25.

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами (пункт 3 частини 1 статті 255 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 зазначила, що «згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Тобто, згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі».

У постанові від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла такого висновку: «необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір» (у цій постанові ЦПК України у редакції до грудня 2017 року).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 вказано, що «предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу».

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15).

Отже, суд закриває провадження у справі, якщо в позовах, які розглядалися судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Оскільки позивач неодноразово звертався до суду з позовами до Держави Україна про стягнення моральної шкоди, заподіяної внаслідок надмірної тривалості кримінального провадження № 12022243460000290, за період з 06 червня 2022 року по 24 червня 2025 року, в цивільних справах № 686/15646/25, № 686/12038/25, № 686/24083/25, № 686/22548/25, тому суд першої інстанції прийшов до цілком законного висновку про наявність підстав щодо закриття провадження в даній справі в частині стягнення моральної шкоди за період з 06 червня 2022 року по 24 червня 2025 року.

Разом із тим, відповідно до пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Необхідність застосування пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України зумовлена неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, і є заходом на шляху недопущення винесення судами суперечливих та взаємовиключних судових рішень.

За змістом наведеної норми, суд залишає позов без розгляду, якщо в позовах, які розглядаються судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Подання нових доказів чи інше перефразування підстави позову не буде свідчити про пред`явлення іншого позову, у будь-якому випадку це буде тотожний позов (постанова Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі № 204/7727/19 (провадження № 61-1251св23)).

Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується апеляційний суд, встановив, що предмет позову у справі № 686/24083/25 та у даній справі № 686/23308/25 є тотожними.

При цьому, зміна позивачем періоду невиконання судового рішення та розміру відшкодування моральної шкоди за встановлених у справі, що переглядається, фактичних обставин не спростовує висновків судів першої та апеляційної інстанції про тотожність заявлених у цій справі позовних вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 990/433/18 (провадження № 11-61заі18) зазначила, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається. Отже, інший словесний виклад правових обґрунтувань позову та його вимог не змінює правової природи таких вимог, їх предмета і підстави в цілому.

Встановивши правову природу правовідносин, які виникли між учасниками справи, суд першої інстанції правильно виснували, що у цій справі № 686/23308/25 та у справі № 686/24083/25 спори є тотожними.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції щодо залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної у період з 25 червня 2025 року по 18 серпня 2025 року, з урахуванням перебування в провадженні суду цивільної справи № 686/24083/25, між тими самими сторонами – відповідач Держава Україна, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Доводи ОСОБА_1 , що він не був повідомлений належним чином про розгляд справи та не отримував клопотання відповідача, тому був позбавлений можливості висловити свої заперечення щодо нього, спростовуються матеріалами справи, які містять докази належного повідомлення позивача про розгляд справи, в тому числі і про судове засідання яке відбулося 09 березня 2026 року. Крім того ОСОБА_1 був направлений відзив на позовну заяву і він був присутнім в одному із судових засідань, а саме 23.09.2025 року, де заперечував проти його приєднання до матеріалів справи.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду у цій справі згідно з пунктом 4 частини першої статті 257 ЦПК України у відповідній його частині та закриття провадження у справі відповідно до пункт 3 частини 1 статті 255 ЦПК України теж у відповідній його частині, таким чином відсутні підстави вважати неправильним застосування судом норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 травня 2026 року.

Суддя А.М. Костенко

Л.М. Грох

О.І. Ярмолюк