Постанова від 04 травня 2026 р. у справі №361/10571/24 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 361/10571/24

Провадження № 22-ц/820/967/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,

з участю заявниці ОСОБА_1 та її представника,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_1 , Військова частина НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області в складі судді Шовкуна В.О. від 02 лютого 2026 року.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд з вказаною заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, вказувала, що вона з листопада 2018 року перебувала в стосунках з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і з 27 грудня 2018 року вона разом зі своєю повнолітньою донькою, яка є особою з І групою інвалідності, переїхали жити до Юрія в житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . З того моменту і до теперішнього часу вони проживали разом як дружина та чоловік без реєстрації шлюбу, оскільки в цьому не було потреби.

За час проживання однією сім`єю як цивільні чоловік та дружина вони вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, займалися благоустроєм будинку, в якому вони проживали, що належить батьку її цивільного чоловіка, робили ремонт, купували меблі та інші предмети домашнього побуту, крім того всі свята проводили в колі рідних та друзів.

З 26 лютого 2022 року її чоловік вступив до складу територіальної оборони Калитянської селищної ради Броварського району Київської області, а вже з 29 червня 2024 року його прийнято на військову службу за призовом під час мобілізації до Збройних сил України і зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .

З 26 вересня 2024 року після виконання бойового завдання її цивільний чоловік ОСОБА_6 перестав виходити на зв`язок, а вже 30 вересня 2024 року рідна сестра останнього отримала сповіщення сім`ї № 325 про те, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час виконання бойового завдання, вірний військовій присязі, захищаючи Батьківщину, зник безвісти 26.09.2024 року в районі н.п. Петропавлівка Куп`янського р-ну Харківської області.

Оскільки до моменту мобілізації її цивільного чоловіка ОСОБА_5 вони не зареєстрували свої шлюбні відносини, вона вимушена звернутися до суду для встановлення юридичного факту їхнього спільного проживання разом з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для підтвердження її статусу члена сім`ї зниклого безвісти військовослужбовця.

Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 02.02.2026 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 проживали однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період з 27.12.2018 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду як незаконне і відмовити в задоволенні заяви. Вказує, що після зупинення провадження у справі ухвалою суду від 24.04.2025 року вона не отримувала ухвали про поновлення провадження у справі та судових повісток про розгляд справи. На її думку, суд першої інстанції не врахував, що не відповідають дійсності обставини щодо участі заявниці у догляді за їх хворою мамою ОСОБА_7 та участі у її похованні. Насправді, догляд за нею, забезпечення її лікуванням здійснювала вона та її сестра. На похованні заявниця була присутня, а поховання її мами та усі поминальні заходи зробила вона з сестрою. Після мобілізації її брата ОСОБА_5 в лютому 2022 року ОСОБА_1 залишалася проживати у їхньому будинку. Догляд за хворим батьком вона здійснювала за грошову винагороду, яку вони з сестрами надавали щомісяця. Комунальні послуги сплачувалися і сплачуються нею, ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 в рівних частках, ОСОБА_1 сплачувала лише 1/4 частину витрат за комунальні послуги. Їх батько ОСОБА_8 не міг висловити думку щодо спільного проживання ОСОБА_5 з заявницею як чоловіка та дружини, оскільки у нього була хвороба Альцегеймера, у зв`язку з чим він не міг повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

У відзиві ОСОБА_1 просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказує, що заінтересовані особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не заперечували той факт, що вона проживала однією сім`єю з ОСОБА_5 у вказаний в заяві період. Свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у судовому засіданні також підтвердили, що ОСОБА_5 дійсно проживав з нею з 2018 року по день його зникнення, вели спільне господарство.

В судовому засіданні заявниця та її представник просили відхилити апеляційну скаргу як безпідставну.

Інші учасники в суд не з`явилися, будучи повідомленими про розгляд справи.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, судом встановлено, що 26.09.2024 року зник безвісти ОСОБА_5 , що підтверджується копією сповіщення сім`ї № 325 від 30.09.2024 року.

Заявник ОСОБА_1 фактично проживала разом з ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в органах ДРАЦС.

Вони проживали разом в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 . За час проживання однією сім`єю як чоловік та дружина вони вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, займалися благоустроєм будинку, в якому вони проживали, що належить ОСОБА_8 , робили ремонт, купували меблі та інші предмети домашнього побуту, крім того всі свята проводили в колі рідних та друзів.

На підтвердження факту спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 . додано акт обстеження від 03.10.2024 року, який складений за присутності депутата Калитянської селищної ради Броварського району Київської області та інших членів комісії і затверджений в.о. голови селищної ради.

З 26.02.2022 року ОСОБА_5 вступив до складу територіальної оборони Калитянської селищної ради Броварського району, Київської області, а вже з 29.06.2024 року його було прийнято на військову службу за призовом під час мобілізації до Збройних сил України і зарахований в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .

З 26.09.2024 року після виконання бойового завдання ОСОБА_5 перестав виходити на зв`язок, згідно сповіщення сім`ї ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання, вірний військовій присязі, захищаючи Батьківщину, зник безвісти 26.09.2024 року в районі н.п. Петропавлівка Куп 'янського р-ну Харківської області.

Також факт спільного проживання підтверджується письмовими поясненнями свідків - сусідів з якими вони проживали в одному селі Заворичі Броварського району, Київської області та які бачили їх кожен день разом, бачили ведення ними спільного господарства та склали на підтвердження цього відповідні письмові пояснення (а.с. 50-52).

Про відносини з ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , як чоловіка та дружини свідчать фотокартки, на яких зображені вони разом (а.с. 53).

Факт спільного проживання однією сім`єю як подружжя, підтверджується також свідченнями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 безпосередньо у судовому засіданні.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що заявниця ОСОБА_1 довела достатніми та допустимими доказами факт її проживання з ОСОБА_5 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з 27.12.2018 року по 26.09.2024 року - вела з ним спільне господарство, мала спільний побут, взаємні права та обов`язки. Встановлення цього факту має юридичне значення необхідно заявниці для підтвердження статусу члена родини зниклого безвісти військовослужбовця ЗСУ.

Доводи апеляційної скарги про помилковість цих висновків суду є безпідставними.

Так, згідно з ч.ч.1, 4 ст. 6 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» близькі родичі та члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на отримання достовірних відомостей про місцеперебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме).

Члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.

Так, членам сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин виплачується грошове забезпечення військовослужбовця, а також надаються інші пільги, передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

За змістом статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду (постанова від 03.07.2019 року № 554/8023/15-ц), вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має встановити такі факти: спільне проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки.

Згідно з практикою Верховного Суду (постанови від 23.09.2021 року в справі № 204/6931/20, від 15.07.2020 року в справі № 524/10054/16) встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення факту їх спільного проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби може тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести, зокрема, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого; заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства тощо.

Суд першої інстанції навів та дав належну оцінку наданим заявницею доказам (показанням свідків, письмовим доказам, фотокарткам) та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту проживання заявниці ОСОБА_1 з ОСОБА_5 однією сім`єю, ведення ними спільного господарства, спільного побуту, спільних прав та обов`язків.

Апелянтка в апеляційній скарзі не заперечує факт проживання ОСОБА_1 однією сім`єю з ОСОБА_5 як дружини і чоловіка без реєстрації шлюбу з 27.12.2018 року по 26.09.2024 року і не спростовує надані заявницею докази на підтвердження цього факту.

Апелянтка посилається на те, що після мобілізації брата ОСОБА_5 в лютому 2022 року ОСОБА_1 залишилася проживати в їхньому будинку, догляд за хворим батьком здійснювала за грошову винагороду. Отже, апелянтка не заперечує, що заявниця та ОСОБА_5 проживали в будинку ОСОБА_8 та мали взаємні права і обов`язки чоловіка та дружини.

Посилання апелянтки на те, що ОСОБА_1 здійснювала догляд за хворим батьком за грошову винагороду і саме апелянтка з сестрами здійснювали догляд за їх хворою матір`ю, а потім здійснювали її поховання, не має правового значення для встановлення факту проживання заявниці та ОСОБА_5 однією сім`єю.

Водночас, твердження апелянтки про неповідомлення її про час і місце розгляду справи є безпідставним. Так, в матеріалах справи наявні рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.240, 225, 213, 200), направлені ОСОБА_4 за її зареєстрованим місцем проживання - АДРЕСА_2 , з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до п.4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України є належним повідомленням про розгляд справи.

Суд першої інстанції помилково послався на статтю 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанову Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» щодо права сімей загиблих осіб на одноразову грошову допомогу, тоді як військовослужбовець ОСОБА_5 визнаний зниклим безвісти, проте це не вплинуло на правильність вирішення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 02 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 11 травня 2026 року.

Судді Л.М. Грох

Т.О. Янчук

О.І. Ярмолюк