Постанова від 03 травня 2026 р. у справі №679/1051/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 679/1051/25

Провадження № 22-ц/820/1062/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В.,

секретар судового засідання Заворотна А. В.,

за участю: представника позивачки ОСОБА_1 ,

представника відповідача Сапінського О. П.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 09 лютого 2026 року (суддя Безкровний І. Г., повне судове рішення складено 09 лютого 2026 року) у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

У липні 2025 року ОСОБА_3 , (до зміни прізвища ОСОБА_4 ), звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначала, що 23 липня 2023 року о 18:00 год на ділянці автодороги Т-1804 «Корець-Славута-Антоніни» на відстані 2,9 км до с. Берездів Шепетівського району Хмельницької області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів марки «Chevrolet Captiva» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 та марки «Ford Kuga» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6 , внаслідок якої її син ОСОБА_7 пасажир автомобіля макри «Ford Kuga» отримав тілесні ушкодження та помер в кареті швидкої медичної допомоги.

23 липня 2023 року за фактом ДТП внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023240000000400 з кваліфікацією за частиною 3 статті 286 КК України.

Цивільно-правова відповідальність обох водіїв була застрахована ПАТ «НАСК «Оранта», до якої вона звернулася 07 серпня 2028 року із заявою про виплату страхового відшкодування. У встановлений законом строк виплата не була проведена. Листом від 13 жовтня 2023 року відповідач повідомив її про припинення розгляду заяви до набрання судовим рішенням законної сили у справі за фактом ДТП.

У зв?язку зі смертю сина вона зазнала моральних страждань, втратила душевну рівновагу, життєвий сенс та зазнала непоправної втрати. Також понесла витрати на поховання сина у розмірі 21971 грн та спорудження надгробного пам?ятника в розмірі 200000 грн, всього 221971 грн.

З огляду на те, що шкода завдана внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки, в обох водіїв виникло деліктне зобов`язання з її відшкодування незалежно від їх вини.

Зважаючи на те, що цивільно-правова відповідальність обох водіїв застрахована відповідачем, останній зобов?язаний відшкодувати завдану моральну шкоду в межах страхових сум, передбачених полісами страхування.

Моральна шкода підлягає відшкодуванню в сумі 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, що складає 80400 грн за кожним полісом.

Постановою Правління Національного банку України № 109 від 30 травня 2022 року встановлено розміри страхових сум за договорами обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які були чинними станом на 23 липня 2023 року, тобто на день настання страхового випадку.

Пунктом 1 вказаної постанови визначено розміри страхових сум за договорами обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну життю та здоров?ю потерпілих, що складає 320000 грн на одного потерпілого. Тому розмір страхових сум за шкоду, заподіяну життю та здоров?ю потерпілого, за кожним із полісів складає 320000 грн. Зважаючи на це відповідач зобов?язаний здійснити відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_7 , у загальному розмірі 640000 грн. Позовні вимоги не перевищують зазначеного розміру.

Оскільки прострочено виплату страхового відшкодування, ПАТ «НАСК «Оранта» зобов?язано сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції і три відсотки річнихза весь час прострочення.

Тому позивачка просила стягнути з відповідача 424369,74 грн, з яких: 80400 грн - моральна шкода, завдана водієм автомобіля марки «Ford Kuga» (згідно з полісом страхування № 215832128); 80400 грн - моральна шкода, завдана водієм автомобіля марки «Chevrolet Captiva» (згідно з полісом страхування № 212500942); 221971 грн - відшкодування витрат, понесених на поховання та спорудження пам`ятника; 8313,14 грн - три відсотки річних; 33285,60 грн - інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 09 лютого 2026 року в позові відмовлено.

ОСОБА_3 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права. Суд не врахував неправомірні дії водіїв транспортних засобів, за участі яких сталася ДТП і звів фактично вирішення справи по суті до обставин доведення вини кожного з учасників ДТП, переклавши обов`язок доведення ступеня вини водіїв на неї. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Один з водіїв порушив Правила дорожнього руху і спричинив пригоду, інший не виконав обов`язку її уникнути, однак це питання стосується визначення вини завдавачів шкоди та не належить до предмета доказування у цій справі. Суд безпідставно послався на правовий висновок Верховного Суду у справі № 477/874/19, оскільки правовідносини у справах є різними. У цій справі вина одного із водіїв була встановлена, а в справі, що переглядається, вина водіїв не встановлена. Доказами у справі підтверджено причетність ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до ДТП. Відповідач як страховик є особою, яка зобов`язана відшкодувати заподіяну шкоду. Наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

У відзиві представник ПАТ «НАСК «Оранта» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на необґрунтованість її доводів. Вважає рішення законним та обґрунтованим. Розгляд заяви ОСОБА_3 про виплату страхового відшкодування призупинено до дати набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі.

У засіданні апеляційного суду представник позивачки апеляційну скаргу підтримав. Представник відповідача її не визнав.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно установив, що 23 липня 2023 року о 18:00 год на ділянці автодороги Т-1804 «Корець-Славута-Антоніни» на відстані 2,9 км до с. Берездів Шепетівського району Хмельницької області сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої син позивачки ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження та помер.

23 липня 2023 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12023240000000400 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 286 КК України, відповідно до яких 23 липня 2023 року близько 18:00 год на автодорозі Т-1804 поблизу с. Берездів Шепетівського району Хмельницької області відбулося зіткнення між автомобілем марки «Chevrolet Captiva» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 та автомобілем марки «Ford Kuga» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6 , внаслідок якого водій автомобіля марки «Ford Kuga» ОСОБА_6 та пасажири цього автомобіля ОСОБА_8 і ОСОБА_9 загинули на місці події; пасажир автомобіля марки «Ford Kuga» ОСОБА_7 2007 року народження помер у кареті швидкої медичної допомоги, пасажир автомобіля «Ford Kuga» ОСОБА_10 у важкому стані та без свідомості був госпіталізований до приймального відділення КП «Славутська міська лікарня».

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 62 від 24 серпня 2023 року трупа ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведеної у межах кримінального провадження № 12023240000000400, смерть останнього настала внаслідок гострої внутрішньої крововтрати, зумовленої поєднаною травмою живота, тазу, лівого стегна з розривом судин брижі тонкого кишечника, множинними переломами кісток тазу, закритим гвинтоподібним переломом лівої стегнової кістки із зміщенням. Вказані тілесні ушкодження спричинені тупими твердими предметами, могли виникнути у строк та за обставин, вказаних у постанові, мають ознаки прижиттєвого виникнення, перебувають в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті та за кваліфікуючим критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння відносяться до категорії ушкоджень тяжкого ступеня.

Згідно з протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 23 липня 2023 року, яким є ділянка автодороги Т-1804 «Корець-Славута-Антоніни», на місці ДТП було виявлено два транспортних засоби - автомобіль марки «Chevrolet Captiva» реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіль марки «Ford Kuga» реєстраційний номер НОМЕР_2 .

На дату ДТП 23 липня 2023 року цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Chevrolet Captiva» реєстраційний номер НОМЕР_1 (страховий поліс № 212500942) та автомобіля марки «Ford Kuga» реєстраційний номер НОМЕР_2 (страховий поліс № 215832128) була застрахована ПАТ «НАСК «Оранта».

03 серпня 2023 року ОСОБА_3 звернулася до ПАТ «НАСК «Оранта» із заявоюпро виплату страхового відшкодування.

Відповідач листом № 09-02-22/7961 від 13 жовтня 2023 року повідомив позивачку, що оскільки за фактом ДТП від 23 липня 2023 року проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, з урахуванням норм чинного законодавства до надання рішення, що набрало законної сили, у справі за фактом ДТП від 23 липня 2023 року відсутні правові підстави для прийняття рішення щодо здійснення виплати страхового відшкодування.

ОСОБА_3 у судовому порядку вимагає відшкодування понесених витрат на поховання сина та спорудження надгробного пам?ятника, а також моральної шкоди, заподіяної його смертю.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відмову в позові суд мотивував тим, що позивачка не надала доказів неправомірної поведінки водіїв ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (порушення ними правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспортного засобу, які перебували у причинному зв`язку з подією ДТП, внаслідок чого настала смерть її сина), що є обов`язковою умовою для виникнення обов`язку з відшкодування шкоди.

Висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги про відповідальність за шкоду, завдану третій особі внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, незалежно від вини обох власників транспортних засобів не заслуговують на увагу з таких підстав.

У разі якщо деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, а відповідно до пункту 23.1 статті 23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Пунктом 27.3 статті 27 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

За змістом пункту 27.4 статті 27 Закону № 1961-IV страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

У разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб (пункт 36.3 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Особливості відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, визначені у частині першій статті 1188 ЦК України, а особливості відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки третім особам, - частиною другою цієї статті. Приписи останньої та пункту 36.3 статті 36 Закону № 1961-IV застосовні у тому разі, якщо декілька осіб є саме відповідальними за завдану шкоду, тобто якщо вони спільними неправомірними діями чи бездіяльністю її завдали. За таких умов не має значення вина кожного з них у завданні шкоди, яку вони зобов`язані відшкодувати у відповідній пропорції незалежно від вини.

Згідно з частиною 1 статті 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

За змістом припису пункту 36.3 статті 36 Закону № 1 961-IV частки

відповідальних за завдання неподільної шкоди страхувальників (їхніх страховиків) є рівними.

Суд першої інстанції правильно вважав, що підстав для застосування частини 2 статті 1188 ЦК України та пункту 36.3 статті 36 Закону № 1961-IV у справі немає.

В матеріалах справи відсутні докази неправомірності поведінки водіїв ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а саме порушення ними правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспортного засобу, які перебували у причинному зв`язку з подією ДТП, внаслідок чого настала смерть сина позивачки ОСОБА_7 .

На теперішній час у провадженні Славутського міськрайонного суду Хмельницької області перебуває кримінальне провадження № 682/747/24, обвинуваченим у якому є ОСОБА_5 за частиною 3 статті 286 КК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.06.2022 у справі № 477/874/19 конкретизувала висновки про застосування частини другої статті 1188 ЦК України, сформульовані у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду від 2 липня 2019 року № 689/1388/16-к і Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 3 грудня 2018 року у справі № 715/1586/17 таким чином: «За змістом частини першої статті 614 ЦК України вина як підстава відповідальності за порушення зобов`язання - це невжиття особою всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов`язання, зокрема для запобігання заподіянню шкоди. З огляду на це припис частини другої статті 1188 ЦК України застосовний не тоді, коли встановлена вина кожного з власників (володільців), наприклад, транспортних засобів, внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки яких завдана шкода третій особі (тобто не тоді, коли встановлено невжиття залежних від цих власників (володільців) заходів для запобігання заподіянню такої шкоди), а тоді, коли поведінка кожного із власників (володільців) була неправомірною (зокрема, якщо кожен із них порушував правила безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, у зв`язку з чим відбулася вказана взаємодія та була завдана шкода третій особі). Встановлення неправомірності діяння кожного з власників (володільців), які спільно завдали шкоди третій особі внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки, достатньо для покладення на цих власників (володільців) солідарного обов`язку з відшкодування шкоди.

За змістом частини другої статті 1188 ЦК України іншою особою, якій унаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки власники (володільці), наприклад, транспортних засобів спільно завдали шкоди, є будь-яка третя особа. Вона може бути, зокрема, пішоходом або пасажиром транспортного засобу, від зіткнення із яким іншого транспортного засобу завдано шкоди. Іншою, ніж та, яка завдала шкоди, особою може бути і власник транспортного засобу, який передав право керування, а сам був пасажиром».

Суд першої інстанції правильно врахував вказаний висновок про застосування наведених норм права до спірних правовідносин на підставі

частини 4 статті 263 ЦПК України.

Безпідставним є посилання в апеляційній скарзі на те, що правовідносини у справах не подібні.

Отже, за відсутності доказів неправомірної поведінки водіїв транспортних засобів, за участі яких сталася ДТП, і причинного зв`язку між такою поведінкою та завданою позивачці шкодою, суд обґрунтовано прийшов до висновку про відмову в позові.

Обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою покладається на позивача.

Частиною 1 статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За змістом частин 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги правильний висновок суду не спростовують. Вони зводяться до власної правової оцінки обставин справи.

З огляду на викладене рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.

Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 09 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 травня 2026 року.

Суддя-доповідач О. І. Талалай

Судді А. П. Корніюк

І. В. П`єнта