Суд: Херсонський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про виплату заробітної плати
Дата: 10 травня 2026 р.
Справа: №954/1396/25
Суддя: Склярська І. В.
ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2026 року м. Херсон
Номер справи: 954/1396/25
Номер провадження: 22-ц/819/831/26
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (суддя-доповідач) Склярської І.В.,
суддів: Воронцової Л.П., Майданіка В.В.
секретар Середюк О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 20 лютого 2026 року (під головуванням судді Олійник В.М.), у справі за позовом ОСОБА_1 до ДП «Ліси України» в особі філії «Південний лісовий фонд» про стягнення невиплаченої заробітної плати,
в с т а н о в и в:
1.Описова частина
Короткий зміст заяви
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП «Ліси України» в особі філії «Південний лісовий фонд» в якому просив:
-стягнути з Державного підприємства «Великокопанівське лісомисливське господарство заборгованість із заробітної плати в розмірі 100672,00 грн на користь ОСОБА_1 .
Свої позовні вимоги позивач, обґрунтовував тим, що згідно з довідкою ОК-5 порталу Пенсійного Фонду України його заробітна плата в місяць становить 9152 грн, тобто без відрахувань за рік невиплачена сума складає 100672 грн = 9152 грн х 11 місяців і іншого розрахунку заборгованості не має.
У березні 2025 року позивач звернувся до Південного міжрегіонального управління державної служби щодо невиплати заробітної плати керівництвом Державного підприємства «Великокопанівське лісомисливське господарство» за період з червня 2024 року по березень 2025 року та отримав відповідь №1Д3/232-3В від 01.04.2025, що на час проведення перевірки дію трудового договору не припинено.
Позивач зазначив, що його звернення ґрунтується на нормі ст. 233 КЗпП.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 20 лютого 2026 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ДП «Ліси України» в особі філії «Південний лісовий фонд» про стягнення невиплаченої заробітної плати.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційні скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм процесуального права, а саме ст.263 ЦПК України, права, просить рішення Нововоронцовського районного суд Херсонської області від 20 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що згідно з довідкою ОК-5 порталу Пенсійного Фонду України його заробітна плата в місяць становить 9152 грн, тобто без відрахувань за рік невиплачена сума складає 9152 грн х 11 місяців - 100672 грн. У березні 2025 року позивач звернувся до Південного міжрегіонального управління державної служби щодо невиплати заробітної плати керівництвом Державного підприємства «Великокопанівське лісомисливське господарство» за період з червня 2024 року по березень 2025 року та за отриманою відповіддю №1Д3/232-3В від 01.04.2025 встановив, що на час проведення перевірки дію трудового договору не припинено.
Також зазначив, що протягом всього періоду він залишився проживати та працювати у с.Новоолександрівка, Бериславського району, Херсонської області. Зв`язок був неналежним, бо населений пункт постійно перебуває під обстрілами. Однак, не дивлячись на постійні обстріли військових рф , ОСОБА_1 вживав всіх заходів, щоб щонайменше раз на два тижні перевіряти свою електронну пошту.
В апеляційній скарзі звернув увагу, що між ОСОБА_1 та відповідачем в особі директора існувала усна домовленість, згідно якої всю кореспонденцію (акти, заяви, накази, повідомлення, тощо) будуть надсилатись на електронну пошту позивача, проте жодних повідомлень останньому не надходило. Крім того, представники відповідача після повномасштабного вторгнення жодного разу не відвідували місце роботи ОСОБА_1 ..
В апеляційній скарзі апелянт навів обставини, викладені відповідачем у відзиві, а саме що ОСОБА_1 працював на посаді лісничого Гаврилівського лісництва Державного підприємства «Великокопанівське лісомисливське господарство». Наказом, ДП «Великокопанівське лісомисливське господарство» від 28.12.2023 №44-к було призупинено дію трудового договору з 01.01.2024. Рішенням суду №954/276/24 наказ №44-к від 28.12.2023 року визнано незаконним та скасовано, поновлено дію трудового договору ОСОБА_1 01.01.2024 року та стягнено середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.01.2024 р. по 21.06.2024. Наказом ДП «Великокопанівське лісомисливське господарство» від 29.04.2024 №7-к «Про оптимізацію структури підприємства «Гаврилівське лісництво приєднане до Великоолександрівського лісництва ДП «Великокопанівське ЛМГ». На виконання вказаного наказу від 30.04.2024 р №8-к, скорочено з 01.01.2024 року посаду Гаврилівського лісництва та запропоновано посаду головного лісничого ДП «№Великокопанівське ЛМГ», про що було повідомлено позивача листом від 30.04.2024 №2.
Також апелянт звернув увагу, що в матеріалах справи №954/1396/25 існує лише наказ від 30.04.2024 №8-к, в якому зазначено, що посаду лісничого скорочено. При цьому вказав на суттєві суперечності у змісті зазначеного наказу, а саме у матеріалах справи 954/276/24 міститься наказ , відповідно до якого скорочення з посади відбулося з 01.01.2024 року, водночас у розпорядженні відповідача наявний примірник наказу з аналогічним номером та датою, однак із зазначенням іншої дати скорочення - з 01.07.2024 року.
Враховуючи вищевикладене апелянтом вказано, що суд першої інстанції не перевірив справжність наказу, не витребував оригінал документа, не надав оцінки наявним суперечностям, що є істотним порушенням норм процесуального права та призвело до неправильного вирішення справи.
Також апелянтом зазначено, що наказ №8-к від 30.04.2024 року не може вважатися належним та допустимим доказом у справі, а обставини скорочення посади позивача з 01.07.2024 року залишились недоведеними.
Апелянт також звернув увагу суду на те, що в даному випадку було "порушено процедури належного працівника", також було порушено ст.47 КЗпП, а саме роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу ( розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільнення (статті 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у роботодавця.
Отже, зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про належне повідомлення позивача, такий висновок не підтверджується матеріалами справи. Також жоден із наданих відповідачем наказів не містить підпису позивача про ознайомлення.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зауважив, що у матеріалах справи відсутні належні докази направлення позивачу кореспонденції. При цьому, сам факт направлення листа без підтвердження його вручення не є належним доказом повідомлення працівника. Вказав, що суд першої інстанції помилково визнав належним доказом повідомлення факт повернення поштових відправлень. Повернення листа без вручення не підтверджує, що працівник був обізнаний про його зміст.
Також зазначив про відсутність реальних заходів для встановлення зв`язку, оскільки через бойові дії зв`язок був обмежений або відсутній, водночас відповідач не надав доказів спроб зв`язку через телефон, не надав доказів листування поштою, не вжив інших доступних заходів комунікації. Крім того, позиція відповідача щодо місця проживання позивача суперечлива, оскільки відповідач сам зазначає, що позивач є внутрішньо переміщеною особою та начебто фактично проживає у м.Кривий Ріг, однак, відсутні докази направлення кореспонденції за місцем фактичного проживання позивача, як ВПО. Також, вказав про відсутність належного доказування відповідачем, оскільки відповідач не забезпечив: належного повідомлення працівника, доведення отриманої інформації позивачем; належного документального підтвердження своїх дій.
Звернув увагу суду, що неналежне повідомлення працівника виключає можливість покладення на нього відповідальності за неявку та кваліфікації його відсутності як порушення трудової дисципліни, а також позбавлення його права на оплату праці.
Також ОСОБА_1 в апеляційній скарзі наголосив на тому, що суд першої інстанції безпідставно визнав доведеними обставини відсутності позивача на робочому місці, однак такі висновки не підтверджуються належними та допустимими доказами. Суд першої інстанції послався на довідки сільської ради щодо фактичного не проживання позивача. Проте, відсутні докази проведення будь- якої фактичної перевірки, а саме представники сільської ради не здійснювали виїзду за місцем проживання ОСОБА_1 , не складено жодного акту обстеження та не оформлено відповідного протоколу або іншого документу, який би підтверджував встановлення таких обставин.
Крім того, зазначив про відсутність перевірки роботодавцем фактичної присутності позивача на роботі. Жоден представник відповідача у 2024-2025 роках не здійснював виїзду за місцем роботи позивача, також не створювалась комісія для перевірки фактичної присутності працівника, також не було складено жодного акту безпосереднього обстеження місця роботи. Відсутність таких дій свідчить про те, що відповідач фактично не перевіряв, чи перебував ОСОБА_1 на робочому місці. А надані відповідачем акти про відсутність позивача складені без фактичного встановлення місцезнаходження працівника, не підтверджені об`єктивними даними, та не містять доказів проведення реальної перевірки. Зауважив, що комісія створена не була, відповідний акт за результатами перевірки не складався.
Відповідач не довів, що позивач був належним чином повідомлений про необхідність вчинення будь-яких дій. Вказав, що особливу увагу заслуговує той період, коли тривав судовий спір №954/276/24 та після ухвалення рішення на його користь відповідач почав систематично проставляти у табелях обліку робочого часу відмітку «НЗ» (неявка з нез`ясованих причин), що свідчить про формальний та упереджений підхід відповідача до фіксації обставин та може розцінюватись як штучне створення підстав для подальшого звільнення працівника.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги також вказав, що село Новоолександрівка, Бериславського району, Херсонської області майже з самого початку повномасштабного вторгнення рф, перебувало в окупації і лише 03 жовтня 2022 року було деокуповано Збройними Силами України. Єдиним джерелом доходів була саме заробітна плата ОСОБА_1 . Внаслідок незаконних дій відповідача, які виразилися у невиплаті заробітної плати, погіршилося його матеріальне становище. Зазначив, що з 24.02.2022 року відділення Укрпошти в с.Новоолександрівка не працює по сьогоднішній день, тому позивач не міг піти та отримати листа. Крім того вказав, що Укрпошта повідомила про нібито відсутність ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , але останній постійно проживав за вказаною адресою, а автомобіль Укрпошти жодного разу у 2024 і 2025 роках до його будинку не приїздив. Також апелянт виснував, що керівництво ДП «Великокопанівське ЛМГ» навмисно відправляло інформацію, яку ніби то хотіло довести до його відома Укрпоштою, при цьому заздалегідь розуміючи , що позивач цю інформацію не отримає.
Також ОСОБА_1 вказав, що наказом ДП «Великокопанівське ЛМГ» від 29.04.2024 №7-к «Про оптимізацію структури підприємства» Гаврилівське лісництво приєднано до Великоолександрівського лісництва ДП «Великокопанівське ЛМГ». На виконання наказу ДП «Великокопанівське ЛМГ» від 30.04.2024 року №8-к скорочено з 01.01.2024 року посаду лісничого Гаврилівського лісництва та запропоновано посаду головного лісництва ДП «Великокопанівське ЛМГ». При цьому, на виконання вимог КЗпП та статті 42 -2 Порядку вивільнення працівників, ОСОБА_1 не було персонально попереджено про звільнення з посади лісничого не пізніше ніж за два місяці.
(2) Позиція інших учасників
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
2. Мотивувальна частина
ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи наступне:
За Формою ОК-5 Пенсійного фонду України надано індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 за період з 1999 по 2025 (а. с. 9-14).
За наказом №7-К від 29.04.2024 ДЕРЖАВНОГО АГЕНСТВА ЛІСОВИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВЕЛИКОКОПАНІВСЬКЕ ЛІСОМИСЛИВСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО», у зв`язку з оптимізацією структури, для більш ефективної роботи підприємства проведено оптимізацію організаційної структури підприємства шляхом приєднання Гаврилівського лісництва до Великоолександрівського лісництва (а. с. 89).
Наказом №8-К від 30.04.2024 ДЕРЖАВНОГО АГЕНСТВА ЛІСОВИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВЕЛИКОКОПАНІВСЬКЕ ЛІСОМИСЛИВСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО» у зв`язку з реорганізацією структури підприємства, з 01.07.2024 скорочено посаду лісничого Гаврилівського лісництва, посади майстрів лісу Гаврилівського лісництва (а. с. 90).
Відомості ЄДРСР свідчать, що рішенням Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 13 листопада 2024 року у справі №954/276/24, залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 12 березня 2025 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства "Великокопанівське лісомисливське господарство" про визнання незаконним та скасування повідомлення №104 від 27.12.2023 про призупинення трудового договору, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволені. Визнано незаконним та скасовано наказ від 28.12.2023 №44-к т.в.о. директора Державного підприємства «Великокопанівське лісомисливське господарство» Ю.Савлука «Про призупинення трудового договору з працівниками» з ОСОБА_1 й поновлено дію трудового договору з 01 січня 2024 року. Стягнути з Державного підприємства «Великокопанівське лісомисливське господарство», на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 січня 2024 року по 21 червня 2024 року включно. Вирішено питання судових витрат.
За наказом №11-К від 21.06.2024 ДЕРЖАВНОГО АГЕНСТВА ЛІСОВИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВЕЛИКОКОПАНІВСЬКЕ ЛІСОМИСЛИВСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО» скасовано наказ від 28.12.2023 р. № 44-К «Про призупинення Трудового договору з працівниками»; лісничому ОСОБА_2 приступити до виконання посадових обов`язків з 24.06.2024; головному бухгалтеру ДП «Великокопанівське ЛМГ» Антоніні КОТ знести зміни у табель обліку робочого часу та нарахувати заробітну плату за відповідний період (а. с. 87).
За Наказом №37-К від 30.06.2025 ДЕРЖАВНОГО АГЕНСТВА ЛІСОВИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВЕЛИКОКОПАНІВСЬКЕ ЛІСОМИСЛИВСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО» звільнено ОСОБА_3 лісничого Гаврилівського лісництва ДП «Великокопанівське ЛМГ», 30.06.2025 р. через відсутність на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль. Пункт 8-3 частини І статті 36 Кодексу законів про працю України. Бухгалтерській службі здійснити нарахування компенсації ОСОБА_4 за 212 календарних днів невикористаних відпусток за період роботи 3 01.06.2019 по 30.06.2024 (а. с. 140).
Зафіксовано відсутність ОСОБА_1 на робочому місці, зокрема:
-Доповідною запискою №1 від 24.06.2024 (а. с. 94);
-Доповідною запискою №1 від 20.02.2025 (а. с. 131);
-Доповідною запискою №2 від 24.03.2025 (а. с. 131);
-Доповідною запискою №3 від 24.06.2025 (а. с. 130);
-Актом №3 від 30.08.2024 (а. с. 96);
-Актом №4 від 30.09.2024 (а. с. 96);
-Актом №5 від 31.10.2024 (а. с. 97);
-Актом №6 від 29.11.2024 (а. с. 97);
-Актом №7 від 27.12.2024 (а. с. 98);
-Актом №1 від 24.06.2024 (а. с. 99);
-Актом №1 від 20.02.2025 (а. с. 124);
-Актом №2 від 21.02.2025 (а. с. 124);
-Актом №3 від 24.02.2025 (а. с. 125);
-Актом №4 від 25.02.2025 (а. с. 125);
-Актом №5 від 26.02.2025 (а. с. 126);
-Актом №7 від 28.02.2025 (а. с. 127);
-Актом №9 від 10.03.2025 (а. с. 127);
-Актом №10 від 11.04.2025 (а. с. 128);
-Актом №11 від 30.05.2025 (а. с. 128);
-Актом №12 від 26.06.2025 (а. с. 129);
За довідкою №02-30/24 від 13.01.2025, №02-27/151 від 17.03.2025, виданою Новоолександрівською сільською радою, ОСОБА_1 зареєстрований у АДРЕСА_2 , але фактично не проживає з серпня 2024 року; за наявними даними вибув із родиною у місто Кривий Ріг із-за безпекової ситуації та пошкодженням внаслідок обстрілів вищевказаного житлового будинку (а. с. 111, 132).
За довідкою Управління соціального захисту №11-06/343/25 від 18.03.2025, ОСОБА_1 перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа в управлінні праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської у місті Кривому Розі ради з 01.02.2024 (а. с. 133).
Відповідачем надано:
-Положення про Філію «Південний лісовий фонд» ДСГП «Ліси України (а. с. 45-57);
-Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 58-64);
-Штатний розпис зі змінами працівників ДП «Великокопанівське ЛМГ» на 2024 рік (а. с. 91);
-Структуру ДП «Великокопанівське ЛМГ» на 2024 рік (а. с. 91);
-Письмове повідомлення ОСОБА_1 від ДЕРЖАВНОГО АГЕНСТВА ЛІСОВИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВЕЛИКОКОПАНІВСЬКЕ ЛІСОМИСЛИВСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО» з пропозицією перевестися на посаду Головного лісничого ДП «Великокопанівське ЛМГ» (а. с. 92);
-Табель обліку використання робочого часу Гаврилівського лісництва з 01.06.2024 по 30.06.2024, де наявна відмітка НЗ щодо ОСОБА_1 , кількість відпрацьованих днів 0, всього неявок 30 (а. с. 100);
-Табель обліку використання робочого часу Гаврилівського лісництва з 01.07.2024 по 31.07.2024, де наявна відмітка НЗ щодо ОСОБА_1 , кількість відпрацьованих днів 0, всього неявок 31 (а. с. 101);
-Табель обліку використання робочого часу Гаврилівського лісництва з 01.08.2024 по 31.08.2024, де наявна відмітка НЗ щодо ОСОБА_1 , кількість відпрацьованих днів 0, всього неявок 31 (а. с. 106);
-Табель обліку використання робочого часу Гаврилівського лісництва з 01.09.2024 по 30.09.2024, де наявна відмітка НЗ, кількість відпрацьованих днів 0, всього неявок 30 (а. с. 107);
-Табель обліку використання робочого часу Гаврилівського лісництва з 01.10.2024 по 31.10.2024, де наявна відмітка НЗ щодо ОСОБА_1 , кількість відпрацьованих днів 0, всього неявок 31 (а. с. 108);
-Табель обліку використання робочого часу Гаврилівського лісництва з 01.11.2024 по 30.11.2024, де наявна відмітка НЗ щодо ОСОБА_1 , кількість відпрацьованих днів 0, всього неявок 30 (а. с. 109);
-Табель обліку використання робочого часу Гаврилівського лісництва з 01.12.2024 по 31.12.2024, де наявна відмітка НЗ щодо ОСОБА_1 , кількість відпрацьованих днів 0, всього неявок 31 (а. с. 110);
-Табель обліку використання робочого часу Гаврилівського лісництва з 01.01.2025 по 31.01.2025, де наявна відмітка НЗ щодо ОСОБА_1 , кількість відпрацьованих днів 0, всього неявок 31 (а. с. 112-113);
-Табель обліку використання робочого часу Гаврилівського лісництва з 01.02.2025 по 28.02.2025, де наявна відмітка НЗ щодо ОСОБА_1 , кількість відпрацьованих днів 0, всього неявок 28 (а. с. 114-115);
-Табель обліку використання робочого часу Гаврилівського лісництва з 01.03.2025 по 31.03.2025, де наявна відмітка НЗ щодо ОСОБА_1 , кількість відпрацьованих днів 0, всього неявок 31 (а. с. 116-117);
-Табель обліку використання робочого часу Гаврилівського лісництва з 01.04.2025 по 30.04.2025, де наявна відмітка НЗ щодо ОСОБА_1 , кількість відпрацьованих днів 0, всього неявок 30 (а. с. 118-119);
-Табель обліку використання робочого часу Гаврилівського лісництва з 01.05.2025 по 31.05.2025, де наявна відмітка НЗ щодо ОСОБА_1 , кількість відпрацьованих днів 0, всього неявок 31 (а. с. 120-121);
-Табель обліку використання робочого часу Гаврилівського лісництва з 01.06.2025 по 30.06.2025, де наявна відмітка НЗ щодо ОСОБА_1 , кількість відпрацьованих днів 0, всього неявок 30 (а. с. 122-123);
-Акт №ПД/ХС/5320/26 від 25.03.2025 (а. с. 134-138);
-Розрахунково-платіжну відомість за червень 2025 року ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВЕЛИКОКОПАНІВСЬКЕ ЛІСОМИСЛИВСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО» (а. с. 141);
-Повідомлення від 30.06.2025 про нараховані та виплачені суми при звільненні (а. с. 141-142).
Також наявні поштові відправлення (рекомендовані листи) від ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВЕЛИКОКОПАНІВСЬКЕ ЛІСОМИСЛИВСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО» адресату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), які повернулися з відміткою без вручення зі штампами: 28.07.2024, 06.08.2024, 28.06.2024, 01.08.2024, 17.03.2025, 06.05.2025 (а. с. 95, 102-106, 139).
За листом Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, перевіркою встановлено, що позивачу здійснено нарахування та виплачено компенсацію за період призупинення дії трудового договору (січень 2024 року – червень 2024 року) у повному обсязі відповідно до посадового окладу, що підтверджується відомостями розподілу виплат від 26.06.2025 №240626РВ000041390443 та від 18.09.2024 №240918РВ000043094264. За результатами проведення заходу державного контролю факти викладені у зверненні ( ОСОБА_1 ) щодо безпідставної невиплати заробітної плати, в межах повноважень державного інспектора , не підтвердились. При визначенні табелів обліку робочого часу за період з 24.06.2024 по 21.03.2025 встановлено, що навпроти прізвища позивача проставлено позначку «НЗ», про що складено відповідні акти. Підприємством здійснювалися неодноразові спроби повідомлення ОСОБА_1 шляхом направлення йому офіційних листів, які поверталися неврученими. На час проведення заходу державного контролю дія трудового договору не припинена ( а.с.3-5).
Акт Південного міжрегіонального управління державної служби з питань праці від 25.03.2025 року за №ПД/ХС/5320/206 містить відомості про здійснення перевірки додержання вимог законодавства у сфері праці у формі перевірки з питань додержання законодавства про працю протягом періоду воєнного стану в частині оплати праці, обліку робочого часу, обміну інформацією та документами між працівником і роботодавцем та висновку про відсутності порушень вимог законодавства ( а.с.134-138).
Також, відповідач перебуває на обліку як ВПО в Управлінні праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської ради м. Кривий Ріг з 01.02.2024. Водночас Гаврилівське лісництво реорганізоване шляхом приєднання до Великоолександрівського лісництва, а штатна одиниця лісничого скорочена.
У судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_5 надав покази, що до повномасштабного вторгнення він обіймав посаду єгеря у Гаврилівському лісництву та перебував у підпорядкуванні позивача ОСОБА_1 . Після повномасштабного вторгнення зв`язок з останнім майже обірвався, тому про пророблену роботу доповідав іншому керівнику. Йому також відомо, що будинок позивача був пошкоджений, проте не володіє інформацією де позивач проживав та проживає до цього часу.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд виходив з такого.
Суд встановив, що згідно з табелями обліку робочого часу за період з 01.07.2024 по 01.06.2025 навпроти прізвища позивача ОСОБА_1 щоденно міститься відмітка «НЗ» (неявка з нез`ясованих причин). Кількість відпрацьованих днів становить «0». Оскільки позивач не приступив до роботи після скасування наказу про призупинення трудового договору (з 24.06.2024), правових підстав для нарахування йому заробітної плати за цей період немає.
Позивач стверджував, що весь цей час проживав за місцем роботи у с. Новоолександрівка та був готовий до виконання обов`язків та виконував їх. Проте ці доводи спростовуються сукупністю зібраних доказів:
-довідкою органу місцевого самоврядування - Новоолександрівської сільської ради, за якими ОСОБА_1 фактично не проживає за місцем реєстрації з серпня 2024 року, оскільки виїхав до м. Кривий Ріг через безпекову ситуацію;
-статусом ВПО - позивач офіційно перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа у м. Кривий Ріг з 01.02.2024, що прямо суперечить його заявам про постійне перебування в зоні бойових дій/деокупованих територій за місцем роботи;
-акти про відсутність на роботі - понад 20 актів та доповідних записок фіксували відсутність позивача на робочому місці.
Суд встановив, що відповідач вжив вичерпних заходів для виклику позивача на роботу, з огляду, що направлялися рекомендовані листи як за адресою реєстрації (с. Новоолександрівка), так і за встановленою адресою фактичного проживання (м. Кривий Ріг). Той факт, що листи повернулися без вручення, не свідчить про вину роботодавця. Навпаки, це підтверджує, що позивач не забезпечив отримання кореспонденції за жодною з відомих адрес.
Таким чином, саме на працівникові лежить обов`язок повідомити роботодавця про причини своєї відсутності на робочому місці та зміну місця проживання (перебування). Невиконання позивачем цього обов`язку за умови наявності реальної можливості підтримувати зв`язок, а також тривала відсутність на роботі без поважних причин, позбавляє його права на отримання заробітної плати, яка є еквівалентом затраченої праці.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції, належним чином дослідивши докази у справі дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог оскільки позивач у спірний період трудові обов`язки не виконував, на робочому місці був відсутній, а його твердження про перебування за місцем роботи повністю спростовані довідками сільської ради та даними про реєстрацію його як ВПО в іншому місті.
Право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом гарантовано ч.3 ст. 43 Конституції України.
Відповідно до ч.1 ст. 94 КЗпП України, ч.1 ст. 1 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Отже, право на оплату праці виникає лише за умови фактичного виконання працівником своїх посадових обов`язків.
Стаття 139 КЗпП встановлює обов`язок працівника сумлінно виконувати свої трудові обов`язки, дотримуватися трудової та технологічної дисципліни. Порушення цього обов`язку є підставою для невиплати заробітної плати за відповідний період та застосування дисциплінарних стягнень.
Згідно з ч. 1 та ч .2 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або не робочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Предметом позову є стягнення заробітної плати з 01.07.2024 року по 01.06.2025, підставою позову- її безпідставна невиплата.
Разом з тим, матеріали справи свідчать, та позивач обізнаний що за наказом №37-К від 30.06.2025 ДЕРЖАВНОГО АГЕНСТВА ЛІСОВИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВЕЛИКОКОПАНІВСЬКЕ ЛІСОМИСЛИВСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО» звільнено ОСОБА_3 лісничого Гаврилівського лісництва ДП «Великокопанівське ЛМГ», 30.06.2025 р. через відсутність на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль. Пункт 8-3 частини І статті 36 Кодексу законів про працю України. Бухгалтерській службі здійснити нарахування компенсації ОСОБА_4 за 212 календарних днів невикористаних відпусток за період роботи 3 01.06.2019 по 30.06.2024 (а. с. 140).
Наведений наказ не оскаржений, є чинним.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за наявності діючого наказу про звільнення ОСОБА_1 30.06.2025 року, неоспорення наказу в установленому законом порядку враховуючи, що ОСОБА_1 звільнено саме через відсутність на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль, вимог ч.1 ст. 13 ЦПК України, в межах заявленого предмету та підстав позову відсутні підстави для стягнення заробітної плати з 01.07.2024 року по 01.06.2025 року.
Відповідачем суду першої інстанції, доведені обставини, на які він посилався, як на підставу заперечень щодо вимог позивача, а саме щодо невиконання ОСОБА_1 з часу його поновлення на роботі, з 24.06.2024, посадових обов`язків лісничого Гаврилівського лісництва протягом періоду за який позивач просить стягнути заробітну плату: з 01.07.2024 по 01.06.2025.
Виконання ОСОБА_1 посадових обов`язків лісничого для отримання ним за цю роботу заробітної плати не доведено. Разом з тим, відповідачем суду першої інстанції доведено про відсутність ОСОБА_1 на роботі, а отже відсутності одержання винагороди за виконану роботу.
Апелянтом не надано належних та допустимих доказів, що він надав роботодавцю адресу, у тому рахунку електронну, для засобу зв`язку з позивачем. Матеріали справи містять докази направлення позивачу роботодавцем офіційної інформації щодо трудових правовідносин.
Перевіркою в акті Південного міжрегіонального управління державної служби з питань праці від 25.03.2025 року за №ПД/ХС/5320/206 не виявлено порушень вимог законодавства, у тому рахунку щодо проставляння в табелі обліку робочого часу за період липень 2024- лютий 2025 – «НЗ» - неявка з нез`ясованих причин, виходячи з того, що підприємством здійснювалися всі можливі заходи з`ясування причин неявки ( а.с.134-138, 136 зв.с.).
З 01.02. 2024 року ОСОБА_1 перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа у м. Кривий Ріг.
Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди позивача з оцінкою доказів, наданих сторонами на доведення тих обставини, на які ОСОБА_1 посилався як на підставу своїх вимог та тих обставини, на які ДП «Ліси України» в особі філії «Південний лісовий фонд» посилався як на підставу своїх заперечень.
Отже, доводи апеляційної інстанції не містять підстав для стягнення заробітної плати, яка йому не нараховувалася внаслідок неявки на роботі з нез`ясованих причин.
Щодо суті апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права ( ст. 375 ЦПК України).
Враховуючи вищевикладене, підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог, відсутні.
Керуючись ст. ст.367,375, 382 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 20 лютого 2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 11 травня 2026 року.
Головуючий І.В. Склярська
Судді: Л.П. Воронцова
В.В. Майданік
Оригінал: reyestr.court.gov.ua