Постанова від 10 травня 2026 р. у справі №766/5077/23 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/5077/23 Головуючий в І інстанції: Дорошинська В.Е.

Номер провадження: 22-ц/819/944/26 Доповідач: Майданік В.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Майданіка В.В.,

суддів: Воронцової Л.П.,

Склярської І.В.,

учасники справи:

позивач – Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк";

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Шевченка Андрія Олександровича, який діє від імені Акціонерного Товариства Комерційний банк "ПриватБанк", на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 31 березня 2026 року, ухвалене у складі судді Дорошинської В.Е., дата складення повного рішення – не зазначено, у справі за позовом Акціонерного Товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позовної заяви, оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги

У вересні 2023 року позивач Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № б/н від 13.08.2010 року станом на 17.07.2023 року в розмірі 50 766,15 грн та судові витрати у розмірі 2 684,00 грн.

Позов обґрунтований наступним.

ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписала заяву б/н від 13.08.2010 року. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" й "Тарифами", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач ознайомлена із Умовами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом відповідача у анкеті-заяві.

Крім того 13.08.2010 року відповідачем також була підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", в якій відповідач підтвердила власним підписом, що з фінансовими умовами надання Кредитки "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", прикладами розрахунку, суми плати за використання кредитних коштів ознайомлена.

В результаті відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримала кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 46 000,00 грн, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунком.

Позивач свої зобов`язання виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач зобов`язання за кредитним договором порушила, допустила заборгованість, яка станом на 17.07.2023 року становить 50 766,15 грн та складається з: 43 443,88 грн – заборгованість за тілом кредиту; 7 322,27 грн – заборгованість за простроченими відсотками, 0,00 грн – заборгованості за комісією, 0,00 грн. – пені за несвоєчасне виконання зобов`язання.

На підтвердження позивач надав наступні докази: розрахунок заборгованості; виписка по рахунку; довідка про зміну умов кредитування; довідка про видані картки; копія заяви позичальника; копія паспорту споживчого кредиту, копія довідки про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна,30 днів пільгового періоду" від 13.08.2010 року; витяг з Тарифів; витяг з Умов та Правил надання банківських послуг; копію наказу про затвердження умов та правил надання банківського кредиту.

Виходячи з викладеного, просить задовольнити позов.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 26.09.2023 року було відкрито провадження у справі й постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Від представника відповідача до суду надійшов відзив, відповідно до якого позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 не визнаються через безпідставність.

Вказала, що з позовної заяви та доданих до неї доказів вбачається, що Банк уклав договір з відповідачем шляхом підписання відповідних заяв про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, банк періодично видавав відповідачу банківські картки у кількості 5 штук в 2010, 2014, 2017, 2018, 2021 роках та за розрахунком банку станом на 17.07.2023 року за відповідачем виникла заборгованість в сумі 50 766,15 грн.

Посилається на норми ст.634 ЦК України. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ "ПриватБанк"). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Також, на підтвердження позовних вимог Банком надано витяг з Умов та правил надання банківських послуг, однак з матеріалів справи не вбачається, що саме з цим витягом з Умов та Правил ознайомилася та погодилася відповідач, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.

Щодо посилання банку на підписання відповідачем паспорту споживчого кредиту як підставу для задоволення позову, вважає їх необґрунтованими, оскільки Верховним Судом України висловлено позицію у постанові від 30.11.2016 року № 6-82цс16 про те, що способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Тобто договір має були укладено після, а не до підписання паспорта споживчого кредиту. Зазначила, що вказані правові позиції викладені у т.ч. у Постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 в справі №342/180/17. Верховний суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 23.05.2022 року у справі №393/126/20 відступив від висновку Верховного суду про те що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частиною спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена підписом, викладеним у постановах Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №284/157/20, від 18.11.2020 року у справі №313/346/20 та у складі колегії судів Другої судової плати Касаційного цивільного суду від 26.12.2019 року у справі №467/555/19.

Виходячи з зазначеного та викладених позицій у своєму відзиві, просила в задоволенні позову АТ КБ "Приват Банк" до ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю, крім того, просила стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати, які як зазначила у відзиві орієнтовано складаються з правничої допомоги адвоката в розмірі 10 000 грн.

Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач не погоджується з відзивом представника відповідача та з доводами, наведеними у відзиві.

Зазначив, що в матеріалах справи наявні докази спростування зазначених у відзиві представником відповідача доводів, відповідачем підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, довідку про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", в якій відповідач підтвердила власним підписом, що з фінансовими умовами надання Кредитки "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", прикладами розрахунку, суми плати за використання кредитних коштів ознайомлена. Таким чином відповідач ознайомилася та згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованими на сайті, Тарифами банку, які в сукупності складають Договір банківського кредиту.

Тобто в даному випадку зміст кредитного договору та умови зафіксовано в декількох документах, між сторонами були здійсненні всі необхідні дії на укладання двостороннього договору. Крім того, наголосив про те, що в матеріалах справи наявна виписка по рахунку, з якої вбачається активне використання відповідачем кредитного рахунку. На підставі зазначеного просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 23.01.2024 року вирішено перейти до розгляду цивільної справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 31.03.2026 року підготовче провадження по справі закрито, призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву в якій просив суд, розгляд справи призначений на 31.03.2026 року проводити у режимі відеоконференції, однак в силу технічних причин на відеконференцію не вийшов, крім того, в матеріалах справи наявні заяви про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання на неодноразові виклики не з`являлася, про день та час слухання справи повідомлялася належним чином, надала повноваження адвокату Юрченко Н.С. Представник відповідача в останнє судове засідання не з`явилася, про причину неявки суд не повідомила, заяв та клопотань не надавала.

Суд розглянув справу за відсутності сторін.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 31 березня 2026 року було відмовлено у задоволенні позову про стягнення заборгованості в розмірі 50 766,15 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, пославшись на правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, виходив з того, що в анкеті-заяві позичальника від 13.08.2010 року не міститься визначення домовленості сторін про сплату відсотків, виходив з того, що Умови та Правила надання банківських послуг в АТ "ПриватБанк", на які посилається позивач як на підставу для позову, відповідачем не підписані, виходив з того, що відсутні докази того, що саме долучені до справи Умови та Правила розумів відповідач та ознайомився з ними, що їх не можна вважати складовою кредитного договору.

Також суд виходив з того, що відповідно до виписки по картці списані позивачем кошти безпідставно було спрямовано на погашення відсотків, враховуючи при цьому, що позивачем не доведено відсоткової ставки, на умовах якої був наданий кредит, як і договірний строк кредитування. За таких обставин, вважав суд, всі суми, що сплачувалися відповідачем в межах погашення заборгованості за вказаною анкетою-заявою, слід зараховувати на погашення тіла кредиту. З виписки про руху коштів від 20.07.2023 року з`ясовано, що банком списано відсотків за використання кредитного ліміту на суму 56 778,21 грн (1549,69 + 1499,70 + 1549,69 + 1499,70 + 1549,69 + 1549,69 + 724,11 + 713,29 + 645,88 + 1168,54 + 1325,23 + 1361,11 + 1294,40 + 1356,92 + 1099,37 + 975,57 + 959,26 + 892,61 + 937,30 + 960,60 + 943,02 + 858,25 + 940,00 + 889,03 + 868,25 + 916,78 + 911,98 + 999,34 + 1014,91 + 952,23 + 982,01 + 931,42 + 897,10 + 742,58 + 744,20 + 717,60 + 663,04 + 594,92 + 588,20 + 546,90 + 543,82 + 527,52 + 546,73 + 548,49 + 572,47 + 527,21 + 595,98 + 580,41 + 574,27 + 558,78 + 572,93 + 550,38 + 525,82 + 543,04 + 530,85 + 476,85 + 523 + 76 + 520,92 + 499,13 + 513,63 + 499,69 + 658,66 + 515,95 + 428,97 + 365,57 + 321,47 + 322,69 + 256,88 + 257,35 + 235,31 + 214,80 + 214,39 + 192,30 + 151,20 + 135,72 + 131,89 + 130,19 + 127,45 + 135,36 + 126,84 + 133,19), тобто відповідачем фактично сплачено грошові кошти на погашення кредиту, сума яких перевищує суму заборгованості, яку просить стягнути позивач. Отже, вважав суд, на теперішній час відсутня заборгованість за кредитним договором б/н від 13.08.2010 року.

Також, відмовляючи у стягненні з позивача витрат на правничу допомогу в сумі 10 000 грн, суд враховував те, що на протязі тривалого часу до суду так і не надано доказів на підтвердження понесених вказаних витрат, адже, як зазначив суд, матеріали справи не містять доказів узгодженого розміру правничої допомоги в рамках даного позову, детального опису робіт (наданих послуг), оплати витрат на професійну правничу допомогу відповідачем (будь-яких квитанції до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший документ, касові чеки, чи інше).

На вказане рішення адвокат Шевченко Андрій Олександрович, який діє від імені Акціонерного Товариства Комерційний банк "ПриватБанк", подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. При цьому послався на неповне з`ясування обставин справи та порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права.

Зокрема, вказав, що суд не прийняв до уваги те, що 13.08.2010 року відповідачем була власноруч підписана "Довідка про умови кредитування", у якій вона підтвердила ознайомлення з фінансовими умовами картки "Універсальна". Вказана довідка є належним та допустимим доказом погодження сторонами істотних умов кредитування, зокрема базової процентної ставки у розмірі 3% на місяць (36% річних). Суд самостійно здійснив перерозподіл сплачених коштів, зарахувавши їх виключно на погашення тіла кредиту (при цьому суми коштів як отриманих так і погашених не відповідають виписці по рахунку). З огляду на вказане, є помилковим посилання суду на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, адже на відміну від ситуації, описаної у постанові ВП ВС у справі № 342/180/17, де ставка була "прихована" у загальних правилах, у цій справі розмір базової процентної ставки 3% на місяць (36 % річних) прямо зазначений у тексті Довідки, яка містить особистий підпис Відповідача.

Також зазначив, що суд не звернув увагу на те, що, підписуючи анкету-заяву, Позичальник прямо погодилася, що ця заява разом з Умовами та Тарифами, розміщеними на сайті банку, складає між нею та банком єдиний договір про надання банківських послуг.

Також вказав, що суд не врахував і того, що Відповідач протягом багатьох років (з 2010 по 2023 рр.) активно користувалася кредитними коштами, отримала 5 різних карток у зв`язку з перевипуском та здійснювала часткове погашення заборгованості. Такі дії, на думку скаржника, свідчать про прийняття умов кредитування та особисте використання коштів відповідачем, що повністю спростовує можливість звільнення її від цивільно-правової відповідальності.

Також у своїй скарзі скаржник просить, з метою забезпечення дослідження усіх обставин справи та доведення математичної хибності висновків суду першої інстанції, залучити до справи розрахунок заборгованості відповідача за первісною процентною ставкою 36% (3,0% на місяць) річних, яка прямо вказана у Довідці про умови кредитування, підписаній Відповідачем 13.08.2010 року. При цьому вказав, що нарахування заборгованості в альтернативному розрахунку виконано виключно за первісною фіксованою ставкою 36% річних на підставі виписки по картковому рахунку (яка міститься в матеріалах справи). Формула розрахунку процентів міститься у підписаній Відповідачем Довідці про умови кредитування від 13.08.2010 р: Нараховано відсотків = Заборгованість за тілом кредиту х 36% / 360 днів х Кількість днів. Приклад розрахунку процентів: Нарахування за період з 21.12.2022 по 31.12.2022 (кількість днів, за які нараховані % – 10 днів). Нараховано відсотків: 409,21 грн = 40920,56 х 36% / 360 днів х 10 днів. Згідно з цим розрахунком, вказав скаржник, навіть за умови застосування виключно базової (початкової) ставки 36% річних та ігнорування будь-яких подальших змін тарифів, сума заборгованості становить 56 768,60 грн (з яких тіло кредиту – 40 920,56 грн, відсотки – 15 848,04 грн). Також при цьому зазначив, що наданий з цією заявою альтернативний розрахунок не змінює позовних вимог позивача (які заявлені в сумі 50 766,15 грн), а надається суду для спростування висновку суду першої інстанції про те, що внесених відповідачем коштів було достатньо для повного погашення тіла кредиту.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом

Із матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

13.08.2010 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Згідно інформації, викладеній в заяві, відповідач підтвердив, що погоджується із тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування та користування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Вказані Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифи підпису позичальника (відповідача) не містять.

Відповідно до довідки, наданої позивачем, відповідачу ОСОБА_1 видано наступні картки: № НОМЕР_1 дата відкриття 13.08.2010 року термін дії 08/14 (картка Універсальна); № НОМЕР_2 дата відкриття 12.08.2014 строком дії до 04/18 року (Універсальна); № НОМЕР_3 дата відкриття 21.09.2017 строком дії до 09/21 року (Універсальна); № 4149439103373761 дата відкриття 23.02.2018 строком дії до 09/21 року (Універсальна); №5457082229405217 дата відкриття 25.08.2021 строком дії до 03/25 року (Універсальна).

Згідно з довідкою АТ КБ "ПриватБанк" про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки банком було здійснено збільшення кредитного ліміту за період з 13.08.2010 по 26.12.2022 року з 2000,00 грн до 46000,00 грн.

13.08.2010 року відповідачем також була підписана Довідка про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", в якій відповідач власним підписом підтвердила ознайомлення що з фінансовими умовами надання Кредитки "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", зокрема Довідка містить положення про обов`язки щодо щомісячного платежу (7% від заборгованості, але не менше 50грн), розмір процентної ставки (3 % на місяць), сплату пені за несвоєчасне погашення заборгованості (1% від заборгованості, але не менше 30,00грн на місяць) та штрафу за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів (500,00грн + 5% від суми заборгованості).

Крім того, наявна банківська виписка по картці на ім`я відповідача за період з 13.08.2010 - 20.07.2023 року, яка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012р №578/5, згідно якого до таких первинних документів віднесені, зокрема виписки банків, корінці квитанцій і касових чекових книжок, повідомлення банків, касові й банківські документи.

За вказаною випискою вбачається рух коштів по вказаному рахунку, вбачається, що відповідач користувалася кредитними коштами, а також здійснювала часткове погашення заборгованості протягом вказаного періоду.

Згідно наданого банком розрахунку заборгованість відповідача станом на 17.07.2023 року за кредитом нараховано у сумі 50 766,15 грн, з яких: 43 443,88 грн – заборгованість за кредитом, 7 322,27 грн – заборгованість по відсотках.

Нормативно-правове обґрунтування та позиція суду апеляційної інстанції

Щодо кредитного договору, укладеного між сторонами

Відповідно до ч.ч.1 і 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст..ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з ч.1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ч.2 ст.1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути заборгованість за процентами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ "ПриватБанк", як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Умов та правил надання батьківських послуг в АТ КБ "ПриватБанк", що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, зокрема: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування.

При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ "ПриватБанк", а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16 цс 15) і не спростовано позивачем при розгляді цієї справи.

Апеляційний суд вважає, що в цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг в АТ КБ "ПриватБанк", що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим банком, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції правильно виходив з того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме доданий до позовної заяви витяг з Умов, які надав банк, відповідач розумів та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ "ПриватБанк".

А тому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем Витяг з Тарифів, Умови та правила надання банківських послуг не можна вважати складовими укладеного кредитного договору.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, яка, вважаючи за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухваленому судовому рішенні Верховного Суду України, зробила такий значений висновок щодо застосування відповідних норм права у правовідносинах, за яких кредитний договір укладено шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, з урахуванням вказаного висновку Великої Палати Верховного Суду, зробленого у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, на підставі ч.ч.1 і 2 ст.207, ст.ст.626, 628, ч.1 ст.638, ст.ст.1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, враховуючи обставини справи, слід дійти висновку про те, що між сторонами був укладений кредитний договір, складовими якого є Анкета-заява від 13.08.2010 року позичальника та Довідка про умови кредитування, яка власноручно підписана позичальником та передбачає сплату процентів за користування кредитом у розмірі 3% на місяць. Відповідач оформила платіжну картку та отримала кредитні кошти. за умовами договору позивачем змінювався кредитний ліміт на картці.

На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, не врахував, що Довідка про умови кредитування, яка підписана позичальником та яка є складовою кредитного договору, містить посилання на базову процентну ставку в 3 % на місяць (36 % на рік), а тому прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості за процентами.

Факт отримання та користування кредитними коштами підтверджується Випискою за договором б/н, укладеним з відповідачем, та Розрахунком заборгованості.

Щодо розміру кредитної заборгованості

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про споживче кредитування" в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору (25.01.2019 року) кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

Згідно з ч.2 ст.9 вказаного Закону в зазначеній редакції до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

За ст.13 вказаного Закону в зазначеній редакції договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця

Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Тобто договір має бути укладено після, а не до підписання паспорту споживчого кредиту.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20, при цьому відступив від висновку Верховного Суду про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом, викладений у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц, від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19.

Отже, ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми.

З приводу процентної ставки слід зазначити таке.

У самій Анкеті-заяві від 13.08.2010 року розмір процентної ставки не зазначено, але у Довідці про умови кредитування від 13.08.2010 року, підписаній відповідачкою, встановлено базову процентну ставку в 3 % на місяць (тобто 36 % на рік), її зміна не передбачена. Однак, за вказаним договором процента ставка складає: з 13.08.2010 року – 36 % (3 % на місяць); з 01.01.2013 року – 30% (2,5% на місяць); з 01.09.2014 року – 34,8% (2,9 % на місяць); 01.04.2015 року – 43,2% (3,6% на місяць); з 01.06.2015 року – 34,8% (2,9 % на місяць); з 04.06.2015 року – 43,2% (3,6% на місяць); з 01.08.2020 року – 42% (3,5% на місяць); з 01.03.2022 року – 0%; з 01.04.2022 року – 20,4% (1,7% на місяць); з 01.09.2022 року і до кінця, тобто до 17.07.2023 року – 42% (3,5% на місяць).

Виходячи із умов договору, апеляційний суд вважає, що збільшення з 01.04.2015 року і в подальшому в деякі періоди процентної ставки є таким, що не передбачено умовами договору.

А тому кредитна заборгованість має обраховуватися, виходячи з розміру процентної ставки в 36% (3% на місяць).

При обрахуванні заборгованості за первісною фіксованою ставкою 36% річних враховується Розрахунок заборгованості та Виписка по картковому рахунку. При цьому формула розрахунку процентів міститься у підписаній відповідачем Довідці про умови кредитування від 13.08.2010 року, про що також зазначено в апеляційній скарзі.

Згідно з розрахунком, за умови застосування базової (початкової) ставки 36% річних (3% на місяць), сума заборгованості становить 56 768,60 грн (з яких тіло кредиту – 40 920,56 грн, відсотки – 15 848,04 грн).

Вказаний розрахунок підтверджується й Розрахунком, наданим позивачем у своїй апеляційній скарзі, в якій він просить залучити до справи розрахунок заборгованості відповідача за первісною процентною ставкою 36% (3,0% на місяць) річних, яка прямо вказана у Довідці про умови кредитування, підписаній Відповідачем 13.08.2010 року.

Відповідно до ч.8 ст.83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Враховуючи вказані положення закону, обставини справи, неврахування судом першої інстанції Довідки про умови кредитування від 13.08.2010 року, яка містить положення про базову процентну ставку в 3%, апеляційний суд вважає поважною причину неподання скаржником у встановлений строк доказу, у зв`язку з чим ухвалив прийняти його на стадії апеляційного перегляду справи.

Таким чином, при апеляційному розгляді до матеріалів справи було долучено Розрахунок заборгованості за первісною процентною ставкою 36% річних (3 % на місяць), який був долучений до апеляційної скарги.

Як вже вказувалось, у своїй скарзі позивач вказав, що долучений ним до апеляційної скарги альтернативний розрахунок не змінює позовних вимог позивача (які заявлені в сумі 50 766,15 грн), а надається суду для спростування висновку суду першої інстанції про те, що внесених відповідачем коштів було достатньо для повного погашення тіла кредиту.

А тому апеляційний суд враховує зазначене, те, що стороною відповідача свого контр розрахунку не надано, а тому вважає, що є помилковим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума кредитної заборгованості станом на 17.07.2023 року в розмірі 50 766,15 грн, яка складається з: 43 443,88 грн – заборгованість за тілом кредиту; 7 322,27 грн – заборгованість за простроченими відсотками, 0,00 грн – заборгованості за комісією, 0,00 грн. – пені за несвоєчасне виконання зобов`язання.

При цьому суд апеляційної інстанції, беручи за основу розрахунок заборгованості в 50 766,15 грн, долучений до позовної заяви, враховує, що він є менш обтяжливим для відповідача у порівнянні з розрахунком заборгованості в 56 768,60 грн, який обраховано з урахуванням базової (початкової) ставки 36% річних (3% на місяць), а також те, що його притримується й сам позивач.

Висновки суду апеляційної інстанції

Згідно з пунктами 1, 2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1), скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2).

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, враховуючи викладене, неповне з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права й порушення норм процесуального права, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції, відповідно до п.2 ч.1 ст.374, п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України, слід скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позову, а саме про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № б/н від 13.08.2010 року станом на 17.07.2023 року в розмірі 50 766,15 грн, з яких: 43 443,88 грн – заборгованість за тілом кредиту; 7 322,27 грн – заборгованість за простроченими відсотками.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України:

--- судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1);

--- інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову – на відповідача;

2) у разі відмови в позові – на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2).

Отже, з урахуванням задоволення позовних вимог та вимог за апеляційною скаргою на 100%, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені у зв`язку зі сплатою судового збору в розмірі 2 684,00 грн при поданні позову та у зв`язку зі сплатою судового збору в розмірі 3 220,80 грн при поданні апеляційної скарги, а всього – 5 904,80 грн (2 684,00 грн + 3 220,8 грн).

Керуючись ст.ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Шевченка Андрія Олександровича, який діє від імені Акціонерного Товариства Комерційний банк "ПриватБанк", на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 31 березня 2026 року задоволення.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 31 березня 2026 року скасувати й ухвалити нове рішення.

Позов Акціонерного Товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного Товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 13.08.2010 року станом на 17.07.2023 року в розмірі 50 766,15 грн (п`ятдесят тисяч сімсот шістдесят шість гривень 15 коп.), з яких: 43 443,88 грн – заборгованість за тілом кредиту; 7 322,27 грн – заборгованість за простроченими відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного Товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати в розмірі 5 904,80 грн (п`ять тисяч дев`ятсот чотири гривні 80 коп.).

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, шляхом подання безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повної постанови – 11 травня 2026 року.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ І.В. Склярська