Постанова від 10 травня 2026 р. у справі №954/618/26 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 954/618/26 Головуючий в І інстанції: Олійник В.М.

Номер провадження: 22-ц/819/954/26 Доповідач: Майданік В.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Майданіка В.В.,

суддів: Воронцової Л.П.,

Склярська І.В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач – Каховська міська військова адміністрація Каховського району Херсонської області;

третя особа – ОСОБА_3 ,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Ільїної Вікторії Юріївни, яка діє від імені ОСОБА_1 , на ухвалу Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 21 квітня 2026 року, постановлену у складі судді Хомик І.І., дата складення повного судового рішення – не зазначено, у справі за позовом адвоката Ільїної Вікторії Юріївни, яка діє від імені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , до Каховської міської військової адміністрації Каховського району Херсонської області, третя особа – ОСОБА_3 , про визнання права спільної сумісної власності, визначення часток співвласників та визнання права власності в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позовної заяви, оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги

23 березня 2026 року адвокат Ільїна Вікторія Юріївна, яка діє від імені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , звернулася через підсистему "Електронний суд" до суду з вказаним позовом, в якому просила:

--- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку квартири розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 67,30 кв.м, житловою площею 38,90 кв.м, у порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

--- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку квартири розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 67,30 кв.м, житловою площею 38,90 кв.м;

--- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частку квартири розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 67,30 кв.м, житловою площею 38,90 кв.м.

Позов обґрунтований наступним.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на житло, виданого 21 січня 1997 р. Виконавчим комітетом міської ради народних депутатів м. Каховка Херсонської обл., після завершення процедури приватизації, квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , перейшла у власність чоловіка та дружини відповідно ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , а також їхньої дочки ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності.

Вказане Свідоцтво було зареєстровано 27.01.1997 р. Каховським бюро технічної інвентаризації.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Каховка Херсонської області.

Щодо вимоги про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом зазначено, що спадщина, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , складається з 1/3 частки права власності на вказану квартиру. На неї могли претендувати дружина ОСОБА_1 (позивач), син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (третя особа) та дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (позивач), яка після укладення шлюбу 22.02.2003 року змінила своє прізвище на " ОСОБА_6 ".

Відповідно до наданих пояснень ОСОБА_3 , ОСОБА_5 відмовляються від своїх спадкових прав на користь ОСОБА_1 .

Виходячи із зазначеного, на момент звернення, в листопаді 2025 року із заявою про видачу Свідоцтва про право на спадщину до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Куници В.В. ОСОБА_1 мала успадкувати 1/3 частину права власності на квартиру, яка залишилась після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тому вона 02.10.2025 року, перебуваючи в м. Києві через тимчасову окупацію в 2022 р. м. Каховка Херсонської області, керуючись законодавством, яке діяло на той час, звернулась до вказаного Приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , після чого нотаріусом була заведена спадкова справа №32/2025.

27 листопада 2025 року ОСОБА_1 , як спадкоємиця померлого ОСОБА_4 , звернулася до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Куниці В.В. із заявою про видачу Свідоцтва про право на спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 . Вказана спадщина складається з 1/3 частки права власності на вказану квартиру.

Однак, 27.11.2025 року вказаний Приватний нотаріус винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме, було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частку права власності на вказану квартиру, що належала ОСОБА_4 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відмова мотивована неможливістю надати довідку Каховським БТІ про підтвердження права власності на вказану квартиру, оскільки територія Каховської міської територіальної громади знаходиться під окупацією, архіви КП "Каховське бюро технічної інвентаризації" не були вивезені на підконтрольну Україні територію, наразі вони залишаються на тимчасово окупованій території, доступ до них відсутній, їх місцезнаходження та стан збереження невідомі.

В інший спосіб, окрім як звернутись до суду із позовом, визнати право власності на квартиру і зареєструвати його в Державному реєстрі речових прав, у позивача немає.

Із наведеного вище вбачається, що позивач ОСОБА_1 з незалежних від неї причин не може отримати Свідоцтво про право на спадщину за законом на вказану квартиру та розпорядитися на власний розсуд спадковим майном, яке залишилось після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Щодо обґрунтування необхідності визнання права власності на квартиру зазначено, що згідно Інформаційних довідок № 453962267 та № 453960927 від 27.11.2025 р. з Державного реєстру речових прав та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , відсутня інформація щодо зареєстрованого права власності, інших речових прав, іпотеки та обтяження, що свідчить про відсутність інших, можливих, власників.

У зв`язку з пошкодженням житла у позивачів є необхідність подати заяву на отримання компенсації до Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21 квітня 2023 р. № 381 "Про затвердження Порядку надання компенсації для відновлення окремих категорій об`єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, з використанням електронної публічної послуги "єВідновлення".

З метою подальшої реалізації права щодо звернення за відшкодуванням шкоди, завданої країною-агресором, позивачі звернулися 02.08.2024 року до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Хмельницької міської ради із заявою № 62288825 про державну реєстрацію права власності на вказану квартиру. При цьому позивачами було надано оригінал Свідоцтва про право власності на житло, видане 21 січня 1997 р. Виконавчим комітетом міської ради народних депутатів м. Каховка Херсонської обл., після завершення процедури приватизації, яке зареєстровано 27.01.1997 р. Каховським бюро технічної інвентаризації.

Однак 21 серпня 2024 року вказаний Державний реєстратор відмовив у проведенні реєстраційних дій через те, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, конкретно мотивуючи відмову тим, що згідно відповіді на запит від Херсонської обласної військової адміністрації Херсонської області, архівні документи комунального підприємства Каховське БТІ на підконтрольну Україні територію вивезені не були та не мають можливості виконувати свої функції, в тому числі надавати інформацію та відповіді на запити державних реєстраторів про наявність в архівних справах відомостей про зареєстровані речові права до 01.01.2013 року.

В інший спосіб, окрім як звернутись до суду із позовом, визнати право власності на квартиру і зареєструвати його в Державному реєстрі речових прав, у позивачів немає.

Ухвалою Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 21 квітня 2026 року вказану позовну заяву було повернуто позивачам.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з положень п.2 ч.4 ст.185 та ст.188 ЦПК України.

Зокрема, суд виходив з того, що заявлені позивачами вимоги (про визнання права спільної сумісної власності та визначення часток співвласників ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ), а також про визнання права власності в порядку спадкування (щодо позивача ОСОБА_1 )) ґрунтуються на різних юридичних фактах, мають самостійні предмети доказування, регулюються різними інститутами цивільного права. Так, вказав суд, вимоги про визнання права спільної сумісної власності та визначення часток співвласників передбачають встановлення: факту набуття майна у спільну сумісну власність; складу співвласників; підстав визначення розміру часток. Натомість вимога про визнання права власності в порядку спадкування за законом передбачає встановлення: факту відкриття спадщини; складу спадкового майна; кола спадкоємців; факту прийняття спадщини. Отже, вважав суд, зазначені вимоги не є взаємозалежними у розумінні ч.1 ст.188 ЦПК України, оскільки вирішення спадкового спору не обумовлюється попереднім встановленням режиму спільної сумісної власності у заявленому обсязі, а також не випливає безпосередньо з нього. Крім того, вказав суд, об`єднання таких вимог у межах одного провадження призведе до необхідності дослідження різних за змістом та обсягом доказів, що ускладнить розгляд справи та суперечитиме завданню цивільного судочинства щодо ефективного та своєчасного вирішення спору. Підсумовуючи свій висновок, суд зазначив, що заявлені позивачами вимоги не пов`язані між собою підставою виникнення та поданими доказами, також вони не є основними та похідними позовними вимогами. Отже, вказав суд, позивачами порушено правила об`єднання позовних вимог, що відповідно до п.2 ч.4 ст.185 ЦПК України є підставою для повернення позовної заяви.

На вказану ухвалу адвокатом Ільїною Вікторією Юріївною, яка діє від імені ОСОБА_1 , подана апеляційна скарга, в якій вона просить її скасувати й направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. При цьому скаржник послався на порушення норм процесуального права.

Зокрема, вказала, що суд не прийняв до уваги те, що відповідно до ст.188 ЦПК України зазначені судом підстави не є порушенням правила об`єднання позовних вимог.

Також зазначила, що поза увагою суду залишилось те, що відповідно до ч.6 ст.188 ЦПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства. Відтак, вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права та порушив право позивачів на доступ до правосуддя, гарантоване статтею 55 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Заслухавши доповідача, перевіривши відповідність ухвали вимогам процесуального закону, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Фактичні обставини, встановлені судом

У справі встановлено таке.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з вказаним позовом, відповідним чином обґрунтувавши свої вимоги.

Оскаржуваною ухвалою Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 21 квітня 2026 року вказану позовну заяву було повернуто позивачам.

Вказане судове рішення оприлюднено в ЄДРСР.

Нормативно-правове обґрунтування та позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до ч.1 ст.175 ЦПК України ("Позовна заява") у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з пунктами 4 і 5 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити:

--- зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них (пункт 4);

--- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункт 5).

За приписами п.2 ч.4 ст.185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли, зокрема, порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу).

За положеннями ст.188 ЦПК України ("Об`єднання і роз`єднання позовів"):

--- в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (частина 1);

--- суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами:

1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача;

2) одного й того самого позивача до різних відповідачів;

3) різних позивачів до одного й того самого відповідача (частина 2);

--- об`єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні – до початку розгляду справи по суті у кожній із справ (частина 3);

--- не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом (частина 4);

--- не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам (частина 5);

--- 6уд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства (частина 6).

За змістом позовної заяви позивачами заявлено вимоги:

--- про визнання права спільної сумісної власності та визначення часток співвласників ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 );

--- визнання права власності в порядку спадкування (щодо позивача ОСОБА_1 ).

Суд апеляційної інстанції вважає мотиви суду першої інстанції необґрунтованими, адже між заявленими позовними вимогами наявна взаємопов`язаність, яка обґрунтовує їх спільний розгляд в одному провадженні, адже:

--- предмети обох позовних вимог стосуються одного об`єкта нерухомого майна (квартири АДРЕСА_2 );

--- позовні вимоги по суті є взаємопов`язаними, адже вони пересікаються, стосуються права власності на відповідні частки квартири близьких родичів, один з яких помер, частина з інших відмовились від права на спадщину на користь позивачки ОСОБА_1 , а відповідне право власності виникло до 01 січня 2013 року, тому за відсутності відомостей про зареєстровані речові права до 01.01.2013 року через окупацію відповідної території Державним реєстратором було відмовлено в державній реєстрації права власності на вказану квартиру;

--- наявна доцільність спільного розгляду позовних вимог, адже спільний їх розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору.

Також апеляційний суд не може погодитися з позицією суду першої інстанції про те, що об`єднання таких вимог у межах одного провадження призведе до необхідності дослідження різних за змістом та обсягом доказів, що ускладнить розгляд справи та суперечитиме завданню цивільного судочинства щодо ефективного та своєчасного вирішення спору. При цьому апеляційний суд враховує те, що вказані позовні вимоги по суті є взаємопов`язаними, стосуються одного об`єкта нерухомого майна, спільний їх розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору.

Суд апеляційної інстанції також враховує й те, що вказана позовна заява стосуються обставин, за яких позивачі намагаються реалізувати своє право на отримання компенсації, як особи, що по суті є постраждалими, адже належне їм житло розташоване на тимчасово окупованій території. А тому одночасне вирішення вказаних позовних вимог відповідатиме положенням ч.1 ст.2 ЦПК України, відповідно до яких завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Крім того, як підставно зазначено у скарзі, відповідно до ч.6 ст.188 ЦПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства.

На вказані обставини та положення процесуального закону суд першої інстанції увагу не звернув, а тому прийшов до свого помилкового висновку про повернення позовної заяви.

Висновки суду апеляційної інстанції

Відповідно до п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України).

Оскільки суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права то відповідно до положень п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України це є підставою для того, щоб апеляційну скаргу задовольнити, а оскаржувану ухвалу суду – скасувати й направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.367, п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Ільїної Вікторії Юріївни, яка діє від імені ОСОБА_1 , задовольнити.

Ухвалу Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 21 квітня 2026 року скасувати й направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Дата складення повної постанови – 11 травня 2026 року.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ І.В. Склярська