Постанова від 10 травня 2026 р. у справі №766/19436/20 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/19436/20 Головуючий в І інстанції: Майдан С.І.

Номер провадження: 22-ц/819/884/26 Доповідач: Майданік В.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Майданіка В.В.,

суддів: Воронцової Л.П.,

Склярської І.В.,

учасники справи:

позивач – Акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль";

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Гейко Ольги Володимирівни, яка діє від імені ОСОБА_1 , на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 02 лютого 2026 року, ухвалене у складі судді Майдан С.І., дата складення повного тексту рішення – 12 лютого 2026 року, у справі за позовом Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію,

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позовної заяви, оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги

01 грудня 2020 року позивач АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з січня 1998 року по листопад 2020 року у розмірі 41 759,21 грн, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102,00 грн.

Позов обґрунтований наступним.

Відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 , на його ім`я відкритий особовий рахунок. АТ "Херсонська ТЕЦ" надає відповідачу послуги з централізованого опалення. Протягом тривалого часу відповідач не сплачує витрати, пов`язані зі споживанням послуг з централізованого опалення. У зв`язку з цим утворилась заборгованість за період з січня 1998 року по листопад 2020 року у розмірі 41 759,21 грн, яку відповідач виплачувати відмовляється.

З підстав наведеного просив задовольнити позов.

16.12.2021 року заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області позов Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію задоволено.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 02.05.2025 року ОСОБА_1 поновлено строк для подання заяви про перегляд заочного рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 16.12.2021 року.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 04.06.2025 року скасовано заочне рішення від 16.12.2021 року та призначено судовий розгляд по справі.

11.08.2025 року представником відповідача адвокатом Гейко О.В. були подані додаткові пояснення у справі, сформовані в підсистемі "Електронний суд", в яких зазначила, що відповідач ОСОБА_1 не мешкає та не зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , з 29.04.2016 року, знята з реєстрації у зв`язку з вибуттям до постійного місця проживання АДРЕСА_3 , та не користується послугами позивача.

11.08.2025 року представником відповідача адвокатом Гейко О.В. була подана заява про застосування строку позовної давності, сформована в системі "Електронний суд", в якій зазначила, що вимоги АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з січня 1998 року по листопад 2020 року у розмірі 41759,21 грн за адресою: АДРЕСА_2 , заявлені поза межами позовної давності, що є підставою для відмови у позові.

Ухвалою суду від 18.05.2025 року задоволено клопотання представника позивача про залучення до участі у справі співвідповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив стягнути з відповідачів, як співвласників квартири, борг за надані послугу з теплопостачання у розмірі 41 759,21 грн, з кожного по 10439,80 грн.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позову, підтримала заяву про застосування строку позовної давності. В останнє судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися. Відзив на позов не надали. Заяв, клопотань до суду не надходило.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 02 лютого 2026 року позов було задоволено частково, суд вирішив із заявленої до стягнення заборгованості за період з січня 1998 року по листопад 2020 року у розмірі 41 759,21 грн:

--- стягнути з ОСОБА_1 , з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з 01.12.2017 року по 31.11.2020 року у розмірі 21 122,94 грн, пропорційно, по 5 280,74 грн з кожного;

--- стягнути з ОСОБА_1 , з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" сплачений судовий збір у розмірі 1 063,19 грн, по 265,80 грн з кожного;

--- в інший частині позовних вимог відмовити.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі Свідоцтва про право власності від 02.08.2006 року відповідачі по справі є співвласниками на праві приватної спільної сумісної власності квартири АДРЕСА_1 . На ім`я відповідача ОСОБА_1 відкритий особовий рахунок НОМЕР_1 , відповідно до якого ведеться облік розрахунків між ним та позивачем.

Також суд враховував, що позивач надає, а відповідачі отримують послуги з теплопостачання, але в порушення вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" належним чином не оплачують спожиті послуги. Так, вказав суд, згідно розрахунку, наданого позивачем, заборгованість відповідачів за централізоване опалення за адресою АДРЕСА_4 , за період з січня 1998 року по листопад 2020 року складає 41 759,21 грн, яку позивач просить стягнути з відповідачів. Останні ж добровільно не сплачують вказану заборгованість, доказів на спростування нарахованої позивачем заборгованості матеріали справи не містять.

Також суд виходив з того, що відповідно ч.3 ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та п.20 Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, споживач зобов`язаний, зокрема, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Також суд виходив з того, що оскільки позивач звернувся з цим позовом 01.12.2020 року, то трирічний строк позовної давності за заявленими вимогами про стягнення заборгованості з січня 1998 року по листопад 2017 року вже сплив. При цьому матеріали справи не містять доказів того, що відповідачі здійснювали свої платежі в рахунок погашення заборгованості попередніх періодів. Згідно здійсненого позивачем розрахунку заборгованість відповідачів за період з січня 1998 року по 30.11.2017 року становить у розмірі 20636,27 грн. А тому, вказав суд, відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України внаслідок спливу 3-річного строку позовної давності у задоволенні позовних вимог, заявлених за період заборгованості, яка виникла з січня 1998 року по 30.11.2017 року включно в сумі 20636,27 грн слід відмовити. Відтак, згідно наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованості за період з 01.12.2017 року по 30.11.2020 року включно позивачем нараховано відповідачам заборгованість за послуги централізованого опалення у розмірі 21122,94 грн, яка не сплачена відповідачами, та підлягає стягненню у повному обсязі з відповідачів пропорційно.

При цьому суд не взяв до уваги доводи відповідача ОСОБА_1 , про те, що вона не є споживачем послуг, які надає позивач за адресою АДРЕСА_4 , оскільки у 2016 році була знята з реєстраційного обліку з вказаної адреси та зареєстрована у іншому приміщенні. Адже, вказав суд, вона була зареєстрована у вказаній квартирі з 21.05.1985 року, набула право власності на квартиру разом з іншими членами сім`ї 25.09.2006 року. Оскільки власник майна несе відповідальність за утримання нерухомості та оплату послуг, відповідно до своєї частки у праві власності, а наявність іншого місця реєстрації не звільняє від обов`язку утримувати свою частку.

Щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що пропорційний розмір витрат, понесених позивачем на сплату судового збору, становить у розмірі 1 063,19 грн. Відтак з відповідачів на користь позивача слід стягнути 1 063,19 грн за подання позивачем позову до суду, пропорційно по 265,80 грн з кожного.

На вказане судове рішення адвокат Гейко Ольга Володимирівна, яка діє від імені ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати й ухвалити нове рішення про відмову в позові в повному обсязі. При цьому скаржник послався на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Зокрема, вказала, що суд не прийняв до уваги того, що копії позовної заяви ні відповідач ні представник не отримували та не були ознайомлені з позовною заявою та доданими матеріалами, а тому не мали можливості надати обґрунтований відзив. Адже відповідно до скрину особистого кабінету представника відповідача видно, що перший документ по справі датований 17.06.2025.

Також зазначила, що поза увагою суду залишилося те, що житлово-комунальні послуги надаються на підставі договору про надання таких послуг. Більше того, житлово-комунальні послуги надаються не квартирі, як об`єкту права власності, а певному суб`єкту – власнику (співвласнику, наймачу, суб`єкту сервітуту тощо) квартири, який проживає в ній. Послалася на висновки Верховного Суду у справах №№ 725/3790/16-ц, 638/5001/17. При цьому вказала, що сторонами не заперечується те, що відповідач ОСОБА_1 не мешкала у приміщені з 2016 року та була знята з реєстрації. Тобто вона фактично не отримувала житлово-комунальну послугу, яка надається по договору та направлена на забезпечення потреб саме особи, яка мешкає та споживає відповідну послугу. Більш того послугу теплопостачання вона отримувала у місці свого фактичного проживання, де її і сплачувала відповідно до лічильника (за адресою 200 Херсону м. Херсон).

Також вказала, що суд не врахував того, що є ще один співвласник, а саме син ОСОБА_4 .

У відзиві ОСОБА_6 , який діє від імені Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль", просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – залишити без змін.

Щодо неотримання ОСОБА_1 позовної заяви з додатками зазначив, що як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 04.06.2025 року було скасовано заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 16.12.2021 року на підставі заяви ОСОБА_1 . Тобто, ОСОБА_1 (скаржник) була обізнана про позовну заяву тощо.

Щодо відсутності в електронному суді сканів позовної заяви з додатками вказав, що відповідач та його представник не надали докази неможливості прибути особисто до суду для ознайомлення із матеріалами справи.

Щодо суті спору зазначив, що ОСОБА_1 є співвласником об`єкта споживання теплової енергії. Відповідно до ст.322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Без згоди співвласника інша особа не має право щось змінювати у цій власності та нести відповідальність за її утримання.

Щодо смерті інших співвласників вказав, що скаржник не надав до суду належних доказів. Як вбачається із резолютивної частини рішення, судом стягнуто з усіх чотирьох відповідачів.

Щодо прохання скаржника про скасування рішення повністю та відмовити у задоволенні позовних вимог зазначив, що як вбачається із Ордеру, який був наданий до апеляційної скарги, адвокат має право представляти інтереси тільки ОСОБА_1 . Відтак, вважає, адвокат не надав доказів на представництва інтересів інших учасників справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Фактичні обставини, встановлені судом

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

Предметом діяльності позивача АТ "Херсонська Теплоелектроцентраль", відповідно до останньої редакції статуту від 09.04.2019 року, є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії.

На підставі Свідоцтва про право власності від 02.08.2006 року відповідачі по справі є співвласниками, на праві приватної спільної сумісної власності, квартири АДРЕСА_1 .

На ім`я відповідача ОСОБА_1 відкритий особовий рахунок НОМЕР_1 , відповідно до якого ведеться облік розрахунків між ним та позивачем.

Таким чином між позивачем та відповідачами виникли правовідносини, які ґрунтуються на фактичному споживанні відповідачем наданих позивачем комунальних послуг, які відповідачі мають сплачувати відповідно до визначеного у вказаних нормах матеріального права порядку.

Згідно розрахунку, наданого позивачем, заборгованість відповідачів за централізоване опалення за адресою АДРЕСА_4 , за період з січня 1998 року по листопад 2020 року складає 41 759,21 грн, яку позивач просить стягнути з відповідачів.

Відповідачі добровільно не сплачують вказану заборгованість.

Доказів на спростування нарахованої позивачем заборгованості матеріали справи не містять.

Нормативно-правове обґрунтування та позиція суду апеляційної інстанції

Згідно з ч.1ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ч.1 ст.901, ч.1 ст.903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст.12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 року, який набрав чинності з 10.12.2017 року, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Стаття 21 вказаного Закону ("Послуга з постачання теплової енергії") регулює питання відносно послуги з постачання теплової енергії (визначення одиниці виміру обсягу спожитої споживачем теплової енергії; обов`язки виконавця вказаної послуги; відповідність параметрів якості теплової енергії нормативним документам у сфері стандартизації; визначення ціни послуги з постачання теплової енергії тарифом на теплову енергію для споживача тощо).

Згідно з ч.2 ст.8 вказаного Закону виконавець комунальної послуги зобов`язаний готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

За ч.1 ст.9 вказаного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Згідно з п.5 ч.2 ст.7 вказаного Закону індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорам.

Суд повно, всебічно дослідив обставини справи та дав належну оцінку зібраним доказам по справі, а тому прийшов до вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог в межах позовної давності, а саме про стягнення відповідної заборгованості за період часу з 01.12.2017 року по 30.11.2020 року в розмірі 21 122,94 грн.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки до нього він дійшов при повному та всебічному дослідженні обставин справи та давши належну оцінку зібраним у справі доказам. Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував до цих правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, і вирішив справу з дотриманням норм процесуального права.

Як правильно зазначив суд, позивач надає, а відповідачі отримують послуги з теплопостачання, але в порушення вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" належним чином не оплачують спожиті послуги, доказів на спростування нарахованої позивачем заборгованості матеріали справи не містять.

Суд апеляційної інстанції вважає правильним висновки суду про те, що оскільки позивач звернувся з цим позовом 01.12.2020 року, то трирічний строк позовної давності за заявленими вимогами про стягнення заборгованості з січня 1998 року по листопад 2017 року вже сплив. При цьому матеріали справи не містять доказів того, що відповідачі здійснювали свої платежі в рахунок погашення заборгованості попередніх періодів. А тому, враховуючи, що згідно здійсненого позивачем розрахунку заборгованість відповідачів за період з січня 1998 року по 30.11.2017 року становить у розмірі 20 636,27 грн, то відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України внаслідок спливу 3-річного строку позовної давності у задоволенні позовних вимог, заявлених за період заборгованості, яка виникла з січня 1998 року по 30.11.2017 року включно в сумі 20 636,27 грн слід відмовити. Відтак, як обґрунтовано зазначив суд, згідно наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованості за період з 01.12.2017 року по 30.11.2020 року включно позивачем нараховано відповідачам заборгованість за послуги централізованого опалення у розмірі 21 122,94 грн, яка не сплачена відповідачами, та підлягає стягненню у повному обсязі з відповідачів пропорційно.

Також апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачка ОСОБА_1 як власник майна несе відповідальність за утримання нерухомості та оплату послуг, відповідно до своєї частки у праві власності, а наявність іншого місця реєстрації не звільняє від обов`язку утримувати свою частку.

При цьому апеляційний суд враховує те, що оскільки послугами, вартість яких залежить не від кількості осіб, які ними користуються, а від площі квартири, є послуги з теплопостачання та утримання будинку і прибудинкової території, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки ОСОБА_1 відповідної частини вартості цих послуг.

Така правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 15.04.2021 року у справі № 638/5001/17, на яку також послалася і скаржниця.

Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги не обґрунтовані вимогами закону, не підтверджені належними доказами та висновків суду не спростовують.

Зокрема, не можуть бути прийняті до уваги посилання скаржника на неврахування судом того, що відповідач ОСОБА_1 не мешкала у приміщені з 2016 року та була знята з реєстрації, тобто вона фактично не отримувала житлово-комунальну послугу, яка надається по договору та направлена на забезпечення потреб саме особи, яка мешкає та споживає відповідну послугу.

При цьому апеляційний суд виходить з того, що, як вже було зазначено, послуги з теплопостачання є послугами, вартість яких залежить не від кількості осіб, які ними користуються, а від площі квартири, відтак відповідачка ОСОБА_1 як співвласниця, зобов`язана сплачувати вартість вказаної послуги.

Також, як такі, що не впливають на правильність прийнятого рішення та не містять в собі підстав для його скасування, підлягають відхиленню й інші доводи апеляційної скарги. Зокрема, посилання на неознайомлення з позовною заявою та доданими матеріалами не можуть бути підставою для задоволення скарги, адже сторона скаржника мала всі необхідні умови протягом такого тривалого часу від подання позову (з грудня 2020 року) або навіть протягом часу від дня ухвалення оскаржуваного рішення та протягом апеляційного провадження ознайомитися з ними.

Висновки суду апеляційної інстанції

Згідно з п.п.1, 2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1), скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2).

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України це є підставою для того, щоб апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст.ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Гейко Ольги Володимирівни, яка діє від імені ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 02 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повної постанови – 11 травня 2026 року.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ І.В. Склярська