Постанова від 05 травня 2026 р. у справі №607/1303/24 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/1303/24Головуючий у 1-й інстанції Кунець Н.Р.

Провадження № 22-ц/817/604/26 Доповідач - Костів О.З.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Хома М. В., Храпак Н. М.,

з участю секретаря - Хоміцька С.О.

за участю секретаря — Хоміцької С.О.,

представника апелянта — Русина А.С.,

представника позивачки — Вароди П.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/1303/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 березня 2026 року (постановлену суддею Кунець Н.Р., повний текст якої складено 17 березня 2026 року) про відмову в роз`ясненні рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 червня 2024 року, ухваленого в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Служба у справах дітей Збаразької міської ради, про визначення місця проживання дитини та визначення способу участі батька у вихованні дитини,

В С Т А Н О В И В:

В березні 2026 року відповідач ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Русин А.С., звернувся до суду із заявою про роз`яснення рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 червня 2024 року.

Заява обґрунтована тим, що 06 червня 2024 року судом ухвалено рішення, яким позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа — Служба у справах дітей Збаразької міської ради, про визначення місця проживання дитини та визначення способу участі батька у вихованні дитини задоволено частково. Визначено місце проживання малолітньої дитини разом із матір`ю, а також встановлено спосіб участі батька у вихованні дитини із визначенням конкретного графіка побачень та покладенням відповідних обов`язків на обох батьків щодо дотримання встановленого порядку спілкування. Таким чином, рішення суду встановлює не лише право батька на спілкування з дитиною, а й обов`язок матері не перешкоджати реалізації цього права та забезпечувати виконання визначеного судом графіка. Рішення має взаємний характер та передбачає обов`язки для обох сторін спору.

Разом з тим, після набрання рішенням законної сили позивач фактично не виконує його в частині забезпечення побачень батька з дитиною, систематично перешкоджає спілкуванню та не дотримується встановленого судом графіка.

Заявник зазначає, що з метою реалізації свого батьківського права та забезпечення виконання рішення суду він звернувся із заявою про видачу виконавчого листа для подальшого звернення до органів державної виконавчої служби, однак судом було відмовлено у видачі виконавчого листа з мотивів того, що виконавчий лист видається особі на користь якої ухвалено рішення.

Відтак, фактично склалася ситуація, за якої особа, на користь якої визначено спосіб участі у вихованні дитини та яка заінтересована у примусовому виконанні рішення, позбавлена можливості отримати виконавчий документ, тоді як інша сторона, яка не заінтересована у його виконанні, формально має таке право. Водночас рішення суду містить конкретні зобов`язання для матері дитини щодо забезпечення спілкування батька з дитиною. Невиконання цих обов`язків є порушенням судового рішення, яке відповідно до закону є обов`язковим до виконання. За відсутності можливості отримати виконавчий лист відповідач фактично позбавлений реального механізму захисту свого права та забезпечення виконання судового рішення, що створює правову невизначеність щодо порядку його виконання.

У зв`язку із викладеним, відповідач ОСОБА_3 просив роз`яснити, хто має право на отримання виконавчого листа у випадку встановлення рішенням взаємних обов`язків для обох сторін, а також роз`яснити, яким чином відповідач може ініціювати примусове виконання рішення суду у разі його невиконання позивачкою ОСОБА_4 .

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 березня 2026 року заяву відповідача ОСОБА_3 про роз`яснення судового рішення, залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Русин А.С., подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що після набрання рішенням законної сили виникли не абстрактні, а реальні труднощі його виконання: встановлений судом порядок спілкування батька з дитиною не забезпечується належним чином, а право батька, прямо визнане рішенням суду, виявилося фактично позбавленим зрозумілого механізму примусової реалізації.

Звертає увагу на те, що заявник ОСОБА_3 не просив змінити встановлений графік побачень, встановити нові права чи обов`язки, які не випливають із рішення, підмінити позовне провадження стадією виконання, внести до рішення нові дані. Натомість, заявник просив суд роз`яснити, як саме слід розуміти вже ухвалене рішення в тій його частині, яка встановлює не лише право батька на спілкування з дитиною, а й кореспондуючий обов`язок іншого з батьків не чинити перешкод у реалізації такого права.

У зв`язку з наведеним просить скасувати ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 березня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким задоволити заяву про роз`яснення судового рішення.

09 квітня 2026 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від позивачки ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Варода П.Б., надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Відзив мотивовано тим, що подана відповідачем ОСОБА_3 заява за своїм змістом не є заявою про роз`яснення судового рішення у розумінні ст.271 ЦПК України. Із самої заяви відповідача прямо вбачається, що він просив суд не усунути неясність резолютивної частини рішення від 06 червня 2024 року, а фактично роз`яснити спосіб та порядок його виконання, визначити, хто саме має право на отримання виконавчого листа, а також яким чином він може ініціювати примусове виконання рішення у разі його невиконання позивачкою.

У зв`язку з наведеним просить апеляційну скаргу залишити без задоволення та стягнути з відповідача на користь позивачки 5000.00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.

В судовому засіданні представник відповідача — адвокат Русин А.С. апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на мотиви, викладені у ній.

Представник позивачки – адвокат Варода П.Б. проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

В січні 2024 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служби у справах дітей Збаразької міської ради (справа №607/1303/24), в якому просила:

- визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із його матір`ю ОСОБА_4 , за адресою АДРЕСА_1 ;

- визначити спосіб участі батька у спілкуванні та вихованні малолітньої дитини, а саме встановити ОСОБА_3 графік побачень та спілкування з малолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної другої та четвертої суботи місяця з 11:00 год до 18:00 год, у святкові дні та день народження дитини у перший день із мамою, а другий день з батьком, з урахуванням стану здоров`я, потреб та інтересів дитини.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 червня 2026 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Визначено місце проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .

Визначено спосіб участі ОСОБА_3 у спілкуванні та вихованні малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення графіку побачень та спілкування батька з дитиною:

- кожної другої та четвертої суботи та неділі місяця з 11 години до 18 години;

- зустрічі у день народження ОСОБА_3 та дні народження його батьків (дідуся, бабусі по лінії батька),

- зустрічі у наступний день після дня народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та святкових днів, без права ночівлі за межами місця проживання дитини та без присутності матері та інших осіб;

- забезпечення можливості безперешкодного спілкування з дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , через телефонний зв`язок;

- забезпечення можливості відвідувати дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під час хвороби за попередньою домовленістю із матір`ю ОСОБА_4 .

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 2422.40 грн.

Додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 червня 2026 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000.00 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої, другої статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.

Як зазначено в пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», роз`яснення рішення суду можливе тоді, коли воно є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз`ясненні рішення.

За змістом вказаних роз`яснень та вимог статті 271 ЦПК України, підлягає роз`ясненню судове рішення, яким вирішено спір по суті, тобто воно впливає на права, обов`язки та інтереси учасників судового провадження. Роз`яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення судом. Крім того, роз`яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих осіб, які будуть здійснювати його виконання. Це стосується випадків, коли судом недотримані вимоги ясності та визначеності рішення. Тобто, роз`ясненню підлягає судове рішення у разі, якщо без такого роз`яснення його важко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Незрозумілість мотивації судового рішення не може бути метою роз`яснення судового рішення.

Таким чином, роз`ясненню підлягає резолютивна частина рішення суду, якщо вона є незрозумілою і допускає варіанти її тлумачення.

Суд може відмовити у роз`ясненні рішення, якщо воно не припускає різного тлумачення, незрозумілість рішення зумовлена неуважністю прочитання тексту рішення, правовою безграмотністю, або у випадку, коли судове рішення не підлягає роз`ясненню.

Таким чином, виходячи із системного тлумачення положень чинного законодавства, роз`яснено може бути рішення суду у разі, якщо без такого роз`яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Тобто, роз`яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі.

Отже, за змістом статті 271 ЦПК України та з урахуванням роз`яснень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», роз`яснення рішення - це більш повний, ясний, зрозумілий виклад тих пунктів рішення, які підлягають виконанню, та розуміння яких викликає труднощі.

У справі, що переглядається апеляційним судом, встановлено, що в заяві відповідача ОСОБА_3 про роз`яснення судового рішення, останній просить роз`яснити судове рішення в частині забезпечення організації побачень дитини з батьком.

На думку сторони відповідача, позивачка фактично не виконує рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 червня 2026 року в частині забезпечення побачень батька з дитиною.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що з тексту резолютивної частини рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 червня 2026 року вбачається, що його зміст є чітким і зрозумілим, однозначним та не допускає подвійного трактування.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідачем ОСОБА_3 фактично ставиться питання щодо порядку і способу виконання судового рішення, що не може бути вирішено в порядку, передбаченому статтею 271 ЦПК України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком, що зважаючи на те, що відсутні правові підстави для задоволення заяви про роз`яснення рішення в порядку статті 271 ЦПК України.

Доводи апелянта про те, що встановлений судом порядок спілкування батька з дитиною не забезпечується належним чином, колегія суддів відхиляє, оскільки відсутні належні та допустимі докази на підтвердження такої обставини. При цьому, в повноваження суду не входить надання роз`яснень з приводу організації проведення побачень дитини з батьком (відповідачем у справі) для виконання позивачкою рішення суду.

Апеляційний суд зазначає, що у даній справі заявник є відповідачем та із самостійними позовними вимогами про встановлення способу участі у спілкуванні і вихованні дитини не звертався. У разі звернення з таким позовом та за умови задоволення позовних вимог судом може бути видано відповідний виконавчий лист, в якому ОСОБА_3 набуде статусу стягувача.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Щодо вирішення питання судових витрат.

Позивачка ОСОБА_4 у відзиві на апеляційну скаргу просила суд стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати за перегляд апеляційним судом ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 березня 2026 року про відмову в роз`ясненні судового рішення.

Згідно з пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача, у разі відмови - на позивача.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

- чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

- поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Апеляційний суд зазначає, що подання заяви про розподіл судових витрат за розгляд заяви про роз`яснення судового рішення не ототожнюється з витратами на правничу допомогу, пов`язаними з розглядом справи по суті спору.

З огляду на викладене питання розподілу судових витрат, понесених позивачкою ОСОБА_4 у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, не вирішується, оскільки спір вже вирішено по суті.

Більше того, колегія суддів враховує те, що додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 червня 2026 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000.00 грн, тобто питання судових витрат у даній справі вже вирішено.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 березня 2026 року — залишити без змін.

Судові витрати, понесені сторонами у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції — залишити в межах, ними понесених.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до частини третьої статті 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.

Дата складення повного тексту постанови — 08 травня 2026 року.

Головуючий О.З. Костів

Судді: М.В. Хома

Н.М. Храпак