Постанова від 10 травня 2026 р. у справі №523/12604/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/3410/26

Справа № 523/12604/24

Головуючий у першій інстанції Далеко К.О.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.,

суддів колегії: Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,

переглянув у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Левківський Богдан Казимирович, на ухвалу Пересипського районного суду м. Одеси від 27 травня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

25 липня 2024 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 08 серпня 2024 року відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини.

30 жовтня 2024 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_2 про зміну (зменшення) розміру аліментів, в якій просить зменшити розмір аліментів, встановлений рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2013 року в цивільній справі №523/15795/13. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина аліменти у розмірі 1/8 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до повноліття сина, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 27 травня 2025 року в прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну (зменшення) розміру аліментів відмовлено та повернуто її ОСОБА_1 .. Роз`яснено позивачу за зустрічним позовом право звернутися з вказаним позовом у загальному порядку.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Левківський Б.К. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Пересипського районного суду м. Одеси від 27 травня 2025 року та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції для спільного розгляду з первісною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37- 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Предметом оскарження є ухвала суду про повернення заяви заявникові (п. 6 ст. 353 ЦПК України).

Згідно частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З урахуванням вищевикладеного та положень ч. 1 ст. 368, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за наступних підстав.

У статті 2 ЦПК України вказано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Повертаючи зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну (зменшення) розміру аліментів, суд першої інстанції вірно вказав, що зустрічний позов не має на меті захист від первісного позову або залік, або спростування його частково чи повністю, вимоги за первісним та зустрічним позовом не є взаємопов`язаними. Виходячи із цього, їх спільний розгляд є недоцільним.

Суд також зазначив, що вимоги за первісним та зустрічним позовом хоча і стосуються питання стягнення аліментів на дитину ОСОБА_3 , однак фактично зводяться до оцінки різних правовідносин сторін, в різні періоди часу. При вирішенні первісного позову, судом буде досліджуватися обґрунтованість та законність вимог позивача щодо нарахування пені за несвоєчасну сплату аліментів, за період з 2017 по червень 2024 року. В свою чергу, при вирішенні зустрічного позову, суд повинен досліджувати наявність підстав передбачених ст. 192 Сімейного кодексу України: зміна матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось, та інші випадки, передбачені цим Кодексом, для зміни (зменшення розміру аліментів). При цьому, можливе задоволення зустрічного позову не вплине на наслідки розгляду первісного позову, як і навпаки, оскільки дата зміни розміру аліментів, у випадку задоволення позову, пов`язана із набранням рішенням суду законної сили, та ніяк не впливає на наслідки розгляду первісного позову.

Таким чином обставин, які підлягають встановленню та доказуванню за первісним позовом, та зустрічним позовом, є різними, а спільний розгляд справ лише призведе до затягування розгляду обох позовів.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із таким висновком суду першої інстанції та вважає його законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до того, що обидва позови є взаємопов`язаними та їх спільний розгляд є доцільним, вони виникають з одних правовідносин, та суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повернення зустрічного позову про зміну (зменшення) розміру аліментів, однак колегія суддів не приймає до уваги дані твердження з огляду на наступне.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову (частина 2 статті 193 ЦПК України).

Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин 1-2 статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи (частина 3 статті 194 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі №522/9011/19 (провадження №61-6642св21) зазначено, що «згідно з частиною 2 статті 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Отже, прийняття зустрічного позову можливе за дотримання умов, передбачених частиною 2 статті 193 ЦПК України, і залежить від того, наскільки суд вважає за доцільне розглядати цей позов у одному провадженні з первісним. При цьому вищевказаною нормою процесуального закону визначено дві альтернативні ознаки зустрічного позову: або взаємопов`язаність первісного та зустрічного позовів, що зумовлює їх спільний розгляд, зокрема, коли обидва позови виникають з одних правовідносин; або їх взаємовиключність, коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Зустрічний позов, який прийнятий судом для спільного провадження з первісним позовом, повинен знайти вирішення у виді загального рішення, яке має містити відповідь на обидві заявлені вимоги (як позивача, так і відповідача). Задоволення зустрічного позову спричиняє відмову в задоволенні первісного позову, однак не виключає можливості як задоволення обох вимог, так і однієї повністю, а іншої частково».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.06.2023 в справі №459/1490/21 (провадження №61-12807св22) вказано, що: «відповідно до частин 1-3 статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом. Отже, прийняття зустрічного позову можливе за дотримання умов, передбачених частиною 2 статті 193 ЦПК України, і залежить від того, наскільки суд вважає за доцільне розглядати цей позов у одному провадженні з первісним.

Аналіз вказаних положень закону свідчить про те, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

За своєю сутністю зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог виключає задоволення вимог позивача.

Умовами пред`явлення зустрічного позову є: взаємопов`язаність зустрічного позову з первісним, що виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин; доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів, оскільки це дозволяє більш повно і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити фактичні взаємовідносини сторін, виключити ухвалення взаємосуперечливих чи взаємовиключних судових рішень.

Отже, зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог позивача. Зустрічний позов має бути пред`явлений лише до первісного позивача (або одного зі співпозивачів). Умовою пред`явлення зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним; взаємопов`язаність позовів виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин.

Подібні за змістом правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №200/22329/14-ц (провадження №14-483цс19).

Ураховуючи викладене, взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у наступному: обидва позови взаємно пов`язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному та правильному вирішенню спору, взаємна пов`язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; вимоги за зустрічним та первісним позовами можуть зараховуватись; задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову. Подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом. У таких випадках задоволення зустрічного позову тягне за собою відмову у первісному позові повністю або частково».

Встановлено, що в цій справі предметом первісного позову є вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ..

Натомість, предметом зустрічного позову є вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну (зменшення) розміру аліментів, встановленого рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2013 року в цивільній справі №523/15795/13, тобто стосується фактично інших правовідносин.

Як вірно зазначив, суд першої інстанції, вимоги за первісним та зустрічним позовом хоча і стосуються питання стягнення аліментів на дитину ОСОБА_3 , однак фактично зводяться до оцінки різних правовідносин сторін, в різні періоди часу. При вирішенні первісного позову, судом буде досліджуватися обґрунтованість та законність вимог позивача щодо нарахування пені за несвоєчасну сплату аліментів, за період з 2017 по червень 2024 року. В свою чергу, при вирішенні зустрічного позову, суд повинен досліджувати наявність підстав передбачених ст. 192 СК України для зміни (зменшення) розміру аліментів.

Таким чином, можливе задоволення зустрічного позову взагалі не вплине на наслідки розгляду первісного позову, як і навпаки, оскільки дата зміни розміру аліментів, у випадку задоволення позову, пов`язана із набранням рішенням суду законної сили, та взагалі ніяк не впливає на наслідки розгляду первісного позову.

Так, зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови не лише їх взаємопов`язаності, а й доцільності їх спільного розгляду. Однак в даному випадку, спільний розгляд зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 з первісним позовом ОСОБА_2 призведе до ускладнення та затягування розгляду справи, оскільки потребуватиме встановлення обставин, які не є необхідними для розгляду первісного позову.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що повернення зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 не є порушенням права на справедливий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки не позбавляє права на звернення до суду із вказаним позовом у загальному порядку.

Прецедентна практика Європейського Суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух (Рішення Суду у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Право відповідача подати до позивача зустрічний позов для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним. Таке право може бути реалізовано за умови дотримання загальних правил подання позовів, а також правил пред`явлення зустрічних позовів, установлених процесуальним законодавством.

З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, зводяться до непогодження із висновком суду першої інстанції та тлумаченні норм чинного законодавства на власний розсуд.

На підставі наведеного, оскільки законних підстав для скасування ухвали суду першої інстанції немає, тому у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Левківський Богдан Казимирович залишити без задоволення.

Ухвалу Пересипського районного суду м. Одеси від 27 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено: 11 травня 2026 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік

С.М. Сегеда