Постанова від 10 травня 2026 р. у справі №511/3045/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/1446/26

Справа № 511/3045/25

Головуючий у першій інстанції Гринчак С. І.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.,

суддів колегії: Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,

переглянув у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області від 11 вересня 2025 року про повернення позовної заяви по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Одесагаз», третя особа: Лиманська селищна рада Роздільнянського району Одеської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

05 вересня 2025 року ОСОБА_2 , яка діє за довіреністю в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «Одесагаз» (АТ «Одесагаз»), третя особа: Лиманська селищна рада Роздільнянського району Одеської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просила суд:

- визначити противоправними дії АТ «Одесагаз» щодо нарахування плати за розподіл природнього газу за період з 2019 року по теперішній час;

- зобов`язати АТ «Одесагаз» скасувати нарахування за розподіл природнього газу по особовому рахунку № НОМЕР_1 ;

- зобов`язати відповідача виключити з бази даних присвоєний ОСОБА_1 ЕІС-код 56ХМ25Г75076846Р;

- зобов`язати АТ «Одесагаз» повернути усі кошти за незаконну сплату за розподіл природнього газу, починаючи з 30.06.2022 на відділення поштового зв`язку АДРЕСА_1 .

- виділити та порушити кримінальне провадження відносно осіб АТ «Одесагаз» ЄДРПОУ 03351208, за статтями 111-1 ККУ (нова) колабораціонізм, якщо вчиняється в інтересах ворожої держави, що теж може мати місце в особливих умовах; стаття 191 КК України, ст. 355 (ч. ч. 2, 3), 209, 189 (ч.ч. 2,4), 135 (ч. 1) 442.

На підтвердження повноважень ОСОБА_2 до позовної заяви долучена копія довіреності від 12.03.2024, посвідчена приватним нотаріусом Роздільнянського районного нотаріального округу Одеської області Курако К.Л. та зареєстрована в реєстрі за №266.

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 11 вересня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 , подану ОСОБА_2 до АТ «Одесагаз», третя особа: Лиманська селищна рада Роздільнянського району Одеської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – повернуто позивачу. Заявнику роз`яснено, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області від 11 вересня 2025 року та прийняти нове судове рішення згідно доводів викладених в позовній заяві.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37- 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Предметом оскарження є ухвала суду про повернення заяви заявникові (п. 6 ст. 353 ЦПК України).

Згідно частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З урахуванням вищевикладеного та положень ч. 1 ст. 368, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за наступних підстав.

У статті 2 ЦПК України вказано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , подану ОСОБА_2 до АТ «Одесагаз», третя особа: Лиманська селищна рада Роздільнянського району Одеської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, суд першої інстанції вказав, що як вказано в статті 131-2 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 60 ЦПК України).

Виключення з цього правилу передбачено ч. 2 ст. 60 ЦПК України за яким під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.

Перелік справ, що є малозначними, визначений у ч. 6 ст. 19 ЦПК України.

Натомість позовна заява ОСОБА_1 не може бути розглянута як малозначна справа в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки на виконання ч. 3 ст. 274 ЦПК України, судом попередньо враховано категорію та складність справи (необхідність дослідження великого об`єму інформації), обсяг та характер доказів у справі (до позовної заяви долучено клопотання про витребування доказів, яке складається з загальної кількості 41 пункту), ні позивачем, ні його представником за довіреністю не зазначено про необхідність та правові підстави розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

В такому випадку позовна заява повинна бути підписана або безпосередньо позивачем, або від його імені представником, який є адвокатом, або ж законним представником.

За п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України позовна заява повертається у випадках, коли: заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Таким чином, враховуючи те, що позовну заяву ОСОБА_1 подано та підписано представником за довіреністю Чернишовою Л.Ф., яка не є адвокатом, та те, що справа не може бути визнана судом малозначною, суд першої інстанції дійшов вірного та законного висновку про поверненню позовної заяви позивачу ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, що не перешкоджає повторному зверненню до суду.

Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, зводяться до тлумачення норм чинного законодавства на власний розсуд.

Так, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», яким Конституцію України доповнено статтею 131-2.

Згідно частини 3 статті 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Відповідно до підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року.

Згідно з положеннями ст. ст. 185-187 ЦПК України, суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє дотримання позивачем вимог статей 175 і 177 ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви.

Статтею 175 ЦПК України встановлено ряд вимог, яким повинна відповідати позовна заява. За приписами ч. 2 ст. 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Згідно ч. 3 ст. 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

У цивільному судочинстві представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 60 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 60 ЦПК України лише під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у ст. 61 цього Кодексу.

У пунктах 1, 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, спрощене позовне провадження застосовується для розгляду малозначних справ, зокрема, крім справ передбачених частиною ч. 4 ст. 274 ЦПК України, а відтак ці категорії справ не можуть визнаватися малозначними в розумінні процесуального законодавства.

Зі змісту позовних вимог ОСОБА_1 вбачається, що даний спір не є малозначним в силу п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України. Відтак, до даної категорії справ відноситься вимога щодо обов`язкової наявності статусу адвоката у представників.

Для підтвердження повноважень представника позивача до матеріалів справи додано копію довіреності від 12.03.2024, посвідчена приватним нотаріусом Роздільнянського районного нотаріального округу Одеської області Курако К.Л. та зареєстрована в реєстрі за №266.

За наведених обставин, враховуючи, що ця справа не є малозначною, тому представництво в цій справі може здійснюватися виключно адвокатами.

Як вбачається з матеріалів справи, докази на підтвердження повноважень Чернишової Лілії Федорівни, як адвоката матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 за довіреністю не є особою, яка має право на підписання від імені позивача позовної заяви, яка підлягає розгляду саме в порядку загального позовного провадження, та не може здійснювати представництво інтересів позивача у справі за даною позовною заявою у разі її прийняття до розгляду.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції правильно повернув позовну заяву позивачу, вказавши на наявність обставин, передбачених п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, відповідно до якої заява повертається у випадках, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Прецедентна практика Європейського Суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух (Рішення Суду у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Конституції України дійсно кожному гарантується право на правову допомогу та вільний вибір захисника своїх прав. Разом з тим, це право реалізується у межах і порядку, визначених законом. Нормами ст. 131-2 Конституції України прямо передбачено, що виключне право на здійснення представництва іншої особи в суді, за винятком випадків, передбачених законом, належить адвокатам. Відповідні положення закріплені у ст. 15 та ст. 60 ЦПК України, згідно з якими у справах, що не відносяться до малозначних, представництво у суді може здійснюватися виключно адвокатом або законним представником.

Крім того, Рішення Конституційного Суду України №13-рп/2000 було ухвалене до внесення змін до Конституції України у 2016 році («судова реформа»), якими запроваджено адвокатську монополію на представництво в судах. Відтак, наведене рішення не може тлумачитися як підстава для відступу від чинних приписів Конституції та ЦПК України, що визначають виключні повноваження адвокатів на здійснення представництва у цивільному процесі.

Таким чином, суд першої інстанції, відмовивши у визнанні ОСОБА_2 представником позивача, діяв у межах повноважень та відповідно до чинних вимог Конституції України і ЦПК України. Такі дії не свідчать про порушення конституційного права позивача на правову допомогу чи на вільний вибір захисника, а є наслідком прямого застосування імперативних приписів закону.

На підставі наведеного, оскільки законних підстав для скасування ухвали суду першої інстанції немає, тому у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області від 11 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено: 11 травня 2026 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік

С.М. Сегеда