Постанова від 10 травня 2026 р. у справі №489/5/26 — Миколаївський апеляційний суд

11.05.26

22-ц/812/1131/26

Провадження №22-ц/812/1131/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року м. Миколаїв

справа № 489/5/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Шаманської Н.О.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Серебрякової Т.В.,

переглянувши в апеляційному порядку без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) цивільну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок»

до

ОСОБА_1

про стягнення кредитної заборгованості

за апеляційною скаргою

Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок»

на рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва, ухвалене суддею Костюченком Г.С., 12 березня 2026 року в приміщенні цього ж суду, дата складення повного тексту рішення 12 березня 2026 року,

у с т а н о в и в:

У грудні 2025 року ТОВ «Кошельок» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 11 жовтня 2021 року між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 укладено Договір № 3269522316-489795 про надання коштів у позику, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов та правил, зазначених у договорі. Договір укладено за допомогою веб-сайту https://koshelok.ua/, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Кошельок» в електронному вигляді. Зазначений кредитний договір, разом із правилами надання кредитів складають єдиний договір, у якому визначаються всі його істотні умови та за якими відповідачка була попередньо ознайомлена. Позичальнику надано наступний одноразовий ідентифікатор - 5150 для підписання кредитного договору № 3269522316-489795 від 11 жовтня 2021 року, шляхом направлення на номер телефону НОМЕР_1 , вказаний позичальником під час реєстрації в особистому кабінеті.

Відповідно до умов даного договору позичальнику надано кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту становить 5 000 грн.; початковий строк кредитування 23 дні, відсоткова ставка 2,2 % на добу. ТОВ «Кошельок» зобов`язання за Договором виконало у повному обсязі, надало позичальнику грошові кошти шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , яку відповідач зазначив в особистому кабінеті. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, не повернув кредит та не сплатив відсотки, у зв`язку з чим, станом на 31 січня 2022 року у відповідача, утворилась заборгованість у розмірі 17 430 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 000 грн. та заборгованості по процентам у розмірі 12 430 грн.

Посилаючись на викладене, ТОВ «Кошельок» просило стягнути з ОСОБА_1 зазначену заборгованість.

Рішенням Інгульського районного суду м. Миколаєва від 12 березня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кошельок" 7 750 грн кредитної заборгованості, яка складається з: тіла кредиту у розмірі 5 000 грн. та процентів у розмірі 2 750 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кошельок" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000 грн. та 1 077 грн судового збору.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що стягненню підлягає тіло кредиту та проценти в межах строку кредитування з 11 жовтня 2021 року по 02 листопада 2021 року.

В апеляційній скарзі ТОВ «Кошельок», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно посилався на нарахування процентів поза межами строку кредитування.

Так, у пункті 3.6. договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст.212 ЦК України, що має наслідком подовження строку користування Кредитом. При цьому зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення Лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного Періоду. (п.3.7 Договору). З наступного дня після закінчення Лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803 ( вісімсот три ) процента річних, що становить 2.2 проценти в день від суми Кредиту за кожен день користування ним. (п.3.8. Договору). Таким чином, сторони договору погодили продовження строку користування кредитом до 113 днів з моменту укладення Договору (23 дні плюс 90 днів), по закінченню якого у відповідача виникає обов`язок повернути суму кредиту та нарахованих відповідно до умов Договору процентів за користування кредитом, а у позивача виникає право отримати виконання обов`язку боржником, тобто право вимоги щодо повернення кредиту та нарахованих процентів. Умовою такого продовження є користування кредитом після закінчення Лояльного періоду. Тобто строк кредитування з 03 листопада 2021 року до 31 січня 2022 року є погодженим сторонами договору. Як вбачається з матеріалів справи, до спливу Лояльного періоду у 23 дні відповідач не виконав свій обов`язок за договором та не повернув кредит і не сплатив відсотки, що підтверджується доданим до позовної заяви детальним розрахунком заборгованості. Тобто відповідач продовжив користуватися кредитом після закінчення Лояльного періоду, що за договором є відкладальною обставиною, внаслідок настання якої строк користування кредитом продовжився до 113 днів з моменту укладення Договору до 31 січня 2022року. Відповідно нарахування процентів за користування кредитом у цей період, розмір яких обумовлений пунктом 3.8. договору, є законним. Позичальник, який не повернув кредит до спливу Лояльного періоду, ніяким чином не порушив Договір (а відтак не йдеться про відповідальність), відповідач продовжив користуватися кредитом, але на інших умовах і саме про це домовились сторони договору.

Також позивач не погоджується з розміром витрат на професійну правничу допомогу, стягнутих судом першої інстанції та просив стягнути з ОСОБА_1 10000 грн.

Крім того, в апеляційній скарзі ТОВ «Кошельок» просило стягнути витрати на правову допомогу, понесені при подачі апеляційної скарги у розмірі 4000 грн.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже справа розглядалась судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно із статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що 11 жовтня 2021 року між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 укладено Договір № 3269522316-489795 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (а.с. 11-15).

Невід`ємною частиною цього договору є «Правила надання позики на умовах фінансового кредиту ТОВ «Кошельок». Уклавши цей договір позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких знаходиться на Сайті Кредитодавця: https://koshelok.net (п. 9.4 Договору).

Відповідно до умов договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 5 000 грн. на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути Кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах визначених цим Договором (п. 1.1 Договору). Кредит надається строком на 23 дні (далі Лояльний період) (п. 2.1 Договору).

Пунктом 1.3.3. Договору визначено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,20% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Пункт 1.3.3.1. Договору, зазначає що, дисконтна процентна ставка за користування кредитом становить 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом на строк лояльного періоду.

Згідно п. 1.4. Договору, тип процентної ставки: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.3.4., 3.5., 3.6. цього Договору.

Кредит надається строком на 23 (двадцять три) дні, («лояльний період») початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця. Сторони погодили, що встановлений в п. 2.1 договору строк лояльного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом (п. 2.1-2.2 договору).

Пунктом 3.6. Договору, за якими позичальник був попередньо ознайомлений та погодився, встановлено, що сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення початкового Періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК, що має наслідком подовження строку користування Кредитом на умовах визначених п. 3.7. та п. 3.8.

Відповідно до вимог частини 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» сукупна вартість кредиту для позичальника (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової (процентної) ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням цього договору за умови дотримання позичальником графіка розрахунків, що є додатком до цього договору, становить 7 640,00 грн. або 153 % від суми отриманого кредиту та включає в себе проценти за користування кредитом 2640 грн. або 53% від суми кредиту (п. 3.4 Договору).

У п.3.5, 3.6, 3.7 договору сторони визначили, що у випадку користування кредитом з боку позичальниці більше за визначений період у 23 днів, зобов`язання позичальника за договором продовжуються на весь період користування кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена у п.3.4 цього договору процентна ставка менша ніж 2% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою, визначеною у п.3.4 договору, скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 2,2% за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення договору і до дня повного повернення кредиту. Факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною в розумінні ст.212 ЦК України, що має наслідком подовження строку користування кредитом, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду.

У відповідності до п. 9.1 Договору цей договір є електронним документом, створеним і збереженим в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.

Паспорт споживчого кредиту та договір № 3269522316-489795 від 11 жовтня 2021 року підписані відповідачем з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором. Підписанням паспорта споживчого кредиту відповідач підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, що були надані виходячи із обраних нею умов кредитування.

Відповідно до повідомлення ТОВ «ТАС ЛІНК» 11 жовтня 2021 року на номер платіжної картки НОМЕР_3 банком здійснено успішний переказ грошових коштів за Договором № 3269522316-489795 у сумі 5 000 грн. (а.с. 20).

Факт укладення і погодження умов договору та отримання кредитних коштів ОСОБА_1 підтверджуються матеріалами справи.

Згідно з розрахунком заборгованість ОСОБА_1 станом на 31 січня 2022 року складає 17 430 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 5 000 грн.; заборгованість по процентам 12 430 грн. (а.с. 16-17).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що стягненню підлягає тіло кредиту та проценти в межах строку кредитування (23 дні) з 11 жовтня 2021 року по 02 листопада 2021 року.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, оскільки він не відповідає обставинам справи.

Досліджені докази свідчать, що між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 11 жовтня 2021 року укладено електронний кредитний договір на суму 5000 грн у передбаченій законом формі. Відповідач підписав його одноразовим ідентифікатором. Кредитні кошти поступили на банківську карту ОСОБА_1 , яку він вказав кредитодавцю для перерахування коштів.

ТОВ «Кошельок» виконав обов`язок щодо надання позичальниці кредитних коштів. Проте позичальник умови кредитного договору щодо погашення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами не виконав.

З розрахунку заборгованості, складеного позивачем, вбачається, що відповідач не здійснював погашення заборгованості за кредитним договором, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 17 430 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 000 грн. та заборгованості по процентам у розмірі 12 430 грн., нарахованими з 11 жовтня 2021 року до 31 січня 2022 року (113 днів) (а.с.16-17).

Згідно п. 2.1 договору кредит надається строком на 23 (двадцять три доби)

У пункті 3.6. договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст.212 ЦК України, що має наслідком подовження строку користування Кредитом. При цьому зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення Лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного Періоду. (п.3.7 Договору). З наступного дня після закінчення Лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803 ( вісімсот три ) процента річних, що становить 2.2 проценти в день від суми Кредиту за кожен день користування ним. (п.3.8. Договору). Таким чином, сторони договору погодили продовження строку користування кредитом до 113 днів з моменту укладення Договору (23 дні плюс 90 днів), по закінченню якого у відповідача виникає обов`язок повернути суму кредиту та нарахованих відповідно до умов Договору процентів за користування кредитом, а у позивача виникає право отримати виконання обов`язку боржником, тобто право вимоги щодо повернення кредиту та нарахованих процентів. Умовою такого продовження є користування кредитом після закінчення Лояльного періоду. Тобто строк кредитування з 03 листопада 2021 року до 31 січня 2022 року є погодженим сторонами договору.

За такого, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про нарахування процентів поза межами строку кредитування та частково задовольнив позов.

Так, виходячи з вище викладеного, у суду є підстави для обрахування процентів за користування кредитом за визначеною у кредитному договорі ставкою починаючи 11 жовтня 2021 року по 31 січня 2022 року - за 113 днів, що становить 12430 гривень.

Загальна сума кредитної заборгованості договором № 3269522316-489795 від 11 жовтня 2021 року, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» становить 17430 гривень, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 5000 гривень; заборгованості по процентам - 12430 гривень.

Оскільки рішення суду в частині часткового задоволення позовних вимог (стягнення меншої, ніж розраховано позивачем суми заборгованості за процентами) ухвалено внаслідок невірної оцінки наявних у справі доказів та неправильного застосування судом першої інстанції норм права, що регулюють кредитні відносини, є підстави, передбачені пунктами 2, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, для зміни рішення суду першої інстанції.

Щодо судових витрат слід зазначити наступне.

Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України визначено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду змінено - наявні підстави для розподілу судових витрат.

За правилами статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (частина 2 статті 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (частина 3 статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 137 ЦПК України).

При подачі позову ТОВ «Кошельок» просило стягнути з відповідача 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу, а в апеляційній скарзі - 4000 грн таких витрат, надавши відповідні докази таких витрат - договір надання правничої допомоги від 12 лютого 2025 року між позивачем та адвокатським бюро «Герман Гурський та партнери», свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Гурського Г.Ю., довіреність на представництво адвокатом Гурським Г.Ю. інтересів позивача, додаток до договору про надання правничої допомоги від 15 жовтня 2025 року з переліком послуг, що входять до складу правової (правничої) допомоги.

Колегія суддів, враховуючи незначну складність справи та обсяг виконаних адвокатом робіт, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності цих витрат, виходячи з конкретних обставин справи, дійшла висновку про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі - 3000 грн. за розгляд справи у суді першої інстанції та 2000 грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Рішення суду в частині стягнення судового збору також підлягає зміні, а саме з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» слід стягнути витрати по сплаті судового збору, понесені в суді першої інстанції у розмірі 2422 гривні 40 копійок.

Крім того, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору, понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 3633 гривні 60 копійок.

Керуючись статтями 367-369, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» задовольнити.

Рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва 12 березня 2026 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» заборгованість за кредитним договором № 3269522316-489795 від 11 жовтня 2021 року у розмірі 17430 гривень, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 5000 гривень; заборгованості по процентам - 12430 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» витрати по сплаті судового збору, понесені в суді першої інстанції у розмірі 2422 гривні 40 копійок та 3000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» витрати по сплаті судового збору, понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 3633 гривні 60 копійок та 2000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Н.О. Шаманська

Судді: Т.Б.Кушнірова

Т.В.Серебрякова

Повний текст постанови складено 11 травня 2026 року.