Постанова від 10 травня 2026 р. у справі №486/1882/25 — Миколаївський апеляційний суд

11.05.26

22-ц/812/805/26

Справа № 486/1882/25 Головуюча у 1-й інстанції Далматова Г. А.

Провадження № 22ц/812/805/26 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

11 травня 2026 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючої-судді: Ямкової О. О.,

суддів: Крамаренко Т. В., Локтіонової О. В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 ,

поданою від його імені представницею ОСОБА_2 ,

на рішення Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 14 січня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Далматової Г. А. у місті Південноукраїнську Миколаївської області, зі складенням повного судового рішення у справі

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Свеа Фінанс»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2025 року ТОВ «Свеа Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 49 896 грн загальної заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог зазначало, що 29 вересня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір споживчого кредиту №1799708 про надання кредитних коштів на суму 10 800 грн, до якого 30 вересня 2024 року укладена додаткова угода, за якими відповідачем отримано кредитні кошти на суму 13 800 грн на строк 350 днів, зі сплатою стандартної процентної ставки за користування коштами у розмірі 1 % від суми кредиту за кожний день користування протягом терміну дії договору.

Між тим, відповідачем ОСОБА_1 зобов`язання за укладеним з ТОВ «Селфі Кредит» договором про надання споживчого кредиту не виконані, внаслідок чого первісним кредитором ТОВ «Селфі Кредит» 29 квітня 2025 року передано право вимоги позивачу на підставі укладеного між ними договору факторингу №01.02-09/25, за яким передано право вимоги до боржника про стягнення з нього заборгованості у розмірі 49 896 грн, яка складається з 13 800 грн заборгованості за тілом кредиту, 29 196 грн боргу за процентами за користування кредитом та 6 900 грн пені.

Рішенням Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 14 січня 2026 року позов ТОВ «Свеа Фінанс» задоволено частково, ухвалено про стягнення на його користь з ОСОБА_1 заборгованість за договором споживчого кредиту №1799708 від 29 вересня 2024 року в загальному розмірі 42 996 грн, яка складається з 13 800 грн заборгованості за тілом кредиту та 29 196 грн заборгованості за відсотками. Розподілені судові витрати.

Ухвалюючи рішення місцевий суд виходив з його обґрунтованості та доведеності в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредиту, а також відсутності підстав для стягнення пені, нарахованої кредитором за порушення боржником умов договору, від сплати якої він звільнений на період дії воєнного стану.

В апеляційній скарзі відповідач, діючи через свою представницю ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, у який посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в частині стягнення боргу за тілом кредиту та відмовити у задоволенні інших вимог, зокрема, в частині стягнення нарахованих процентів.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що судом не враховано те, що він є військовослужбовцем з 11 жовтня 2023 року та по теперішній час, а тому у відповідності до частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звільнений від нарахування та сплати процентів за користування кредитними коштами а також пені за невиконання зобов`язань на весь період дії особливого періоду.

Посилався на відповідну судову практику.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Ухвалами колегії суддів Миколаївського апеляційного суду з розгляду цивільних справ від 31 березня та 27 квітня 2026 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи у письмовому провадженні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначається, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Аналогічні положення містять статі 626, 628 ЦК України, де ще передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статей 1046, 1049 ЦК України визначається, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Положення цих статей застосовується і до відносин за кредитним договором, якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» цієї глави і не випливає із суті кредитного договору, а особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом (частина 3 статті 1054 ЦК України), зокрема, і стосовно нарахування процентів (стаття 1056? ЦК України)

З матеріалів справи вбачається, що 29 вересня 2024 року, після ознайомлення з умовами кредитування, викладеними у паспорті споживчого кредитування, між ТОВ «Селфі Кредит» та позичальником ОСОБА_1 укладено договір №1799708 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» на суму 10 800 грн строком на 350 днів, зі сплатою за користування кредитом кожні 25 днів стандартної процентної ставки у розмірі 1% в день (а.с.10-19).

Згідно графіку платежів позичальнику розраховано загальну вартість кредиту у розмірі 48 600 грн виходячи з нарахування процентів за користування кредитом у розмірі 37 800 грн ( а.с.14зв).

В подальшому між позичальником та первісним кредитором 30 вересня 2024 року укладено додаткову угоду до договору № 1799708 про надання споживчого кредиту від 29 вересня 2024 року, за змістом якої сторони домовились збільшити суму кредиту на 3 000 грн, внаслідок чого сума кредиту складає 13 800 грн, процентна ставка залишилась без змін, а загальні витрати за кредитом зросли до 62 040 грн виходячи з нарахування процентів за кредитом у сумі 48 240 грн (а.с.20-21)

Договір, додаткова угода, додатки до нього та паспорт споживчого кредитування підписано позичальником за допомогою одноразових ідентифікаторів К119 о 08 год 21 хв 29 вересня 2024 року та К905 о 09 год 17 хв 49 сек 30 вересня 2024 року .

На виконання умов договору ТОВ «Cелфі Кредит» за допомогою системи PayTech здійснено 2 перекази коштів 29 вересня 2024 року о 08 годині 23 хвилині 09 секунді на суму 10 800 грн та 30 вересня 2024 року о 09 годині 18 хвилині 08 секунді на суму 3 000 грн для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 , яка зазначена ОСОБА_3 та внесена у зміст кредитного договору (а.с.35-36).

В подальшому між ТОВ «Селфі Кредит» та позивачем ТОВ «Свеа Фінанс» 29 квітня 2025 року укладено договір факторингу № 01.02-09/25, за умовами якого фактор, яким є позивач, набуває права вимоги від клієнта до боржників за кредитними договорами, в тому числі і за договором укладеним з ОСОБА_3 (а.с.37-48, 49-51).

Отже, враховуючу наявну суму боргу, яка передана первісним кредитором фактору, позивачем пред`явлено позов до позичальника в межах нарахованої кредитної заборгованості на день передачі права вимоги у відповідності до визначеної за умовами договору процентної ставки.

За підтвердженням цих обставин судом першої інстанції з відповідача як позичальника стягнуто на користь правонаступника первісного кредитора борг за тілом кредиту і процентами та обґрунтовано відмовлено у стягненні пені, від нарахування та стягнення якої усі позичальники звільнені на період дії воєнного стану.

Втім, погоджуючись з нарахованим та стягнутим тілом кредиту, відповідач оскаржив рішення суду в цілому, як в частині нарахування та стягнення тіла кредиту і процентів, так і відмови у стягненні пені, та просив повторно стягнути з нього борг за тілом кредиту і відмовити у нарахуванні та стягненні штрафних санкцій.

За наведеного та з огляду на клопотання відповідача, яким подана апеляційна скарга, про скасування рішення суду в цілому та ухвалення нового, за яким він просив стягнути з нього лише тіло кредиту та відмовити у стягненні процентів і пені, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішення суду в частині вирішення вимог про стягнення боргу за тілом кредиту та пенею з ухваленням нового з повторним стягненням боргу за тілом кредиту та відмовою у стягненні пені з відповідача на користь правонаступника кредитора, оскільки тіло кредиту правильно стягнуто судом першої інстанції та не оспорюється позичальником, а у стягненні пені обґрунтовано відмовлено відповідно до норм матеріального права, якими врегульовані підстави для звільнення позивальників від її сплати на користь кредитора.

Ці позовні вимоги вирішені судом першої інстанції правильно у відповідності до встановлених обставин справи та з правильним застосуванням до них норм матеріального права.

В той же час рішення суду в цій частині оскаржено відповідачем в апеляційній скарзі з наведенням клопотання про його скасування і в цій частині, але з відсутністю підстав у змісті скарги з необхідністю вирішення цих вимог повторно у тому ж самому порядку, але вже апеляційним судом.

Тобто за змістом апеляційної скарги відповідач фактично погодився з вирішенням судом першої інстанції заявлених позивачем вимог у частині стягнення тіла кредиту та відмови у стягненні пені, але виклав клопотання до апеляційної інстанції не у відповідності до заявленого ним обґрунтування.

Таким чином колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду в частині стягнення тіла кредиту та відмови у стягненні пені.

Одночасно є підстави для перегляду рішення суду в частині стягнення процентів, які оспорюються відповідачем у змісті скарги та у стягненні яких ОСОБА_1 просить відмовити кредитору.

Так, із додатків, що доєднані відповідачем ОСОБА_1 до апеляційної скарги слідує, що відповідач з 11 вересня 2023 року по теперішній час перебуває на військовій службі та бере участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, під час якого ним отримані травми (а.с.93зв-97).

Тобто на час укладення кредитного договору станом на 29 вересня 2024 року ОСОБА_1 проходив військову службу під час мобілізації в особливий період та продовжує бути військовослужбовцем протягом усього строку дії вказаного договору.

Тому, як на час укладення договору, так і під час його дії відповідач має відповідні пільги, встановлені законодавцем для даної категорії позичальників, про що правонаступнику кредитора на день отримання права вимоги та суду на момент розгляду справи відомо не було.

Такі пільги встановлено відповідно до положень пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції станом на 29 вересня 2024 року), якими визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) – штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

За таких обставин та відповідно до правильно встановлених судом першої інстанції правовідносин між сторонами слід було застосувати положення пункту 15 статті 14 цього Закону, на підставі яких звільнити відповідача від стягнення нарахованих кредитором процентів за користування кредитом.

Між тим у суду першої інстанції доказів про проходження відповідачем військової служби та наявності у нього підстав для звільнення від нарахованих кредитором процентів не було, оскільки розгляд справи відбувся у спрощеному провадженні без виклику сторін та без надання відповідачем таких доказів, у зв`язку з проходженням військової служби.

Тому, з огляду на подання ОСОБА_1 доказів про проходження військової служби до поданої ним апеляційної скарги, які є підставою для звільнення відповідача від нарахування та сплати процентів на користь кредитора за весь період дії кредитного договору, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції змінити з підстав, передбачених пунктами 3 і 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» 13 800 грн заборгованості за тілом кредиту, одночасно зменшивши суму судового збору, стягнутого з відповідача на користь позивача за розгляд справи в суді першої інстанції, тобто стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь товариства 669 грн 98 коп.

Крім того та відповідно до статті 141 ЦПК України слід перерозподілити судові витрати за перегляд справи в суді апеляційної інстанції, з огляду на обсяг задоволених вимог, за якими на користь відповідача з позивача слід стягнути 1 004 грн 96 коп. сплаченого ОСОБА_1 судового збору за апеляційний перегляд рішення суду.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені представницею ОСОБА_2 , - задовольнити частково.

Рішення Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 14 січня 2026 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» за договором №1799708 від 29 вересня 2024 року заборгованість за тілом кредиту в загальній сумі 13 800 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» 669 грн 98 коп. судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» на користь ОСОБА_1 1 004 грн 96 коп. судових витрат за апеляційний перегляд справи.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена з цього дня в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуюча О. О. Ямкова

Судді Т. В. Крамаренко

О. В. Локтіонова