Постанова від 10 травня 2026 р. у справі №489/2522/26 — Миколаївський апеляційний суд

11.05.26

22-ц/812/1085/26

Справа № 489/2522/26 Головуючий у 1-й інстанції Костюченко Г. С.

Провадження №22ц/812/1085/26 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

11 травня 2026 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючої судді: Ямкової О. О.,

суддів: Крамаренко Т. В., Локтіонової О. В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи матеріали

за апеляційною скаргою

Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал»

(далі – МКП «Миколаївводоканал»)

на ухвалу Інгульського районного суду міста Миколаєва від 26 березня 2026 року, постановлену під головуванням судді Костюченка Г. С. у приміщенні суду в місті Миколаєві, зі складанням повного судового рішення,

за заявою

МКП «Миколаївводоканал»

про видачу судового наказу про стягнення

з ОСОБА_1

заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення,

а також абонентської плати,

В С Т А Н О В И Л А:

24 березня 2026 року МКП «Миколаївводоканал» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , як споживачки, на яку відкрито особовий рахунок за адресою: АДРЕСА_1 – 5 185 грн 47 коп. заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, а також абонентської плати.

Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 26 березня 2026 року заявнику МКП «Миколаївводоканал» відмовлено у видачі судового наказу.

Постановлюючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що заявник просить стягнути заборгованість, яка нарахована та не сплачена, починаючи з лютого 2020 року, тобто звернувся до суду з вимогою за спливом позовної давності.

В апеляційній скарзі МКП «Миколаївводоканал», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не відповідність постановленої ухвали фактичним обставинам справи, просить скасувати ухвалу і направити справу для продовження розгляду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги підприємство посилалось на зміст Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, якими продовжено строки, передбачені статтею 257 ЦК України на час дії карантину, впровадженого з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, та дії воєнного стану, внаслідок чого відмовою у видачі судового наказу суд обмежив права заявника.

Ухвалами колегії суддів Миколаївського апеляційного суду з розгляду цивільних справ від 13 квітня та 1 травня 2026 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали заяви і перевіривши наведені в скарзі доводи в порядку письмового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відмовляючи у видачі судового наказу про стягнення заборгованості, суд виходив з того що заяву подано з порушенням вимог, визначених статтею 163 ЦПК України, оскільки з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою.

Проте з такими мотивами погодитися не можна.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг з телебачення чи радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Для видачі судового наказу заявник подає заяву, оформлену відповідно до вимог, визначених статтею 163 ЦПК України.

Якщо заява подана з порушенням вимог, передбачених статтею 163 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу (пункт 1 частини 1 статті 165 ЦПК України).

З матеріалів заяви МКП «Миколаївводоканал» вбачається, що товариством подана письмова заява про стягнення боргу з боржниці ОСОБА_1 який виник за період з 1 лютого 2020 року по 23 березня 2026 року.

У відповідності до пункту 5 частини 1 статті 165 ЦПК України суд відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою.

У відповідності до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Втім, строки, встановлені цією статтею ЦК України, продовжені у відповідності до положень пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та згідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України на час дії воєнного стану на території Україні.

Такий карантин введено на території України з 12 березня 2020 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби ( COVID-19)» та його скасовано з 1 липня 2023 року.

Одночасно Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 на всій території України введено воєнний стан з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та триває на час ухвалення цієї постанови.

Зміни, внесені у пункті 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України про продовження строку дії позовної давності виключені на підставі Закону України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинність 4 вересня 2025 року.

Таким чином, МКП «Миколаївводоканал» звернувшись до суду про видачу судового наказу про стягнення заборгованості, яка виникла за період 1 лютого 2020 року по 23 березня 2026 року, діяв в межах позовної давності, строки якої були продовжені у період з 12 березня 2020 року по 4 вересня 2025 року.

Тому висновки суду про звернення кредитора до суду задля видачі судового наказу поза спливом позовної давності не є слушними.

Тобто заява МКП «Миколаївводоканал» про стягнення боргу подана у відповідності до вимог, передбачених статтею 163 ЦПК України, внаслідок чого судом помилково застосовано для відмови у видачі судового наказу підстави, передбачені пунктом 5 частини 1 статті 165 ЦПК України.

Таким чином, висновок суду про наявність підстав, зазначених у пункті 5 частини 1 статті 165 ЦПК України, для відмови у видачі судового наказу не відповідає положенням процесуального законодавства.

Оскільки ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, то вона у відповідності до пункту 4 частини 1 статті 376, статті 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 367, 369, 379, 382 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» задовольнити.

Ухвалу Інгульського районного суду міста Миколаєва від 26 березня 2026 року скасувати і направити справу про видачу судового наказу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуюча О. О. Ямкова

Судді Т. В. Крамаренко

О. В. Локтіонова