Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №635/8436/25 — Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/8436/25

Провадження № 2/635/1965/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року сел. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді – Бобко Т.В.,

секретар судового засідання – Загайко Г.Я.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Південна міська рада Харківського району Харківської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Південної міської ради Харківського району Харківської області про скасування обтяження з майна,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом шляхом пред`явлення позовної заяви до відповідача Південної міської ради Харківського району Харківської області, вимоги за яким уточнила та остаточно просить зняти обтяження, заборону на нерухоме майно – квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , встановлене Харківською районною державною нотаріальною конторою Харківської області 26.10.1992; встановити факт припинення обтяження, заборони на нерухоме майно, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 , встановлене Харківською районною державною нотаріальною конторою Харківської області 26 жовтня 1992 року, реєстровий номер обтяження: 3501075, зареєстроване 24 липня 2006 року реєстратором Харківська районна державна нотаріальна контора Харківської області, підстава обтяження: договір купівлі-продажу, 26 жовтня 1992 року, Будянський фаянсовий завод «Серп і молот».

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 30.07.1992 Першою державною нотаріальною конторою Харківського району Харківської області, реєстраційний номер 2-3755. Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 4354279 право власності на зазначену квартиру зареєстровано 05.08.2014 в книзі 13, номер запису 1491/25. Позивач звернулася до Південної міської ради Харківського району Харківської області з питання зняття з реєстрації колишньої дружини її сина та їй стало відомо, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на вказану квартиру накладено обтяження: заборона на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження: 3501075, зареєстровано 24.07.2006 за № 3501075 Харківською районною державною нотаріальною конторою Харківської області; підстава обтяження: договір купівлі-продажу, 26.10.1992, Будянський фаянсовий завод «Серп і молот». Відповідно до Договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , між позивачем ОСОБА_1 та Продавцем «Будянський фаянсовий завод «Серп і Молот»» продаж квартири вчинено за суму 166500 карб., які покупець перерахував на рахунок заводу повністю, ще до підписання договору, а решту в сумі 149900 карб. покупець зобов`язаний сплатити повністю протягом 15 років з дня посвідчення цього договору. Позивач працювала на зазначеному підприємстві з 10.08.1969 по 16.10.2006. За цей час з її заробітної плати відрахувалися кошти відповідно до зобов`язання від 30.07.1992. Відповідно до архівної довідки № 111-33 від 29.04.2025 КП «Міський архів» є відомості про нарахування заробітної плати ОСОБА_1 . Відповідно до листа КП «Міський архів» від 01.10.2025 на зберіганні в КП «Міський архів» знаходяться документи з кадрових питань (особового складу) Будянського фаянсового заводу, проте в цих документах не вказано сум відрахування ссуди з заробітної плати ОСОБА_1 . Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських Формувань, які оприлюднені у мережі Інтернет, юридична особа AT3T «БУДЯНСЬКИЙ ФАЯНС» (раніше завод мав назву Будянський фаянсовий завод «Серп і Молот»), код ЄДРПОУ: 0310456, є припиненою. Позивач проживає в зазначеній квартирі з 1992 року разом зі своєю сім`єю та зареєстрована в квартирі. Протягом цих 33 років до позивача не було жодних претензій, її право власності ніким не оспорювалося. Наявність арешту майна перешкоджає в реалізації прав позивача.

Аргументи учасників справи

Відповідач відзив на позов, заяв та пояснень з приводу позовних вимог не надав.

Рух справи

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 13 жовтня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, заявнику наданий строк для усунення недоліків 10 днів з дня вручення копії ухвали.

23 жовтня 2025 року позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву про долучення квитанції про сплату судового збору.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 23 жовтня 2025 року провадження по справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання.

29 жовтня 2025 року через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» представник відповідача Південної міської ради Харківського району Харківської області Варєца Я.В. звернулася до суду із клопотанням про заміну неналежного відповідача належним відповідачем.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 20 листопада 2025 року клопотання представника відповідача Південної міської ради Харківського району Харківської області – Вареци Я.В. про заміну неналежного відповідача належним відповідачем повернуто без розгляду.

26 січня 2026 року позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву про зміну предмету позовних вимог.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 03 лютого 2026 року прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про зміну предмету позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Південної міської ради Харківського району Харківської області про скасування обтяження з майна, подану до Харківського районного суду Харківської області 26 січня 2026 року.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 12 березня 2026 року закрито підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом учасників справи.

Участь у справі сторін та інших учасників справи

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача Південної міської ради Харківського району Харківської області Варєца Я.В. в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву, в якій просила суд здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

За даними договору купівлі-продажу від 30 липня 1992 року, укладеного між заступником директора Будянського фаянсового заводу ім. «Серпа та Молота» Кудряшова Є.П., який діяв від імені Будянського фаянсового заводу на підставі довіреності, та ОСОБА_1 , посвідченого Першою державною нотаріальною конторою Харківського району та області, реєстраційний номер 2-3755, та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 4354279 від 05 серпня 2004 року, право власності на квартиру АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_1 .

Відповідно до письмового зобов`язання від 30 липня 1992 року, підписаного ОСОБА_1 та головним бухгалтером ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , придбану нею квартиру АДРЕСА_2 , вартістю 166500 рублів, в розстрочку на 15 років зобов`язалася Будянському фаянсовому заводу погашати щомісячно рівними частинами з 1 вересня 1992 року по 01 вересня 2007 року.

01 серпня 1992 року між Будянським фаянсовим заводом в особі директора Кудряшова Є.П. та ОСОБА_1 укладено договір на надання фінансової допомоги у погашенні вартості придбаного житла, відповідно до умов якого Будянський фаянсовий завод зобов`язався за рахунок засобів фонду соціального розвитку та фонду матеріального заохочення погасити 50% вартості квартири, а ОСОБА_1 зобов`язалася з моменту отримання квартири пропрацювати в організації не менше 15 років.

Відповідно до приватизаційного платіжного доручення № 476 від 20 грудня 1993 року, ОСОБА_1 доручила Ощадбанку № 5483 переказати належну їй суму 1050000 карбованців Будянському фаянсовому заводу «Серп і молот», проведено банком 18 січня 1994 року.

За даними з трудової книжки ОСОБА_1 з 25 жовтня 1972 року по 16 жовтня 2006 року була працевлаштована на Будянському фаянсовому заводі.

Відповідно до довідки КП «Міський архів» № Ш-33 від 29 квітня 2025 року, з 15 грудня 1965 року Будянський фаянсовий завод «Серп і молот» було неодноразово перейменовано, останній раз 01 листопада 2005 року на Акціонерне товариство закритого типу «Будянський фаянс».

За відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 26 лютого 2025 року статус юридичної особи AT3T «Будянський фаянс», код ЄДРПОУ: 00310456, припинено.

Відповідно до Інформаційної довідки № 409698405 від 27 січня 2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна – квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на вказану квартиру накладено обтяження: заборона на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження: 3501075, зареєстровано 24 липня 2006 року за № 3501075 Харківською районною державною нотаріальною конторою Харківської області (колишня Перша ДНК Харківського району Харківської області), підстава обтяження: договір купівлі-продажу, 26.10.1992, Будянський фаянсовий завод «Серп і молот».

За даними витягу № 2025/000121411 з реєстру Південноміської територіальної громади від 06 січня 2025 року, ОСОБА_1 з 17 серпня 1992 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Також суду надані: архівна довідка КП «Міський архів» № Ш-33 від 29 квітня 2025 року про нарахування заробітної плати ОСОБА_1 за період роботи з 1992 року по 2000 рік; лист КП «Міський архів» № Ш-33/2/25 від 01.10.2025; копія будинкової книги на квартиру АДРЕСА_2 .

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, зняття арешту з нерухомого майна.

Відповідно до положень статей 525-526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частини перша статті 598, стаття 599 ЦК України).

Зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю (стаття 609 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, тоді як установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 757/39920/15-ц, від 27.03.2019 у справі № 520/17304/15-ц, від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17, від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зазначено, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (висновок Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 761/42332/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Аналогічний за змістом висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження № 11-680апп19) та у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі № 554/5912/19-ц (провадження № 61-12594св21), від 08 грудня 2022 року у справі № 331/1383/20 (провадження № 61-7109св22), від 6 травня 2024 року у справі № 725/3352/23 (провадження № 61-292св24).

Аналогічна правова конструкція також має бути застосована судом при визначенні належного відповідача за позовами про звільнення з-під арешту майна, яке накладено з інших підстав, не пов`язаних зі здійсненням виконавчого провадження.

Судом встановлено, що власником квартири АДРЕСА_2 , є позивач ОСОБА_1 .

При цьому договір купівлі-продажу вказаної квартири та зобов`язання про розстрочку позивачем було укладено з Будянським фаянсовим заводом «Серп і молот» (AT3T «Будянський фаянс»), в інтересах якого при укладенні договору було внесено запис про обтяження квартири АДРЕСА_2 , підставою обтяження зазначено договір купівлі-продажу.

Отже, належним відповідачем у даній справі має бути AT3T «Будянський фаянс» (Будянський фаянсовий завод «Серп і молот»), діяльність якого припинена, правонаступники AT3T «Будянський фаянс» відсутні.

Таким чином, Південна міська рада Харківського району Харківської області не є належним відповідачем у справі.

Враховуючи, що позов пред`явлений до неналежного відповідача, суд відмовляє в задоволенні вимоги до відповідача Південної міської ради Харківського району Харківської області про зняття обтяження, заборони на нерухоме майно – квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , встановлене Харківською районною державною нотаріальною конторою Харківської області 26.10.1992.

Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону) (частина перша статті 8 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 вересня 2023 року у справі № 295/7291/20 (провадження № 61-11106св21) зроблено висновок, що тлумачення частини першої статті 8 ЦК України свідчить: законодавець визначив порядок усунення прогалин в приватному праві. Приватні відносини є різноманітними, а соціальне життя - рухливе. У зв`язку з цим може виникнути необхідність визначення певного правила, яке не закріплено в приватно-правових нормах безпосередньо; умовами застосування аналогії закону є те, що: відносини, до яких застосовується аналогія, охоплюються предметом цивільно-правового регулювання (статті 1, 9 ЦК); наявність прогалини в їх регулюванні (прогалини в праві); відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників приватних відносин (норми акту цивільного законодавства або договору); існують правові норми, що регулюють подібні за змістом відносини; застосування аналогії закону не повинно суперечити суті цих відносин. Касаційний суд зауважив, що можуть існувати випадки, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації). Касаційний суд констатував, що в ЦК України є прогалина та відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників приватних відносин для випадку, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто, бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації). Подібною нормою є абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України, відповідно до якої, якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, то фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування (абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України). Тому Касаційний Суд підкреслив, що коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації), то особа (іпотекодавець) може звернутися із заявою про встановлення факту припинення іпотеки, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку згідно з абзацом третім частини четвертої статті 277 ЦК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону.

Згідно зі статтею 41 Конституції України право приватної власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Так, статтею 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч.ч. 1, 2 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Крім того, зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

В постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19), від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц (провадження № 61-12997св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09 (провадження № 61-12406св21) викладено правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

У відповідності до п. 1, 5 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень – офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Обтяження - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших осіб, яких законом уповноважено накладати відповідну заборону (обмеження), або такі, що виникли з правочину.

Враховуючи наведене, необхідними передумовами для безперешкодної реалізації заявником законних прав власника на нерухоме майно є скасування обтяження, яке міститься у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Враховуючи, що позивач є власником об`єкта нерухомого майна, на яке зареєстровано обтяження з 1992 року, проте цивільна правоздатність ініціатора такого обтяження є припиненою, а тому ним не буде вчинятися юридично-значимих дій для припинення обтяження.

Позивачем надані достатні відомості щодо відсутності осіб, в інтересах якої накладено арешт на майно або існування такого арешту може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси таких осіб, а тому відсутні підстави для залучення у даній справі належного відповідача. Інші позасудові способи припинення чи скасування обтяження законодавцем не визначені, а тому звернення до суду є єдиним можливим способом захисту прав та інтересів позивача. Наявність зареєстрованого обтяження у виді заборони на нерухоме майно порушує права позивача як власника об`єкта нерухомості. За таких обставин та з урахуванням наявності підстав вважати таку заборону припиненою суд вважає за доцільне встановити факт припинення обтяження, заборони на нерухоме майно – квартири за адресою: АДРЕСА_1 , встановлене Харківською районною державною нотаріальною конторою Харківської області 26 жовтня 1992 року, реєстровий номер обтяження: 3501075, зареєстроване 24 липня 2006 року реєстратором Харківська районна державна нотаріальна контора Харківської області, підстава обтяження: договір купівлі-продажу, 26 жовтня 1992 року, Будянський фаянсовий завод «Серп і молот».

На підставі викладеного і керуючись статтями 12, 81, 247, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Південної міської ради Харківського району Харківської області про скасування обтяження з майна – задовольнити частково.

Встановити факт припинення обтяження, заборони на нерухоме майно – квартири за адресою: АДРЕСА_1 , встановлене Харківською районною державною нотаріальною конторою Харківської області 26 жовтня 1992 року, реєстровий номер обтяження: 3501075, зареєстроване 24 липня 2006 року реєстратором Харківська районна державна нотаріальна контора Харківської області, підстава обтяження: договір купівлі-продажу, 26 жовтня 1992 року, Будянський фаянсовий завод «Серп і молот».

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Південна міська рада Харківського району Харківської області, код ЄДРПОУ: 04058700, місцезнаходження: Харківська область, Харківський район, місто Південне, вулиця Космічна, будинок № 82.

Суддя Т.В. Бобко