Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №635/11057/25 — Харківський районний суд Харківської області

Суд: Харківський районний суд Харківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: дарування

Дата: 10 травня 2026 р.

Справа: №635/11057/25

Суддя: Савченко Д. М.

11.05.26

Справа № 635/11057/25

Провадження 2/635/276/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

11 травня 2026 року смт Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Савченка Д.М.,

секретар судового засідання – Устіч О.Л.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

представник позивача – адвокат Прокоп`єв Костянтин Євгенович,

відповідач 1 – ОСОБА_2 ,

відповідач 2 – ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в смт Покотилівка Харківського району Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 – адвокат Прокоп`єв К.Є. звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якій просить:

-визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, площею 0,1250 га, кадастровий номер 6325185001:00:016:0019, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаражою Н.П., серія та номер 628, виданий 25.03.2025р.

-визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, площею 0,1200 га, кадастровий номер 6325185001:00:016:0021, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаражою Н.П., серія та номер 622, виданий 25.03.2025р.

-визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, площею 0,1200 га, кадастровий номер 6325185001:00:016:0022, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаражою Н.П., серія та номер 625, виданий 25.03.2025р.;

-визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, площею 0,1200 га, кадастровий номер 6325185001:00:016:0023, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаражою Н.П., серія та номер 623, виданий 25.03.2025р.;

-визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,075 га, кадастровий номер 6325185001:00:017:0166, що розташована за адресою АДРЕСА_2 , та житлового будинку літ.А-2 з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 248,8 кв.м., житловою 88,5 кв.м., що розташований за адресою АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаражою

Н.П., серія та номер 624, виданий 25.03.2025р.;

-визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, площею 0,1500 га, кадастровий номер 6325185001:00:017:0180, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаражою Н.П., серія та номер 626, виданий 25.03.2025р.

В обґрунтування позовних вимог, зазначає, що 10.02.2025р. ОСОБА_1 звернувся до Харківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договором позики від 03.06.2020 року у розмірі 122 000 та пеню у розмірі 284968 доларів США, цивільна справа №635/1135/25. В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що 03.06.2020р. між ОСОБА_1 (Позикодавець) та ОСОБА_2 (Позичальник) було укладено договір позики, за яким Позикодавець передав, а Позичальник прийняла у власність валютні цінності у вигляді та в натурі на суму 99200 доларів США. ОСОБА_2 кошти від позивача отримана, але в строк до третього червня 2021 року не повернула. В забезпечення зазначеного договору позики 03.06.2020р. між ОСОБА_1 як Іпотекодержателем та ОСОБА_2 як Іпотекодавцем було укладено іпотечний договір. 03.06.2021р. між ОСОБА_1 (Позикодавець) та ОСОБА_2 (Позичальник) було укладено договір про внесення змін та доповнень №1 до договору позики укладеного 03.06.2020р. у простій письмовій формі, згідно якого сторони домовились пункт 1 договору позики викласти у наступній редакції: «Позикодавець, передав, а Позичальник прийняла у власність валютні цінності у вигляді та в натурі на суму 143200,00 доларів США. ОСОБА_2 вказані кошти від позивача отримала, але до 03 серпня 2021 року своїх зобов`язань по поверненню позики не виконала. Також, позичальник ОСОБА_2 повинна сплатити ОСОБА_1 штраф, пеню у розмірі 1% (один) відсоток від усієї суми позики (1432 долара США), за кожен день прострочки починаючи в шостого дня, тобто з 09.08.2021р. по 23.02.2022р. включно (до дня введення в Україні воєнного стану), тобто за 199 днів у загальному розмірі 284968 доларів США. Також разом з позовом ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову шляхом встановлення заборони відчуження на майно боржника ОСОБА_2 19.03.2025р. ОСОБА_1 з метою виконання вимог ЦПК України щодо направлення копії позовної заяви направив на адресу відповідача ОСОБА_2 копію вищевказаної позовної заяви та доданих документів. 20.03.2025р. ОСОБА_2 отримала вказані документи, а вже 25.03.2025р., тобто через 5 днів, ОСОБА_2 подарувала належні їй земельні ділянки з кадастровим номером 6325185001:00:016:0019, 6325185001:00:016:0021, 6325185001:00:016:0022, 6325185001:00:016:0023, 6325185001:00:017:0166, 6325185001:00:017:0180, своєму сину, відповідачу 2 у даній справі. Позивач вважає зазначені договори фіктивними, оскільки є укладеними з метою уникнути виконання грошового зобов`язання.

Представник відповідачів – адвокат Помазанова Наталія Володимирівна у відзиві на позовну заяву наполягала, що договори дарування не були направлені на уникнення звернення стягнення на майно з огляду на наступне. Між позивачем та відповідачем 1 дійсно було укладено договір позики від 03 червня 2020 р., згідно якого загальна сума позики складає 99200,00 доларів США, строк повернення 03 червня 2021 р. 03 червня 2021 р. було укладено договір про внесення змін і доповнень до договору позики, згідно якого загальна сума позики встановлена у сумі 143200,00 доларів США, строк повернення 03 червня 2022 р. Позовні вимоги у справі 635/1135/25 про стягнення заборгованості за договором позики складають 122000 доларів США, але відповідачем 1 повернуто 31586,00 доларів США, тому фактична сума боргу становить 111614,00 доларів США, що складає 4780052,00 гривень, натомість нарахування пені відповідач 1 вважає незаконним посилаючись на перехідні положення ЦК України. В забезпечення Договору позики 03.06.2020р. між ОСОБА_1 як Іпотекодержателем та ОСОБА_2 як Іпотекодавцем було укладено іпотечний договір від 03.06.2020. в який 03.06.2021 було внесено зміни. Вказаним іпотечним договором в повній мірі забезпечено зобов`язання ОСОБА_2 на суму 3940000,00 гривень, а так ОСОБА_2 мала всі підстави розпорядитись своїм майном, оскільки боргове зобов`язання забезпечено за іпотечним договором. Вважала позов безпідставним, просила відмовити в його задоволенні.

У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір позики (з урахуванням внесених змін) на загальну суму 143200,00 (сто сорок гри тисячі двісті) доларів США (цифровий код іноземної валюти 840, літерний код іноземної валюти USD), які ОСОБА_2 зобов`язана була повернути позикодавцеві готівкою в строк до третього червня дві тисячі двадцять другого року за чітким визначеним у договорі графіком.

Відповідачем було повернуто ОСОБА_1 31586,00 доларів США готівкою, що визнається відповідачем 1 у відзиві на позовну заяву та додаються відповідні докази.

При цьому, ОСОБА_2 майже дотримувалась графіку погашення заборгованості до 03.02.2021р., та віддавала борг частинами щомісячно, натомість починаючи з лютого 2021 року ОСОБА_2 почала порушувати встановлений у договорі графік погашення боргу, та сплачувала

частини боргу з затримкою від 3 до 5 місяців, та останній платіж 1000 доларів США (за наявності обов`язку з липня 2021 року сплачувати по 2000 доларів США щомісячно) в межах строку дії договору було здійснено ОСОБА_2 03.02.2022р.

Вищевказаний договір позики було укладено у період дії карантину, введеного на території України, а тому ОСОБА_2 була добре обізнана, що у період дії карантину позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення, про що вона сама зазначає у відзиві на позовну заяву, натомість сама ж погоджувалась на встановлення штрафних санкцій за порушення умов договору, фактично діючи недобросовісно, тобто мала умисел на не повернення боргу вчасно з моменту укладення договору позики, що додатково підтверджує той факт, що вона, отримуючи значну суму грошових коштів в іноземній валюті в борг добре розуміла, що у разі не повернення боргу у зазначений у договорі строк, розмір її заборгованості жодним чином не збільшиться, а тому вона почала порушувати графік повернення боргу. Починаючи з 03.02.2022р. і по 16.05.2025р. ОСОБА_2 не здійснила жодного платежу з повернення боргу. Вказані обставини визнаються відповідачем, про що вона надає відповідні докази, а саме копії розписок позикодавця про отримання коштів та таблицею наданою у відзиві, в якій чітко зазначено дати повернення частини боргу. Також усвідомлюючи той факт, що вартість об`єкту іпотеки, який було передано в забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним договором позики, та який знаходиться в с.Циркуни Харківської області, яке було окуповане на початку повномасштабного вторгнення та звільнене ЗСУ у травні 2022 року, проте на даний час залишаються

прифронтовим населеним пунктом, оскільки знаходяться на відстані 15 км від лінії фронту, в рази зменшилась починаючи з 24.02.2022р., а також усвідомлюючи, що на даний час знайти покупців, які б погодились придбати вказану нерухомість не тільки за довоєнною ринковою вартістю, а і за будь яку ціну дуже складно, а також розуміючи, що вказаний об`єкт іпотеки буде реалізовуватися в порядку виконання судового рішення про стягнення боргу, що може призвести до не покриття всієї суми боргу, та подальшої реалізації іншого нерухомого майна, вирішила позбутися інших об`єктів нерухомості, які належали їй на праві спільної сумісної власності та 25.03.2025р., тобто через 5 днів після отримання копії позову подарувала все належне нерухоме майно своєму сину ОСОБА_3 . Крім того, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону». У ОСОБА_2 є і інші грошові зобов`язанням перед іншою фізичною особою, які на даний час не погашені, а саме борг у розмірі 1818180 грн. перед ОСОБА_4 , в забезпечення виконання якого було укладено договір іпотеки на квартиру АДРЕСА_3 , та на квартиру АДРЕСА_4 , що підтверджується інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав і просив задовольнити, представник відповідача 1 проти позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві.

Відповідач 2 у судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 26.12.2025 застосовано заходи забезпечення позову.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 25.12.2025 провадження у справі відкрито, суд вирішив проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 05.02.2026 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

03 червня 2020 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики. Відповідно до умов даного договору, ОСОБА_1 надає в борг ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 99200,00 доларів США (п.1 договору). ОСОБА_2 зобов`язалась повернути позичені кошти, відповідно до графіку платежів, зокрема, з 03.07.2020 щомісячно сплачуючи по 1600,00доларів США, а до 03 червня 2021 р. -81600,00 доларів США.

Сторони погодили, що у випадку прострочення позивальником чергового платежу більше ніж на 30 календарних днів, позичальник сплачує неустойку, а саме пеню у розмірі 0.5% від суми простроченого зобов`язання за кожен день прострочення, починаючи з 31 дня.

В забезпечення Договору позики 03.06.2020р. між ОСОБА_1 як Іпотекодержателем та ОСОБА_2 , як Іпотекодавцем було укладено іпотечний договір від 03.06.2020 зареєстрований в реєстрі за №1408.

Згідно пункту 1 Іпотечного договору цей договір забезпечує зобов`язання Іпотекодавця за Договором позики укладеним між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем (Боржником) 03.06.2020 у простій письмовій формі, , за яким Боржник (Іпотекодавець) отримала від Іпотекодержателя валютні

цінності у вигляді та в натурі на суму 99200,00 (дев`яносто дев`ять тисяч двісті) доларів США (цифровий код іноземної валюти 840, літерний код іноземної валюти USD) та строком виконання до третього червня дві тисячі двадцять першого року.

Згідно п.2 Іпотечного договору Іпотекодавець передала в іпотеку Іпотекодержателю наступне нерухоме майно:

- житловий будинок, з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , який являє собою: житловий будинок літ. «А-2», житловою площею 88,5 кв.м., загальною площею 288,7 кв.м., з терасою літ. «а», погрібом літ. «ап.», свердловиною літ, «к», (надалі- житловий будинок, який розташований на земельній ділянці кадастровий номер: 6325185001:00:017:0167);

- земельну ділянку площею 0,0750 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) місце розташування: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 6325185001:00:017:0167, на якій розташований вищевказаний житловий будинок.

03.06.2021 року був укладений Договір про внесення змін та доповнень №1 до Іпотечного договору у відповідності до якого пункт 1 Іпотечного договору був викладений у наступні редакції: «Цей договір забезпечує зобов`язання Іпотекодавця за Договором позики укладеним між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем (Боржником) 03.06.2020 у простій письмовій формі, та договору про внесення змін до нього від 03.06.2021, за яким Боржник (Іпотекодавець) отримала від Іпотекодержателя валютні цінності у вигляді та в натурі на суму 143 200 доларів США (цифровий код іноземної валюти 840, літерний код іноземної валюти USD) та строком виконання до третього червня дві тисячі двадцять другого року…».

Також був викладений у наступній редакції пункт 4 Іпотечного договору: «Сторони домовились, що вартість предмета іпотеки складає 3 940 000,00гривень. У відповідності до пункту 12 Іпотечного договору, передбачено, що «У випадку невиконання Іпотекодавцем законної вимоги Іпотекодержателя про усунення порушення зобов`язаних за цим Договором та/або Договором позики у встановлений Іпотекодержателем строк, таку вимогу Іпотекодержатель може задовольнити за рахунок предмету іпотеки, що є предметом цього Договору. Цим застереженням відповідно до Закону сторони домовились визначити такі можливі способи звернення стягнення на предмет іпотеки:

а) набуття права власності на предмет іпотеки Іпотекодержателем. Підписанням Договору, Іпотекодавець засвідчує, що він надає Іпотекодержателю згоду про набуття права власності на предмет іпотеки до Іпотекодержателя за власним одноосібним рішенням Іпотекодержателя набути предмет іпотеки у власність. Іпотекодавець підписанням Договору засвідчує, що наявність будь-яких інших документів, крім цього Договору, для реєтрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки не вимагається. Цей договір с правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за

вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності:

б) продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст. 38 Закону, України "Про іпотеку" для чого Іпотекодавець шляхом підписання цього Договору надає Іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною, яка встановлена за згодою між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем на момент укладання. Договору, або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, та на умовах, визначених на власний розсуд

Іпотекодержателя і здійснити всі необхідні дії.

Право вибору способу задоволення вимог Іпотекодержателя, серед перелічених пунктом 12 Договору, належіть: Іпотекодержателю. Визначені Договором способи задоволення вимог Іпотекодержателя не перешкоджають укладанню окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя або застосувати інші встановлені Законом способи звернення стягнення на предмет

іпотеки. Застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя згідно зі ст. 36 Закону України «Про іпотеку» за своїми правовими наслідками для Сторін є договором про задоволення вимог Іпотекодержателя і визначає один із можливих позасудових способів звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором Іпотекодержателя без будь-якого додаткового погодження (окремого уповноваження) з боку Іпотекодавця У разі набуття Іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, або у разі продажу Іпотекодержателем предмету іпотеки, всі мешканці зобов`язані звільніти предмет іпотеки протягом одного місяця.

13. Дії щодо продажу предмету іпотеки та укладання договору купівлі- продажу здійснюються Іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, що передбачає право Іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого погодження Іпотекодавця.».

Згідно зі Звітом про оцінку майна від 09.01.2026, ринкова вартість житлового будинку загальною площею 288,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , без урахування ПДВ, становить 6 500 000 грн.

За офіційним курсом НБУ станом на 22.04.2026 - 44,116 грн. за 1 долар США, еквівалент суми боргу відповідачки 1 перед позивачем у розмірі 111 614 доларів США становить 4 923 963 грн.

ОСОБА_1 звернувся 20.03.2025 до Харківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 , в якій просив стягнути з відповідача заборгованість за договором позики від 03.06.2020 в сумі 122000 доларів США та пеню у розмірі 284968 доларів США. Одночасно з позовною заявою ОСОБА_1 в заяві просив суд застосувати заходи забезпечення позову шляхом заборони відчуження земельних ділянок належних відповідачу.

20.03.2025р. ОСОБА_2 отримала вказані документи, що підтверджується інформацією з сайту Укрпошта щодо руху відправлення №6102300040518.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру Документ сформований в системі прав власності на нерухоме майно від 19.03.2025р. ОСОБА_2 станом на 19.03.2025р. на праві власності належало наступне нерухоме майно:

1. Земельна ділянка, площею 0,125 га, кадастровий номер 6325185001:00:016:0019, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер 105, виданий 15.01.2020р., видавник приватний нотаріус ХРНОХО Гаража Н.П.

2. Земельна ділянка, площею 0,12 га, кадастровий номер 6325185001:00:016:0021 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер 4376, виданий 18.12.2020р., видавник приватний нотаріус ХРНОХО Гаража Н.П.

3. Земельна ділянка, площею 0,12 га, кадастровий номер 6325185001:00:016:0022 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер 4373, виданий 18.12.2020р., видавник приватний нотаріус ХРНОХО Гаража Н.П.

4. Земельна ділянка, площею 0,12 га, кадастровий номер 6325185001:00:016:0023, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер 1952-ІV, виданий 12.06.2020р., видавник приватний нотаріус ХРНОХО Гаража Н.П.

5. Земельна ділянка, площею 0,1500 га, кадастровий номер 6325185001:00:017:0180, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 2799, виданий 07.09.2017, видавник: Гаража Н.П., приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області

6. Житловий будинок літ.А-2 з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 248,8 кв.м., житловою 88,5 кв.м., що розташований за адресою АДРЕСА_2 , на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер ХК141182181781 виданий 06.08.2018р., видавник Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області

7. Земельна ділянка, площею 0,075 га, кадастровий номер 6325185001:00:017:0166, що розташована за адресою АДРЕСА_2 , на підставі Рішення виконавчого комітету місцевої Ради депутатів, серія та номер: 55, виданий 12.10.2016р., видавник: Циркунівська сільська рада.

25.03.2025р., між ОСОБА_2 та її сином ОСОБА_3 укладено договори дарування:

1. Договір дарування земельної ділянки, площею 0,1250 га, кадастровий номер 6325185001:00:016:0019, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаражою Н.П., серія та номер 628, виданий 25.03.2025р.

2. Договір дарування земельної ділянки, площею 0,12 га, кадастровий номер 6325185001:00:016:0021, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаражою Н.П., серія та номер 622, виданий 25.03.2025р.

3. Договір дарування земельної ділянки, площею 0,12 га, кадастровий номер 6325185001:00:016:0022, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаражою Н.П., серія та номер 625, виданий 25.03.2025р.

4. Договір дарування земельної ділянки, площею 0,12 га, кадастровий номер 6325185001:00:016:0023, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаражою Н.П., серія та номер 623, виданий 25.03.2025р.

5. Договір дарування земельної ділянки площею 0,075 га, кадастровий номер 6325185001:00:017:0166, що розташована за адресою АДРЕСА_2 , та житлового будинку літ.А-2 з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 248,8 кв.м., житловою 88,5 кв.м., що розташований за адресою АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаражою Н.П., серія та номер 624, виданий 25.03.2025р.

6. Договір дарування земельної ділянки, площею 0,1500 га, кадастровий номер 6325185001:00:017:0180, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаражою Н.П., серія та номер 626, виданий 25.03.2025р.

Суд на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні доказів приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

При цьому застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Отже, вимогами процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування – це процесуальний обов`язок суду.

При цьому обраний позивачем спосіб захисту цивільного права має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові.

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності.

Визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача, водночас визначення належності відповідачів, а також обгрунтованості позовних вимог є процесуальним обов`язком суду, який той виконує під час розгляду справи.

Як встановлено судом, спір між сторонами виник у зв`язку з протиправним, як на думку позивача, даруванням відповідачкою 1 на користь відповідача 2 (свого сина) спірних земельних ділянок з метою ухилення від виконання боргових зобов`язань перед позивачем, тобто вчиненням фраудаторних правочинів.

Велика Палата Верховного Суду 03.07.2019 ухвалила постанову в справі №369/11268/16-ц, в якій визначила, що позивач вправі звернутися до суду з позовом про визнання недійсним договору, як такого, що спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України) і послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена ст. 234 ЦК України (фіктивний правочин), так і інша, наприклад підстава, передбачена ст. 228 ЦК України (порушення публічного порядку).

Кваліфікація правочину як фіктивного виключається, якщо на виконання оспорюваного правочину було передано майно чи відбувся перехід прав.

Натомість для кваліфікації фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України), не має значення, що на виконання оспорюваного правочину було передано майно чи відбувся перехід прав.

Одночасна кваліфікація оспорюваного фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як фіктивного (ст. 234 ЦК України) і такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України), не допускається.

Оспорити фраудаторний правочин може заінтересована особа, яка не була його стороною.

У разі звернення з таким позовом третьої особи (не сторони договору) з метою захисту її прав та інтересів як кредитора в іншому зобов`язанні вимога про визнання недійсним фраудаторного правочину є правомірним та ефективним способом захисту, оскільки кредитор зацікавлений у поверненні йому грошових коштів, а не майна, яке надалі буде потрібно відчужувати задля отримання цих коштів.

Мета оспорювання фраудаторного правочину досягається для того, щоб кредитор міг задовольнити своє право вимоги, тобто щоб відбулося погашення боргу боржником.

Велика Палата Верховного Суду сформулювала підхід, за яким допускається кваліфікація фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як:

-фіктивного (стаття 234 ЦК України);

-такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України);

-такого, що порушує публічний порядок (частини перша та друга статті 228 ЦК України).

Судова практика ВС зводиться до того, що будь-який правочин, вчинений боржником у період настання в нього зобов`язання з погашення боргу й що призводить до погіршення його платоспроможності, підлягає сумніву й набуває ознак фраудаторності.

Навіть у разі реального виконання такого правочину (тобто оформлення договору й передачі майна на користь третіх осіб) це не виключає того, що він був спрямований на недопущення звернення стягнення і його можна визнати недійсним за загальними правилами цивільного права.

Верховний Суд неодноразово підтверджував: якщо правочин здійснено з «метою уникнення сплати боргу або виконання судового рішення» і при цьому він містить характерні ознаки фраундаторності, такий правочин можна визнати незаконним на підставі ст.3 і 13 ЦК України та загальних принципів добросовісності.

Головні ознаки фраудаторності це обставини, які вказують, що договір укладався не в інтересах власника, а з метою «вивести» активи від стягнення кредитора.

Зокрема до них можемо віднести наступні :

-момент укладення: якщо договір укладено після виникнення боргу або незадовго до можливого звернення стягнення, це викликає підозру;

-афілійованість сторін: передача майна родичам або бізнес-партнерам боржника викликає сумніви в добросовісності;

-неринкова вартість: договір купівлі-продажу за заниженою ціною або без оплати типова ознака фраудаторності;

-фінансовий стан боржника: якщо він має борги й водночас «роздаровує» активи;

-мета правочину: якщо дії спрямовані на уникнення звернення стягнення це вже правова підстава для визнання угоди недійсною;

-фактичне виконання: якщо договір оформлено, але реальна передача коштів не здійснена або здійснена лише номінально, це вказує на імітацію угоди. Навіть якщо договір «виконано».

Як зазначено позивачем, між ним і відповідачкою 1 існують грошові зобов`язання у сумі 111 614 доларів США на підставі Договору позики від 03.06.2020. Вказаний факт визнано представником відповідачки 2 у судовому засіданні.

В забезпечення виконання своїх боргових зобов`язань за договором позики від 03.06.2020 відповідачем 1 передано в іпотеку позивачеві житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , та земельну ділянку площею 0, 0750 га за вказаною адресою. Сторонами визначено вартість предмета іпотеки на момент укладення договору 3 млн. грн. (п. 4 договору іпотеки). Зазначені обставини не заперечуються сторонами у справі.

Отже, як встановлено судом, сума заборгованості відповідачки 1 перед позивачем становить еквівалент 4 923 963 грн., при цьому ринкова вартість предмета іпотеки, переданого в якості забезпечення виконання зобов`язань відповідачки 1 перед позивачем за договором позики, становить 6 500 00 грн. (без урахування вартості переданої в іпотеку земельної ділянки за тією ж адресою, даних про ринкову вартість якої на момент розгляду справи учасниками не надано).

Оскільки ринкова вартість предмета іпотеки (житлового будинку і земельної ділянки) значно вища за суму боргу відповідачки 1 перед позивачем, суд приходить до висновку, що права позивача на повернення позики відповідачкою 1 повністю забезпечені укладеним між ними договором іпотеки від 03.06.2020 з подальшими змінами, у зв`язку з чим законні права позивача укладенням між відповідачами спірних правочинів не порушені, що у свою чергу є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Надаючи оцінку доводам сторони позивача про порушення прав останнього внаслідок укладення спірних правочинів суд виходить з наступного.

Доводи позивача про недобросовісність дій відповідачки 1 при відчуженні спірного нерухомого майна своєму синові (відповідачеві 2) не мають правового значення для вирішення справи, оскільки судом не встановлено порушення прав позивача внаслідок укладення спірних правочинів, що є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Посилання представника позивача на факт окупації с. Циркуни у 2022 році і перебування домоволодіння, яке є предметом договору іпотеки між сторонами, у прифронтовому населеному пункті на відстані 15 км від лінії фронту, що суттєво впливає на його ринкову вартість, не приймаються судом до уваги, оскільки, незважаючи на роз`яснення судом права клопотати про проведення судової експертизи для визначення актуальної ринкової вартості домоволодіння, відповідного клопотання стороною позивача заявлено не було.

Натомість відповідачкою 2 надано Акт оцінки вказаного домоволодіння станом на 09.01.2026, згідно з яким вартість будинку, який є предметом іпотеки, становить 6 500 000 грн.

Посилання представника позивача на те, що метою вказаної оцінки є сплата судового збору висновку щодо ринкової вартості будинку не спростовують; при цьому будь-яких доказів на спростування вказаної оцінки стороною позивача суду не надано.

З цього приводу суд звертає увагу на те, що обов`язок доказування власної правової позиції у справі не може полягати лише у спростуванні протилежною стороною доводів іншої сторони, а насамперед полягає у доведенні стороною власної правової позиції (постанова ВС від 26.01.2022 у справі №750/8507/18).

Посилання сторони позивача на неможливість примусової реалізації предмета іпотеки під час дії воєнного стану у зв`язку з мораторієм з посиланням на пункт 5-2 Прикінцевих положень Закону України «Про іпотеку» спростовується змістом вказаного пункту, яким встановлено фактичний мораторій на звернення стягнення на майно, що перебуває в іпотеці за споживчими кредитами. Водночас між сторонами укладено не договір про споживчий кредит, а договір позики, у зв`язку з чим дія вищевказаного мораторію на іпотечне майно у даній справі не розповсюджується.

Стверджуючи про наявність сумнівів щодо вартості житлового будинку та земельної ділянки, зазначеної у договорі іпотеки, позивач не надав доказів щодо актуальної ринкової вартості цих об`єктів на час розгляду справи.

Твердження про можливість знищення предмета іпотеки внаслідок ракетного удару не може впливати на вирішення справи, оскільки є лише припущенням.

Наявність у відповідачки 2 грошових зобов`язань перед іншими кредиторами не впливає на чинність іпотечного договору між позивачем і відповідачкою 2 і не має значення для вирішення справи.

Інші доводи сторони позивача не мають значення для правильного вирішення справи, тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи ту обставину, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, судові витрати понесені стороною позивача суд відносить за рахунок останнього.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 89, 264-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування - відмовити.

Судові витрати, понесені стороною позивача, віднести за рахунок останнього.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання (реєстрації): АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Д.М. Савченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua