Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №510/826/25 — Ренійський районний суд Одеської області

Справа № 510/826/25

Провадження 2/510/1368/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.04.2026 р. Ренійський районний суд Одеської області

у складі: головуючого судді - Сорокіна К.В.,

при секретарі – Івановій Н.С.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в місті Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно, -

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулась до суду із позовом до відповідачів про визнання права власності на нерухоме майно, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 15.11.2024 року вона домовилась із відповідачами про купівлю квартири АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим був укладений договір купівлі – продажу, який не було посвідчено у встановленому законом порядку. Сторони домовились про усі суттєві умови договору, відбулось повне виконання договору, однак відповідачі ухиляються від посвідчення укладеного договору купівлі – продажу у нотаріальному поряду.

Позивачка у підготовче судове засідання не з`явилась, просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачі у підготовче судове засідання не з`явилися, направили до суду заяву про визнання позовних вимог, в якій також просив розглянути справу за їх відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

В ході розгляду справи судом встановлено, що відповідачам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_3 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 . Право власності у відповідачів на це нерухоме майно виникло на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на житло від 19.06.2000 року, згідно якому кожному з них належить по 1\3 чистині квартири АДРЕСА_2 .

15.11.2024 р. ОСОБА_1 домовилась із відповідачками про купівлю квартири АДРЕСА_1 . В той же день було укладено відповідний письмовий договір купівлі – продажу, який не було посвідчено у нотаріальному порядку, однак сторони домовилися про усі суттєві умови договору, крім того, відбулось повне виконання договору, а саме відповідачі передали позивачці нерухоме майно, ключі та правовстановлюючі документи на квартиру, що підтверджується відповідним актом приймання-передання від 15.11.2024 р., а позивачка передала відповідачам обумовлену суму коштів у розмірі 120 000 грн, що підтверджується відповідною розпискою відповідачів від 15.11.2024 р.

До теперішнього часу договір купівлі-продажу нотаріально не посвідчений, оскільки відповідачі у обговорений строк не з`явилися у нотаріуса. Усі спроби позивачки та вимоги до відповідачів щодо нотаріального посвідчення договору купівлі – продажу були безрезультатними, відповідачі ігнорують позивачку. Але при останній телефонній розмові повідомили позивачці про те, не зможуть надати нотаріусу документи про право власності на майно, у зв`язку з тим, що право власності на квартиру їм належить на правах приватної власності по 1/3 частині на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 19.07.2000 року. Однак в установленому порядку державну реєстрацію речових прав на майно вони по теперішній час не здійснили, також вони не зможуть бути присутніми у нотаріуса у зв`язку з тим, що перебувають за межами Одеської області.

З огляду на наведене позивачка вважає, що відповідачі ухиляються від нотаріального посвідчення договору купівлі – продажу від 15.11.2024 року.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки надані суду докази в повному обсязі підтверджують обставини викладені у позовній заяві.

Відповідно до ст. 657 ЦК України, договір купівлі – продажу повинен бути укладений у письмовій формі і посвідчений нотаріально, якщо хоча б однією із сторін є громадянин, і недотримання цієї вимоги є підставою для визнання укладеного договору недійсним. Разом з тим, між сторонами була досягнута взаємозгода відносно всіх істотних умов договору, оскільки позивачка передала продавцям обумовлену суму коштів, а продавці передали позивачці нерухоме майно в натурі та документи на нього.

Згідно норм ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Однак, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно матеріалів справи, сторонами, при укладанні договору купівлі – продажу була досягнута угода по всіх істотних умовах, крім того відбулось повне виконання договору, а саме відповідачі передали позивачці нерухоме майно та документи на нього, що підтверджується актом прийому-передання за договором купівлі-продажу від 15.11.2024 р., а остання у свою чергу, передала відповідачам обумовлену суму коштів, що підтверджується розпискою відповідача від 15.11.2024 р., позивачка прийняла нерухоме майно, фактично вступила у володіння цим майном.

Відповідачі жодного разу не висунули вимоги щодо повернення об`єкту нерухомості, не заперечували проти визнання права власності за позивачкою, про що свідчить заява, яка міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно до ч. 3 ст. 334 ЦК України, вбачається, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв`язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Підстав, які не дозволяють визнання права власності за позивачкою, судом не встановлено. Таким чином, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги.

З врахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст. 220, 328, 368, 657 ЦК України, ст.ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 50, 81, 89, 133, 141, 200, 206, 223, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України суд, –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя К.В. Сорокін