Рішення від 13 квітня 2026 р. у справі №522/8583/25 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/8583/25

Провадження №2/522/3595/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

14 квітня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Шенцевої О.П.,

за участю секретаря Сафтюк-Панько Б.Д.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бона Віта - Олімп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати спожитих житлово – комунальних послуг, послуг з утримання будинку та прибудинкової території, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Бона Віта - Олімп» (місцезнаходження: м. Одеса, проспект Шевченка, б. 29/1, код ЄДРПОУ 44276973) звернулося до Приморського районного суду міста Одеси з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість зі сплати спожитих житлово – комунальних послуг, послуг з утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 37 225,96 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 31.12.2021 на підставі Акту передачі в експлуатацію, будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 був переданий в управління ТОВ «БОНА ВІТА – ОЛІМП». Позивач, як обслуговуюча компанія на підставі укладених договорів із постачальниками комунальних послуг забезпечує обслуговування, експлуатацію та поточний ремонт будівлі, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, нараховує та збирає плату за надані житлово-комунальні послуги із співвласників будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до відомостей з Державного реєстру прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 н вищевказаного будинку. Позивачем, зі свого боку, надаються комунальні послуги у повному обсязі, проте, відповідач ухиляється від їх сплати. Станом на момент звернення із даною позовною заявою, загальний розмір боргу становить 37 225,96 грн.

Ухвалою суду від 10 червня 2025 року відкрито провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

15 липня 2025 року до суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача, позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення – не заперечували.

Відповідач та/чи її представник в судове засідання не з`явилися, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, заяви про відкладення розгляду справи не надали, причини неявки не повідомили. Відповідач правом на подачу відзиву на позовну заяву, не скористалась.

Повістки направлені до відповідача повернулись з відмітками «адресат відсутній».

Суд вважає, що були створені всі умови для реалізації права відповідача на доступ до правосуддя, суд оцінює таку поведінку відповідача як небажання особисто прийняти участь в розгляді справи в суді.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

У своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Більш того, в умовах воєнного стану, з огляду на неприпустимість зупинення роботи судів та здійснення правосуддя та на розумність строків розгляду справ, суд не має чекати, що особа щодо якої розглядається справа виявить бажання з`явитись до суду за умови не повідомлення суду причин своєї неявки.

Відповідно до ч.ч.7,8 ст.128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи зазначене, з огляду на тривалий термін розгляду справи, яка має бути розглянута в розумні строки, а також достатність матеріалів справи для ухвалення рішення, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України за згодою позивача суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до наступного висновку:

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦП України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом були встановлені наступні обставини і визначені відповідно до них правовідносини.

Судом встановлено, що 31.12.2021 року на підставі Акту передачі в експлуатацію, будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 був переданий в управління ТОВ «БОНА ВІТА – ОЛІМП».

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 .

13 грудня 2021 року між ТОВ «БОНА ВІТА-ОЛІМП» та ТОВ «Юг-Газ» укладено договір постачання природного газу № 1142.

01 січня 2022 року між ТОВ «БОНА ВІТА-ОЛІМП» та ТОВ «ОА «ОРТУС-ГРУП» укладено договір про надання охоронних послуг № 01/01/22.

10 січня 2022 року між ТОВ «БОНА ВІТА-ОЛІМП» та ФОП ОСОБА_2 укладено договір про надання клінінгових послуг № 1/2022.

01 лютого 2022 року між ТОВ «БОНА ВІТА-ОЛІМП» та ТОВ «Екосервіс Одеса» укладено договір про надання послуг з поводження з побутовими відходами № 01/02-76-П.

01 квітня 2022 року між ТОВ «БОНА ВІТА-ОЛІМП» та АТ «ДТЕК Одеські електромережі» укладено договір споживача про надання послуг з розподілу еклектичної енергії № 2413-2.

Згідно з Паспортами точки/точок розподілу електричної енергії від 01.04.2022 послуга надається за адресою об`єкта: АДРЕСА_1 .

12 травня 2022 року між ТОВ «БОНА ВІТА-ОЛІМП» та ТОВ «ООЕК» укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 01-2413-ПВЦ.

13 липня 2022 року між ТОВ «БОНА ВІТА-ОЛІМП» та ТОВ «ООЕК» укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 01-2413-N-ПУП.

09 вересня 2022 року між ТОВ «БОНА ВІТА-ОЛІМП» та ТОВ «Інфокс» укладено договір про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення (для юридичних осіб).

01 січня 2023 року між ТОВ «БОНА ВІТА-ОЛІМП» та ТОВ «Кліар-Сіті» укладено договір на вивіз твердих побутових відходів.

01 листопада 2023 року між ТОВ «БОНА ВІТА-ОЛІМП» та ФОП ОСОБА_3 укладено договори на технічне обслуговування централізованої системи відеоспостереження та системи контролю доступу № РД+000024 та № 02/01.

Постачальником зазначених вище житлово-комунальних послуг і послуг з утримання будинку і прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 є ТОВ «БОНА ВІТА-ОЛІМП».

З 01.01.2022 року по 01.03.2025 року відповідач не здійснювала повну оплату за отримані житлово-комунальні послуги, а саме за витрати на адміністратора, опалення, охорона, УБПТ, утримання котельної, утримання СКД, відеонагл, ТБВ (сміття), скид понаднорм. ст. вод, розподіл природного газу, вода, електроенергія, утрим. дизель генерат., внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 37 225,96 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 319 Цивільного кодексу України, власність зобов`язує та згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, положення ст. 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Статтею 152 Житлового кодексу України передбачено, що громадяни, які мають в приватній власності квартиру, зобов`язані забезпечувати її схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

Крім того, відповідно до ст.ст. 68, 162 Житлового кодексу України, договорів про надання житлово-комунальних послуг, укладених з відповідачем, споживач повинен здійснювати оплату за отримані житлово-комунальні послуги своєчасно та у повному обсязі.

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються спеціальним законодавством, у тому числі Законом України від 09.11.2017 № 2189-VIII (зі змінами і доповненнями) "Про житлово-комунальні послуги" (далі Закон № 2189-VIII), що набрав чинності з 01.05.2019 р.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

У ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вказано, що до житлово-комунальних послуг належать: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками відповідно до статті 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Управитель багатоквартирного будинку-це фізична особа-підприємець або юридична особа-суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Згідно із ч. 4 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або внесення змін до нього може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

У частині першій статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до статті 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України (далі - Правила).

Згідно з пунктом 7 зазначених Правил власник квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Обов`язок по оплаті житлово-комунальних послуг, утримання будинку і прибудинкової території в будинках (квартирах) приватного житлового фонду покладено на власника.

У постанові КЦС ВС від 23.11.2022 у справі № 761/43664/18 вказано, що частиною першою статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а тому факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Згідно з статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону.

У ч. 1 ст. 10 Закону вказано, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Згідно з положеннями ст.ст.530,612,625 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у термін, встановлений договором або законом.

За частиною першою статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таким чином, правовідносини, в яких замовник зобов`язаний оплатити надану послугу у грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовими зобов`язаннями.

Тобто, згідно із зазначеними правовими нормами споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

З урахуванням наведеного відсутність укладеного між сторонами договору не є підставою для несплати за надані позивачем і спожиті відповідачем житлово-комунальні та інші послуги.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2019 року (справа № 753/1391/17, провадження № 61-34537св18), від 21 листопада 2019 року (справа № 464/5927/15, провадження № 61-33479св18) від 22 січня 2020 року (справа № 201/9729/18, провадження № 61-21652св19).

З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами з надання житлово-комунальних послуг, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право кредитора вимагати сплату грошей за надані послуги (частина перша статті 509 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, заборгованість відповідача за період з 01.01.2022 по 01.03.2025 становить 37225,96 грн.

Обґрунтованих заперечень щодо розрахунків заборгованості відповідачем суду не надано.

Жодних доказів того, що відповідач не отримувала житлово-комунальні послуги, або доказів їх неналежної якості, чи/або отримання їх в неповному обсязі, відповідачем не представлено, а судом не встановлено.

Також доказів щодо сплати вартості послуг наданих відповідачу, та/або які б спростовували суму заборгованості, відповідач суду не надала.

Таким чином, на момент розгляду справи доказів погашення заборгованості у суду не має.

Отже, оскільки відповідач користувалася комунальними послугами і ним не надано до суду жодного належного та допустимого доказу на спростування позовних вимог позивача, але в добровільному порядку, в повному обсязі не сплатив їх вартість, позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених ЦПК України випадках.

Відповідно до ч.2 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до ч.ч.5,6 ст.263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин, оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність доказів, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, суд приходить до висновку, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «БОНА ВІТА - ОЛІМП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до змісту ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що за подання даного позову позивач поніс додаткові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 гривня, що підтверджується наявною у матеріалах справи платіжною інструкцією № 2152 від 16.04.2025 року на зазначену суму.

Враховуючи те, що позовні вимоги були задоволені повністю, то суд стягує судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам на суму 2422,40 грн.

Крім того, позивач в позові зазначив, що витрати, пов`язані з отриманням правничої допомоги складають орієнтовно 2 000,00 грн.

Положеннями ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Проте, жодних доказів фактично понесених витрат позивачем до суду так і не представлено, заяву не подано, а тому суд не вбачає підстав для стягнення таких витрат з відповідача.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 6,7,10-13, 18, 76-81,89, 141, 258, 259, 263-265,268,273,274,279, 280-282,352-353 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бона Віта - Олімп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати спожитих житлово – комунальних послуг, послуг з утримання будинку та прибудинкової території - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , місце проживання: АДРЕСА_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БОНА ВІТА - ОЛІМП» (код ЄДРПОУ 44276973, адреса: 65009, м. Одеса, проспект Шевченка, 29/1) заборгованість у розмірі 37225,96 (тридцять сім тисяч двісті двадцять п`ять) гривень 96 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , місце проживання: АДРЕСА_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БОНА ВІТА - ОЛІМП» (код ЄДРПОУ 44276973, адреса: 65009, м. Одеса, проспект Шевченка, 29/1) сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення складений 11.05.2026 року.

Суддя: