Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №522/6436/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Провадження №2-а/522/276/26

Справа № 522/6436/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участі секретаря судового засідання – Костинюк В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження (з урахуванням особливостей встановлених ст.ст. 268-271, 286 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі представника ОСОБА_2 20.04.2026 звернувся до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії ПН МОД №012947 від 08.04.2026, якою громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.203 КУпАП.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в діях позивача відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.2 ст.203 КУпАП, оскільки його перебування в Україні понад встановлений строк (більш як на 30 днів) було зумовлене проведенням відносно нього екстрадиційної перевірки Офісом Генерального прокурора, у зв`язку з чим позивач був зобов`язаний перебувати на території України до моменту прийняття рішення про його видачу до Республіки Таджикистан або рішення про відмову у видачі. Окрім того, ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м.Одеси від 08.10.2021 по справі №521/16006/21 відносно позивача застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до прийняття рішення про видачу особи та його фактичної передачі компетентним органам Республіки Таджикистан. По 08.04.2026 проводилась екстрадиційна перевірка і позивач був без паспорта, тобто фізично не міг покинути територію України. До 23.05.2026 відносно позивача було продовжено дію запобіжного заходу та обов`язків, зокрема, прибувати за першою вимогою до прокурора, суду та повідомляти про зміну місця проживання. Відносно позивача не існувало обставин, передбачених ч.1 ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Окрім того, позивач 04.11.2025 подав відповідачу заяву про визнання його біженцем, яка досі не розглянута. Відповідач не врахував, що позивач неофіційно працював на промтоварному ринку «7 км», тому мав джерела до існування, офіційно працювати позивач не міг через екстрадиційну перевірку, на території міста Одеси позивач має сім`ю: дружина ОСОБА_4 та 4 дітей, один з яких народився в м.Одесі.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 21.04.2026 провадження у справі відкрите, судове засідання призначено на 30.04.2026.

До суду 30.04.2026 надійшов відзив Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, згідно якого просить відмовити у задоволенні позову.

На обґрунтування відзиву зазначено, що 08.04.2026 виявлено громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 та встановлено, що він перебуває на території України незаконно, а саме проживає без документів на право проживання в Україні. 08.04.2026 ГУ ДМС в Одеській області прийнято рішення про примусове видворення з України позивача. Позивачу було відмовлено у визнанні його біженцем. Позивач, порушуючи чинне законодавство, у належний спосіб до органів ДМС з оформленням документів на право проживання в Україні не звертався, при тому що мав змогу легально перебувати на території України, адже є батьком народженої на території України дитини.

У судовому засіданні 30.04.2026 прийнято до справи відзив. Представник позивача Данилець Л.В. просив задовольнити позов. Представник відповідача Казбеков В.Е. просив відмовити у задоволенні позову, вказав, що 10.04.2026р рішення про примусове видворення ОСОБА_5 було виконано, наразі позивач перебуває за межами України.

Згідно ч.1 ст.227 КАС України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

У судовому засіданні 30.04.2026 суд перейшов до стадії ухвалення рішення та оголосив, що проголошення рішення відбудеться 11.05.2026 о 13:45 год.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 15.09.2017 через аеропорт «Одеса» в Україну прибув громадянин Республіки Таджикистану ОСОБА_1 .

Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 08.10.2021 у справі №521/16006/21 застосовано до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового арешту до прийняття рішення про видачу особи (екстрадиції) та його фактичної передачі компетентним органам Республіки Таджикистан, але не більше строку встановленого ч.10 ст.584 КПК України (а.с.20-25). Вказана ухвала скасована ухвалою Одеського апеляційного суду від 26.10.2021, якою застосовано до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту до прийняття рішення про видачу особи (екстрадиції) та його фактичної передачі компетентним органам Республіки Таджикистан, строком до 08.12.2021 (а.с.26-30).

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 03.02.2025 у справі №509/536/25 змінено щодо ОСОБА_6 запобіжний захід з домашнього арешту на особисте зобов`язання (а.с.31-33).

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 24.03.2026 у справі №509/1709/26 продовжено ОСОБА_7 запобіжних захід у вигляді особистого зобов`язання, до прийняття рішення про видачу особи (екстрадиції) та його фактичної передачі компетентним органам Республіки Таджикистан, строком до 23.05.2026 (а.с.15-19).

У ОСОБА_8 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Одеса народилася дитини – ОСОБА_9 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 (а.с.62).

У ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_3 у м.Одеса народилася дитини – ОСОБА_12 , що вбачається з свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.113).

Відповідно до рішення ДМС від 03.09.2024 №141-24 ОСОБА_13 відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (а.с.109).

08 квітня 2026 року Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області склало протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МОД №012854, згідно якого 08.04.2026 о 12:30 год. за адресою: АДРЕСА_1 співробітниками ДЗНД було виявлено та доставлено до приміщення ГУ ДМС в Одеській області гр. Таджикистану ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив правила перебування іноземців на території України, а саме проживав без документів на право проживання в Україні (а.с.11-12).

08 квітня 2026 року начальником Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області розглянутий зазначений протокол та винесено постанову серія ПН МОД №012947 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_15 за ч.2 ст.203 КУпАП, за порушення ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», із накладенням стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5 100,00 грн. у дохід держави (а.с.13-14).

ГУ ДМС в Одеській області прийнято рішення від 08.04.2026 примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства громадянина Таджикистану ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (додаток до відзиву міститься в підсистемі «Електронний суд»).

Згідно листа відповідача, співробітниками відділу міграційного контролю ГУДМС в Одеській області 10.04.2026 о 06:00 буде здійснено супровід до КПП «Маяки-Удобне» з метою виконання рішення про примусове видворення з України громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 (додаток до відзиву міститься в підсистемі «Електронний суд»).

Як повідомив представник відповідача у судовому засіданні, позивач 10.04.2026 виїхав за межі території України.

ГУ ДМС в Одеській області прийнято рішення від 08.04.2026 про заборону в`їзду в Україну громадянину Таджикистану ОСОБА_13 , строком на 5 років (додаток до відзиву міститься в підсистемі «Електронний суд»).

Відповідно до ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.

Рішення про примусове видворення не приймається стосовно іноземців та осіб без громадянства, підстави для примусового видворення яких виявлені в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон під час їх виїзду з України.

Іноземцям та особам без громадянства, зазначеним у цій статті, забороняється подальший в`їзд в Україну строком на п`ять років. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня прийняття такого рішення та додається до строку заборони в`їзду в Україну, який особа мала до цього.

Згідно ч.2 ст.203 КУпАП, перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні більш як на 30 днів, а так само проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні, за недійсними документами чи документами, термін дії яких закінчився, тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За змістом ст.ст.251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Пункт 16 ч.1 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначає, що паспортний документ іноземця - документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, що підтверджує громадянство іноземця, посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, надає право на в`їзд або виїзд з держави і визнається Україною.

Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Згідно з абз.1 ч.22 ст.4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, зобов`язані мати дійсний паспортний документ. Іноземець або особа без громадянства у разі втрати або обміну паспортного документа, а так само втрати чи викрадення посвідки на постійне проживання або посвідки на тимчасове проживання повинні протягом трьох робочих днів письмово повідомити про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Частина 1 ст.9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачає, що іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.

Таким чином, наявність дійсного паспортного документа є обов`язковою умовою законного перебування на території України іноземців.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 №150 затверджено Порядок продовження строку перебування та тимчасового проживання, продовження та скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України (далі - Порядок).

Згідно із п.2 Порядку іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території: 1) протягом наданого візою дозволу в межах строку дії візи в разі в`їзду осіб без громадянства чи іноземців, які є громадянами держав з візовим порядком в`їзду, якщо інший строк невизначено міжнародними договорами України; 2) не більш як 90 днів протягом 180 днів уразі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк невизначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС; 3) на період дії візи, але не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду за візою, оформленою до 11 вересня 2011 року.

Частиною 1 ст.17 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземцю або особі без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування в Україні на період існування обґрунтованих підстав для подальшого перебування.

Для продовження строку перебування в Україні подаються такі документи:

1) письмові заяви іноземця або особи без громадянства та приймаючої сторони, що подаються особисто до територіального органу чи до підрозділу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів (у разі їх утворення), за місцем проживання іноземця або особи без громадянства не менше ніж за три робочі дні до закінчення встановленого строку перебування на території України;

2) документи, що підтверджують наявність підстав для подальшого перебування на території України;

3) паспортний документ іноземця або особи без громадянства та копії сторінок паспортного документа іноземця або особи без громадянства, що містять особисті дані, з перекладом на українську мову, засвідченим в установленому порядку. Особа, яка проходила військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту або Національній гвардії України, а також зазначена у пункті 1-1 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію», може подати паспортний документ, термін дії якого закінчився або який підлягає обміну, у разі якщо для отримання нового документа особа зобов`язана звернутися до органів державної влади країни громадянської належності або країни попереднього постійного проживання, якщо така країна вчинила акт збройної агресії проти України або не визнає територіальної цілісності та суверенітету України, або відмовляється визнавати протиправність посягань на територіальну цілісність та суверенітет України, зокрема голосувала проти Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй «Про територіальну цілісність України» від 27 березня 2014 року №68/262;

4) паспорт (паспортний документ) приймаючої сторони (фізичної особи) або представника приймаючої сторони (юридичної особи);

5) документи, що підтверджують наявність достатнього фінансового забезпечення для покриття витрат, пов`язаних із перебуванням іноземця або особи без громадянства в Україні, або відповідних гарантій від приймаючої сторони.

Після подання заяви іноземець або особа без громадянства не має права її змінити. Заявник не може відкликати заяву у разі, якщо рішення про продовження строку перебування або про відмову в продовженні строку перебування вже прийнято.

Відповідно до ч.1 ст.23 розділу ІІІ Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.

За змістом складеної відносно позивача постанови про адміністративне правопорушення, суть інкримінованого йому адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.203 КУпАП, полягає в перевищенні встановленого строку перебування в Україні більш як на 30 днів.

Отже, враховуючи встановлені вище обставини того, що позивач прибуває на території України з вересня 2017 року та на момент складення протоколу від 08.042026 про адміністративне правопорушення проживав на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні, а ГУ ДМС України було відмовлено у визнанні останнього біженцем, суд робить висновок, що під час прийняття оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відповідач правомірно виходив з того, що позивач порушив правила перебування іноземців в Україні та перевищив встановлений строк перебування в Україні більш як на 30 днів.

Як правильно вказує представник відповідача, наявність у позивача на території України сім`ї та народжених тут дітей само по собі не є підставою вважати перебування ОСОБА_8 на території України законним.

Обставини працевлаштування позивача не підтверджені жодним доказом.

Щодо доводів позивача про неможливість виїзду у зв`язку з ухвалами судів, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 22 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» виїзд з України іноземцю або особі без громадянства не дозволяється, якщо:

- йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення або кримінальна справа розглядається судом - до закінчення кримінального провадження;

- його засуджено за вчинення кримінального правопорушення - до відбування покарання або звільнення від покарання;

- його виїзд суперечить інтересам забезпечення національної безпеки України - до припинення обставин, що перешкоджають виїзду.

З доданих до позову ухвал, які вказані вище, не вбачається повідомлення ОСОБА_16 про підозру, запобіжні заходи вживалися у зв`язку з розшуком ОСОБА_6 за вчинення злочину на території іноземної країни.

Окрім того, незважаючи на дійсність вжитих запобіжних заходів, ОСОБА_1 виїхав за межі території України після прийняття рішення про його видворення.

Отже, на підставі повно з`ясованих обставин справ, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими, а постанова про притягнення ОСОБА_8 до адміністративної відповідальності є законною та скасуванню не підлягає.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судовий збір не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ч. 1 ст. 203 КУпАП, ст.ст. 71, 72, 74, 77, 90, 91, 268-271, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811384, м. Одеса, вул. Преображенська, буд. 44) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності – залишити без задоволення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду складено 11 травня 2026 року.

Суддя В.Я. Бондар