Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №643/13003/24 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/13003/24

Провадження № 2/643/324/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.05.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Замікули Б.С.,

за участю секретаря судового засідання – Юшиної К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про зменшення розміру аліментів,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Токаренко Х.О., через підсистему «Електронний суд» звернувся до Московського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач просив зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на підставі рішення суду від 02.01.2019 у справі № 643/11423/18, до 1/8 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 05.02.2019 у справі № 643/11423/18 розірвано шлюб між ним та відповідачем. Також з позивача на підставі рішення суду стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходів щомісяця.

Позивач зазначає, що після ухвалення рішення про стягнення аліментів його матеріальний та сімейний стан змінився, зокрема, у 2019 році він уклав шлюб з ОСОБА_4 , від якого народилась друга дитина — ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перебуває на його повному утриманні. Крім того, починаючи з січня 2022 позивач фактично позбавлений доходу, у зв`язку з невиплатою заробітної плати роботодавцем, а з 11.03.2024 — звільнений з роботи, через зупинення діяльності підприємства внаслідок бойових дій.

З огляду на зазначені обставини позивач просить зменшити розмір аліментів з 1/4 до 1/8 частини доходу, оскільки вважає, що це забезпечить рівні права обох дітей на утримання та відповідатиме його реальному фінансовому становищу.

Ухвалою суду від 08.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Встановлено строк для надання заяв по суті спору.

Відповідач ОСОБА_2 , інтереси якої представляє адвокат Болотова Е.І., проти задоволення позову заперечила в повному обсязі з таких підстав.

Відповідач вважає, що позивачем не доведено суттєвої зміни обставин, яка б унеможливлювала сплату аліментів у встановленому судовим рішенням розмірі. Зокрема, незважаючи на твердження про відсутність доходу у період з січня 2022 по березень 2024, позивач у вказаний період фактично здійснював регулярні платежі по 2000 грн, що свідчить про наявність у нього коштів.

Крім того, представник відповідача наполягає, що з березня 2024 року матеріальний стан позивача покращився у зв`язку з мобілізацією до лав ЗСУ та отриманням відповідної грошової винагороди, про що позивач приховав.

Щодо посилання на утримання дитини від іншого шлюбу - ОСОБА_5 , відповідач зазначає, що відповідно до ст. 180 СК України обов`язок утримання дитини покладається на обох батьків, а отже твердження про її перебування виключно на утриманні позивача є необґрунтованим.

Відповідач також звертає увагу суду на те, що позивач має заборгованість зі сплати аліментів за період з 04.04.2019 по 11.03.2024 у розмірі 92917,00 грн, що свідчить про систематичне неналежне виконання ним батьківського обов`язку щодо утримання дитини.

На підставі викладеного відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивач надав до суду відповідь на відзив, узагальнені доводи якого зводяться до наступного.

Як зазначає представник позивача із посиланням на відповідні рішення Верховного Суду, зміна сімейного стану є самостійною підставою для перегляду розміру аліментів відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України, незалежно від зміни матеріального стану.

Крім того, надала пояснення щодо матеріального стану позивача, а саме: з січня 2022 року роботодавець, ТОВ «Пересувна Механізована Колона-8», припинив виплату заробітної плати, а 11.03.2024 позивача було звільнено у зв`язку із зупиненням діяльності підприємства через бойові дії.

Платежі у розмірі 2000,00 грн, які здійснювались у вказаний період, були не заробітною платою, а державною допомогою на проживання, що виплачувалась позивачу як внутрішньо переміщеній особі згідно з постановою КМУ від 20.03.2022 № 332, що свідчить про відповідальне ставлення позивача до виконання батьківського обов`язку в складних життєвих обставинах.

Твердження відповідача про покращення матеріального стану позивача з березня 2024 року у зв`язку з мобілізацією до лав ЗСУ є лише припущенням, не підтвердженим жодними доказами. Натомість відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків станом на 17.12.2024 підтверджують відсутність у позивача будь-яких доходів після березня 2024 року.

Представник позивача вважає, що зменшення розміру аліментів з 1/4 до 1/8 частини доходу забезпечить рівні права обох дітей на утримання та відповідатиме його реальному фінансовому становищу, яке суттєво змінилось після ухвалення рішення суду у 2019 році.

Ухвалою суду від 08.01.2025 постановлено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та продовжити розгляд справи зі стадії підготовчого засідання. Розгляд справи розпочати зі стадії відкриття провадження у справі.

Одночасно вказаною ухвалою задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів, витребувано з Державної податкової служби України інформацію щодо отриманих ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) доходів за період з 04.04.2019 по теперішній час.

На виконання вказаної ухвали суду надійшла відповідь ДПС України та витребувана інформація (лист від 22.01.2025 № 880/5/99-00-12-04-02-05).

В подальшому підготовчі судові засідання неодноразово відкладались за клопотанням сторін.

Законом України «Про внесення змін до закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» № 4273-ІХ від 26.02.2025, змінено найменування Московського районного суду міста Харкова на Салтівський районний суд міста Харкова.

Також представник позивача надала до суду додаткові пояснення від 16.05.2025, в яких наполягала, що відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України, зміна сімейного стану є самостійною підставою для перегляду розміру аліментів, незалежно від зміни матеріального стану. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 727/1599/22. Народження другої дитини, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на переконання представника позивача, є вагомою підставою для перегляду розміру аліментів, оскільки позивач зобов`язаний забезпечувати утримання обох дітей, що підтверджується усталеною практикою Верховного Суду, зокрема постановою від 05.02.2014 у справі № 6-143цс13 та постановою від 20.06.2019 у справі № 632/580/17.

Представник позивача вважає, що зменшення частки аліментів з 1/4 до 1/8 від усіх видів доходів не порушить прав сина ОСОБА_3 , оскільки мінімальний гарантований розмір аліментів (не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку) — залишиться незмінним. Для дітей віком від 6 до 18 років прожитковий мінімум у 2025 році становить 3196 грн, відповідно мінімальний гарантований розмір аліментів складає 1598 грн на місяць. Таке зменшення відповідає критеріям виваженості, розумності та справедливості й забезпечить рівні права обох дітей на утримання з боку батька.

Ухвалою суду від 17.09.2025 задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів, витребувано з військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) інформацію щодо проходження ОСОБА_1 військової служби за мобілізацією у вказаній військовій частині.

На виконання вказаної ухвали суду надано інформацію (лист в/ч НОМЕР_2 від 30.09.2025), в якому зазначено, що станом на 29.09.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , призваний до військової частини НОМЕР_3 20.08.2024 ІНФОРМАЦІЯ_4

Представник відповідача надала до суду додаткові пояснення від 07.11.2025, в яких зазначила, що до суду надійшла відповідь військової частини НОМЕР_2 від 30.09.2025 № 116/2/1/92486, згідно з якою ОСОБА_1 був призваний 20.08.2024 до військової частини НОМЕР_3 , а отже з вказаної дати отримує грошове забезпечення військовослужбовця, достатнє для утримання двох дітей. Зазначена обставина, на переконання представника відповідача, спростовує доводи позивача про погіршення його матеріального стану, натомість свідчить про його суттєве покращення.

Сторона відповідач наголошує, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду, зокрема постанов від 22.07.2024 у справі № 688/4308/23, від 16.09.2020 у справі № 565/2071/19 та від 28.05.2021 у справі № 715/2073/20, наявність у платника аліментів дитини від іншого шлюбу сама по собі не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів без належного доведення погіршення майнового стану. При цьому Верховний Суд також наголошував, що батьки не можуть компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

Відповідач зазначає, що при вирішенні справи пріоритетними є виключно інтереси дитини на гідний рівень матеріального забезпечення, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, що гарантовано ст. 3 та ст. 27 Конвенції ООН про права дитини, а також практикою ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07.12.2006.

На підставі викладеного відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, врахувавши викладене у відзиві, додаткових поясненнях та наявних у справі доказах.

Ухвалою суду від 13.11.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті.

В подальшому сторони обмінялись додатковими поясненнями по суті спору, в яких зазначили про таке.

Представник відповідача у поясненнях від 14.11.2025 зазначила, що позивач, звертаючись до суду з позовною заявою про зменшення розміру аліментів, умисно не повідомив суд про те, що ще до подання позову, а саме 20.08.2024, він був мобілізований до лав ЗСУ та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 , а відтак отримує грошове забезпечення військовослужбовця. На думку відповідача, замовчування цих обставин є свідомим порушенням позивачем норм ч. 2 ст. 43 ЦПК України щодо обов`язку подавати всі наявні докази та не приховувати їх.

Відповідач також ставить під сумнів достовірність наданих позивачем відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків за 1–4 квартал 2024 року, оскільки в документі містяться відомості лише за окремі місяці (січень, лютий та вересень), тоді як за іншими місяцями інформація відсутня, що суперечить встановленому порядку надання таких відомостей виключно помісячно з 01.01.2021.

Відповідач наголошує, що відповідно до ст. 81 ЦПК України саме позивач зобов`язаний довести обставини погіршення свого матеріального стану як підставу для зменшення аліментів. Перекладання цього обов`язку на відповідача є неприпустимим. При цьому отримання відповідачем довідок про доходи позивача самостійно є неможливим без сприяння суду, оскільки такі відомості є персональними даними позивача.

Посилаючись на постанови Верховного Суду від 28.05.2021 у справі № 715/2073/20, від 03.06.2020 у справі № 760/9783/18-ц та від 16.09.2020 у справі № 565/2071/19, відповідач наголошує, що наявність у платника аліментів дитини від іншого шлюбу без доведення погіршення майнового стану не є підставою для зменшення аліментів, а таке зменшення суперечитиме інтересам дитини.

У свою чергу? представник позивача у своїх поясненнях від 11.11.2025 зазначив , що твердження відповідача про отримання ним як військовослужбовцем «дуже пристойного грошового забезпечення» є виключно суб`єктивними припущеннями, не підтвердженими жодними належними доказами у розумінні ст. ст. 76, 77, 80, 81 ЦПК України. Відповідач не надала жодних офіційних документів — ні довідки з військової частини, ні банківських виписок, ні податкових звітів — які б підтверджували рівень доходу позивача. При цьому позивач наголошує, що визначення фактичного розміру аліментів є виключною компетенцією державного виконавця в межах виконавчого провадження на підставі офіційних даних про доходи боржника, а не стороні у справі.

Щодо пріоритету інтересів дітей позивач зазначає, що принцип забезпечення інтересів дитини не може застосовуватись односторонньо лише щодо однієї дитини. Суд зобов`язаний забезпечити справедливий баланс інтересів обох дітей позивача, які мають рівне право на належне матеріальне забезпечення відповідно до ст. 141, 180, 182 СК України. Позиція відповідача фактично спрямована на пріоритет інтересів сина ОСОБА_6 на шкоду інтересам доньки ОСОБА_7 , яка є малолітньою та перебуває на утриманні батька, що суперечить принципу рівності дітей. Народження другої дитини відповідно до постанови Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 727/1599/22 є самостійною підставою для перегляду розміру аліментів згідно зі ст. 192 СК України.

Позивач також вказує на недобросовісну процесуальну поведінку відповідача, яка виражається у поданні численних клопотань про витребування доказів, що не мають безпосереднього зв`язку з предметом спору, та спрямована на затягування розгляду справи. Також просить врахувати, що оскільки відповідач є стягувачем у виконавчому провадженні, вона має доступ до інформації про доходи позивача від державного виконавця, а тому витребування додаткових довідок є штучним і необґрунтованим. У зв`язку з цим позивач просить суд покласти витрати на правову допомогу на відповідача.

Насамкінець сторони подали до суду додаткові докази.

Зокрема, сторона відповідача подала копію розрахунку заборгованості по аліментам у виконавчому провадженні, як на підставу розміру доходів, встановлених державним виконавцем, а також копію довідки про доходи відповідача.

У свою чергу, сторона позивача надала копію постанови Харківського апеляційного суду від 16.07.2025 у справі № 643/11423/18, в якій судом апеляційної інстанції вже підтверджено відсутність у позивача доходу в період з січня 2022 по березень 2024.

В судовому засіданні, що відбулось 27.04.2026, позиція сторін залишилась незмінною: позивач просив задовольнити позов, а відповідач – відмовити у його задоволенні.

Після судових дебатів судом оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відкладення ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

Позивач та відповідач перебували у шлюбі, який був зареєстрований Московським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 794 від 03.09.2011. В подальшому шлюб розірваний на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 12.03.2019 у справі № 643/511/19

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 02.01.2019 у справі № 643/11423/18 стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку /доходів/ щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня подачі заяви (16.08.2018 року) до досягнення повноліття дитини ( ІНФОРМАЦІЯ_5

Наведені обставини визнаються учасниками справи та в силу приписів ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Як вбачається із копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 04.10.2019, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові ГТУ юстиції у Харківській області, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, про що 04.10.2019 складено актовий запис № 774.

Від вказаного шлюбу ОСОБА_1 має дочку – ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.

Згідно довідки форми ОК-5, сформованої станом на 01.11.2024, ОСОБА_1 , починаючи з 2022 не отримував офіційного доходу.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми нарахованого та виплаченого доходу за період з 2 кварталу 2019 по 3 квартал 2024, наданого на виконання ухвали суду та за клопотанням відповідача, встановлено, що основним джерелом доходу позивача за вказаний період було ТОВ «ПМК-8». При цьому востаннє позивач отримав дохід від вказаного джерела у 4 кварталі 2021 в сумі 20461,78 грн. Надалі вбачається отримання доходу у 1 кварталі 2024 в сумі 4000 грн від Управління соціального захисту населення Харківської РДА.

Доходи від АТ «Універсал банк» та від АТ «А-банк» суд не приймає до уваги, через їх малозначність.

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 20.08.2024 був призваний ІНФОРМАЦІЯ_4 та станом на 30.09.2025 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_3 .

Як вбачається із розрахунку від 24.11.2025, наданого державним виконавцем Основ`янсько-Слобідського відділу ДВС у м. Харкові, заборгованість позивача по аліментам за період з жовтня 2024 по вересень 2025 становить 848899,80 грн. При цьому у вказаному розрахунку державний виконавець зазначає про отримання ОСОБА_1 доходу від в/ч НОМЕР_5 , розмір якого в різні період становив 25435,80 грн, 73418,43 грн, 87144,84 грн, 96667,53 грн.

Водночас, дані про розмір доходу (грошового забезпечення) позивача, зокрема того, про який зазначає у розрахунку державний виконавець, не відображені у інформації податкової служби, наданої на виконання ухвали суду.

Між тим, у постанові Харківського апеляційного суду від 16.07.2025 (справа № 643/11423/18) за результатами розгляду скарги на дії державного виконавця було встановлено, що ОСОБА_1 не мав доходу, з якого сплачені страхові внески у 2022-2024 роках.

Відтак, обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).

Згідно довідки про доходи ОСОБА_2 від 14.04.2026 встановлено, що розмір її заробітної плати за період з жовтня 2025 по березень 2026 складав від 29904,52 грн до 39469,25 грн.

Отже, на підставі досліджених у судовому засіданні доказів судом встановлено, що упродовж 2022–2024 років ОСОБА_1 не отримував доходу, з якого сплачувалися страхові внески. Разом із тим, з 20.08.2024 позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 .

Судом також встановлено зміну сімейного стану позивача у зв`язку з укладенням нового шлюбу та народженням дитини.

При цьому ОСОБА_2 утримує спільну з позивачем неповнолітню дитину —

ОСОБА_3 , на утримання якого з позивача стягуються аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу). З наданого державним виконавцем розрахунку вбачається наявність заборгованості зі сплати аліментів у сумі 848899,80 грн. Водночас матеріали справи не містять належних та достовірних доказів щодо розміру та джерела доходу позивача, на підставі яких здійснено відповідний розрахунок.

Крім того, суд звертає увагу на наявність розбіжностей у відомостях щодо місця проходження позивачем військової служби, оскільки на запит суду надано інформацію про проходження служби у військовій частині НОМЕР_3 , тоді як державним виконавцем зазначено військову частину НОМЕР_5 .

Також судом встановлено, що ОСОБА_2 офіційно працевлаштована та отримує дохід.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Правовідносини щодо утримання батьками неповнолітніх дітей регулюються главою 15 Сімейного кодексу України (далі – СК України).

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Як визначено ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 2 ст. 182 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Водночас, за приписами ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, за результатами розгляду даної справи суду належить вирішити питання щодо наявності передбачених ст. 192 СК України підстав для зменшення розміру аліментів в контексті встановлених обставин.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У зв`язку з чим, при вирішенні даної справи суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування ст. 192 СК України.

Зокрема, у постанові від 25.02.2026 у справі № 761/26311/23 Верховний Суд сформулював такий висновок: «99. Аналіз статті 192 СК України дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.»

Водночас, у постанові Верховного Суду від 03.07.2024 у справі № 552/2073/23 сформульовано інший висновок, відповідно до якого зміна сімейного стану позивача, зокрема народження другої дитини від іншого шлюбу, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.

З урахуванням наведеного суд схиляється до позиції, відповідно до якої діти від різних шлюбів мають отримувати однаковий рівень фінансового забезпечення, що прямо випливає із обов`язку обох батьків опікуватись своїми дітьми.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як визначено ч. 1 ст. 89 ЦПК України, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що у позивача на утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей, а у відповідачки – одна дитина.

На переконання суду, позивачем доведено погіршення свого матеріального становища, а саме відсутність доходу у 2022-2024 роках? що також підтверджено рішенням апеляційного.

При цьому суд відхиляє заперечення відповідача, які ґрунтуються на доводах про проходження позивачем військової служби та отримання ним грошового забезпечення, розмір якого, на думку представника відповідача, є достатнім для утримання обох дітей, оскільки такі твердження мають характер припущень та не підтверджені належними і допустимими доказами щодо розміру відповідного грошового забезпечення, а саме відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми нарахованого та виплаченого доходу.

Також суд не бере до уваги наданий представником відповідача розрахунок державного виконавця заборгованості зі сплати аліментів, оскільки суд позбавлений можливості перевірити достовірність зазначених у ньому відомості без дослідження первинних документів про розмір та джерела доходу позивача.

У зв`язку з чим суд зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, з урахуванням тривалості розгляду справи сторона відповідача не була позбавлена можливості надати належні та допустимі докази для спростування тверджень позивача щодо погіршення його матеріального стану, в тому числі клопотати перед судом про їх витребування, однак цього не зробила.

З огляду на викладене, враховуючи наявність у відповідача доходу (на яку теж покладено обов`язок забезпечувати дитину нарівні із батьком), відсутність доходу у позивача (що підтверджено рішенням апеляційного суду), на переконання суду, зменшення розміру аліментів забезпечить однаковий рівень фінансового забезпечення обох дітей, адже інакший підхід означатиме пріоритет забезпечення однієї дитини всупереч інтересам іншої.

У зв`язку з чим суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, оскільки вважає обґрунтованим зменшення розміру аліментів до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, що арифметично узгоджується із положенням ч. 5 ст. 183 СК України, відповідно до якої розмір аліментів на 2 дітей становить 1/3 частину від заробітку (доходу) платника аліментів, тобто по 1/6 на кожну дитину.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд застосовує положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки частка між розміром заявлених вимог (1/8 частина доходу) та розміром задоволених вимог (1/6 частина доходу) становить 75 %, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 908,4 грн (1211,20 * 75 %).

Керуючись ст. 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - задовольнити частково.

Змінити розмір аліментів, визначений рішенням Московського районного суду м. Харкова від 02.01.2019 у справі № 643/11423/18, що стягуються із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів) щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення повноліття дитини, визначивши розмір аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини усіх видів його заробітку (доходу), щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 );

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , (РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ).

Суддя Борис ЗАМІКУЛА