Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №522/8487/25 — Приморський районний суд м. Одеси

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2026

Справа № 522/8487/25

Провадження № 2-др/522/45/26

Приморський районний суду м. Одеси у складі головуючого судді Ярема Х.С. розглянув в письмову провадженні (без виклику сторін) заяву Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі філії – Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення судового збору.

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням суду від 04.11.2025 позов АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії – Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку кредитну заборгованість 23 302,87 грн. в межах спадкового майна, що належало ОСОБА_2

27.02.2026 позивач подав заяву про ухвалення додаткового судового рішення в частині вирішення питання про стягнення з державного бюджету, у зв`язку зі звільненням відповідача від сплати судового збору, судового збору в сумі 3 028 грн.

Вирішуючи питання про ухвалення додаткового рішення, суд виходить з наступного.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позову позивач сплатив 3 028 грн. судового збору.

Відповідач ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи довічно (Пенсійне посвідчення Серія НОМЕР_1 від 22.03.2023).

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Згідно з ч. 6, 7 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Вказана норма не містить правил щодо порядку та умов компенсації судового збору, сплаченого позивачем, у разі задоволення позову та у разі звільнення відповідача від такого обов`язку.

Відносини з компенсації судових витрат неможливо прирівняти до відшкодування шкоди державою, а так само не допускається врегулювання публічно-правових відносин за аналогією права чи закону (постанова Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 428/13541/19).

Заявник посилається на те, що ці правовідносини врегульовані постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави».

Однак Верховний Суд у Постанові від 22.09.2021 у справі № 428/13541/19 зазначив, що указаний нормативний документ також не регулює питання компенсації судового збору на підставі частини сьомої статті 141 ЦПК України.

Щодо посилання заявника на Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 № 45), то пп.1-1 п.16 цього Порядку лише визначає, що органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів для компенсації судового збору за рахунок держави у разі звільнення від його сплати у визначених законом випадках. Самі ж підстави такої компенсації цей нормативний документ не містить.

Враховуючи, що компенсація судового збору позивачеві за рахунок відповідача за умови задоволенні позову та звільнення відповідача від сплати судового збору не врегульована, а аналогія в питаннях бюджетних виплат недопустима, суд не знаходить підстав для стягнення судового збору.

Керуючись статтею 270 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення судового збору - відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржено до апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ярема Х.С.