Вирок від 10 травня 2026 р. у справі №521/222/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

521/222/26

1-кп/521/1270/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ВСТУПНА ЧАСТИНА:

Дата і місце постановлення вироку:

11 травня 2026 року, м. Одеса.

Назва та склад суду, секретар судового засідання:

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі судді ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2

Найменування (номер) кримінального провадження:

Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12025163470001131 від 05.12.2025 року.

Прізвище, ім`я та по батькові обвинуваченого, рік, місяць і день його народження, місце народження і місце проживання, заняття, освіта, сімейний стан та інші відомості про особу обвинуваченого, що мають значення для справи:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Одеси, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно не працевлаштований, з вищою освітою, не одружений.

Закон України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення:

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 382 КК України.

Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

Прокурор – ОСОБА_4 , обвинувачений – ОСОБА_3

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення:

16.06.2025 року постановою Хаджибейського районного суду м. Одеси (справа №521/8530/25) ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КпАП України та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 40800 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років.

Після чого, 04.12.2025 року, приблизно о 16 годині 50 хвилин, ОСОБА_3 , достовірно знаючи про наявність постанови Хаджибейського районного суду м. Одеси від 16.06.2025 року, яка набрала законної сили 27.06.2025 року та будучи ознайомлений з нею 24.09.2025 року, діючи з прямим умислом, з мотивів невиконання судового рішення, керував транспортним засобом «Mercedes-Benz 300SE», НОМЕР_1 , по вул. Магістральна, 6 в м. Одеса, та був зупинений співробітниками УПП в Одеській області, які в ході перевірки встановили, що ОСОБА_3 раніше був позбавлений права керування транспортними засобами.

Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений:

Частина 1 ст. 382 КК України – умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів:

Суд з`ясував обставини та перевіряв їх іншими доказами, шляхом дослідження документів, наданих сторонами, відповідно до яких:

- допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 провину у скоєнні кримінального правопорушення визнав та показав, що він був ознайомлений з рішенням суду про позбавлення права керування транспортним засобом та після чого в грудні керував транспортним засобом «Mercedes-Benz»;

- відомості щодо невиконання ОСОБА_3 рішення суду були внесені до ЄРДР (витяг з ЄРДР за №12025163470001131; рапорти);

- 24.09.2025 року ОСОБА_3 ознайомився з рішенням суду, яким його було позбавлено права керування транспортними засобами строком на 5 років (копія постанови Хаджибейського районного суду м. Одеси від 16.06.2025 року по справі №521/8530/25);

- відтворено у судовому засіданні відеозапис, відповідно до якого ОСОБА_3 був зупинений співробітниками УПП В Одеській області (2 DVD-R диски з відеозаписами; протокол огляду предмета від 22.12.2025 року; постанова про визнання та долучення до матеріалів речових доказів від 09.12.2025 року);

- свідок ОСОБА_5 впізнала особу під номером 2 ( ОСОБА_3 ), яка 04.12.2025 року підвозив її на автомобілі «Mercedes-Benz», НОМЕР_1 (протокол пред`явлення особи для впізнання по фото від 22.12.2025 року);

- неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за правопорушення в сфері безпеки дорожнього руху (витяг);

- обвинувачений ОСОБА_3 раніше не судимий (вимога від 19.12.2025 року); на обліку в КУ «ООМЦПЗ» не перебуває (запит).

Інших доказів сторони не надавали. Клопотань щодо визнання доказів недопустимими не заявляли.

При цьому суд керується рішенням ВС (справа №521/11693/16-к провадження №51-380 км 17), в якому у мотивувальній частині вироку зазначено Висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме «Відповідно до ч 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Однак дана норма не звільняє суд від обов`язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадження та визначені ст. 91 КПК України. Тобто законодавець зобов`язує суд встановити усі обставини, що мають значення для кримінального провадження, а ст. 349 КПК України лише визначає обсяг та порядок дослідження доказів на підтвердження цих обставин».

Вказаний висновок був зроблений в зв`язку з тим, що на думку ВС місцевий суд при формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним, допустив невиправдане спрощення, усупереч ст. 374 КПК України не зазначив чіткого місця вчинення злочину (м. Одеса), а також спосіб проникнення до житла та перелік викраденого майна, тобто, не зазначив обставин, які відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та які, незважаючи на розгляд кримінального провадження у порядку ч.3 ст. 349 КПК України, мають бути встановлені в рішенні суду.

В даному випадку у формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним суд на підставі наданих сторонами доказів встановив всі відомості відповідно до вимог ст. 374 КПК України та в такому випадку ані законодавець, ані позиція ВС, ані загальні засади кримінального провадження не зобов`язує суд вимагати від прокурора надання додаткових доказів на підтвердження правової позиції.

Принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п.15 ч.1 ст. 7 та ст. 22 КПК України) та диспозитивності (п.19 ч.1 ст. 7 та ст. 26 КПК України), а також ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини забороняє вимагати від сторін подання доказів на підтвердження правової позиції та вимагає від суду прийняття рішення на підставі наданих доказів. Під час розгляду кримінального провадження – це рішення у разі визнання особи виправданою або визнання особи винуватою.

У зв`язку з тим, що обвинувачена у судовому засіданні не пам`ятала кількість викрадених термосів, суд фактично проводив судовий розгляд щодо з`ясування саме цих обставин.

Суд, дослідивши обставини кримінального провадження, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку вважає, що вони є достатніми для прийняття рішення про винуватість ОСОБА_3 у скоєні злочину, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання:

Відповідно до ст. 66 КК України, суд встановлює обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченому, а саме щире каяття.

Щодо зазначення обставин, що обтяжують покарання обвинуваченим, то необхідно зазначити, що обвинувальним актом не встановлено обставин, які обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, а суд відповідно до ст. 337 КПК України позбавлений можливості зазначати вказані обставини у вироку.

Мотиви призначення покарання:

Призначаючи покарання суд керується вимогами ч.2 ст. 65 КК, якою встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Обов`язок доведення того, що менш суворий вид покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення (постанова Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі N 298/95/16-к провадження N 51-2501км18).

Крім того, суд керується загальними засадами кримінального провадження: змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п.15 ч.1 ст. 7 та ст. 22 КПК України) та диспозитивність (п.19 ч.1 ст. 7 та ст. 26 КПК України).

При визначені виду та міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості та суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення – згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжкого злочину; особу винної, а саме те, що вона раніше не судимий; його вік – 39 років та соціальне положення – не одружений; характер, мотиви та обставини вчиненого злочину, які встановлені в ході судового розгляду справи та викладені вище, а також наявність обставини, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання та вважає можливим призначити ОСОБА_3 покарання в межах санкції ч.1 ст. 382 КК України у вигляді позбавлення волі та вважає можливим звільнити від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд:

Суд вважає за необхідне, у зв`язку з відсутністю клопотань з боку сторін, запобіжний захід не обирати.

Також, суд вважає за необхідне відповідно до ст. 100 КПК України речові докази зберігати при матеріалах кримінального провадження.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд -

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА:

Прізвище, ім`я та по батькові обвинуваченого, рішення про визнання його винуватим у пред`явленому обвинуваченні та відповідні статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність:

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України.

Покарання, призначене по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними, та остаточна міра покарання, обрана судом:

Призначити покарання за ч.1 ст. 382 КК України у вигляді одного року позбавлення волі.

В силу ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробувальним строком на один рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки, які передбачені п.1, п.2 ч.1 ст. 76 КК України, а саме:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Початок строку відбування покарання:

Строк відбування покарання рахувати з моменту оголошення вироку, а саме з 11.05.2026 року.

Рішення щодо речових доказів і документів та спеціальної конфіскації:

Речові докази – 2 DVD-R диски з відеозаписами – зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження:

Запобіжний захід не обирати.

Строк і порядок набрання вироком законної сили та його оскарження:

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Порядок отримання копій вироку та інші відомості:

Копію вироку вручити обвинуваченому, прокурору.

Суддя: ОСОБА_1