Вирок від 10 травня 2026 р. у справі №504/3285/18 — Доброславський районний суд Одеської області

Справа №504/3285/18

Провадження №1-кп/504/13/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретарів судових засідань ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

прокурорів Доброславської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

потерпілої ОСОБА_7 ,

представника потерпілої - адвоката ОСОБА_8 ,

захисників-адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

обвинуваченого ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Доброслав Одеського району Одеської області матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР №12017160000000575 від 04.06.2017р. за обвинуваченням:

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Одеса, громадянина України, освіта середня спеціальна, вдівця, інваліда 1 групи, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, ІПН НОМЕР_1 ,

- у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

03.06.2017, приблизно о 21:30 год., в темний час доби, водій ОСОБА_11 , керував технічно справним автомобілем «Lexus RX 330», без реєстраційного номера, та здійснював рух на ділянці 20 км+740 м автодороги M-28 сполученням «Одеса - Южне», з боку м. Одеси в напрямку м. Южне, в Лиманському (Одеському) районі Одеської області, проявляючи чинну самовпевненість, порушив вимоги п.п. 1.5, 12.3 Правил дорожнього руху України, які передбачають:

п. 1.5 - Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

п. 12.3 - У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди;

Порушення виразилось в тому, що в зазначений день та час, водій ОСОБА_11 , керуючи автомобілем «Lexus RX 330», без реєстраційного номера, та здійснюючи рух на ділянці 20 км+740 м автодороги М-28 сполученням «Одеса - Южне», з боку м. Одеси в напрямку м. Южне, в Лиманському (Одеському) районі Одеської області, маючи об`єктивну та реальну можливість своєчасного виявлення пішохода ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який здійснював рух по правому краю проїзної частини автодороги назустріч руху транспортних засобів, не урахував дорожню обстановку, не прийняв заходів щодо зменшення швидкості руху керованого ним транспортного засобу до повної його зупинки або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди. Внаслідок необережних дій водій ОСОБА_11 допустив наїзд передньою правою частиною кузову керованого ним автомобіля «Lexus RX 330», без реєстраційного номера на передню праву частину тіла пішохода ОСОБА_12 , який від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці дорожньо-транспортної пригоди.

Смерть ОСОБА_12 знаходиться в прямому причинному зв`язку з поєднаною травмою голови, тулубу, та кінцівок (отриманої внаслідок ДТП), у вигляді багатоуламкового перелому лицевого та мозкового черепа з розривами твердої мозкової оболонки, забію-розміжчення правої лобової частки головного мозку, переломів 1-11-го правих та 1,8-го лівих ребер, розриву міжхребцевого диска поміж 8-м та 9-м хребцями грудного відділу, наскрізного розриву лівого шлуночка серця, поперечного розриву низхідної частини аорти, розриву правого крижово-клубового та лобкового з`єднань, закритого перелому правої малогомілкової кістки. Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_12 з`явився шок.

Будучи допитаним у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_11 спочатку свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав частково та пояснив, що 03.06.2017, точний час не пам`ятає, в темний час доби, він керував технічно справним автомобілем «Лексус», який хотів придбати, рухався у напрямку м.Южне Одеської області зі швидкістю 50-60 км/год. Погода була сухою, без опадів, йому назустріч рухалися фури з увімкненими фарами, дорога доволі вузька, попереду та позаду нього нікого не було. В нього далекозорість з народження, він користується окулярами, рухався по своїй смузі, пішоходів не було. Раптом він відчув удар з правої сторони, він одразу зупинився і побачив, що розбито бампер, нижня його частина відсутня, розбита фара та крило пом`яте, крові на автомобілі не було. Потім він побачив в канаві поза узбіччям чоловіка, підійшовши до якого, виявив, що він не подавав ознак життя. В поліцію він повідомив сам. Потім приблизно через 20 хв. у напрямку м.Южне рухався автомобіль охоронного агентства, який зупинився. Двоє охоронців викликали швидку допомогу і дочекалися разом із ним прибуття відповідних служб. Він визнає себе винним в тому, що збив людину, що спричинило її смерть, однак вважає, що не перевищував швидкість руху. Заявлений потерпілою цивільний позов вважав надмірним. Разом із тим, в останньому слові ОСОБА_11 повідомив, що потерпілий, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, не йшов, а лежав на дорозі і потрапив під КАМАЗ.

Незважаючи на позицію ОСОБА_11 його винуватість у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і підтверджується доказами, дослідженими судом, а саме:

-показаннями допитаної в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_7 , яка повідомила, що загиблий внаслідок ДТП ОСОБА_12 був її колишнім чоловіком, і хоча вони шлюб офіційно розірвали, але вони продовжували мешкати разом однією сім`єю, вели спільне господарство, ОСОБА_12 забезпечував її усім необхідним. В той день вона прийшла зі зміни, а ОСОБА_12 додому не повернуся, вона почала телефонувати друзям, шукати його. Далі шукала його самостійно у лікарнях, їй запропонували звернутися до поліції, що вона і зробила, в результаті чого тіло ОСОБА_12 було виявлено у морзі. Їй стало відомо, що ОСОБА_12 збив автомобіль під керуванням ОСОБА_11 . Обвинувачений пропонував їй сплатити витрати на поховання, інших домовленостей не було. Через загибель ОСОБА_12 її стан досі пригнічений, сім`я лишилась годувальника, чоловіка, батька, дідуся.

-протоколом огляду місця ДТП від 04.06.2017р., зі схемою та фототаблицею до нього, яким зафіксовані усі фактичні дані, виявлені на місті ДТП;

-постановою про прилучення речових доказів від 04.06.2017р., згідно якої автомобіль «Лексус РХ 330» без р/н прилучено до кримінального провадження в якості речового доказу;

-висновком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_12 №625-1889/2017 від 12.07.2017р., згідно якої при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_12 , виявлена поєднана травма голови, шиї, тулуба та кінцівок:

а) відкрита черепно-лицьова травма та травма шиї: садно лобової ділянки справа з переходом на праву щоку; забійна рана лобової ділянки справа з переходом на праву частину обличчя; забійна рана біля зовнішнього кута правого ока; забійна рана біля кута рота справа: забійна рана нижньої губи справа; перелом коронки 1-го зуба та травматична екстракція 4,5 - го зубів верхньої щелепи справа; садно передньої поверхні шиї; крововилив в м?які тканини голови лобової ділянки справа: багатоуламковий перелом лицевого та мозкового черепа з розривами твердої мозкової оболонки; дифузний крововилив під м`які мозкові оболонки півкуль, стовбуру головного мозку та мозочка; забій розміжчення правої лобової частки головного мозку по передній поверхні;

б) закрита травма тулуба: садна лівого надпліччя; садно в проекції правої ключиці: садна передньої поверхні грудної клітки; садна та рвана рана передньої поверхні черевної стінки справа; крововилив в м`які тканини грудної клітки справа; крововилив в м?які тканини поперекової ділянки справа з переходом на праву сідницю; переломи 1-11-го правих ребер з крововиливами під пристінкову плевру та розривами останньої; переломи 1-го та 8-го лівих ребер з крововиливами під пристінкову плевру; розрив міжхребцевого диска поміж 8-м та 9-м хребцями грудного відділу; забій легенів та крововиливи біля їх коренів; наскрізний розрив лівого шлуночка серця; поперечний розрив низхідної частини аорти; крововиливи біля судинних ніжок нирок; повний вертикальний розрив правого крижово-клубового та лобкового з?єднань з крововиливами в м`які тканини;

в) травма кінцівок: синці правого плеча; синець правої ліктьової ямки; синці правого передпліччя; садна правої кисті; садно 4-го пальця правої кисті; синець лівого плеча; садна лівого передпліччя; садно лівої кисті; садна лівого стегна; садно лівого колінного суглоба: садна лівої гомілки; садно лівої стопи; садна правої гомілки та правої стопи; закритий перелом правої малогомілкової кістки з крововиливом в м`які тканини;

Смерть ОСОБА_12 знаходиться у прямому причинному зв`язку з поєднаною травмою голови, тулуба та кінцівок (отриманої внаслідок ДТП), у вигляді багатоуламкового перелому лицевого та мозкового черепа з розривами твердої мозкової оболонки, забію-розміжчення правої лобової частки головного мозку, переломів 1-11-го правих та 1,8-го лівих ребер, розриву міжхребцевого диска поміж 8-м та 9-м хребцями грудного відділу, наскрізного розриву лівого шлуночка серця, поперечного розриву низхідної частини аорти розриву правого крижово-клубового та лобкового з`єднань, закритого перелому правої малогомілкової кістки. Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_12 з`явився шок.

Виходячи зі ступеня виразності трупних явищ, встановлених при експертизі трупа ОСОБА_12 (06.06.2017 р у 11:00 год.), а також даних, вказаних в постанові - не виключається що смерть ОСОБА_12 могла настати 04.06.217 р. близько 21:30 години.

Всі тілесні ушкодження, виявлені при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_12 заподіяні одночасно при дорожньо-транспортній пригоді, складають єдиний комплекс поєднаної травми і тому оцінюються в комплексі, були небезпечними для життя та згідно з п. 2.1.1. (а), 2.1.3. (а,б, в, д, з, и, л, н, п) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (Київ, 1995 р.) по відношенню до живих осіб мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень.

Враховуючи поєднання, масивність, характер і локалізацію ушкоджень можна припустити, що вони утворилися внаслідок транспортної травми, зокрема, від удару виступаючими частинами транспортного засобу з подальшим можливим відкиданням тіла на дорожнє покриття. З огляду на особливості ушкоджень, можна припустити що потеплілий перебував у вертикальному положенні і місцем первинного удару виступаючими частинами транспортного засобу була передня поверхня правої нижньої кінцівки та передня права поверхня тулуба, що підтверджується даними розтину (переломи 2-9-го правих ребер по середньоключичній лінії, крововилив в м`яких тканинах грудної клітки справа, розрив правого крижово-клубового з?єднання; перелом правої малогомілкової кістки) та даними судово-криміналістичного дослідження (на правій малогомілковій кістці виявлено перелом нижньої третини діафізу, що утворилися в результаті прикладання травмуючої сили спереду

назад).

При судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа невідомого чоловіка виявлений етиловий спирт у концентрації 2,94%о. Зазначена концентрація етилового спирту в крові за життя могла відповідати сильному алкогольному сп`янінню.

При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_12 явно виражених дефектів опорно-рухового апарату, слуху, зору не виявлено.

-висновком судової автотехнічної експертизи по дослідженню технічного стану автомобіля «Лексус РХ 330» без р/н від 30.08.2017р., згідно якого проведені діагностичні дослідження свідчать про те, що органи управління автомобіля (гальмова система та рульове керування), на момент події перебували в працездатному стані й могли виконувати задані функції по керуванню автомобілем, а отже про відсутність технічних несправностей на до досліджуваному автомобілі, які могли б привести до втрати курсової стійкості та керованості даного транспортного засобу.

-висновком судової транспортно-трасологічної експертизи по дослідженню слідів і ушкоджень на автомобілі «Лексус РХ 330» без р/н від 31.10.2017р., згідно якого зафіксовані на автомобілі ушкодження та зруйнування у вигляді деформації правої кутової частини переднього бамперу, правої передньої частини капоту, деформації передньої частини переднього правого крила, деформації правої нижньої частини вітрового скла, а також вм`ятина на передній правій стойці, руйнування правого дзеркала характерні для утворення в результаті контактної взаємодії з об`єктом, який не має рівноміцних металу слідоутворюючих кромок, тобто з тілом через одяг (багаж) пішохода, напрямок деформуючого впливу на кузов автомобіля спереду назад, та дещо зліва направо;

-висновком судово-медичної експертизи одягу, який належав ОСОБА_12 з таблицею ілюстрацій №337 від 06.07.2017р., згідно якого на сорочці є пошкодження, яке розташоване на правій полі, в її середній третині, представляє собою горизонтальний розрив, який утворився в результаті чрезмірного перерозтягування при зачепі. Інших пошкоджень та сторонніх накладань на сорочці не виявлено. На майці є пошкодження, яке розташоване на передній поверхні справа, в її середній третині, представляє собою горизонтальний розрив, який утворився в результаті чрезмірного перерозтягування при зачепі. Інших пошкоджень та сторонніх накладань на майці не виявлено. На передній поверхні брюк, справа та зліва, розташовані поодинокі ділянки потертості тканини з дрібними точковими розривами, які утворилися при ковзанні по слідоутворюючий поверхні, що має виступи та нерівності. На передній поверхні правої половини брюк, в їх нижній третині, розташований г-подібний розрив який утворився в результаті чрезмірного перерозтягування при зачепі, в напрямку зверху вниз та дещо справа наліво. На передній поверхні лівої половини брюк, в їх нижній третині, виявлені накладання речовини, що схожа на ПММ. Інших пошкоджень та сторонніх накладань на брюках не виявлено. На зовнішній поверхні пряжки брючного ременя наявні свіжі косо-поздовжні подряпини, що утворилися в результаті ковзання по слідоутворюючий поверхні, що має виступи та нерівності.

-Листом ВП «Одеська станція екстреної (швидкої) медичної допомоги» №93 від 16.08.2017р., згідно якого 03.06.2017р. о 22:21 год. на пульт «103» надійшов виклик на місце ДТП (між с.Вапнярка та с.Фонтанка) для надання медичної допомоги потерпілому (невідомому чоловікові), а також копією талона виклику та карти виїзду;

-висновком комісійної судово-медичної експертизи по факту ДТП №271 від 31.10.2017р., яким підтверджено характер та ступінь тілесних ушкоджень ОСОБА_12 ;

-висновком транспортно-трасологічної експертизи №485-А від 15.06.2018р., згідно якого відповідно до протоколу огляду місця ДТП від 04.06.2018р., місце наїзду на пішохода сталося на смузі руху відносно напрямку до м.Южне, в районі перед початком утворення зони осипу скла, деталей, лакофарбового покриття;

-висновком автотезнічної експертизи №684-А від 14.08.2018р., згідно якого у даній дорожній ситуації водій автомобіля «Лексус» ОСОБА_11 повинен був діяти відповідно до вимог п.п.12.2 та 12.3 Правил дорожнього руху України. У даній дорожній ситуації водій автомобіля «Лексус» ОСОБА_11 мав технічну можливість уникнути наїзд на пішохода ОСОБА_12 . У даній дорожній ситуації в діях водія ОСОБА_11 вбачається невідповідність вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху України, яка, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з виникненням події цієї пригоди.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_13 зазначив, що надані ним висновки підтримує в повному обсязі. При цьому під час судового засідання захисник-адвокат ОСОБА_10 намагався ставити експерту питання, які виходять за межі наданого висновку, у зв`язку із чим такі питання були зняті судом.

Судом прийнято відмову прокурора ОСОБА_5 від допиту свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , оскільки судом та стороною обвинувачення були здійснені усі можливі заходи для виклику вказаних осіб в судове засідання, однак встановити їх місцезнаходження не виявилося можливим. Також під час судового розгляду встановлено, що свідок ОСОБА_16 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вищевказані докази, надані стороною обвинувачення суд розцінює як належні та допустимі, які узгоджуються між собою та підтверджують винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до пунктів 1 та 2 ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення винуватість.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КПК України, суд повинен оцінювати докази на основі всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Даючи оцінку позиції сторони захисту, суд зазначає наступне.

В судовому засіданні захисник-адвокат ОСОБА_10 заявляв клопотання про призначення у справі автотехнічної експертизи, вважаючи, що слідчим було неповно поставлено питання щодо проведення експертиз. Разом із тим, судом відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, оскільки в період досудового розслідування експертними установами проведені відповідні експертизи у кримінальному провадженні, висновки яких досліджені судом. Суд не встановив підстав для проведення додаткових досліджень або дослідження додаткових матеріалів, які не були надані експертам під час проведення відповідних експертиз. У своєму клопотанні захисник посилався на необхідність поставлено додаткових питань, які нібито не були вирішені під час досудового розслідування, однак необхідність додаткового проведення досліджень не була обґрунтована у клопотанні належним чином, зводиться до фактичної незгоди з дослідженими висновками, у зв`язку із чим суд не вбачав підстав для призначення та проведення автотехнічної експертизи у даному кримінальному провадженні.

В судовому засіданні встановлено, що під час ДТП потерпілий ОСОБА_12 перебував в стані алкогольного сп`яніння (2, 94 %о), що підтверджено документально. Разом із тим, доводи захисника-адвоката ОСОБА_10 про те, що потерпілий лежав на дорозі, спростовуються висновками судово-медичної експертизи трупа, згідно якого з огляду на особливості ушкоджень, можна припустити що потеплілий перебував у вертикальному положенні і місцем первинного удару виступаючими частинами транспортного засобу була передня поверхня правої нижньої кінцівки та передня права поверхня тулуба. Обставина перебування ОСОБА_12 в стані алкогольного сп`яніння, на думку суду, не впливає на ступінь доведеності вини та кваліфікацію дій ОСОБА_11 .

Таким чином, судом в повному обсязі досліджені докази, представлені сторонами кримінального провадження, об`єктивний аналіз яких наданий у вироку в сукупності з усіма обставинами справи.

Оцінюючи вищевикладене, суд приходить до висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_11 в скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину) в обсязі, встановленому судом у процесі судового розгляду.

Дії обвинуваченого ОСОБА_11 суд кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України, за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Призначаючи покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, обставини справи, які пом`якшують та обтяжують покарання, особу винуватого, в тому числі матеріали наданої досудової доповіді, згідно якої ризик небезпеки для суспільства та ризик повторного вчиненні кримінального правопорушення є середніми.

Суд, зокрема, враховує особу ОСОБА_11 , те, що він раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем мешкання, є інвалідом 1 групи, скоїв необережне кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких, відповідно до ст.12 КК України.

Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_11 відповідно до положень ст.66 КК України, відсутні.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_11 , відповідно до положень ст.67 КК України, судом не встановлено.

В судових дебатах прокурор Доброславської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_5 просила призначити покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами, на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком.

Представник потерпілої-адвокат ОСОБА_8 наполягав на призначенні реальної міри покарання.

Потерпіла ОСОБА_7 участі в судових дебатах не брала.

Захисник-адвокат ОСОБА_10 повідомив, що ОСОБА_11 вину не визнає, просив виправдати обвинуваченого, вважаючи його невинуватим, в задоволенні цивільного позову просив відмовити, оскільки шлюб із загиблим та цивільним позивачем було розірвано, а отже вона не має права на відшкодування

Обвинувачений ОСОБА_11 в останньому слові зауважив, що йому шкода, що загинула людина, однак він міг загинути від наїзду «КАМАЗУ», потерпілий знаходився в стані алкогольного сп`яніння, кожен вибирає свій шлях самостійно.

З огляду на вищевикладене, зважаючи на те, що суд прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, з врахуванням його особи, позиції потерпілої, за відсутності обставин, що обтяжують покарання та обставини, що пом`якшує покарання, невідворотності наслідків у виді смерті людини, суд вважає необхідним обрати ОСОБА_11 міру покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами в межах санкції ч.2 ст.286 КК України, оскільки його виправлення і перевиховання можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_11 у даному кримінальному провадженні не обирався, але при винесенні вироку суд вважає за необхідне застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. Підстав для застосування більш суворого запобіжного заходу, не встановлено.

Стосовно цивільного позову суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно ч.1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Частиною 1 ст.129 КПК України визначено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Так, зазначений обвинувальний акт надійшов до Комінтернівського (Доброславського) районного суду Одеської області 14.09.2018р., та перебував в провадженні судді ОСОБА_17 до 12.12.2024р. (на стадії підготовчого судового засідання).

01.10.2018р. потерпілою ОСОБА_7 було пред`явлено цивільний позов до ОСОБА_11 про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди,завданої вчиненням кримінального правопорушенням. Вказаний позов був прийнятий суддею ОСОБА_17 .

Надалі через відсторонення від здійснення правосуддя та подальше звільнення судді ОСОБА_17 , справу було перерозподілено судді ОСОБА_1 , що підтверджено протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 12.12.2024р.

Ухвалою судді ОСОБА_1 , від 24.12.2024р. дану справу прийнято до свого провадження.

В подальшому, ухвалою від 26.02.2025р. вказаний обвинувальний акт було призначено до судового розгляду.

Згідно зі ст. 347 КПК України, судовий розгляд розпочинається з оголошення прокурором короткого викладу обвинувального акта. В судовому засіданні 20.05.2025р. прокурором оголошено короткий виклад обвинувального акта.

Надалі, в судовому засіданні 26.11.2025р. представник потерпілої – адвокат ОСОБА_8 надав уточнену позовну заяву про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди,завданої вчиненням кримінального правопорушенням.

Також, 10.04.2026р. до канцелярії суду надійшла ще одна позовна заява (доповнена), в, якій, як пояснив представник потерпілої – адвокат ОСОБА_8 замінилась накладна на суму витрат, які вони не могли надати раніше.

Вирішуючи питання щодо цивільних позовів, які підлягають розгляду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 ЦПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;

Згідно ч.3 ст.49 ЦПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ним випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає в позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Верховний Суд у постанові від 03 серпня 2020 року по справі №911/2139/19 зазначив, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п.

Таким чином, пред`явлення до суду уточненого та доповненого цивільного позову не передбачено нормами ЦПК України, та не узгоджується з приписами ст.49 ЦПК України.

Крім того, за приписами ст.49 ЦПК України, зміна предмету або підстав позову шляхом подання письмової заяви може відбуватися тільки до закінчення підготовчого засідання.

Згідно ст.126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку,встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Тобто, навіть якщо розцінювати уточнений та доповнений позов як заяву про зміну предмету чи підстав позову, позивачем вочевидь пропущені строки звернення до суду із вказаними заявами, клопотання про поновлення пропущеного строку звернення позивачем не заявлялося, а отже уточнений позов, поданий 26.11.2025р. та доповнений позов від 10.04.2026р. не можуть бути прийняті судом.

Що стосується додатків до уточненого та доповненого позову, суд додатково зазначає, що згідно ч.ч.2 ст.83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. З підстав очевидного пропущення строків звернення до суду із «уточненим» та «доповненим» позовом, з врахуванням положень ст.83 ЦПК України, суд також не приймаються додаткові докази щодо заявлених позовних вимог.

Таким чином, суд вважає таким, що підлягає розгляду та оцінці, цивільний позов потерпілої, який був пред`явлений нею 01.10.2018р., тобто в установленому законом порядку та в допустимий законодавством строк звернення.

Так, ОСОБА_7 пред`явлено цивільний позов (т.1. а.с.18-23), в якому остання просить стягнути із ОСОБА_11 майнову шкоду на суму 77 300 грн. та моральну шкоду 300 00 грн.

Цивільний позов обґрунтовано тим, що смерть ОСОБА_12 потягла за собою нераціональне витрачення життєвого часу, обумовила необхідність залучення значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів ОСОБА_7 . Зокрема, безпосередньо проведення ритуальних послуг по похованню, поминальний обід, замовлення надгробного пам`ятника було здійснено за рахунок ОСОБА_7 , що є матеріальними збитками. Крім того, смерть ОСОБА_12 спричинила ОСОБА_7 немайнових витрат, завданих моральними стражданнями, які позначили негативні зміни у її житті: щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, негативні переживання та спогади, потреба в униканні аналогічних обставин, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні, важкість виконання повсякденних обов`язків, переживання психологічного дискомфорту.

Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стосовно матеріальної шкоди, документально є підтвердженими витрати на суму: 9800 грн. (т.1. а.с. 25) та на суму 10500 грн. (т.1 а.с.26) – за поминальний обід та ритуальні вироби, вказані квитанції надані потерпілою ОСОБА_7 на підтвердження її витрат, відтак приймаються судом, які такі, що здійснені нею. При цьому суд не бере до уваги квитанцію на суму 57 000 грн. (т.1 а.с.27), так як товар виданий не був та в подальшому представник потерпілої ОСОБА_8 пояснив, що дані підлягали корегуванню та як наслідок ним було заявлено уточнені позовні вимоги, які як було вказано вище, не прийнято судом.

Таким чином, цивільний позов в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню на суму 20300 грн.

Стосовно доводів захисника-адвоката ОСОБА_10 про те, що потерпіла ОСОБА_7 є неналежним відповідачем у кримінальному провадженні, оскільки шлюб між нею та загиблим ОСОБА_12 був розірваний суд зазначає, що відповідно до ст.55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Отже, ОСОБА_7 , будучи потерпілою у кримінальному провадженні має право на відшкодування моральної шкоди. В судовому засіданні встановлено, що після розірвання шлюбу ОСОБА_7 продовжувала проживати із ОСОБА_12 однією сім`єю, доказів супротивного стороною відповідача не надано, відтак суд вважає, що остання маючи статус потерпілої у кримінальному провадженні, має право на відшкодування.

Щодо визначення розміру відшкодування потерпілій моральної шкоди, то в цьому випадку суд бере до уваги роз`яснення п. п. 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 лютого 1995 року № 4, який зазначає, що суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

Розмір відшкодування моральної шкоди, на думку суду, не повинен призводити до збагачення особи.

При визначенні розміру моральної шкоди, суд враховує ступінь вини обвинуваченого, наслідки, що настали, понесені потерпілим моральні страждання, суть позовних вимог, характер діяння особи, що заподіяла шкоду суд вважає справедливим задовольнити заявлені вимоги про відшкодування спричиненої потерпілому моральної шкоди частково, в розмірі 150 000 гривень. На думку суду, саме ця сума є справедливою і співрозмірною з понесеними потерпілим моральними стражданнями.

Речові докази, а саме: автомобіль «Лексус RХ 330» без р/н, який повернуто власнику – необхідно вважати повернутим власнику.

Прокурором надано в судовому засіданні акти на підтвердження витрат по справі на залучення експертів з проведення криміналістичних експертиз на загальну суму 10 958 грн., які відповідно до ст.124 КПК України підлягають відшкодуванню за рахунок обвинуваченого ОСОБА_11 .

Керуючись ст.ст.100, 124, 128, 129, 174, 371-373, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_11 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_11 рахувати з моменту його фактичного затримання на виконання цього вироку.

До набрання вироком законної сили застосувати відносно ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з обов`язком передбаченим ч. 5 ст. 194 КПК України:

1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Контроль за виконанням особистого зобов`язання покласти на співробітників ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області.

Речові докази, а саме: автомобіль «Лексус RХ 330» без р/н, який повернуто власнику – вважати повернутим власнику.

Стягнути із ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , процесуальні витрати на залучення експертів з проведення криміналістичних експертиз в сумі 10 958 (десять тисяч дев`ятсот п`ятдесят вісім) грн., на користь держави.

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_11 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, внаслідок вчинення кримінального правопорушення – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 25.07.2007р. Біляївським РВ ГУМВС України в Одеській області, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , суму матеріальної шкоди у розмірі 20 300 грн., суму моральної шкоди в розмірі 150 000 грн., а всього стягнути 170 300 (сто сімдесят тисяч триста) грн.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Доброславський районний суд Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1