Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №502/1814/25 — Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/1814/25

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого судді – Масленикова О.А.

за участю:

секретаря судового засідання – Скрипкіної А.Ю.

в режим відеоконференції - представника позивача – Саінчук А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду

заяву представника позивача – адвоката Саінчук Аріадни Олександрівни

про ухвалення додаткового рішення в частині вирішення питання

про судові витрати у справі за позовом

ОСОБА_1

до

Одеського національного морського університету

про

скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на посаді та

стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 22.04.2026 року позов задоволено частково. Скасовано наказ Одеського національного університету № 172 вк/о «Про припинення трудового договору (контракту) від 12 серпня 2025 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади товарознавця відділу матеріально-технічного забезпечення за власним бажанням. Поновлено з 31.08.2025 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на посаді товарознавця відділу матеріально-технічного забезпечення Одеського національного морського університету (65029, м. Одеса, вул. Мечникова, 34, код ЄДРПОУ 01127777). Стягнуто з Одеського національного морського університету (65029, м. Одеса, вул. Мечникова, 34, код ЄДРПОУ 01127777) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31.08.2025 по 31.12.2025 у розмірі 16 372,40 гривень з подальшим утриманням зі вказаної суми податків та інших обов`язкових платежів.

У задоволенні позову в іншій частині – відмовлено.

Під час розгляду справи за відповідним позовом та до закінчення судових дебатів у справі, представник позивача Саінчук А.О. 22.04.2026 зробила заяву про те, що після ухвалення рішення суду нею будуть подані докази на підтвердження понесених позивачем судових витрат.

27.04.2026 представником позивача Саінчук А.О. через систему «Електронний суд» подано до Кілійського районного суду Одеської області докази на підтвердження понесених судових витрат.

Згідно поданої заяви представник позивача зазначає, що всі процесуальні дії адвоката повністю пов`язані з розглядом цієї справи та необхідні для захисту прав та законних інтересів позивача. Так, витрати на правову допомогу складають 50 000,00 грн. (п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок. Клієнт та адвокат погодили в додатковій угоді №1 розмір гонорару - 50 000,00 грн. з урахуванням розумності, співмірності, необхідності.

Надання правової допомоги складається з: прийняття участі в судових засіданнях - 6 (36 000,00 грн.), ознайомлення з матеріалами справи, складання позовної заяви (20 000,00 грн.), в тому числі клопотанням про витребування доказів (500,00 грн.), складання та направлення відповіді на відзив (20 000,00 грн.), складання та направлення адвокатського запиту до Відповідача (1000,00 грн.), та отримання відповіді на адвокатський запит (500,00 грн.), інші заяви з процесуальних питань (заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку ст. 212 ЦПК України, заява про наявність технічних помилок в роботі ЕС та не відображені процесуальних документів в ЕК ЄСІТС, заява від 18.01.2026 року) складання та направлення клопотання про долучення доказів до матеріалів справи від 16.02.2026 року (500,00 грн.), складання та направлення клопотання про долучення доказів від 23.03.2026 року (500,00 грн.), збір доказів, письмові пояснення в графічному відображенні (2000,00 грн.), в тому числі власний розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Щодо розрахунку витрат на транспорт. Загальна вартість витрат на дорогу до суду першої інстанції та назад становить 6669,80 грн. ( в витрати в сторону суду становить 3169,80 грн, та повернення до дому становить 3500,00 грн. (розрахунок додаємо), що підтверджується квитками.

Щодо розрахунку витрат на приймання участі у судових засіданнях. Так, всього по справі було призначено - 7 судових засідань, у 6-х адвокат приймала участь, а в одному не змогла по причині погодних умов, про що була надана відповідна заява, була закрита траса. За 1 судове засідання - 6000,00 грн., а відтак загальна кількість засідань - 36 000,00 грн.

Щодо витрат на поштову кореспонденцію було направлено до суду позовну заяву в паперовій формі. Вартість кур`єрської доставки - 100,00 грн., що підтверджується НП №59001452393784 від 10.09.205 року та фіскальним чекам від 10.09.2025 року. Нагадуємо суду першої інстанції, що Відповідач направляв поштову кореспонденцію за реєстрацію місця проживання, хоча міг направляти до ЕК ЄСІТС, з початку розгляду справи не відображалися всі процесуальні документи, особливо процесуальні документи Відповідача. Таким чином, позивач оплачував пересилку процесуальних документів, так сума складає - 50,00 грн., що підтверджується квитанцією від 21.10.2025 року. З вищенаведеного вбачається, що витрати на поштову кореспонденцію складаються - 150,00 грн.

Щодо витрат на сплату судового збору представник позивача зазначила, що при подачі позовної заяви в цій справі сума сплаченого судового збору становить - 1211 грн. 20 коп., що підтверджується квитанцією, яка наявна в матеріалах справи. Судовий збір сплачувався за оскарження наказу, та цю позовну вимогу задоволено в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене представник позивача просила стягнути з Одеського національного морського університету на користь ОСОБА_1 :

- судовий збір у розмірі 1211 (одна тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок;

- витрати на правничу (правову) допомогу у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 копійок;

- інші судові витрати, що пов`язані з розглядом справи у розмірі 6 819,80 грн. (шість тисяч вісімсот дев`ятнадцять гривень 80 копійок).

01.05.2026 року представником відповідача Одеського національного морського університета – Брославець В.В. через систему «Електронний суд» було подано клопотання про зменшення витрат на опліту правничої допомоги зазначивши, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу має бути зменшений судом. На думку відповідача розмір заявленої правової допомоги є явно завищеним та не співмірним із ціною позову та складністю справи.

Так, судом було задоволено стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 16 372,40 гривень. При цьому, сума коштів які заявляються до стягнення як правова допомога становить 50 000, грн. Тобто, розмір правової допомого більше ніж в 3 рази перевищує ціну позову, що на думку відповідача який є бюджетною установою є неприйнятним.

Також, в наданих представником позивача документах відсутній детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, що є порушенням вимог частини 3 статті 137 ЦПК України. Більше того, аналізуючи кількість процесуальних документів, які були підготовлені представником позивача та кількість проведених засідань, відповідач вважає, що вартість послуг адвоката є явно завищеною та не відповідає сформованій на ринку вартості таких послуг. Зокрема представник позивача зазначає вартість її участі в 1 судовому засідання у розмірі 6000 грн., при цьому що середня вартість такої послуги становить не більше 10000 грн.

Щодо транспортних витрат, які були заявлені представником позивача.

Так в позовній заяві зазначено, що місце проживання позивача: АДРЕСА_1 . Відповідна інформація також відтворювалась у кожному процесуальному документі, який подавався до суду позивачем чи його представником. Місцезнаходження Кілійського районного суду Одеської області - 68300, Одеської області, м. Кілія, вул. Миру, 19. При цьому, представником позивача заявляються до стягнення витрати на проїзд позивача з Одеси в Кілію та з Кілії в Одесу. Відповідна ситуація є незрозумілою, адже як було зазначено самим позивачем він проживає в с. Трудове, а не в місті Одеса. Тому, представник відповідача вважає, що відповідні транспортні витрати є необґрунтованими та не можуть бути задоволені судом.

Враховуючи наведене представник відповідача просив суд:

- зменшити витрати на правничу допомогу, які були заявлені представником позивача.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився.

Представник позивача Саінчук Аріадна Олександрівна в судовому засіданні підтримала заявлені вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача Одеського національного морського університету – Брославець В.В. в судове засідання не з`явився.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази по справі, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За вимогами ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи.

Тобто, цивільним процесуальним законом чітко встановлені строки подання як попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, так і строку подачі стороною доказів щодо розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи - протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду та за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. При цьому, перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

Якщо учасник справи до закінчення судових дебатів не заявив клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, суд не має підстав для розгляду питання про розподіл здійснених учасником витрат на професійну правничу допомогу.

Схожих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 14 січня 2019 року у справі №927/26/18 та від 22 березня 2018 року у справі 910/9111/17.

Крім того, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц зазначає, що вимога ч. 8 ст.141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні. В такому випадку зазначення у позовній заяві вимоги про стягнення судових витрат з відповідача може вважатися дотриманням вимог ч. 7 ст. 139 КАС України. Така практика запроваджена у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, зокрема, у постанові від 16 квітня 2019 року у справі №817/1889/17.

Так, з матеріалів справи вбачається, що справа розглянута 22.04.2026 року.

До закінчення судових дебатів представником позивача була зроблена заява щодо подання доказів на підтвердження понесених судових витрат, після ухвалення рішення суду та 27.04.2026 року була подана заява про ухвалення додаткового рішення з наданням відповідних доказів, тобто в межах встановленого строку.

Згідно ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги, це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Стаття 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачає, що видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19, від 12 травня 2021 року у справі №873/79/20).

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі №755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, пункту 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Жодним чином не заперечуючи права позивача отримати всі види професійної правничої допомоги, а так само не заперечуючи кваліфікацію адвоката, який надав якісні послуги відповідно до замовлення, суд на засадах пропорційності, враховуючи наведене вище та відповідно критеріїв статті 143 ЦПК України, зокрема, співмірності і розумності, оцінює понесені позивачем витрати з точки зору мінімально необхідного їх розміру, що підлягає віднесенню на сторону відповідача з покладенням на останнього обов`язку відшкодувати такі витрати.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правничу допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені нормами процесуального законодавства, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Подібний правовий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18.

У постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі № 821/227/17 викладено правовий висновок про те, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Отже, до правової допомоги належать також консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

У постанові від 09 червня 2020 року у справі № 466/9758/16-ц при вирішенні питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу Верховний Суд дійшов висновку, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц.

З матеріалів справи вбачається, що 10.09.2025 року між ОСОБА_1 та адвокатом Саінчук Аріадною Олександрівною укладено Договір про надання правової допомоги №9/25.

Згідно п. 1.2 Розділу 1 Договору під правовою допомогою у цьому договорі розуміється багатоаспектна, різна за змістом, обсягом та формами діяльність, що може включати, зокрема, але не виключно: консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва в усіх без винятку державних, суспільних установах та організаціях, органах місцевого самоврядування, незалежно від форм власності та підпорядкування. Вибір форми надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тобто Клієнта.

Згідно Розділу 5 Договору, розмір гонорару за даним договором узгоджується сторонами шляхом підписання додаткової угоди. Сторонами погоджено, що оплата розміру гонорару відбувається шляхом його перерахування на поточний рахунок Адвоката. Фактичні витрати при наданні правової допомоги погашаються Клієнтом /а.с.175/

Згідно Додаткової угоди №1 від 12.09.2025 року до Договору про надання правової допомоги №9/25 від 10.09.2025 року, укладеної між ОСОБА_1 та адвокатом Саінчук Аріадною Олександрівною вбачається, що сторони домовились у відповідності до вимог п. 5.1. ст.. 5 Договору, що за надання правової допомоги Клієнт у цивільній справі №502/1814/25 в суді першої інстанції зобов`язується сплатити гонорар у розмірі 50000,00 гривень /а.с.176/.

Згідно Акту №01 наданих послуг від 22.04.2026 року вбачається, що адвокатом Саінчук А.О. були надані наступні послуги: прийняття участі в судових засіданнях - 6, ознайомлення з матеріалами справи, складання позовної заяви, в тому числі клопотанням про витребування доказів, складання та направлення відповіді на відзив, складання та направлення адвокатських запитів та отримання відповіді на адвокатський запит, інші заяви з процесуальних питань (заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку ст. 212 ЦПК України, заява про наявність технічних помилок в роботі ЕС та не відображені процесуальних документів в ЕК ЄСІТС, заява від 18.01.2026 року) складання та направлення клопотання про долучення доказів до матеріалів справи від 16.02.2026 року, складання та направлення клопотання про долучення доказів від 23.03.2026 року, збір доказів, письмові пояснення в графічному відображенні, в тому числі власний розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Вартість за 1 годину – 5000,00 гривень; час витрачений адвокатом за надані послуги – 10 годин; адвокатський гонорар – 50000,00 гривень.

З протоколів судових засідань встановлено, що представник позивача приймала участь в шести судових засіданнях, що загалом за використаним часом складає 2 години 56 хвилин, а саме:

- 16.10.2025 року -51 хвилина; - 12.11.2025 року - 5 хвилин; - 27.11.2025 року - 5 хвилин; - 19.01.2026 року - 21 хвилина; - 23.03.2026 року - 17 хвилин; - 22.04.2026 року - 1 година 17 хвилин.

З огляду на зазначене, час, витрачений представником позивача на виконання зазначених нею відповідних робіт з надання послуг щодо правової допомоги та часу участі в судових засіданнях, вказаний в заяві, у загальному розмірі 10 годин, на думку суду, є завищеним.

Враховуючи конкретні обставини даної справи, її складність, незмінність правової позиції у категорії даних справ, наданий адвокатом обсяг послуг, витрачений нею час на надання таких послуг та участі в судових засіданнях, обґрунтування розміру цих витрат, беручи до уваги принцип співмірності судових витрат та ту обставину, що відшкодуванню підлягають лише витрати, які мають розумний характер, суд вважає, що заявлені витрати не відповідають критерію реальності та розумності, а заявлений їх розмір є завищеним щодо іншої сторони, та приймаючи до уваги клопотання представника відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та в цій частині вимог підлягають частковому задоволенню в розмірі 20000,00 грн., що відповідає критеріям виправданості, розумності та справедливості.

Щодо вимоги про стягнення транспортних витрат, пов`язаних із прибуттям до суду та витрат на поштову креспонденцію, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. ч.1, 3 ст.138 ЦПК України витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов`язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 6, 7 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1988 року № 59 витрати на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад відшкодовуються в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов`язаних із придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті.

Пунктом 14 розділу І Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1988 року № 59 визначено, що підтвердними документами, що засвідчують вартість понесених у зв`язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій усфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Податкового кодексу України.

Отже, сторона, яка не є суб`єктом владних повноважень і на користь якої ухвалене судове рішення, має право на компенсацію здійснених нею та підтверджених документально витрат, пов`язаних із прибуттям до суду, які не можуть перевищувати встановлені законодавством, зокрема, постановою КабінетуМіністрів Українивід 02лютого 2011року №98 та Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1988 року № 59.

Водночас, вказані нормативно-правові акти органів виконавчої влади передбачають можливість відшкодування витрат на проїзд в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі), або ж витрат на пально-мастильні матеріали, які відшкодовуються з урахуванням встановлених норм за 1 кілометр пробігу відповідно до затвердженого маршруту.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 року у справі № 379/1418/18 вказав, що вирішуючи питання про відшкодування витрат стороні, пов`язаних із прибуттям до суду, необхідно виходити з конкретних обставин справи, зважаючи на вид транспорту, яким скористалась особа, а також документи, подані нею на підтвердження здійснення цих витрат.

На підтвердження понесених витрат, пов`язаних із прибуттям позивача та представника позивача до суду, надано суду копії дорожніх квитків на автобус на загальну суму 6669,80 гривень /а.с.178-183/.

Стосовно витрат на відправку процесуальних документів в сумі 150,00 гривень, суд враховує, що п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

На підтвердження понесених витрат на поштові відправлення процесуальних документів представником позивача надано суду копії описів вкладення до цінних листів, поштових накладних, фіскальних чеків оплати поштових відправлень на суму 100,00 гривень та 50,00 гривень /а.с.184/.

Враховуючи, що витрати представника позивача, пов`язані із прибуттям до суду для участі в судових засіданнях та витрати на поштову кореспонденцію, пов`язану з розглядом справи, підтверджені належними та допустимими доказами, суд приходить до висновку, що вимога в цій частині підлягає задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 6819,80 гривень витрат на відрядження (витрат, що пов`язані з явкою позивача та його представника до суду) та поштову кореспонденцію.

Щодо вимоги про стягнення судового збору, суд виходить з наступного.

Як передбачено частинами 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до правил частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Згідно квитанції долученої до матеріалів справи, представником позивача за подання позовної заяви (позовна вимога позивача немайнового характеру щодо скасування наказу та поновлення на роботі) було сплачено судовий збір у сумі 1211,20 гривень.

За таких обставин та з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211,20 гривень за подання позовної заяви, тим самим задовольняє вимогу в цій частині.

Разом з тим, згідно пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі позивачі звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, беручи до уваги те, що при ухваленні рішення по справі від 22.04.2026 року, не було вирішено питання щодо стягнення судового збору з відповідача в дохід держави, суд приходить до висновку про необхідність вирішення цього питання в даному додатковому рішенні, та стягнути з відповідача на користь держави судовий збір за подання позовної заяви (позовна вимога позивача майнового характеру щодо стягнення середнього заробітку) у розмірі 1211,20 гривень.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення в частині вирішення питання про судові витрати підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 133, 137, 138, 141, 246, 263-265, 270 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Заяву представника позивача – адвоката Саінчук Аріадни Олександрівни задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення у справі № 502/1814/25 за позовом ОСОБА_1 до Одеського національного морського університету про скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яким:

Стягнути з Одеського національного морського університету (65029, м. Одеса, вул. Мечникова, 34, код ЄДРПОУ 01127777) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) – судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.

Стягнути з Одеського національного морського університету (65029, м. Одеса, вул. Мечникова, 34, код ЄДРПОУ 01127777) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) – 6819,80 гривень витрат на відрядження (витрат, що пов`язані з явкою позивача та його представника до суду) та поштову кореспонденцію.

Стягнути з Одеського національного морського університету (65029, м. Одеса, вул. Мечникова, 34, код ЄДРПОУ 01127777) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) – 20000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу – відмовити.

Стягнути з Одеського національного морського університету (65029, м. Одеса, вул. Мечникова, 34, код ЄДРПОУ 01127777) на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне додаткове рішення складено 11.05.2026.

Суддя Кілійського районного суду О. А. Маслеников