Постанова від 02 квітня 2026 р. у справі №331/2291/24 — Запорізький апеляційний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №331/2291/24 Головуючий в 1 інст. Стратій Є.В.

Провадження №33/807/346/26 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 квітня 2026 року місто Запоріжжя

Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., за участю прокурора Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя Якубіної Т.В., розглянувши в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя ОСОБА_1 на постанову судді Жовтневого (на даний час Олександрівського) районного суду м. Запоріжжя від 28 серпня 2024 року, якою

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працевлаштованого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк 15 діб, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років, стягнуто судовий збір, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до оскаржуваної постанови суддя суду першої інстанції встановив, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, водій ОСОБА_2 4 квітня 2024 року, об 20 год. 20 хв., у м. Запоріжжя по вул. Запорізька,38, керував ТЗ Toyota-Avensis, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння. Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння, відмовився. Від керування транспортним засобом відсторонений. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху України.

Дії особи кваліфіковані за ч. 3 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя Редька М.В. звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою такою, що прийнята з порушенням вимог КУпАП.

Посилаючись на положення ст. 15 КУпАП, де крім іншого зазначено, що

військовослужбовці несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах, вказав, що до зазначених осіб не може бути застосовано громадські роботи, виправні роботи та адміністративний арешт.

Зауважив, що під час перевірки в ізоляторі тимчасового тримання м.Запоріжжя, Вознесенівською окружною прокуратурою міста Запоріжжя встановлено, що у вказаній установі на підставі постанови Жовтневого (на даний час Олександрівського) районного суду м. Запоріжжя від 28 серпня 2024 року за ч .3 ст. 130 КУПАП відбуває адміністративний арешт ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є військовослужбовцем. Після подальшого ознайомлення в суді з матеріалами справи відносно ОСОБА_2 встановлено, що в протоколі про адміністративне правопорушення серії АДД №904881 від 4 квітня 2024 року, складеному відносно ОСОБА_2 у графі місце роботи зазначено - ВЧ НОМЕР_2 , особу встановлено за військовим квитком. Також у матеріалах справи міститься рапорт поліцейського УПП в Запорізькій області, в якому вказано, що ОСОБА_2 є діючим військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 , звання солдат, посада стрілець-санітар.

Таким чином, суду з матеріалів справи було відомо про те, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем. Разом з цим, незважаючи на даний факт, який був відомий суду, до ОСОБА_2 застосовано адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту строком на 15 діб, що є прямим порушенням статей 15, 245, 280 КУпАП.

На підставі вищевикладеного, прокурор просить скасувати постанову судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 28 серпня 2024 року за ч. 3 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_2 , якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком на 15 діб з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 10 років. На підставі ст. 38 Кодексу, у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення - провадження в справі закрити.

Окрім вимог щодо скасування даної постанови, просить поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на поважну причину його пропуску.

В обґрунтування своїх доводів зазначив, що про ухвалення постанови Жовтневого (на даний час Олександрівського) районного суду м. Запоріжжя від 28 серпня 2024 року в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , Вознесенівській окружній прокуратурі міста Запоріжжя стало відомо під час проведення перевірки в Ізоляторі тимчасового тримання м.Запоріжжя та подальшого ознайомлення 3 грудня 2025 року в Олександрівському районному суді м. Запоріжжя з матеріалами справи. Крім того, звертає увагу суду, що оскаржувана постанова була прийнята без участі прокурора, а тому вважає пропущений 10-денний строк слід рахувати саме з дня виявлення прокурором зазначених вище обставин.

Отже вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови судді суду першої інстанції, ним пропущений з поважних причин.

Дослідивши матеріали справи, доводи апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, враховуючи, що матеріали справи не містять даних, які б спростовували викладені в клопотанні доводи, суддя апеляційного суду, з урахування положень ст. 294 КУпАП, вважає за можливе визнати причину пропуску строку поважною та поновити строк апеляційного оскарження постанови судді Жовтневого (на даний час Олександрівського) районного суду м. Запоріжжя від 28 серпня 2024 року.

Враховуючи належне повідомлення ОСОБА_2 про час та місце судового засідання в суді апеляційної інстанції, шляхом доставки смс повідомлення (згідно вимог Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2003 р. п. № 28), присутність прокурора Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя Якубіної Т.В., відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суддя вважає за можливе розглянути справу за відсутністю ОСОБА_2 , що не суперечить положенням ч. 6 ст. 294 КУпАП України.

Під час апеляційного перегляду справи, прокурор Якубіна Т.В. підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.

Суддя апеляційного суду, згідно з вимогами ст. 294 КУпАП, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду змінити.

Так, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Відповідно до положень ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Так, винуватість ОСОБА_2 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №904881 від 4 квітня 2024 року ґрунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах, яким суддя дав належну оцінку, відповідає фактичним обставинам справи і не оспорюється прокурором.

Поряд з цим, висновок суду першої інстанції про необхідність накладення на ОСОБА_2 стягнення у виді адміністративного арешту є необґрунтованим, та як наслідок є підставою для зміни оскаржуваної постанови в частині накладеного адміністративного стягнення з огляду наступне.

Санкція ч. 3 ст.130 КУпАП тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п`ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п`ятнадцять діб з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника.

Застосовуючи до ОСОБА_2 адміністративне стягнення, суддя місцевого суду, враховуючи характер вчиненого правопорушення, який становить підвищену суспільну небезпеку в сфері безпеки дорожнього руху, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, а також те, що стягнення у вигляді штрафу є недієвим, наклав на ОСОБА_2 адміністративне стягнення в межах санкції ч. 3 ст.130 КУпАП, у виді адміністративного арешту на строк 15 діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років.

Разом з тим, положення ч. 1 ст. 15 КУпАП регулюють відповідальність військовослужбовців за вчинення адміністративних правопорушень та заборонять застосування до військовослужбовців за порушення правил безпеки дорожнього руху такі види адміністративних стягнень як громадські роботи, виправні роботи, адміністративний арешт.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем ЗСУ військової частини НОМЕР_2 .

Відповідно до відомостей військового квітка серії НОМЕР_3 та витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 77, ОСОБА_2 проходить військову службу з 2 квітня 2022 року (а.с. 50-51, 93), а отже до нього не може бути застосовано адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту.

Відтак, суддею апеляційного суду встановлено обставину, яка дає законні підстави змінити стягнення накладене на ОСОБА_2 суддею суду першої інстанції.

Відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Разом з тим відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Згідно з принципом «non bis in idem» «двічі за одне і те саме правопорушення» - заборонено притягати фізичну та юридичну особу двічі до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

У частині 1 статті 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що нікого не може бути вдруге притягнуто до суду або покарано в порядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї самої держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави.

Отже, з урахуванням наведеного, суддя апеляційного суду вважає, що ОСОБА_2 не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення, оскільки накладене на нього адміністративне стягнення постановою судді Жовтневого (на даний час Олександрівського) районного суду м. Запоріжжя від 28 серпня 2024 року у виді 15 діб адміністративного арешту фактично відбуто ОСОБА_2 .

Таким чином, з метою уникнення подвійного накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення, суддя апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржувану постанову Жовтневого (на даний час Олександрівського) районного суду м. Запоріжжя від 28 серпня 2024 року в частині призначеного адміністративного стягнення ОСОБА_2 слід змінити, призначивши йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років, без конфіскації транспортного засобу, оскільки такий не є у приватній власності ОСОБА_2 та звільнити ОСОБА_2 від накладеного адміністративного стягнення у вигляді штрафу у зв`язку з його фактичним відбуттям.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,-

П О С Т А Н О В И В:

Поновити прокурору Вознесенівської окружної прокуратури м.Запоріжжя та Запорізької області Редьці Миколі Валерійовичу строк на апеляційне оскарження постанови судді Жовтневого (на даний час Олександрівського) районного суду м. Запоріжжя від 28 серпня 2024 року.

Апеляційну скаргу прокурора Вознесенівської окружної прокуратури м.Запоріжжя та Запорізької області Редьки Миколи Валерійовича, задовольнити частково.

Постанову судді Жовтневого (на даний час Олександрівського) районного суду м. Запоріжжя від 28 серпня 2024 року, якою на ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, змінити в частині накладеного адміністративного стягнення.

Накласти на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 51000 (п`ятдесят одна тисяча) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 (десять) років, без конфіскації транспортного засобу.

Звільнити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від накладеного адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51000 (п`ятдесят одна тисяча) гривень у зв`язку з його фактичним відбуттям.

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, и оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду В.Я. Рассуждай

Дата документу Справа № 331/2291/24