Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №335/5661/18 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 15.04.2026 Справа № 335/5661/18

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 335/5661/18 Пр. № 22-ц/807/134/26Головуючий у 1-й інстанції: Воробйов А.В. Суддя-доповідач: Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Кухаря С.В., Подліянової Г.С.

за участі секретаря Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 31 липня 2025 року у справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГЕНТСТВО НЕРУХОМОСТІ «АРСЕНАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГЕНТСТВО НЕРУХОМОСТІ «АРСЕНАЛ» (надалі – ТОВ «АН «АРСЕНАЛ») про визнання недійсним окремого пункту договору

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» звернулось з вищезазначеним позовом до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя (т.с.1 а.с.2-4), в якому просило стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 38720,68 грн., 3% річних у розмірі 445,20 грн., а також судові витрати.

В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що між сторонами 11 травня 2017 р. було укладено договір № 499р про надання послуг, пов`язаних із продажем об`єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , площею 46 кв. м. Позивач належним чином надав послуги відповідачеві, оскільки відповідач здійснив відчуження вказаного об`єкта нерухомості 22 грудня 2017 р. громадянці ОСОБА_3 . Однак, відповідач, всупереч умовам укладеного договору, не здійснив оплати за надану послугу в розмірі 5% від вартості об`єкта нерухомості, що становить 37100,00 грн. З метою досудового врегулювання спору відповідачеві було направлено вимогу від 19 січня 2018 р. № 03/18 про підписання акту здачі-приймання послуг та сплату заборгованості, проте лист було повернуто на адресу позивача за закінченням терміну зберігання, проте в силу умов п. 6.7 договору дана вимога вважається врученою. Оскільки відповідач добровільно не сплатив суму заборгованості за договором, тому на користь позивача відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України підлягає стягненню вказана сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми.

В автоматизованому порядку для розгляду даної справи визначено суддю суду першої інстанції Шалагінову А.В. (т.с.1 а.с.24). Ухвалою суду першої інстанції (т.с.1 а.с.27) прийнято до розгляду дану позовну заяву, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 липня 2018 року (т.с.1 а.с.42-43) позов позивача у цій справі задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 (ЄУН НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» (ЄДРПОУ 24517185) суму боргу за договором № 499 р від 11.05.2017 року з урахуванням індексу інфляції та 3% річних станом на 20.05.2018 року у розмірі 39165,88 грн., судові витрати за сплати судового збору в розмірі 1726,00 грн., а всього стягнуто 40927,88 грн.

У лютому 2020 року до суду першої інстанції надійшла заява сторони відповідача про перегляд вищезазначеного заочного рішення у цій справі (т.с.1 а.с.66-77) разом із зустрічним позовом ОСОБА_1 (т.с.1 а.с.103-112), в якому останній просив в задоволенні первісного позову ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити в повному обсязі, зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» задовольнити в повному обсязі, визнати недійсним підпункт 2.2.3. пункту 2.2. договору №499р від 11.05.2017 про надання послуг, пов`язаних із продажем об`єкта нерухомості.

В автоматизованому порядку для розгляду даної справи визначено суддю суду першої інстанції Шалагінову А.В. (т.с.1 а.с.114). Ухвалою суду першої інстанції зустрічну позову заяву повернуто позивачеві (т.с.1 а.с.119). Постановою Запорізького апеляційного суду (т.с. а.с.176-178) (суддя-доповідач Крилова О.В., судді: Кухар С.В., Поляков О.З.) апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, вищезазначену ухвалу суду першої інстанції (т.с.1 а.с.119) у цій справі залишено без змін. Ухвалою суду першої інстанції клопотання сторони відповідача про зупинення виконання заочного рішення залишено без задоволення (т.с.1 а.с.190). Ухвалою суду першої інстанції заяву сторони відповідача про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні до розгляду заяви зупинено стягнення за виконавчим листом, виданим 8 жовтня 2018 р. на підставі заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 липня 2018 р. у справі № 335/5661/18 (провадження № 2/335/1692/2018) про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» суми боргу за договором № 499р від 11 травня 2017 р. з урахуванням індексу інфляції та 3% річних станом на 20 травня 2018 р. у розмірі 39165,88 грн., судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 1762,00 грн., а всього 40927,88 грн.

Ухвалою суду першої інстанції від 05 травня 2020 року (т.с.2 а.с.18-19) в порядку задоволення заяви відповідача про перегляд вищезазначеного заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 липня 2018 року, останнє скасовано, справу призначено в порядку спрощеного позовного провадження в залі судових засідань.

Ухвалою суду першої інстанції від 05 травня 2020 року т.с. 2 а.с.22-23) заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, задоволено; визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 335/5661/18, виданий 8 жовтня 2018 р. на підставі заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 липня 2018 р. у справі № 335/5661/18 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» заборгованості у сумі 39165,88 грн.

За зустрічним позовом ОСОБА_1 (вх.. № від 21.05.2020 року, т.с.2 а.с.105-115), останній просив в задоволенні первісного позову ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити в повному обсязі, зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» задовольнити в повному обсязі, визнати недійсним підпункт 2.2.3. пункту 2.2 договору №499р від 11.05.2017 про надання послуг, пов`язаних із продажем об`єкта нерухомості.

В обґрунтування свого зустрічного позову зазначав, що 10.07.2009 року ОСОБА_1 придбав нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 ; приміщення цокольного поверху літ. А-5; загальна площа 43.8 кв. м, що підтверджується інформаційною довідкою 118892820 від 29.03.2018 року. Вказаним нерухомим майном мій клієнт користувався до кінця 2017 року, а 22.12.2017 року продав його своїй знайомій ОСОБА_3 . Факт продажу ОСОБА_1 нерухомого майна ОСОБА_3 ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» не заперечує. Пошук покупців на нерухоме майно ОСОБА_1 проводив самостійно і враховуючи стан приміщення і його розташування, а також те, що чоловік ОСОБА_3 давно пропонував його придбати пошук покупця не зайняв багато часу. Факт існування дружніх відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підтверджується їх свідченнями, що викладені в заявах, які нотаріально посвідчені. Для підтвердження викладених у заяві обставин ОСОБА_3 може з`явитись для надання пояснень суду. ОСОБА_1 , дізнавшись про існування договору № 499р від 11.05.2017 року про надання послуг, пов`язаних із продажем об`єкта нерухомості, який ніби то укладений ним із ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» був здивований не лише фактом наявності такого договору, а й тим, що ТОВ «АН «АРСЕНАЛ», подавши позов до суду зазначало, що ним надано згідно вказаного договору послуги, які і стали причиною продажу нерухомого майна. Як видно із матеріалів справи ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» настільки «добросовісно» виконувало взяті на себе зобов`язання, що вже навіть після продажу нерухомого майна продовжувало проводити його огляд. Ще більш дивним є те, що 19.01.2018 року ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» направив ОСОБА_1 лист № 03/18 із пропозицією підписати акт здачі-приймання робіт (надання послуг), у зв`язку із продажем нерухомого майна, однак огляди нерухомого майна продовжились і після цієї дати. Окремо відзначав, що ТОВ «АН «АРСЕНАЛ», вказуючи на те, що ним надано послуги, що пов`язані із продажем майна, в листі № 03/18 від 19.01.2018 року зазначало: “як нам стало відомо, об`єкт був проданий Вами 22.12.2017 покупцю ОСОБА_3 незважаючи на те, що ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» сам вказує на те, що покупцем нерухомого майна є ОСОБА_3 та надає відповідні докази, а саме інформаційну довідку, ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» не надало жодних доказів того, що вказаного покупця знайдено саме ним, і що саме в результаті надання ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» послуг по договору, ОСОБА_3 дізналась про існування нерухомого майна і запропонувала його придбати. Звертає увагу суду на те, що такі докази взагалі не можуть існувати, оскільки його клієнт договір із ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» не підписував, ОСОБА_3 знала про існування нерухомого майна фактично з моменту придбання його ОСОБА_1 , ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» не звертався до ОСОБА_3 із пропозиціями придбати майно. Окрім того, як видно із протоколу оглядів № 01 та самого договору № 499р, останній датований 11.05.2017 року, а згідно вказаного протоколу огляди, ніби то почали проводити лише через півроку після підписання договору і приблизно за місяць до того як ОСОБА_1 самостійно продав нерухоме майно. Із протоколу випливає, що ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» за цілих 6 місяців з моменту укладення договору не провів жодного огляду, однак приблизно за місяць до фактичної дати продажу став надзвичайно активним і продовжив проводити огляди навіть після продажу нерухомого майна. Вказане, а також те, що в протоколі оглядів № 01 відсутні будь-які дані які можна перевірити (повні імена та телефони потенційних покупців, дані осіб, які проводили огляди) свідчить про те, що такий документ не може розглядатись судом як доказ, оскільки не містить інформації про обставини, які мають значення для справи. У зв`язку із викладеними обставинами ОСОБА_1 змушений звернутись до суду із даним позовом з метою захисту своїх прав. Згідно Договору № 499р від 11.05.2017 року всі види послуг, які зобов`язаний надати позивач зазначені в пункті 2.1. Так, згідно пункту 2.1.Договору № 599р від 11.05.2017 року “Виконавець” приймає на себе наступні обов`язки: 2.1.3.інформувати Замовника про хід надання послуг за цим договором — докази інформування не надано, факт інформування Замовника про хід надання послуг не доведено; 2.1.4.розмістити заявку (замовлення) Замовника в своїй власній базі даних — докази розміщення заявки в базі даних не надано, факт розміщення заявки Замовника не доведено; 2.1.5.здійснювати збір, систематизацію та обробку інформації про ринок нерухомості м. Запоріжжя з метою пошуку потенційних Покупців Об`єкту — не надано жодних доказів на підтвердження здійснення збору, систематизації та обробки інформації по пошуку потенційних покупців; 2.1.6.організувати огляди Об`єкту, за результатами проведених оглядів оформляються відповідні Протоколи оглядів Об`єкту —надано неналежний доказ, а саме протокол оглядів № 01, в якого відсутні дані потенційних покупців, які можна перевірити; 2.1.7.брати участь в переговорах з Покупцями Об`єкту щодо узгодження умов майбутнього договору відчуження на Об`єкт на стороні (із дотриманням інтересів) Замовника — не надано жодних відомостей, які б підтвердили, що відбувались будь-які переговори із покупцями; 2.1.8.надавати консультації (в тому числі з юридичних питань) і допомогу в підготовці і оформлені попередніх угод про наміри щодо продажу Надані ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» докази не є первинними документами в розумінні вимог закону. Також зазначав, що має існувати причинно-наслідковий зв`язок між наданням послуг та продажем майна, і лише тоді у виконавця виникнути право на отримання винагороди, а в іншому випадку складається ситуація коли особа (в даному випадку юридична) набуває певне благо не вчинивши жодних дії для цього, тобто безпідставно. В разі ж існування в договорі таких умов, які дають право набувати блага без жодних підстав, то такі умови є явно несправедливими та порушують баланс між сторонами в договорі. Аналіз вказаного договору свідчить про те, що фактично підставою для звернення із позовом про стягнення коштів є підпункт 2.2.3. пункту 2.2. договору №499р від 11.05.2017 року, в якому зафіксовано несправедливі умови, які дають первісному позивачу правову можливість звертатись до суду із такого роду позовами без виконання зі своєї сторони зобов`язань по договору. Отже, в даній справі захист прав ОСОБА_1 можливий лише шляхом одночасної відмови в задоволені позову ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» та визнання вказаного підпункту недійсним, оскільки викладені в ньому умови є такими, що суперечать ЗУ «Про захист прав споживачів» та можуть бути використані з метою незаконного збагачення. Визнання такого підпункту недійсним позбавляє можливості ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» звертатись із позовами про стягнення коштів з ОСОБА_1 і такий спосіб захисту, та є більш ніж достатнім в даній ситуації і визнавати договір недійсним повністю непотрібно.

Ухвалою суду першої інстанції від 19 червня 2020 року (т.с.3 а.с.21-22) заяву ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» про забезпечення доказів у цій справі цій справі повернуто заявникові.

Ухвалою суду першої інстанції від 01 липня 2020 року (т.с.3 а.с.91-92) прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» про визнання недійсним окремого пункту договору. Вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Олійника О.С. до ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» про визнання недійсним окремого пункту договору об`єднано в одне провадження за первісним позовом ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, зроблено перехід до розгляду даної справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду першої інстанції (т.с.3 а.с.188-189) клопотання сторони первісного відповідача про витребування доказів від 27 лютого 2020 р. № ШУ/007, від 13 травня 2020 р. № ШУ/042, а також клопотання про витребування доказів, наведене у зустрічній позовній заяві ОСОБА_1 задоволено частково. Витребувано у ТОВ «АН «АРСЕНАЛ»: інформацію про працівників ТОВ «АН «АРСЕНАЛ», які отримували від ОСОБА_1 ключі на об`єкт продажу по договору № 499р від 11 травня 2017 р. (прізвище, ім`я, по батькові, адреси проживання та номери телефонів); інформацію про працівників товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості «Арсенал», які здійснювали оформлення протоколу оглядів № 01 до договору № 499р від 11 травня 2017 р. та проводили огляду об`єкту продажу згідно з вказаним договором (прізвище, ім`я, по батькові, адреси проживання та номери телефонів). В задоволенні іншої частини вимог клопотань відмовлено.

Ухвалою суду першої інстанції (т.с.4 а.с.74-76) клопотання сторони первісного відповідача про витребування доказів у цій справі залишено без задоволення, клопотання сторони первісного відповідача про проведення судової почеркознавчої експертизи від 13.05.2020 №ШУ/043, від 27.07.2020 №ШУ/086, від 03.08.2020 №ШУ/090 задоволено частково, призначено у цій справі судові почеркознавчу експертизу, на час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

В автоматизованому порядку 15.09.2020 року суддею Воробйовим А.В. замінено суддю Шалагінову А.В. у зв`язку з тривалим лікарняним останньої (т.с.4 а.с.85-89). Ухвалою суду першої інстанції (т.с.4 а.с.90) провадження у цій справі поновлено, розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду першої інстанції (т.с.4 а.с.228) матеріали вказаної справи повторно направлено до Дніпровського науково-дослідного інституту судових експертиз для виконання ухвали суду про призначення судово-почеркознавчої експертизи, провадження у справі зупинено на час проведення експертизи. Дніпровським науково-дослідним інститутом судових експертиз повідомлено про неможливість надання висновку експерта (т.с.4 а.с.229-232). Ухвалою суду першої інстанції (т.с.4 а.с.234) відновлено провадження у цій справі та призначено підготовче засідання у справі. Ухвалою суду першої інстанції (т.с.5 а.с.177) матеріали вказаної справи повторно направлено до Дніпровського науково-дослідного інституту судових експертиз для виконання ухвали суду про призначення судово-почеркознавчої експертизи, провадження у справі зупинено на час проведення експертизи. Ухвалою суду першої інстанції (т.с.5 а.с.183) відновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання у справі. Ухвалою суду першої інстанції (т.с.5 а.с.248) матеріали вказаної справи повторно направлено до Дніпровського науково-дослідного інституту судових експертиз для виконання ухвали суду про призначення судово-почеркознавчої експертизи, провадження у справі зупинено на час проведення експертизи. Дніпровським науково-дослідним інститутом судових експертиз повідомлено про неможливість надання висновку експерта (т.с.6 а.с.1-4). Дніпровським науково-дослідним інститутом судових експертиз надано висновок експерта № 655-23 від 19.07.2023 року (т.с.6 а.с.11-21), в якому зазначено, що: «… вирішити питання чи виконані підписи від імені ОСОБА_1 , що розташовані у п. 7 «Реквизиты сторон» в графі «Заказчик» договору № 499р «на оказание услуг, связанных с продажей недвижимости» від 11 травня 2017 року ОСОБА_1 або іншою особою в межах наданого порівняльного матеріалу, не виявилося можливим, з причин викладених у дослідницькій частині висновку (…На стадії роздільного вивчення всіх наданих зразків підпису та почерку ОСОБА_1 експертом встановлено, що зразки почерку та підпису мають високу варіаційність почерку. Ухвалою від 07.12.2022 експерта повідомлено про неможливість надання більшої кількості порівняльного матеріалу, також не надано згоди на використання в якості порівняльного матеріалу зазначених у клопотанні експерта документів, та необхідністю проведення експертизи на підставі наданих документів…Оцінити виявлені розбіжності ознак (чи є вони наслідком послідовної варіаційності почерку ОСОБА_1 чи з`явилися в результату впливу на ОСОБА_1 в момент виконання цих підписів якихось збиваючих факторів/наприклад, незвичайні зовнішні умови виконання, прагнення особи до зміни деяких ознак власного почерку, тощо/або ж викликані виконанням цих підписів не ОСОБА_1 , а іншою особою) експерт не зміг через значну варіаційність підписів ОСОБА_1 . Що ж стосується встановлених збіжних почергових ознак, то вони мало чисельні та за наявності вказаних розбіжностей ознак недостатні для якого - небуть позитивного висновку про тотожність. Більшу кількість ознак, встановити не надалося з можливе, з причин: малого обсягу графічного матеріалу, що міститься у досліджувальних підписах, це обумовлено відносною стислістю та простотою будови елементів підписів; через відсутність у розпорядженні вільних зразків підпису та почерку ОСОБА_1 , що були затребувані у клопотанні експерта, а також значну варіаційність зразків підпису та почерку ОСОБА_1 ).

Ухвалою суду першої інстанції від 28 серпня 2023 року (т.с.6 а.с.22) відновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання з повідомленням (викликом) сторін.

25.04.2025 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменування місцевих загальних судів" № 4273-IX, за змістом якого: - внесено до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» такі зміни: «1. Пункт 3-1 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено підпунктом 3 такого змісту: «3) змінити найменування місцевих загальних судів, перелік яких визначається додатком до цього Закону. Зміна найменування місцевого загального суду не призведе до його реорганізації чи ліквідації або утворення нового суду»; Доповнено додатком такого змісту: «Додаток до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ Перелік місцевих загальних судів, що перейменовуються Змінити найменування таких місцевих загальних судів… 7) у Запорізькій області: Куйбишевський районний суд Запорізької області на Кам`янський районний суд Запорізької області; Жовтневий районний суд Запорізької області на Олександрівський районний суд м. Запоріжжя; Ленінський районний суд м. Запоріжжя на Дніпровський районний суд м. Запоріжжя; Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя на Вознесенівський районний суд м. Запоріжжя…». Державна реєстрація змін до відомостей про місцеві загальні суди, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, які випливають із цього Закону, здійснена 30.04.2025 року (ч.3 ст.82 ЦПК України).

Рішенням Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 31 липня 2025 року (т.с.6 а.с.143-148) позов ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» у цій справі задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» (ЄДРПОУ 24517185) суму боргу за договором № 499р від 11 травня 2017 року з урахуванням індексу інфляції та 3% річних станом на 20 травня 2018 року у розмірі 39165,88 грн., судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1762,00 грн., а всього стягнуто 40927,88 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» про визнання недійсним окремого пункту договору відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції у цій справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (т.с.6 а.с.160-178) просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, а зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

В автоматизованому порядку 01.09.2025 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Кухаря С.В. та Подліянову Г.С. (т.с.6 а.с.186). Ухвалою апеляційного суду від 02.09.2025 року (т.с.6 а.с.211) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 15.09.2025 року (т.с.6 а.с.214). Ухвалою апеляційного суду від 16.09.2025 року (т.с.6 а.с.215) апеляційні скарги сторони апелянта залишено без руху, надано апелянту строку для усунення недоліків апеляційної скарги, які було усунуто у встановлений апеляційним судом строк (т.с.6 а.с.217-224). Ухвалою апеляційного суду апеляційну скаргу сторони апелянта (вх.№12829) повернуто. Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за апеляційною скаргою (вх.№12771) 29.09.2025 року (т.с.6 а.с.226), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (т.с.6 а.с.227), з урахуванням відповідного навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, штату суддів Запорізького апеляційного суду (10) взагалі.

Ухвалою апеляційного суду продовжено ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» строк на подання відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу ОСОБА_1 у цій справі (т.с.6 а.с.245).

Ухвалою апеляційного суду (т.с.7 а.с.24) розгляд цієї справи призначено в режимі відеоконференції в порядку задоволення клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Олійник О.С.

ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» подалоапеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу ОСОБА_1 у цій справі (т.с.7 а.с.30-37).

ОСОБА_1 в особі представника подав апеляційному суду заперечення на відзив ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» у цій справі (т.с.7 а.с.50-53).

У судовому засіданні 14.01.2026 року о 10.22 годині (т.с.7 а.с.74-80) апеляційним судом було розпочато розгляд цієї справи по суті: заслухано доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін: адвоката Олійника О.С. (Шугайла К.А. - т.с.7 а.с.4) в режимі відеоконференції та представника ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» - Ростовської Н.В. (т.с.7 а.с.38) в залі суду, досліджено матеріали справи, в які лише в день даного судового засідання14.01.2026 рокунадійшла відповідь на відзив ОСОБА_1 в особі представника Олійника О.С. з посиланням на судові рішення відносно ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» в іншій справі, які на думку останнього, мають преюдиційне значення для вирішення цієї справи судом («…у справі 808/9270/12 (рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17.04.2013 року, залишено без змін апеляцією) суд визнав недійсним аналогічний пункт 2.2.3 у договорі ТОВ «АН «АРСЕНАЛ», зазначивши, що він встановлює жорсткі обов`язки споживача виконати зобов`язання, навіть, якщо виконавець не виконав своїх, що є несправедливим…»), але без додавання цих судових рішень, копія якої (відповіді на відзив) у тому числі була надіслана останнім також в день даного судового засідання 14.01.2026 року і ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» в «Електронному суді», в якій представник ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» - Ростовська Н.В., зі слів останньої, 14.01.2026 року не заходила (належні, допустимі докази протилежного у цій справі відсутні), у розгляді цієї справи апеляційним судом було у подальшому оголошено перерву до 04.02.2026 року в порядку задоволення клопотання представника ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» - Ростовської Н.В., заявленого нею після роз`яснення їй апеляційним судом на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України такого права у цій справі, враховуючи, що ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» та апеляційний суд при вищевикладених обставинах не мали фізичної можливості ознайомитись із змістом цієї відповіді на відзив ОСОБА_1 в особі представника Олійника О.С. та судовими рішеннями, у тому числі суддя - доповідач за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень з повним доступом в «Електронному суді» в кабінеті судді, на які останній у тому числі посилався, з метою підтвердження (спростування) тотожності фактичних обставин іншої та цієї справ і наявності (відсутності) обставин, передбачених ст. 82 ч. ч. 4, 5 ЦПК України (Підстави звільнення від доказування) для звільнення ОСОБА_1 в особі представника Олійника О.С. від доказування у цій справі.

19.01.2026 року через систему «Електронний суд» до апеляційного суду надійшла заява Шугайла К.А. в особі представника Олійника О.С. про відвід судді Запорізького апеляційного суду Гончар М.С. на підставі ст. 36 ч. 1 п. 5 ЦПК України (є обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді), який обґрунтований тим, що на думку ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 : «…суддя Гончар М.С. в судовому засіданні 14.01.2026 тричі безпідставно перервала пояснення адвоката Олійника О.С., не давши можливість висловити в повному обсязі закінчену думку щодо заявлених клопотань. Пояснення представника іншої сторони суддя Гончар М.С. не переривала, натомість сама запропонувала надати іншій стороні додатковий час для підготовки до справи, і на цій підставі відклала судове засідання. Вказане також свідчить про те, що суддя Гончар М.С. умисно затягує розгляд справи, не вживаючи заходів для її своєчасного розгляду …».

Згідно зі ст. 214 ч. 2, 4 ЦПК України головуючий відповідно до завдання цивільного судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи. Головуючий вживає необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку. Відповідно до ст. 216 ч. 3 ЦПК України учасники судового процесу … зобов`язані беззаперечно виконувати розпорядження головуючого, додержуватися в судовому засіданні встановленого порядку та утримуватися від будь-яких дій, що свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил. Окрім цього, саме адвокат Олійник О.С., який на свій власний розсуд виявив бажання приймати участь у розгляді цієї справи саме в режимі відеоконференції, несе ризики переривання зв`язку у відеоконференції поза межами приміщення суду відповідно до вимог ст. 212 ч. 5 ЦПК України. В силу вимог ст. 36 ч. 4 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді … не може бути підставою для відводу. Заявляючи вищезазначений відвід, Шугайло К.А. в особі представника Олійника О.С. не надав апеляційному суду належних допустимих доказів на підтвердження існування обставин, які можуть бути підставою для відводу головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С. у цій справі.

При вищевикладених обставинах, заявлений Шугайло К.А. в особі представника ОСОБА_2 відвід судді Гончар М.С. у цій справі ухвалою апеляційного суду від 14.01.2026 року (т.с. 7 а.с. 95-96) визнано необґрунтованим та передано процесуальне питання про відвід головуючого судді Гончар М.С. на розгляд іншому судді, що не входить до складу даної колегії суддів, якого буде визначено в порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 23 січня 2026 року (суддя Кочеткова І.В. т.с. 7 а.с. 97-99) у задоволенні заяви ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Олійника О.С. про відвід судді Запорізького апеляційного суду Гончар М.С. у цій справі відмовлено.

29.01.2026 року представник ОСОБА_1 – адвокат Олійник О.С. подав апеляційному суду клопотання про надання йому можливості реалізувати право взяти участь у всіх судових засіданнях, у тому числі в судовому засіданні, що має відбутися 04.02.2026 року, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (т.с. 7 а.с. 103-112). Листом від 30.01.2026 року (т.с. 7 а.с. 113) апеляційним судом роз`яснено останньому таке: «…В провадженні Запорізького апеляційного суду перебуває апеляційна скарга (вх. № 12771) Шугайла Костянтина Анатолійовича в особі представника ОСОБА_2 на рішення Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя від 31 липня 2025 року у справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГЕНТСТВО НЕРУХОМОСТІ «АРСЕНАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГЕНТСТВО НЕРУХОМОСТІ «АРСЕНАЛ» про визнання недійсним окремого пункту договору. 29 січня 2026 року до апеляційного суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 – адвоката Олійника О.С. про участь у судовому засіданні, призначеному на 14.01.2026 року та в подальших всіх судових засіданнях у цій справі, в режимі відеоконференції, в якому заявник просив провести всі судові засідання за його участю поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. № 01426). В силу вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: …3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом… У зв`язку із чим, апеляційний суд в порядку ст. 12 ч. 5 ЦПК України, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: … , вважає за необхідне роз`яснити стороні первісного відповідача, що ухвалою апеляційного суду від 10 жовтня 2025 року вже було задоволено клопотання представника ОСОБА_1 – адвоката Олійника О.С. про участь у всіх судових засіданнях у цій справі в режимі відеоконференції за його участю та забезпечено участь даного представника у розгляді цієї справи у всіх судових засіданнях в приміщенні Запорізького апеляційного суду за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 162 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів…».

Апеляційний суд в порядку ст. 81 ч. 6 ЦПК України на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України, з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 витребував у Олександрівського (стара назва – Жовтневого районного суду цивільну справу ЄУН № 0808/9270/2012 (т.с. 7 а.с. 120) для огляду у судовому засіданні у цій справі та для долучення копії рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 квітня 2023 року, оскільки останнє в Єдиному державному реєстрі судовий рішень відсутнє; 02.02.2026 року суд першої інстанції надав апеляційному суду вищезазначену іншу справу ЄУН 0808/9270/2012 для огляду апеляційному суду у цій справі (т.с. 7 а.с. 121).

В день судового засідання 04.02.2026 року від ОСОБА_1 в особі представника – Олійник О.С. апеляційному суду через «Електронний суд» надійшли заява про відвід судді Гончар М.С. (т.с. 7 а.с. 136-146), клопотання про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи (т.с. 7 а.с. 147-156) та клопотання про відкладення розгляду цієї справи (т.с. 7 а.с. 1157-167).

У судовому засіданні 04.02.2026 року (т.с. 7 а.с. 169-176) апеляційним судом:

-ухвалою від 04 лютого 2026 року (т.с.7 а.с. 168, 181-183) у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про відвід судді-відповідача Запорізького апеляційного суду Гончар М.С. від 04 лютого 2026 року у цій справі (т.с. 7 а.с. 136-146) відмовлено;

-оглянуто матеріали іншої справи ЄУН 0808/9270/2012 та досліджено долучені з іншої справи ЄУН 0808/9270/2012 до матеріалів цієї справи копії документів (т.с. 7 а.с. 121-132 – договір сторін, рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду);

-заслухано додаткові пояснення представників сторін,

-у розгляді цієї справи оголошено перерву в порядку задоволення клопотання представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про відкладення розгляду цієї справи через його необхідність ознайомитись із матеріалами іншої справи ЄУН 0808/9270/2012 та копіями документів (т.с. 7 а.с. 121-132 – договір сторін, рішення суду першої інстанції, ухвала апеляційного суду), долученими з іншої справи ЄУН 0808/9270/2012 до матеріалів цієї справи;

-при цьому, апеляційним судом в порядку ст. 12 ч. 5 ЦПК України у даному судовому засіданні додатково в усній формі представникові ОСОБА_1 – ОСОБА_2 роз`яснено його можливість знайомитись із долученими з іншої справи ЄУН 0808/9270/2012 до матеріалів цієї справи копіями документів (т.с. 7 а.с. 121-132) у тому числі в «Електронному суді» в електронному варіанті цієї справи, з іншими матеріалами іншої справи ЄУН 0808/9270/2012 - виключно в паперовому вигляді у Запорізькому апеляційному суді, у тому числі за допомогою власних засобів фото- та відеофіксації;

У судовому засіданні 21.04.2026 року апеляційним судом продовжено розгляд цієї справи, заслухано додаткові пояснення представників сторін, у розгляді цієї справи оголошено перерву в порядку задоволення клопотання представника апелянта ОСОБА_1 – адвоката Олійника О.С., який забажав додатково самостійно або через свого клієнта ОСОБА_1 ознайомитись із матеріалами іншої справи ЄУН 0808/9270/2012 та долученими із неї апеляційним судом копіями документів до цієї справи до наступного судового засідання у цій справі 11.03.2026 року, а також наслідки нездійснення останнього – апеляційний суд не буде відкладати розгляд цієї справи у наступному засіданні через неознайомлення ОСОБА_1 чи представника останнього – ОСОБА_2 із вищезазначеними матеріалами справ.

Від ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» надійшли апеляційному суду: - додаткові пояснення у цій справі (т.с. 7 а.с. 200-207), в яких останнє просило у задоволенні вищезазначеного клопотання сторони ОСОБА_1 про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи у цій справі відмовити; - заперечення (на відповідь на відзив на апеляційну скаргу) - т.с. 7 а.с. 214-220).

У судовому засіданні 11.03.2026 року (т.с. 8 а.с. 4-11) ухвалою апеляційного суду від 11.03.2026 року (т.с. 8 а.с. 3, 17-19) у задоволенні заяви ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 від 11.03.2026 року про відвід судді – доповідача Запорізького апеляційного суду Гончар М.С. у цій справі (т.с. 7 а.с. 231-240) відмовлено; заслухано додаткові пояснення представників сторін; у розгляді цієї справи оголошено перерву в порядку задоволення клопотання представника ОСОБА_1 – адвоката Олійник О.С. (т.с. 7 а.с. 241-251), який у тому числі просив не розглядати у даному судовому засіданні раніше заявлене ним клопотання про призначення експертизи (т.с. 7 а.с. 147-156).

14.04.2026 року від ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 надійшли: - клопотання (т.с. 8 а.с. 27-35), в якому останній просив оголосити в судовому засіданні дане клопотання, виключити з числа доказів договір № 499 р від 11.05.2027 року; про розгляд справи повідомити за телефоном та електронною поштою; - додаткові пояснення у справі (т.с. 8 а.с. 36-43).

У дане судове засідання належним чином повідомлений апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи, у тому числі додатково через свого представника, що узгоджується із вимогами ст. 130 ч.5 ЦПК України (т.с.8 а.с.15), ОСОБА_1 не з`явився, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістив, клопотання про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавав. За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом. При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності ОСОБА_1 за присутності представника останнього – адвоката Олійника О.С. (т.с.7 а.с.4, в режимі відеоконференції) та представника ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» - Ростовської Н.В. (т.с.7 а.с.38 в залі суду).

Інших відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Ухвалою апеляційного суду від 15 квітня 2026 року, постановленою протокольно, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 в особі представника Олійник О.С. про призначення експертизи експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Бокаріуса (повторної судової почеркознавчої експертизи без зазначення у клопотанні та без додавання до останнього будь-яких додаткових вільних зразків підпису та почерку Шугайла К.А. - т.с. 7 а.с. 147-156) у цій справі відмовлено. Оскільки, таке клопотання у суді першої інстанції ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 не заявляв на свій розсуд, та, відповідно, судом першої інстанції останнє не могло розглядатись і не розглядалось, апеляційний суд в силу вимог ст. 367 ч. 6 ЦПК України не може переглядати те, що суд першої інстанції не розглядав.

Заслухавши у даному судовому засіданні доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та оглянувши матеріали іншої справи ЄУН № 0808/9270/2022, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню у цій справі з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення і ухвалити …нове рішення.

В силу вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення …та ухвалення нового рішення …є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення, постанови.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи первісний позов ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , керувався ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України та виходив із такого.

Встановлено, що в травні 2018 року ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , мотивуючи свої вимоги тим, що між сторонами 11 травня 2017 року було укладено договір № 499р про надання послуг, пов`язаних із продажем об`єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , площею 46 кв. м. Позивач належним чином надав послуги відповідачеві, оскільки відповідач здійснив відчуження вказаного об`єкта нерухомості 22 грудня 2017 року громадянці ОСОБА_3 . Однак, відповідач, всупереч умовам укладеного договору, не здійснив оплати за надану послугу в розмірі 5% від вартості об`єкта нерухомості, що становить 37100,00 грн. З метою досудового врегулювання спору відповідачеві було направлено вимогу від 19.01.2018 року № 03/18 про підписання акту здачі-приймання послуг та сплату заборгованості, проте лист було повернуто на адресу позивача за закінченням терміну зберігання, проте в силу умов п. 6.7 договору дана вимога вважається врученою. Оскільки відповідач добровільно не сплатив суму заборгованості за договором, тому на користь позивача відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України підлягає стягненню вказана сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми. З наведених підстав, позивач просив стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції в розмірі 38720,68 грн. та 3% річних в розмірі 445,20 грн., покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору (т.с.1 а.с.2-4). 11 травня 2017 року між ОСОБА_1 як Замовником та ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» як Виконавцем укладено договір № 499р про надання послуг, пов`язаних із продажем нерухомості (т.с.1 а.с.6–8). Відповідно до умов договору, Замовник доручає, а Виконавець приймає зобов`язання від імені та за рахунок Замовника надати комплекс послуг, пов`язаних із продажем об`єкта нежитлової нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , площею 46 кв. м, за стартовою ціною 742000,00 грн., що еквівалентно 28000,00 доларів США (пп. 1.1, 1.2). За п. 1.4 договору послуги вважаються наданими Виконавцем з моменту укладення угоди про продаж об`єкта. При цьому під «продажем Об`єкта» розуміється укладення Замовником в період дії Договору будь-якої угоди з третьою особою, на підставі якої в момент її укладання, або в майбутньому, буде здійснено перехід права власності на об`єкт від Замовника третій особі. Згідно з п. 2.2.3 договору Замовник визнає, що будь-які угоди, пов`язані із продажем об`єкта в період дії договору, укладені між Замовником та третіми особами, будуть вважатися укладеними за допомогою Виконавця. В зв`язку із цим Виконавець має беззаперечне право на отримання винагороди в розмірі, визначеному п. 3.1 договору. Згідно з пп. 3.1, 3.2 договору, в разі продажу об`єкта за виконані за цим договором роботи (послуги) Замовник оплачує винагороду Виконавцеві в розмірі 5% від суми угоди (вартості Об`єкта), зазначеної у п. 1.2 договору. Належну Виконавцеві винагороду Замовник зобов`язаний оплатити протягом 3 днів з моменту укладання договору про перехід права власності на об`єкт. Строк дії договору визначено сторонами в п. 6.1 та становить до 31.12.2017 року. Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших Реєстрів № 118892820 від 29 березня 2018 року, 22 грудня 2017 року право власності на вищезазначений об`єкт нерухомості було зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 22 грудня 2017 року (т.с.1 а.с.9). Отже, в даному випадку відбувся перехід права власності на об`єкт нерухомості в період дії вищезазначеного договору між сторонами, а тому в силу вищезазначених умов договору у позивача виникло право на одержання від відповідача грошової винагороди за надані послуги. Виходячи із умов п. 3.1 договору, розмір такої винагороди складає 37100,00 грн. (5% від 742000,00 грн.). Проте, у строк, передбачений п. 3.2 договору відповідач винагороду позивачеві у вказаному розмірі не сплатив, з огляду на що листом від 19.01.2018 року за № 03/18 позивач направив відповідачеві вимогу про необхідність оплати за надані послуги (т.с.1 а.с.11). Конверт із поштовим направленням вказаного листа повернувся на адресу позивача з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» (т.с.1 а.с.13). В силу п. 6.7 договору дана вимога вважається врученою відповідачеві. Крім того, відповідач за первісним позовом зазначав, що він не підписував спірний Договір та не був обізнаний щодо його існування. Для підтвердження цього факту відповідачем було заявлене клопотання про проведення почеркознавчої експертизи, яке було задоволено судом, і справа направлена на експертизу для підтвердження чи спростування належності підпису на договорі ОСОБА_1 . Проте, відповідно до повідомлення Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз №655-23 від 19.07.2023 р. надання висновку судової почеркознавчої експертизи виявилося неможливим. Причиною неможливості надання висновку стало ненадання, в першу чергу, ОСОБА_1 , додаткового порівняльного матеріалу, який був витребуваний клопотанням експерта (т.с.6 а.с.17). Інших доказів не підписання цього договору відповідачем не надано. Таким чином, факт не підписання ОСОБА_1 спірного договору є невстановленим та недоведеним. Крім того, позивач надав докази того, що відповідач не міг не знати про договір. Так, під час укладання Договору, ОСОБА_1 надав ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» певні документи, які необхідні для укладання Договору та надання послуг. Одним з таких документів був паспорт, копія якого зберігається у ТОВ «АН «АРСЕНАЛ». Посилання відповідача, що паспорт в нього викрали задовго до дати укладання договору, навряд чи відповідає дійсності, оскільки в нотаріальних договорах щодо придбання та продажу об`єкту нерухомості зазначалася адреса ОСОБА_1 , з якої він вже на час укладання договорів був «виписаний», а нотаріуси адресу реєстрації зазначають з паспорту. Отже, при укладанні нотаріальних договорів у 2015 році та 2018 році, ОСОБА_1 користувався паспортом, який він, начебто, втратив. Після укладання спірного Договору, ОСОБА_1 також передав виконавцю копії (витяги) певних документів на об`єкт нерухомості та ключі від цього об`єкту. Так, зокрема, були надані копія договору купівлі-продажу від 13.11.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Нарохою О.В. за номером 2864, за яким ОСОБА_1 придбав приміщення 27 по АДРЕСА_1 , технічний паспорт на приміщення, передпроектні проробки «Магазин непродовольчих товарів по АДРЕСА_2 ». Тобто, у ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» існують копії документів, які навряд чи могли опинитися випадково без відома власника цих документів (власником оригіналів всіх цих документів є ОСОБА_1 , у ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» збереглися лише їх копії). Що стосується ключів від приміщення, то, дійсно, у відповідача за зустрічним позовом відсутній акт приймання-передачі ключів, проте, ключі були передані агентам і у агентів був вільний доступ до приміщення, про що свідчить наявність фотокарток приміщення не тільки ззовні, але й зсередини, і такий вільний доступ для оглядів та здійснення зйомки не міг бути здійснений без відома ОСОБА_1 . При цьому, як свідчать фотокартки, що надані позивачем, доступ до приміщення був неодноразовий. Факт доступу до приміщення підтверджується також показанням свідка ОСОБА_4 , який засвідчив, що він як фотограф бував у приміщенні разом з агентом, який відкривав приміщення особисто ключем. Таким чином, оскільки відповідачем за первісним позовом не доведений факт не підписання ним Договору, на момент розгляду справи спірний договір невизнаний судом недійсним і його недійсність прямо не встановлена законом, враховуючи принцип «презумпції правочину», а також надані позивачем докази, які свідчать про укладання договору відповідачем - спірний договір є дійсним, тобто таким, який встановлює права та обов`язки сторін. Вище зазначені у первісному позові обставини підтвердив допитаний за клопотанням представника позивача за первісним позовом свідок ОСОБА_4 . У відповідності до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню у вказаний в договорі строк. За змістом частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Частиною першою статті 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, певних змістом зобов`язання (неналежне виконання). При цьому, за вимогами статті 611 цього Кодексу, при порушенні зобов`язання наступають правові наслідки, установлені договором або законом. Крім того, за змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, з аналізу вищевказаних норм права випливає, що в разі порушення умов договору, з боржника підлягає стягненню, окрім суми основного боргу, також інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми. На порушення норм закону та умов договору відповідач свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, а саме, отримавши послуги, не оплатив їх вартість позивачеві, у зв`язку із чим в позивача наявні підстави вимагати виконання умов договору із застосуванням встановлених цим договором та законом правових наслідків його неналежного виконання. Згідно з наданим позивачем розрахунком, з 26.12.2017 року по 20.05.2018 року розмір суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції склав 38720,68 грн., а 3% річних – 445,20 грн. З урахуванням того, що зазначений розрахунок з урахуванням засад змагальності не був спростований відповідачем, суд першої інстанції вважав за можливе покласти його в основу даного рішення. Отже, загальна сума, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача, становить 39165,88 грн. Предметом зустрічного позову є визнання недійсним підпункту 2.2.3. пункту 2.2. Договору № 499р від 11.05.2017 року відповідно до якого «Замовник визнає, що будь-які правочини, пов`язані з продажем Об`єкту, в період дії цього Договору, укладені між Замовником та третіми особами, будуть вважатися укладеними за допомогою Виконавця. У зв`язку з цим Виконавець має безспірне право на отримання винагороди у розмірі, передбаченому п. 3.1 цього Договору». Підставою визнання зазначеного підпункту недійсним, з точки зору позивача за зустрічним позовом, є ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», яка передбачає, зокрема, що якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Отже, предметом доказування за зустрічним позовом має бути доведення (чи спростування) справедливості спірної умови Договору: чи є її наявність у Договорі обґрунтованою чи вона є такою, яка безпідставно порушує права споживача. Також, позивач за зустрічним позовом заявляючи позовні вимоги щодо визнання певних умов Договору недійсними, обґрунтовує їх, зокрема, відсутністю доказів, які підтверджують надання послуг. Суд першої інстанції зазначав, що відповідно до постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (п.п.7-8) необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов`язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Оскільки неналежність виконання зобов`язання не має наслідком визнання договору (чи його частини) недійсним (відповідно до ст. 236 ЦК України недійсність зобов`язання має встановлюватися на момент укладання договору, незалежно від того, чи був договір виконаний після укладання чи ні), то суд вважає, що належне чи неналежне виконання зобов`язання не може бути належним обґрунтуванням при розгляді вимоги про визнання Договору (його частини) недійсним. Крім того, як зазначає представник відповідача за зустрічним позовом, принцип «ексклюзивності» послуг (п. 2.2.3 Договору) не є проявом «несправедливих», дискримінаційних по відношенню до споживача умов договору, а необхідною умовою, направленою на комфортне для обох сторін, повноцінне, якісне надання послуг та захист прав виконавця на отримання плати за надані послуги (в т.ч. на компенсацію витрат, пов`язаних з розміщенням інформації щодо об`єктів), навіть за умови, коли неможливо прослідкувати (довести) зв`язок між джерелом, в якому розміщена була інформація агентством (профільні сайти, соцмережі, зовнішня реклама, інші агентства нерухомості тощо) та тим джерелом, з якого потенційний покупець отримав цю інформацію («почув від знайомого», «на якомусь сайті прочитав», «хтось поширив пост» тощо). Керуючись саме такою логікою, у Договорі № 499р від 11.05.2017 року, як і в інших договорах відповідача за зустрічним позовом, сформований пункт 2.2.3 Договору. Суд першої інстанції зазначав, що відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Оцінюючи п. 2.2.3 Договору, суд першої інстанції дійшов висновку, що умова прописана у Договорі досить чітко та однозначно, що дає можливість позивачу повністю зрозуміти його зміст та свідомо прийняти такі умови Договору, а у випадку не згоди з зазначеною умовою, позивач не обмежений у праві запропонувати свої зміни до Договору, а в разі недосягнення згоди - звернутися до іншого агентства нерухомості. Таким чином, підписуючи Договір у такій редакції, позивач виразив своє волевиявлення на укладання Договору саме на таких умовах. На підставі вищевикладеного, на переконання суду першої інстанції, передбачений п. 2.2.3 Договору, не є проявом свавілля ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» та нав`язуванням недобросовісної умови споживачу, а є обґрунтованою умовою, яка направлена на якісне, повне, професійне надання послуг з метою продажу об`єкту на найвигідніших умовах та забезпечення права виконавця за Договором на отримання плати за надані послуги. Також, позивач заявляючи позовні вимоги щодо визнання певних умов Договору недійсними, обґрунтовує їх, зокрема, відсутністю доказів, які підтверджують надання послуг. У зв`язку з цим необхідно зазначити, що відповідно до постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (п.п.7-8) необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов`язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Отже, оскільки неналежність виконання зобов`язання не має наслідком визнання договору (чи його частини) недійсним (відповідно до ст. 236 ЦК України недійсність зобов`язання має встановлюватися на момент укладання договору, незалежно від того, чи був договір виконаний після укладання чи ні), то вважаємо, що належне чи неналежне виконання зобов`язання не може бути належним обґрунтуванням при розгляді вимоги про визнання Договору (його частини) недійсним. Посилання представника позивача за зустрічним позовом на існуючу судову практику в обґрунтування своєї позиції вважаємо недоцільним, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Касаційною інстанцією було відмовлено у відкритті касаційного провадження, отже, у минулій справі спірні правовідносини Верховним судом України по суті не розглядалися, постанова Верховного Суду по суті спору не приймалася, жодні висновки щодо застосування норм права у цій справі Верховний суд не робив. Отже, наявність рішення суду першої інстанції, навіть залишене апеляційною інстанцією в силі, не свідчить про обов`язковість такого рішення при розгляді в іншій справі і не позбавляє суд права прийняти інше рішення на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції вважав в задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити з підстав недоведеності зустрічних позовних вимог.

Проте із такими висновками суду першої інстанції у цій справі повністю погодитись не можна з таких підстав.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України – питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі не відповідає.

Хоча, суд першої інстанції правильно вважав відсутніми у цій справі підстави для відмови у задоволенні первісного позову ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» про стягнення з ОСОБА_1 вищезазначеної суми боргу з урахуванням сум ст. 625 ЦК України з підстав неукладеності (не підписання ОСОБА_1 ) вищезазначеного договору № 499р від 11.05.2017 про надання послуг з ТОВ «АН «АРСЕНАЛ», пов`язаних із продажем належного йому на праві власності об`єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , площею 46 кв. м., через недоведеність належними та допустимими доказами сторони ОСОБА_1 останнього при вищевикладених правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставинах цієї справи у цій частині, а саме: - ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» цей факт у суді у цій справі не визнало, тому, - підстави звільнення від доказування ОСОБА_1 у цій справі у цій частині відсутні; - проте, висновок відповідної судової почеркознавчої експертизи саме про неналежність підпису на цьому договорі ОСОБА_1 у цій справі відсутній).

Проте, помилковим є висновок суду першої інстанції у цій справі про те, що у цій справі також відсутні підстави для задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання недійсним підпункту 2.2.3 пункту 2.2 договору №499р від 11.05.2017 про надання послуг, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «АН «АРСЕНАЛ», пов`язаних із продажем об`єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , площею 46 кв. м, з підстав порушення прав споживача та несправедливості умов саме цього підпункту укладеного договору сторін.

Оскільки, апеляційним судом встановлено таке.

Згідно з п.п. 2.2.3 п. 2.2 вищезазначеного договору сторін № 499р від 11.05.2017 року (копія – т.с. 1 а.с. 6-8) ОСОБА_1 , як замовник, визнає, що будь-які угоди відносно зміни прав власності на об`єкт, в період дії цього договору, укладені між замовником та третіми особами, будуть вважатися укладеними при допомозі позивача (виконавця). В зв`язку з цим виконавець має безспірне право на отримання винагороди в розмірі, передбаченим п.3.1. даної угоди.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що в разі продажу об`єкту за виконані по договору роботи (послуги), замовник сплачує виконавцю винагороду в розмірі 5% від суми угоди (вартості об`єкту), вказаної в протоколах огляду об`єкту.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, чинній на час укладення вищезазначеного договору сторін, держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності. Держава створює умови для здобуття споживачами потрібних знань з питань реалізації їх прав, в тому числі шляхом розробки та проведення відповідних освітніх програм. Частиною 1 та 2 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Згідно із п. п. 3 та 16 частини 3 статті 18 вказаного Закону несправедливими є, зокрема, умови договору про: … 3) встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; … 16) встановлення обов`язку споживача виконати всі зобов`язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не виконає своїх. Відповідно до частини 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Викладене свідчить, що умови підпункту 2.2.3 пункту 2.2 вищезазначеного договору сторін № 599р є несправедливими, що є безумовною підставою для визнання їх недійсними, що у тому числі узгоджується із судовою практикою у такій категорії справ за участю ТОВ «АН «АРСЕНАЛ»:- чинне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17.04.2013 в іншій справі ЄУН №808/9270/12, яким у задоволенні аналогічного позову ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» було відмовлено, а аналогічний зустрічний позов іншого споживача задоволено, визнано недійсним п. 2.2.3. договору № 546р про надання послуг, пов`язаних з продажем нерухомості, укладений 09.10.2012 між ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» та ОСОБА_5 (аналогічний за своїм змістом пункт у вищезазначеному оспорюваному договорі ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» та ОСОБА_1 у цій справі ЄУН 335/5661/18), - оскільки, залишено без змін Апеляційним судом Запорізької області ухвалою від 21 серпня 2023 року, а ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.09.2013 року було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» через необґрунтованість останньої і те, що викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, (посвідчені суддею – доповідачем копії документів (договору, рішення суд першої та апеляційної інстанцій) з іншої справи ЄУН № 0808/9270/20212 після огляду апеляційним судом матеріалів останньої у судовому засіданні у цій справі були долучені до матеріалів цієї справи (т.с. 7 а.с. 121-130) разом із витягом з Єдиного державного реєстру рішень вищевказаної ухвали касаційного суду, отриманої апеляційним судом на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України (з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 ) в порядку ст. 81 ч. 7 ЦПК України (суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків), на яку (судову практику) у тому числі посилався ОСОБА_1 у суді першої інстанції у цій справі у своєму зустрічному позові (т.с. 1 а.с. 110, 112), додавав останню (витяги без повного доступу з Особа 1 - т.с. 2 а.с. 116-120), але на що суд першої інстанції не звернув належної уваги та якій не надав належної оцінки.

Як встановлено апеляційним судом, пп. 2.2.3 п. 2.2 вищезазначеного договору сторін № 599р від 11.05.2017 року в рамках цієї справи ЄУН 335/5661/18 (копія т.с. 1 а.с. 6-8) та пп. 2.2.3 п. 2.2. договору № 546р від 09.10.2012 року (копія т.с. 7 а.с. 122-124), що визнано недійсним вказаними вище судовими рішення в іншій справі ЄУН 0808/9270/2012, є тотожними.

Також, подібними є фактичні обставини цих обох справ, коли ТОВ «АН «АРСЕНАЛ», не надавши жодних послуг за договором № 599р від 11.05.2017 року, звертається до суду у цій справі до ОСОБА_1 про стягнення плати за такі послуги, що підтверджується у цій справі у тому числі:

1. поясненнями ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 10.02.2020 року суду першої інстанції у цій справі із підписом останнього, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гармашовим Г.М., р. № 236, за змістом яких: 22.12.2017 року нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , приміщення цокольного поверху літ. А-5; загальна площа 43,8 кв. м він сам продав ОСОБА_3 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 22.12.2017 року; із ОСОБА_3 він знайомий з 2008 року, оскільки вона є найкращою подругою його колишньої цивільної дружини ОСОБА_6 ; вони багато спілкувались, мають багато друзів, дружина рідного брата ОСОБА_7 працює в ТОВ «Старт Медіа Сістемз», яким він володіє багато років; вони багато разів відпочивали разом і мають спільні фото, датовані 2008 роком; до того ж, він є постійним клієнтом чоловіка Альони - підприємця ОСОБА_8 з 2008 року і майже кожного тижня, годинами по декілька разів бачив його у справах бізнесу; прийнявши рішення про продаж вказаного майна, він, як власник ТОВ «Агенція Нерухомості» (на теперішній час не веде бізнес активності у зв`язку з зміною парадигми ринку) і щ низки об`єктів нерухомості у м. Запоріжжі телефонував своїм друзям, знайомим, клієнтам, бізнес партнерам в різних країнах з цього приводу та цікавився, чи не бажають вони чи їх знайомі придбати нерухоме майно, яке йому на той час було не потрібно і не приносило значного доходу; через певний період часу йому зателефонувала ОСОБА_3 та повідомила, що хоче придбати приміщення (т.с. 2 а.с. 180-181),

2. поясненнями ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) від 10.02.2020 року суду першої інстанції у цій справі із підписом останньої, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гармашовим Г.М., р. № 235, за змістом яких: 22.12.2017 року вона придбала у ОСОБА_1 нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , приміщення цокольного поверху літ. А-5; загальна площа 43,8 кв. м; із ОСОБА_1 вона знайома з 2008 року, оскільки він був цивільним чоловіком її найкращої подруги ОСОБА_9 на протязі низки років; вони мають спільних друзів та знайомих, багато разів бували на спільних вечоринках та святкуваннях, мають спільні фото в соціальних мережах, датованих ще 2008 роком; до того ж, він є постійним клієнтом її чоловіка приватного підприємця ОСОБА_10 і щомісячно зустрічаються по багато разів по справах бізнесу; про те, що ОСОБА_1 бажає продати нерухоме майно, вона дізналась від чоловіка, оскільки ОСОБА_1 йому телефонував та повідомляв по те, що продає приміщення, а її чоловік багато разів пропонував йому продати саме це приміщення в минулому; представники ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» до неї не звертались та не повідомляли про те, що продається нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , приміщення цокольного поверху літ. А-5; загальна площа 43,8 кв. м (т.с 2 а.с. 196-197);

3. належні, допустимі докази протилежного у цій справі відсутні та стороною ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» суду у цій справі не надані (оскільки, в матеріали цієї справи суду першої інстанції до його вищезазначеного первісного позову ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» було лише надано: 1. - договір сторін № 499р від 11.05.2017 року (копія – 6-8); 2 - інформацію з Державного реєстру речових прав від 29.03.2018 року (копія - т.с. 1 а.с. 9-10), із якої вбачається належність ОСОБА_3 вищезазначеного приміщення з 22.12.2017 року на підставі договору купівлі-продажу від 22.12.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамула Н.Г.; 3 - лист ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» від 19.01.2018 року на ім`я ОСОБА_1 з пропозицією підписати акт від 22.12.2017 року виконаних робіт ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» в у відповідності з п. 1.4 («…Услуги, указанные в данном разделе п. 1 настоящего договора считаются выполненными исполнителем с момента заключения сделки о продаже объекта…») вищезазначеного договору сторін № 499р від 11.05.2017 року, за змістом якого: «Как нам стало известно, объект был продан Вами 22 декабря 2017 г. покупателю ОСОБА_3 » (копія - т.с. 1 а.с. 11), 4 - акт № ОУ-0001035 від 22.12.2017 року про здачу-прийняття робіт (надання послуг) з продажу вищезазначеного приміщення за вищезазначеним договором сторін № 499р від 11.05.2017 року безпогодження та підпису останнього з боку ОСОБА_1 (копія - т.с. 1 а.с. 12); 5 – конверт без опису вкладення на ім`я ОСОБА_1 з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання», що не свідчить про його вручення ОСОБА_1 (копія - т.с. 1 а.с.-13).

У пункті 70 рішення від 18.01.2001 року у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» (Chapman v. the United Kingdom, заява № 27238/95) Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 03.10.2019 у справі № 628/853/16-ц (провадження № 61-20858св18, постійне посилання в ЄДРСР https://reyestr.court.gov.ua/Review/85008918) зазначив таке: “… стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною. За змістом частини шостої цієї норми у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»). Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу. Аналізуючи норму статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2, 3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів»); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону)”.

Апеляційним судом встановлено, що вищезазначений підпункт 2.2.3 пункту 2.2 вищезазначеного договору сторін містить наведені вище критерії його недійсності: порушує принцип добросовісності (передбачає отримання позивачем винагороди навіть у випадку його бездіяльності з виконання договору); дисбалансує договірні права та обов`язки сторін (оскільки спірний пункт містить лише обов`язки споживача, тоді як обов`язки виконавця послуги не чітко визначені); завдає шкоди споживачеві, адже покладає на нього обов`язок сплачувати первісному позивачу за “послуги”, яких він фактично не надавав.

В силу вимог ст. 20 ч. 1 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. Проте, здійснюючи правосуддя, суд захищає права…фізичних осіб… у спосіб, визначений законом… (ст. 5 ч. 1 ЦПК України).

В силу вимог ст. 13 ч. 1 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи… В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ст. 367 ч. 6 ЦПК України).

Відповідно до ст. 12 ч. 1 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування сторін, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Оцінивши вищезазначені докази сторін у цій справі в їхній сукупності, апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 у цій справі доведено, що свою вищезазначену нерухомість він продав ОСОБА_3 без будь-якої участі та допомоги ТОВ «АН «АРСЕНАЛ», останнім (ТОВ «АН «АРСЕНАЛ») цей факт належними та допустимими доказами у суді у цій справі не спростований, тому, положення підпункту 2.2.3 п. 2.2 вищезазначеного договору сторін про визнання ОСОБА_1 , як замовником, що будь-які угоди відносно зміни прав власності на об`єкт, в період дії цього договору, укладені між замовником та третіми особами, будуть вважатися укладеними при допомозі виконавця ТОВ «АН «АРСЕНАЛ», у зв`язку з цим виконавець (ТОВ «АН «АРСЕНАЛ») має безспірне право на отримання винагороди в розмірі, передбаченим п.3.1. даної угоди, встановлюють жорсткі обов`язки споживача виконати всі зобов`язання, навіть якщо виконавець не виконує своїх. Ці умови договору є несправедливими, оскільки всупереч принципу добросовісності їх наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

За таких обставин, вказані несправедливі положення вищезазначеного договору сторін підлягають апеляційним судом визнанню недійсними у цій справі в порядку часткового задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 .

Задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 апеляційним судом у цій справі частково з вищезазначених підстав виключає можливість задоволення апеляційним судом вищезазначеного первісного позову ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення нарахованих на підставі цього недійсного підпункту договору сторін 2.2.3 пункту 2.2 (з урахуванням п. 3.1): суми боргу у розмірі 37100,00 грн. (розрахунок: 5% від 742000,00 грн. – зміст первісного позову т.с. 1 а.с. 3 - первісна позовна вимога), а також похідної від цієї вимоги – суми 3 % річних - 445,20 грн. та інфляції на цю суму боргу на підставі ст. 625 ЦК України за 146 днів за період з 26.12.2027 року по 20.05.208 року – 1620,68 грн., а всього 39165,88 грн. (розрахунок т.с. 1 а.с. 5). Оскільки, відмова судом у задоволенні первісної позовної вимоги ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» до ОСОБА_1 , є підставою для відмови судом у задоволенні похідної від неї позовної вимог ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» до ОСОБА_1 у цій справі.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги сторони ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 лише частково ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо його законності і обґрунтованості.

За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 слід задовольнити частково, рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 31 липня 2025 року у цій справі слід скасувати, ухвалити у цій справі нове судове рішення у вигляді постанови, у задоволенні первісного позову ТОВ «АН «АРСЕНАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у цій справі відмовити, зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнити частково; визнати недійсним підпункт 2.2.3 пункту 2.2. договору №499р від 11.05.2017 про надання послуг, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «АН «АРСЕНАЛ», пов`язаних із продажем об`єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , площею 46 кв. м.

Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 31 липня 2025 року у цій справі скасувати.

Ухвалити у цій справі нове судове рішення у вигляді постанови.

У задоволенні позову ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГЕНТСТВО НЕРУХОМОСТІ «АРСЕНАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у цій справі відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недійсним підпункт 2.2.3 пункту 2.2. договору №499р від 11.05.2017 про надання послуг, укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГЕНТСТВО НЕРУХОМОСТІ «АРСЕНАЛ» (ЄДРПОУ 24517185), пов`язаних із продажем об`єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , площею 46 кв. м.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова апеляційним судом складена 11.05.2026 року.

Головуючий суддяСуддяСуддя

Гончар М.С. Кухар С.В.Подліянова Г.С.