Постанова від 10 травня 2026 р. у справі №136/257/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 136/257/26

Провадження № 33/801/468/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Іванець О. Д.

Доповідач: Оніщук В. В.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького апеляційного суду Оніщук В. В., з участю секретаря судового засідання Ходакової М. Г., розглянувши апеляційну скаргу адвоката Антонюк Юлії Михайлівни в інтересах ОСОБА_1 на постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 30 березня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в :

Постановою Липовецького районного суду Вінницької області від 30 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

У постанові суду зазначено, що 06 лютого 2026 року о 19 год 45 хв в с. Костянтинівка по вул. Миру, Вінницький р-н, Вінницька обл., водій ОСОБА_1 керував автомобілем «ЗАЗ Ланос», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та мови, тремтіння пальців рук). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатору алкотестер Drager 6820 та у медичному закладі у встановленому законодавством порядку відмовився. Від керування транспортним засобом відсторонений. Такими своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При ухваленні оскаржуваної постанови суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доведена належними та допустимими доказами.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду, 08 квітня 2026 року захисник ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність постанови суду першої інстанції та винесення її за неповного дослідження обставин справи, просила постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з недоведеністю наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

У апеляційній скарзі зазначено, що матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, відеозапис із нагрудних камер поліцейських розпочинається з того як ті підійшли до ОСОБА_1 , який перебував поруч зі своїм автомобілем, а тому складення протоколу за ст. 130 КУпАП є абсурдним.

Направлення на огляд до медичного закладу є неналежним доказом у справі, адже складене із порушенням Інструкції, оскільки ОСОБА_1 не було доправлено у лікарню.

У судове засідання ОСОБА_1 двічі не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки не повідомив, а тому згідно вимог ст. ст. 268, 294 КУпАП його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.

Положеннями частини сьомої статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Відповідно до положень п. п. 1.1, 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно із пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема, пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку огляд для визначення стану сп`яніння.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до змісту статті 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі – Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння відповідно до пункту 3 Розділу І Інструкції є: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.

Із аналізу вказаних норм слідує, що підставою для проведення огляду водія транспортного засобу на стан сп`яніння є наявність у поліцейського підстав вважати, що водій перебуває у такому стані на основі виявлених ознак сп`яніння.

Відповідно до пункту 6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться:

- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);

- лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Згідно із вимогами пункту 7 Розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За частиною 2 статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У результаті дослідження матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено такі обставини.

Відповідно до протоколу від 06 лютого 2026 року серії ЕПР1 № 584941, 06 лютого 2026 року о 19 год 45 хв в с. Костянтинівка по вул. Миру, Вінницький р-н, Вінницька обл., водій ОСОБА_1 , керував автомобілем «ЗАЗ Ланос», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та мови, тремтіння пальців рук). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатору алкотестер Drager 6820 та у медичному закладі у встановленому законодавством порядку відмовився. Від керування транспортним засобом відсторонений. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а. с. 3).

У направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції зазначено, що 06 лютого 2026 року ОСОБА_1 був направлений на огляд до закладу охорони здоров`я КНП «ЦТЗ «Соціотерапія» ВОР» (а. с. 4).

Відповідно до постанови серії ЕНА №6625127 від 06.02.2026 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч. 5 ст. 121 КУпАП (а. с. 6).

До матеріалів справи також долучені відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, на яких зафіксовано, як о 20 год 01 хв працівники поліції підходять до ОСОБА_1 та іншої особи – ОСОБА_2 . ОСОБА_1 знаходиться поряд зі своїм автомобілем, який перебував у кюветі. Поліцейський просить ОСОБА_1 та іншу особу пред`явити документи і повідомляє, що поліцію викликали очевидці того як автомобіль з`їхав із проїжджої частини. ОСОБА_2 повідомляє, що витягує ОСОБА_1 з кювета трактором, а ОСОБА_1 повідомляє, що не має при собі документів та декілька разів замість власного повідомляє поліцейському чуже прізвище.

О 20 год 05 хв поліцейський запитує у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 чи вживали вони алкогольні напої, оскільки від них чути запах алкоголю. Ті відмовляються. ОСОБА_2 повідомляє, що вони із ОСОБА_1 вживали алкоголь, після чого ОСОБА_1 поїхав додому, однак з`їхав з дороги. Вони нічого не порушили, на трасу не виїжджали, просить ввійти в положення. Поліцейський роз`яснює, що їх обох буде відсторонено від права керування.

О 20 год 12 хв поліцейський роз`яснює ОСОБА_1 , що відносно нього буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_2 знову просить їх відпустити.

Таким чином, факт керування транспортним засобом дійсно не зафіксований на відеозаписі, однак при спілкуванні з працівниками поліції такий факт ОСОБА_1 не заперечувався, навпаки ним та ОСОБА_2 надавалися пояснення щодо того, як автомобіль під керуванням ОСОБА_1 опинився поза межами проїзної частини.

Доводи апеляційної скарги щодо неналежності направлення на огляд до медичного закладу як доказу суд до уваги не бере, оскільки у ньому зазначено, що медичний огляд не проводився у зв`язку із відмовою ОСОБА_1 від його проходження.

Зважаючи на встановлене, апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно, вина ОСОБА_1 доведена повністю сукупністю наявних у матеріалах справи доказами, а його дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП кваліфіковані правильно, тому твердження скаржника про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є надуманими та безпідставними.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 26 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП та відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення.

Строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, не пропущені.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись ст. ст. 245, 280, 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу адвоката Антонюк Юлії Михайлівни в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 30 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду В. В. Оніщук