Вирок від 10 травня 2026 р. у справі №638/17597/23 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа638/17597/23

Провадження № 1-кп/638/658/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,

прокурора- ОСОБА_3 ,

захисниці - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченої (in absentia) в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022220000002450 від 20.07.2022 стосовно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Ізюм Ізюмського району Харківської області, з вищою освітою, заміжня, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною 5 статті 111-1 Кримінального Кодексу України

установив:

У громадянки України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території м. Ізюм Харківської області, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 19 липня 2022 року, виник злочинний умисел, направлений на зайняття посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території Харківської області.

Згідно з Конституцією України, Україна є суверенною та незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав є порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, ІV Женевськими конвенціями 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, Договору про дружбу, співробітництво та партнерство між Україною та рф 1997 року та іншими нормативно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави та міжнародними протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Діючи в порушення норм міжнародного гуманітарного права, президент рф володимир путін та інші невстановлені представники влади рф всупереч п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.194, принципів Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимог ч. 4 ст. 2 Статуту ООН та Декларацій Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 №36/103. Від 16.12.1970 №2734 від 21.12.1965 №2131, від 14.12.1974 №3314, підготували та розв`язали агресивну війну та військовий конфлікт підрозділів зс рф на території України.

Так 22.02.2022 президент рф, реалізуючи злочинний план, направив до ради федерації звернення про використання збройних сил рф за межами рф, яке було задоволено. 24.02.2022 о 05 годині президент рф оголосив про рішення розпочати військову операцію.

Надалі 24.02.2022 на виконання вищевказаного злочинного наказу військовослужбовці збройних сил рф, підконтрольних державі-агресору приватних військових компаній, незаконних збройних та воєнізованих формувань т. зв «Донецької та Луганської народних республік» шляхом збройної агресії із загрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням незаконно вторглися на територію України через державні кордони України в АРК, Харківській, Донецькій, луганській. Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській та інших областях та вчинили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини та інші об`єкти, що мають важливе народногосподарське або оборонне значення, та вчинили окупацію частин зазначеної території, чи порядку, встановленого конституцією України, яка триває до теперішнього часу та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

У зв`язку з чим Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Законом України від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ.

Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб. Законом України від 15.03.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ.

Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб. Законом України від 21.04.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ.

Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб. Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ.

Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 22.08.2022 строком на 90 діб. Законом України від 15.08.2022 № 2500-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ. В подальшому дію воєнного стану неодноразово продовжено по теперішній час.

Законом України від 22.05.2022 № 2265-IX «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну» Російська Федерація визнана державою-терористом (державою-агресором).

Територія Ізюмської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області була окупована підрозділами держави-агресора 01 квітня 2022 року та звільнена силами оборони України 08 вересня 2022 року.

З початку військової агресії РФ, на територіях, які опинилися в окупації, державою-агресором створювалися органи незаконної влади.

03.06.2022 на території м. Куп`янськ Харківської області групою осіб з числа громадян України було здійснено підписання протоколу засідання щодо створення окупаційної адміністрації держави-агресора на території Харківської області під назвою «временная гражданская администрация Харьковской области», що створена та функціонує в інтересах російської федерації, та обрання її керівника – громадянина України ОСОБА_6 . Вказане рішення затверджено виданням наказу новопризначеним головою т.зв. «временной гражданской администрации Харьковской области» ОСОБА_6 № 2/22 від 03.06.2022.

10.06.2022 головою т. зв. «временной гражданской администрации Харьковской области» ОСОБА_6 видано наказ № 9/22 від 10.06.2022, згідно якого затверджено утворення районних окупаційних адміністрацій держави-агресора на тимчасово окупованій території Харківської області, а саме: т. зв. «временной гражданской администрации Волчанского района Харьковской области» (адміністративний центр у м. Вовчанськ), т. зв. «временной гражданской администрации Изюмского района Харьковской области» (адміністративний центр у м. Ізюм), т. зв. «временной гражданской администрации Купянского района Харьковской области» (адміністративний центр у м. Куп`янськ), т. зв. «временной гражданской администрации Харьковского района Харьковской области» (адміністративний центр у сел. Козача Лопань).

18.07.2022 головою т. зв. «временной гражданской администрации Харьковской области» ОСОБА_6 видано наказ № УГ-35/22 від 18.07.2022 щодо перейменування назви вказаного незаконного органу в «военно-гражданскую администрацию Харьковской области», згідно п. 2 якого також перейменовано районні підрозділи вказаної окупаційної адміністрації держави-агресора на т. зв. «военно-гражданские администрации». Зміна назви органів здійснена з врахуванням повного правонаступництва із збереженням прийнятих ними реквізитів та організаційно-штатної структури відповідно до п. 3 вказаного наказу.

Так, з метою більш ефективного, швидкого і повного поширення впливу рф на тимчасово окупованій території Харківської області, у складі окупаційної адміністрації т. зв. «временной гражданской администрации Харьковской области» у період з 03.06.2022 по 11.06.2022 було створено окремі незаконні органи виконавчої влади. В подальшому, 11.06.2022 головою т. зв. «временной гражданской администрации Харьковской области» ОСОБА_6 видано наказ №11/22 від 11.06.2022 щодо затвердження структури виконавчих органів влади. Згідно п. 9.5 у додатку вказаного незаконного акту визначено «Пенсионный фонд» як окремий орган виконавчої влади.

Надалі, у невстановлений досудовим розслідуванням час, проте не пізніше ніж з 1 червня 2022 року по 07 вересня 2022 року здійснювалась діяльність незаконного органу виконавчої влади – т. зв. «Управления Пенсионного фонда Харьковской области» у будівлі за адресою: Харківська область, Куп`янський район, м. Куп`янськ, вул. Петра Іванова, буд. 1, з використанням приміщень, майна та архівних відомостей територіальних підрозділів Пенсійного фонду України в Харківській області у м. Куп`янськ. Зазначений орган виконавчої влади України на території м. Куп`янськ Харківської області у період з 24.02.2022 функцій, передбачених повноваженнями, не здійснює.

До завдань вказаного т. зв. «Управления Пенсионного фонда Харьковской области» входило здійснення збору персональних даних та постановки на пенсійний облік осіб, які мають право на отримання матеріальної допомоги відповідно до наказів голови т. зв. «военно-гражданской администрации Харьковской области», видача пенсійних посвідчень, не передбачених законодавством України, прийом, обробка та направлення до т. зв. «военно-гражданских администраций Харьковской области» заяв осіб на отримання матеріальної допомоги. Територіальною юрисдикцією вказаного органу була тимчасово окупована державою-агресором територія Харківської області.

В подальшому представниками окупаційної адміністрації, які перебували на тимчасово окупованій території Харківської області, у складі вказаного незаконного органу влади створено територіальні підрозділи, а саме: т. зв. «Отделение Пенсионного фонда Волчанского района Харьковской области», т. зв. «Отделение Пенсионного фонда Изюмского района Харьковской области», т. зв. «Отделение Пенсионного фонда Купянского района Харьковской области», т. зв. «Отделение Пенсионного фонда Харьковского района Харьковской области».

Разом з цим, ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на зайняття посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території Харківської області, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше як 19 липня 2022 року, перебуваючи на території м. Ізюм Харківської області, погодилась на пропозицію невстановлених представників окупаційної адміністрації держави-агресора та добровільно зайняла посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій т.зв. «и.о. начальника» незаконного органу виконавчої влади, створеного на тимчасово окупованій території Харківської області – т. зв. «Отделение Пенсионного фонда Изюмского района Харьковской области», розташованого у будівлі за адресою: Харківська область, Ізюмський район, м. Ізюм, пр-т Незалежності, 2.

Відповідно до абз. 3 п. 1.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 5 «Про судову практику у справах про хабарництво» організаційно-розпорядчі обов`язки (функції) — це обов`язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідувачі відділами, лабораторіями, кафедрами), їх заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).

Відповідно до абз. 4 п. 1.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 5 «Про судову практику у справах про хабарництво» адміністративно-господарські обов`язки — це обов`язки по управлінню або розпорядженню державним, колективним чи приватним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження в тому чи іншому обсязі є у начальників планово-господарських, постачальних, фінансових відділів і служб, завідувачів складами, магазинами, майстернями, ательє, їх заступників, керівників відділів підприємств, відомчих ревізорів та контролерів тощо.

В подальшому ОСОБА_5 у невстановлений досудовим розслідуванням час, проте не пізніше як з 19 липня 2022 року по 07 вересня 2022 року, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, добровільно займаючи посаду «и.о. начальника Отделения Пенсионного фонда Изюмского района Харківської області», виконувала посадові обов`язки, пов`язані з організаційно-розпорядчими функціями, а саме здійснювала загальне керівництво зазначеним незаконним органом виконавчої влади шляхом видання розпоряджень і доведення їх до співробітників зазначеного органу, його територіальних підрозділів, а також проведення контролю за їх виконанням.

Крім цього, ОСОБА_5 у невстановлений досудовим розслідуванням час, проте не пізніше ніж з 19 липня 2022 року по 07 вересня 2022 року, продовжуючи реалізацію свого кримінально-протиправного наміру, добровільно займаючи посаду «и.о. начальника Отделения Пенсионного фонда Изюмского района Харківської області», виконувала посадові обов`язки, пов`язані з організаційно-розпорядчими функціями, а саме здійснювала:

- набір співробітників до вказаного незаконного органу влади із роз`ясненням їм їх завдань та посадових обов`язків, наданням робочих місць, а також пошук та надання пропозицій співробітникам Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з працевлаштування у зазначеному незаконному органі влади;

- організацію видачі одноразової грошової допомоги від імені держави-агресора російської федерації та створеної нею окупаційної адміністрації у вигляді 10 000 рублів;

- ведення обліку проживаючих на території Ізюмської територіальної громади Харківської області осіб, які потребують отримання грошової допомоги у вигляді пенсій, соціального забезпечення та інших виплат;

- визначення ділянок роботи для підлеглих працівників;

- подання звітності та іншої витребуваної інформації від імені органу до т. зв. «военно-гражданской администрации Харьковской области»;

- інше організаційне забезпечення виконання підлеглим органом влади поставлених окупаційною адміністрацією завдань.

Реалізація вищевказаних посадових обов`язків ОСОБА_5 , пов`язаних з організаційно-розпорядчими функціями, як «и. о. начальника Управления Пенсионного фонда Изюмского района Харьковской области» виражалась у формі усних вказівок, роз`яснень та наказів, проведення планових нарад з підлеглими співробітниками, а також шляхом письмових розпоряджень та листів.

Суд вважає вказане обвинувачення доведеним та кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч. 5 ст. 111-1 КК України як добровільне зайняття посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території.

Судовий розгляд по кримінальному провадженню здійснювався за відсутності обвинуваченої (in absentia) ОСОБА_5 , яка показань суду не надала, будь-яких клопотань від останньої на адресу суду також не надходило.

Ухвалою Шевченківського (Дзержинського) районного суду м. Харкова від 15 листопада 2023 року клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження задоволено. Призначено кримінальне провадження № 22022220000002450 від 20.07.2022 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України, до судового розгляду за відсутності обвинуваченої (in absentia) в порядку спеціального судового провадження, у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського (Дзержинського) районного суду м. Харкова за адресою: м. Харків, пр. Перемоги, 52-В, на 20 листопада 2023 року о 13-30 год.

Опубліковано судову повістку про виклик обвинуваченої ОСОБА_5 у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме у газеті «Урядовий кур`єр» та на веб-сайті Шевченківського (Дзержинського) районного суду м. Харкова.

Судову повістку про виклик до суду обвинуваченої ОСОБА_5 направлено до ТУ ДСА України в Харківській області для подальшого направлення для опублікування в газеті «Урядовий кур`єр».

З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду обвинувачена вважалася належним чином ознайомленою з її змістом відповідно до вимог ст. 323 КПК України (а.с.23, 27, 28, 49, 56, 62, 90, 92, 113, 115, 125, 175, 224, 239, 249 т.1; а.с.8, 23, 30, 38, 43, 47, 54, 59, 78, 85, 91, 102, 111, 120, 125, 132, 135, 143, 147, 160, 169, 176-179, 189,195, 197, т.2).

Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_5 , яка повинна була знати про розпочате щодо неї кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед судом за діяння вчинені на території суверенної України, та захищати себе безпосередньо у суді, а також свідчать про її намір ухилення від кримінальної відповідальності на території держави агресора – рф.

У той же час, ухилення обвинуваченої ОСОБА_5 від правосуддя суд оцінює як реалізацію останньою її невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (пп. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з гарантій презумпції невинуватості.

У той же час, це кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника ОСОБА_4 , яка була забезпечена Державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Харківській та Луганській областях (т. 1, а. с. 32).

Захисниця обвинуваченої здійснювала активні дії, спрямовані на захист обвинуваченої: брала участь у всіх судових засіданнях, зокрема, у допиті свідків та дослідженні доказів, виступала у судових дебатах.

Враховуючи наведене, суд вважає, що стороною обвинувачення вживалися достатні заходи щодо дотримання прав ОСОБА_5 як підозрюваної та обвинуваченої на захист та доступ до правосуддя, з урахуванням здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження.

У свою чергу, суд звертає увагу на те, що всі наведені вжиті заходи вказують на те, що обвинувачена була поінформована належним чином про дати слухання справи, а також дотримані її права на належне представництво у суді.

Прокурор ОСОБА_3 в судових дебатах, враховуючи відсутність обставин, що пом`якшують та наявність обставини, що обтяжує покарання – вчинення злочину з використанням умов воєнного стану, просив суд визнати винною ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, та призначити їй покарання у виді 7 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, правоохоронних органах, судах, юридичних особах публічного права, органах, що надають публічні послуги строком 10 років та з конфіскацією майна. Процесуальні витрати на залучення експерта стягнути з обвинуваченої.

В свою чергу, захисниця ОСОБА_4 вважала, що стороною обвинувачення не доведено вину ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, у зв`язку з чим просила її виправдати.

Суд вважає, що винуватість ОСОБА_5 у скоєнні інкримінованого злочину передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, підтверджується доказами, зібраними в ході судового розгляду кримінального провадження та безпосередньо дослідженими судом.

Так допитаний в ході судового розгляду свідок ОСОБА_7 дала показання, у яких вказала, що в період окупації вона жила в місті Ізюм, а з 15 серпня 2022 року близько двох тижнів працювала в органі Пенсійного фонду при окупаційній адміністрації, не отримуючи заробітну плату. Так свідок приймала людей, заяви від них з метою отримання останніми коштів. При цьому при прийомі на роботу трудовий договір нею не укладався. В свою чергу, ОСОБА_5 була керівником Пенсійного фонду в місті Ізюм в період окупації. Також ОСОБА_7 вказала, що обвинувачена перейшла на сторону окупаційної адміністрації, розповідала, що при рф «все буде добре».

Допитана в ході судового розгляду свідок ОСОБА_8 дала показання, що в період окупації вона жила в місті Ізюм та до вторгнення працювала в Пенсійному фонді. В свою чергу, в час окупації міста вона знову почала там працювати: спочатку прибирала будівлю у квітні-травні 2022 року, а потім до серпня 2022 року спеціалістом, не отримуючи заробітну плату. Начальник Пенсійного фонду при окупаційній владі ОСОБА_5 сказала, що будуть виплачувати матеріальну допомогу пенсіонерам і останні почали приходити подавати відповідні заяви. При цьому свідок заначила, що з обвинуваченою вона познайомилася у 2010 році. В час окупації ОСОБА_5 ставила на вирішення організаційні питання, керувала відділенням.

Крім того, допитаний в ході судового розгляду свідок ОСОБА_9 вказав, що в період окупації він проживав в місті Ізюм, не працював, перебував на обліку в центрі зайнятості як безробітній. В червні – липні 2022 року він звертався до начальника Пенсійного фонду ОСОБА_5 по питанню працевлаштування і остання запропонувала йому приймати громадян у Пенсійному фонді. При цьому за свою роботу ОСОБА_9 заробітну плату не отримував, тільки гуманітарну допомогу.

Також винуватість ОСОБА_5 у пред`явленому обвинуваченні повністю доведена та підтверджується зібраними в кримінальному провадженні та дослідженими в судовому засіданні наступними доказами, наданими стороною обвинувачення, які суд вважає належними та допустимими, зокрема:

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, відповідно до якого ОСОБА_5 добровільно зайняла посаду у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, а саме очолила відділ обслуговування громадян (сервісний центр №8) Управління обслуговування громадян ГУ ПФУ у Харківській області, створений окупаційною адміністрацією держави-агресора на території м. Ізюм Харківської області (а.с. 1, т. 3);

- інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №346614646 від 14.09.2023 (а.с.2-4, т.3);

- інформацією про особу з Державної міграційної служби України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5, т.3);

- актовим записом про шлюб №514 від 12.12.1992 року (а.с.6-7, т.3);

- актовим записом про народження №315 від 16.06.1993 (а.с.8-9, т.3);

- протоколом огляду від 10.10.2023, згідно якого оглянуто короб з аркушами паперу про діяльність окупаційної влади, в т. ч. що стосуються призначення та виплат пенсій та соціальних виплат на території Харківської області (а.с.10-13, т.3);

- листом т. в.о. начальника Куп`янської РВА ОСОБА_10 до слідчого відділу УСБУ в Харківській області про виявлення папок зі списками осіб, що займали посади в окупаційній адміністрації (а.с.14, т.3);

- наказом «Указ о временной гражданской администрации Харьковской области» від 03.06.2022 №2/22 (а.с.15, т.3);

- положенням «Положение о временной гражданской администрации Харьковской области» (а.с.16-19, т.3);

- наказом «Указ о структуре исполнительних органов власти» від 11.06.2022 №11/22 (а.с.20-26, т.3);

- наказом «Указ о перейменовании временной гражданской администрации Харьковской области» від 18.07.2022 (а.с.27, т.3);

- наказом «Указ о порядке назначения и виплати пенсий и социальних виплат на территории Харьковской области» від 25.08.2022 (а.с.28-29, т.3);

- правилами «Правила предоставления социальних виплат отдельным категориям граждан» (а.с.30-41, т.3);

- розпорядженням «Распоряжение об утверждении расходов консолидированного бюджета на июль 2022 года» з додатками (а.с.42-55, т.3);

- листом начальника ГУ ПФУ в Харківській області ОСОБА_11 від 10.09.2023 про те, що в ході огляду будівлі за адресою: м. Ізюм, пр-т Незалежності, 2 були знайдені документи, які підтверджують діяльність окупаційної влади під час тимчасової окупації деяких районів Харківської області, зокрема діяльність т. з. Пенсійного фонду Харківської області, зокрема ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.56, т.3);

- протоколом огляду речей та документів від 10.10.2023, згідно якого оглянуто документальні матеріали на 41 аркушах, які є додатком до супровідного листа з ГУ ПФУ в Харківській області (а.с.57-59, т.3);

- «Подпискою о неразглашения информации» з підписом ОСОБА_5 (а.с.60, т.3);

- згодою «Соглашение на обработку персональних данных» ОСОБА_5 (а.с.61, т.3);

- заявою «Заявление «Прошу Вас принять меня на должность начальника управления» з підписом ОСОБА_5 (а.с.62, т.3);

- таблицею «Таблица по количеству пенсионеров по Изюмскому району на 19.07.2022» з підписом «начальника управления» ОСОБА_5 (а.с.63, т.3);

- листом «о выдилении автотранспорта для нужд управления» з підписом ОСОБА_5 (а.с.64, т.3);

- довідкою «аналитическая записка о принятии заявлений от пенсионеров на получение материальной помощи», підписана «начальником управления ОСОБА_12 » (а.с.65, т.3);

- відомостями «о получении материальной помощи пенсионерам за июнь месяц 2022 года» (а.с.66-73, т.3);

- розпорядженням №4 від 22.07.2022 «Распоряжение о назначении ответственных за формирование ведомостей получения материальной помощи и праве подписи» - по г. Изюму и Изюмскому району – и.о. начальника ОПФ Изюмского района ОСОБА_12 » (а.с.74, т.3);

- копіями документів, адресованих «и. о. начальника отделения ПФ Изюмского района ОСОБА_12 от и. о. начальника управления ПФ Харьковской области ОСОБА_13 » (а.с.75-77, т.3);

- паспортом громадянки України серії НОМЕР_1 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.78-82, т.3);

- дипломом магістра ОСОБА_5 серії НОМЕР_2 з додатком (а.с.83-86, т.3);

- дипломом спеціаліста ОСОБА_5 серії НОМЕР_3 з додатком (а.с.87 – 90, т.3);

- дипломом бакалавра ОСОБА_5 серії НОМЕР_4 з додатком (а.с.90-94, т.3);

- трудовою книжкою серії НОМЕР_5 ОСОБА_12 » (а.с.95-107, т.3);

- протоколом огляду від 10.10.2023, згідно якого оглянуто картонний короб з аркушами паперу з друкованим текстом» (а.с.108-109, т.3);

- наказом «Указ о создании районних временних гражданских администраций Харьковской области» від 10.06.2022 (а.с.111-112, т.3);

- листом старшого слідчого СВ УСБУ в Харківській області ОСОБА_14 від 10.10.2023 (а.с.114-115, т.3);

- висновком експерта №91 від 25.10.2023 почеркознавчої експертизи, згідно якого рукописний текст та підпис від імені ОСОБА_5 у наступних документах:

Аркуш паперу формату А4 білого кольору, який являє собою документ з назвою «Подписка о неразглашении информации», на 1 арк., з наступним змістом: «Я, ОСОБА_12 (ПІБ заповнений від руки ручкою синього кольору), Предупрежден(а) о неразглашении информации, связанной с выполнением моих трудовых обязанностей. Разъяснены последствия за умышленное или неосторожное разглашение информации, а именно дисциплинарная, административная, уголовная ответственность, в соответствии с законодательством Российской Федерации», з підписом, який ймовірно виконаний ОСОБА_5 .

Аркуш паперу формату А4 білого кольору, який являє собою документ з назвою «Согласие на обработку персональных данных», на 1 арк., виконаний друкованим та рукописним текстом, починається зі слів «Я, ОСОБА_12 , проживающий по адресу: АДРЕСА_1 ...», з підписом особи, який ймовірно виконаний ОСОБА_5 .

Аркуш паперу формату А4 білого кольору, який являє собою документ з назвою «Заявление», на 1 арк., виконаний друкованим та рукописним текстом, з наступним змістом: «Прошу Вас, принять меня на должность начальника управления», з підписом особи, який ймовірно виконаний ОСОБА_5 .

Аркуш паперу формату А4 білого кольору, який являє собою документ з назвою «О выделении автотранспорта» №7 від 01.08.2022, з підписом особи «и.о. начальника Управления Пенсионного фонда Изюмского района ОСОБА_12 », який ймовірно виконаний ОСОБА_5 , на 1 арк - виконаний ОСОБА_5 .

Підпис від імені ОСОБА_5 в наступних документах:

Аркуш паперу формату А4 білого кольору, який являє собою документ з назвою «Аналитическая записка», з підписом особи «Начальник Управления ОСОБА_12 », який ймовірно виконаний ОСОБА_5 ,

Аркуші папері формату А4 білого кольору, які являють собою документ з назвою «Ведомость получения № Счастливое материальной помощи пенсионерам за июнь месяц 2022 года», з підписом особи «Представитель Управления Пенсионного фонда ОСОБА_12 », який ймовірно виконаний ОСОБА_5 , на 2 арк.

Аркуші папері формату А4 білого кольору, які являють собою документ з назвою «Ведомость получения № Новопавловка материальной помощи пенсионерам за июнь месяц 2022 года», з підписом особи «Представитель Управления Пенсионного фонда ОСОБА_12 », який ймовірно виконаний ОСОБА_5 , на 3 арк.

Аркуші папері формату А4 білого кольору, які являють собою документ з назвою «Ведомость получения № Красная поляна материальной помощи пенсионерам за июнь месяц 2022 года», з підписом особи «Представитель Управления Пенсионного фонда ОСОБА_12 », який ймовірно виконаний ОСОБА_5 , на 2 арк.

Аркуш паперу формату А4 білого кольору, який являє собою документ з назвою «Ведомость получения № Лысогорка материальной помощи пенсионерам за июнь месяц 2022 года», з підписом особи «Представитель Управления Пенсионного фонда ОСОБА_12 », який ймовірно виконаний ОСОБА_5 , на 1 арк.-виконаний ОСОБА_5 (а.с.121-127, т.2);

- витяг з наказу №100-ОС від 31.05.2019 про призначення ОСОБА_5 на посаду начальника Ізюмського відділу обслуговування громадян управління обслуговування громадян (а.с.132, т.3);

- посадовою інструкцією ОСОБА_5 (а.с.134-135, т.3);

- особовою картою держслужбовця ОСОБА_5 (а.с.136- 140, т.3);

- ухвалою слідчого судді Київського районного суд м. Харкова від 13.10.2023 про накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_5 та ОСОБА_15 (а.с.177-180, т.3);

- ухвалою слідчого судді Київського районного суд м. Харкова від 17.10.2023 про накладення арешту на т/з ВАЗ-2107 1990 року випуску з номером куз. НОМЕР_6 та реєстраційним номером НОМЕР_7 , який належить ОСОБА_5 (а.с.190-193, т.3);

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначений КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

У ряді складів кримінальних правопорушень, у тому числі, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, важливе значення має добровільність (якщо особа здійснювала відповідні дії не добровільно, а під примусом (байдуже яким), склад правопорушення відсутній).

Наведеними вище доказами у їх сукупності та взаємозв`язку, зокрема дослідженими судом показаннями свідків, які спілкувались та спостерігали за ОСОБА_5 під час її роботи на окупаційну владу, підтверджується беззаперечне свідчення невимушеності її поведінки, відсутності будь-якого примусу щодо неї, а відтак, і цілковитої добровільності її дій.

Окрім того, окупація території міста Ізюма та Ізюмського району та встановлення на цій території окупаційних органів влади, мала відкритий характер, а тому ОСОБА_5 відповідно, очевидно усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання, тобто діяла з прямим умислом.

Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86).

Вищевказані показання свідків та письмові докази узгоджуються між собою, не містять суперечностей, які б могли поставити під сумнів їх правдивість та достовірність.

Відповідно до ч.1 ст.84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

В ході судового розгляду суд безпосередньо, всебічно та повно дослідив усі докази, що містяться в матеріалах кримінального провадження і встановив правильність збирання стороною обвинувачення та закріплення кожного з них, тому, виходячи з положень статті 86 КПК України вважає їх допустимими.

Крім того, суд дійшов до висновку, що досліджені у судовому засіданні докази прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, тому є належними.

Суд критично ставиться до посилань захисниці щодо відсутності доказів вини обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, оскільки вони повністю спростовуються доказами, дослідженими під час судового розгляду кримінального провадження.

Водночас суд вважає безпідставними твердження захисниці щодо невірної кваліфікації зазначеного кримінального правопорушення, оскільки суд вважає правильною кваліфікацію дій обвинуваченої за ч. 5 ст. 111-1 КК України як добровільне зайняття посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, що повністю підтверджується матеріалами кримінального провадження.

При цьому той факт, що обвинувачена не була допитана під час судового розгляду даного кримінального провадження, на що посилається захисниця як на підставу її виправдання, є безпідставним, оскільки наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_5 , яка повинна була знати про розпочате щодо неї кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед судом за діяння вчинені на території суверенної України, та захищати себе безпосередньо у суді, а також свідчать про її намір ухилення від кримінальної відповідальності. При цьому, як було зазначено вище, ухилення обвинуваченої ОСОБА_5 від правосуддя суд оцінив як реалізацію останньою її невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (пп. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з гарантій презумпції невинуватості.

У той же час, це кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника ОСОБА_4 , яка здійснювала активні дії, спрямовані на захист обвинуваченої з метою реалізації її законних прав.

Таким чином, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч.1 ст.337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає зазначені докази належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні нею інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, поза розумним сумнівом.

Недопустимості доказів згідно вимог ст. ст. 87-89 КПК України судом не встановлено. Порушень вимог КПК України, які б могли спростувати висновки суду під час розгляду справи судом встановлено також не було.

Виходячи з зазначеного, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_5 добровільно, будучи громадянкою України, добровільно зайняла посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, тобто вчинила кримінальне правопорушення – злочин, передбачений ч.5 ст.111-1 КК України.

У відповідності до положень ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 цього ж Кодексу покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставить у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом`якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої, відповідно до ст. 66 КК України, не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченої, відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

Вивченням особи обвинуваченої встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Ізюм Ізюмського району Харківської області, з вищою освітою, заміжня, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на обліку у лікаря - нарколога та лікаря - психіатра не перебуває, раніше не судима.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_5 у відповідності до вимог ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, відомості про особу обвинуваченої, відсутність обставини, що пом`якшують покарання, та наявність обставини, що його обтяжує.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_5 суд виходить із положень ст. ст. 50, 65 КК України, а саме: принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самою обвинуваченою, так і іншими особами, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.111-1 КК України, яке віднесено до тяжких злочинів, проти основ національної безпеки України, конкретні обставини та наслідки, особу винної, відсутність визнаних судом обставин, які пом`якшують покарання, наявність обставини, яка обтяжує покарання.

Також відповідно до роз`яснень, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 суди зобов`язані дотримуватись загальних засад призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Суд також бере до уваги правову позицію, сформульовану у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі №344/16025/18, а саме, рішення суду про позбавлення права займатись певною діяльністю має бути чітко і ясно сформульовано в резолютивній частині вироку для того, щоб не виникало жодних сумнівів під час його виконання. Якщо в санкції статті Особливої частини КК визначено характер посади або вид (рід) діяльності, то формулювання покарання у вироку має точно відповідати змісту цієї санкції. Якщо ж покарання у санкції зазначене в загальній формі (наведене у формулюванні, що використовується у ст. 55 КК), суд повинен конкретизувати правову заборону і точно зазначити (описати, окреслити) у вироку характер та коло тих посад або вид (рід) тієї діяльності, права обіймати які чи займатися якою він позбавляє засудженого. Покарання має формулюватися таким чином, щоб засуджений не мав права обіймати зазначені у вироку посади або займатись забороненою діяльністю в будь-якій галузі або займатись такою діяльністю, які за змістом (характером) і обсягом повноважень є аналогічними тим, з якими було пов`язане вчинення кримінального правопорушення.

При цьому об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.111-1 КК України, пов`язана із виконанням ОСОБА_5 організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, в окупаційній адміністрації держави-агресора.

При призначенні покарання суд враховує, що обвинуваченою вчинено злочин, родовим об`єктом якого є суспільні відносини, що забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної і правової держави. ОСОБА_5 , маючи необхідні життєві навички та професійні знання, у тому числі в галузі української державності, будучи обізнаним про необхідність дотримання в професійній діяльності законів України, мав проявити високі моральні якості та дотриматися базової соціальної установки, суть якої полягає у готовності особистості свідомо приймати і відповідально виконувати закони та вимоги своєї держави. Натомість, вчиняючи злочин, обвинувачений діяв всупереч суспільним та державним інтересам.

Суд також бере до уваги правову позицію, сформульовану у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі №344/16025/18, а саме, рішення суду про позбавлення права займатись певною діяльністю має бути чітко і ясно сформульовано в резолютивній частині вироку для того, щоб не виникало жодних сумнівів під час його виконання. Якщо в санкції статті Особливої частини КК визначено характер посади або вид (рід) діяльності, то формулювання покарання у вироку має точно відповідати змісту цієї санкції. Якщо ж покарання у санкції зазначене в загальній формі (наведене у формулюванні, що використовується у ст. 55 КК), суд повинен конкретизувати правову заборону і точно зазначити (описати, окреслити) у вироку характер та коло тих посад або вид (рід) тієї діяльності, права обіймати які чи займатися якою він позбавляє засудженого. Покарання має формулюватися таким чином, щоб засуджений не мав права обіймати зазначені у вироку посади або займатись забороненою діяльністю в будь-якій галузі або займатись такою діяльністю, які за змістом (характером) і обсягом повноважень є аналогічними тим, з якими було пов`язане вчинення кримінального правопорушення.

Як установлено судовим розглядом, об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.111-1 КК України, пов`язана із виконанням ОСОБА_16 організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, в окупаційній адміністрації держави-агресора.

Відповідно до положень ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.

Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу. Санкцією частини 5 статті 111-1 КК України передбачена можливість застосування додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.

При цьому, як було зазначено вище, ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 13.10.2023 було накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_5 та ОСОБА_15 . У свою чергу, ухвалою слідчого судді Київського районного суд м. Харкова від 17.10.2023 накладено арешт на т/з ВАЗ-2107 1990 року випуску з номером куз. ХТА210700L0547858 та реєстраційним номером НОМЕР_7 , який належить ОСОБА_5 .

Враховуючи викладене, суд бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, фактичні обставини його вчинення та наслідки, характер діяння, форму й ступінь вини обвинуваченої, те, що вона вчинила злочин, об`єктом якого є основи національної безпеки України, своїми діями фактично допомагала державі агресору створити певну вертикаль незаконного органу влади, та даних про особу обвинуваченої, відсутність судимостей, наявність обставини, що обтяжує покарання, а саме, вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

Разом з тим, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, а також, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним до скоєного, тобто необхідним і достатнім для виправлення, а також для попередження вчинення нею нових злочинів, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_5 покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі в межах санкції ч. 5 ст. 111-1 КК України, оскільки її виправлення неможливе без ізоляції від суспільства, з призначенням додаткового покарання, визначеного вказаною санкцією, як обов`язкового, у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк 10 (десять) років, та з призначенням додаткового покарання, визначеного санкцією ч.5 ст.111-1 КК України у виді конфіскації майна.

При цьому необхідність призначення ОСОБА_5 основного покарання у вигляді позбавлення волі, з призначенням додаткових покарань, на думку суду, буде справедливим, співрозмірним і достатнім для її виправлення, кари та запобігання вчиненню нових злочинів як самою обвинуваченою, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Разом з тим згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченої, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 слід рахувати з моменту її фактичного затримання.

Строк додаткового покарання слід обчислювати відповідно до ч. 3 ст. 55 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 18.10.2023 в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України відносно ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, який до набрання вироком законної сили необхідно залишити без змін.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 13.10.2023 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_5 та ОСОБА_15 , та ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 17.10.2023 на т/з ВАЗ-2107 1990 року випуску з номером куз. ХТА210700L0547858 та реєстраційним номером НОМЕР_7 , який належить ОСОБА_5 , залишити без змін для забезпечення виконання додаткового покарання у виді конфіскації майна.

На підставі частини другої статті 124 КПК України документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченої на користь держави.

Речові докази в даному кримінальному провадженні – відсутні.

Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк 10 (десять) років та з конфіскацією майна.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід, обраний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, у виді тримання під вартою - залишити без змін.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту її фактичного затримання.

Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю рахувати з моменту відбуття ОСОБА_5 основного покарання.

Арешт майна, накладений на підставі ухвал слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 13.10.2023, 17.10.2023- залишити без змін.

Стягнути із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи №91 від 25.10.2023 в розмірі 7169 (сім тисяч сто шістдесят дев`ять) гривень 40 копійок.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити прокурору та захисниці обвинуваченої, якій вручались всі процесуальні рішення у цьому провадженні.

Копію вироку, яка підлягає врученню ОСОБА_5 , вручити захисниці, а інформацію про вирок опублікувати в газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті суду відповідно до вимог ст. 323 КПК України.

Повний текст вироку складено 11 травня 2026 року.

Суддя ОСОБА_1