Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №320/36010/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2026 року Київ справа №320/36010/25

Київський окружний адміністративний суд у складі у складі колегії суддів

головуючого судді Сас Є.В., суддів: Войтович І.І., Вісьтак М.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІАНЕТ ІСТЕРН ЮРОП»

до Національного банку України

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО»

про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду, з урахуванням зави від 23.09.2025, з вимогами:

1. Визнати протиправною бездіяльність Національного банку України, яка полягала у відмові реагувати на скаргу ТОВ «ВІАНЕТ ІСТЕРН ЮРОП» від 17.06.2025 та у непроведені позапланової інспекційної перевірки ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТ-КРЕДО» за наявності підстав, передбачених п.п. 1, 4 ч.4 ст.47 Закону України «Про фінансові послуги».

2. Зобов`язати Національний банк України у визначений судом розумний строк провести позапланову інспекційну перевірку ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТ-КРЕДО» з дотриманням Закону України «Про фінансові послуги» та актів НБУ, із обов`язковою перевіркою питань, наведених у позовній заяві.

3. Зобов`язати Національний банк України за результатами перевірки ухвалити мотивоване рішення (акт реагування) та направити його копію Позивачу і суду у строк, визначений судом; у разі встановлення ознак порушення ст.4 Закону України «Про медіа» - повідомити Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення та інші компетентні органи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 17 червня 2025 року позивач подав до Національного банку України скаргу щодо дій ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо», в якій просив провести перевірку фінансової компанії, повідомивши про можливі порушення законодавства у сфері фінансових послуг, зокрема використання механізмів судового забезпечення позову як способу впливу на господарську діяльність позивача, а також про наявність кримінального провадження, що стосується діяльності цієї установи. 11.07.2025 Національний банк України надав відповідь, якою фактично відмовив у проведенні перевірки, зазначивши, що не вбачає у викладених обставинах порушень законодавства. На думку позивача, така відповідь свідчить про формальний розгляд звернення та фактичне невиконання НБУ покладених на нього функцій банківського регулювання і нагляду, визначених законом. Позивач зазначає, що регулятор не перевірив наведені факти, не вжив передбачених заходів реагування та не забезпечив належного розгляду скарги по суті, у зв`язку з цим позивач вважає, що відповідачем допущена бездіяльність, яка порушує його право на ефективний державний захист у сфері фінансових правовідносин, що і стало підставою для звернення до суду.

Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 31.07.2025 відкрив провадження в адміністративній справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження колегією суддів. Призначено підготовче засідання.

У відзиві на позовну заяву, відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі. Зазначає, що позивач звернувся до Національного банку України зі скаргою на дії ТОВ «ФК ІНВЕСТ-КРЕДО», посилаючись на подання останнім заяви про забезпечення позову у спорі з фізичною особою щодо стягнення заборгованості. Водночас такі правовідносини виникли виключно між фінансовою компанією та боржником і не стосуються безпосередньо прав чи діяльності позивача. Національний банк України розглянув скаргу та надав відповідь, зазначивши відсутність ознак порушення законодавства у діях фінансової установи. Крім того, суд відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову, що свідчить про відсутність будь-якого втручання у права позивача. Відповідач зазначив, що проведення інспекційних перевірок можливе лише за наявності передбачених законом підстав. Скарга юридичної особи сама по собі не є підставою для проведення позапланової перевірки. У даному випадку НБУ, отримавши скарги, здійснив їх розгляд, витребував у ТОВ «ФК ІНВЕСТ-КРЕДО» необхідні документи. Надані документи підтвердили, що спірні правовідносини виникли між фінансовою компанією та фізичною особою у межах кредитних зобов`язань, право вимоги за якими перейшло до ТОВ «ФК ІНВЕСТ-КРЕДО». Отже, ці відносини мають приватно-правовий характер і не стосуються безпосередньо діяльності позивача на ринку фінансових послуг. За результатами розгляду наданих пояснень та документів Національний банк листом від 11.07.2025 № 21-0007/53717 надав відповідь ТОВ «ВІАЕТ ІСТЕРН ЮРОП» за результатами розгляду Скарги від 17.06.2025, де повідомив, що інформація, викладена у Скарзі, не свідчить про порушення ТОВ «ФК ІНВЕСТ-КРЕДО» вимог законодавства, що регулює відносини на ринку фінансових послуг. Отже, відсутні як факт порушення прав позивача, так і ознаки протиправної бездіяльності з боку Національного банку України, що виключає підстави для задоволення позову. Також зазначає, що позовна вимога про зобов`язання Національного банку провести перевірку є похідною від вимоги про протиправну бездіяльність і тому також є безпідставною, оскільки НБУ вже розглянув скаргу позивача та не виявив правових підстав для проведення перевірки. Скарга і позов не містять конкретних фактів порушень, які підлягали б перевірці в межах повноважень регулятора, а доводи позивача фактично зводяться до незгоди з результатами розгляду заяви. Звертає увагу, що суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії лише за наявності визначених законом підстав і без дискреції органу. У цьому випадку такі підстави відсутні, а вимога про проведення перевірки не є належним способом захисту прав позивача. Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На адресу суду надійшли пояснення третьої особи, яким ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО» повідомило, що у 2006 році між УкрСиббанк та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за яким останній отримав значну суму коштів у доларах США, забезпечену заставою майнових прав. У подальшому право вимоги за цим кредитом було послідовно відступлено спочатку Дельта Банк, а згодом ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо», яке стало новим кредитором. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 04.06.2010 року у справі № 2 1177/1-10 з боржника стягнуто заборгованість, однак вона не погашена, у зв`язку з чим кредитор продовжує реалізовувати свої права, зокрема звернувся з окремим позовом про стягнення 3% річних та вживав заходів забезпечення позову. З метою гарантування виконання можливого судового рішення кредитор подав заяву про накладення арешту на корпоративні права боржника, а саме частку у статутному капіталі ТОВ «ВІАНЕТ ІСТЕРН ЮРОП», де боржник є співвласником. Такий спосіб забезпечення прямо передбачений законодавством і спрямований на запобігання відчуженню активів боржником. Отже, правовідносини сторін є кредитними (зобов`язальними), де кредитор реалізує передбачені законом механізми захисту свого права вимоги, а дії щодо подання заяви про забезпечення позову є законним інструментом такого захисту і самі по собі не свідчать про порушення законодавства у сфері фінансових послуг. Також, третя особа зазначає, що 01.07.2025 ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» отримало від Національного банку України вимогу про надання інформації та документів. У відповідь Товариством було подано письмові пояснення разом із витребуваними документами. Після їх розгляду НБУ дійшов висновку про відсутність порушень законодавства у діяльності товариства, що підтверджується офіційною відповіддю від 11.07.2025. Таким чином, регулятор здійснив належне реагування на скаргу, а відтак відсутні підстави стверджувати про його бездіяльність. Відтак, у позові просить відмовити. Розгляд справи просив проводити за відсутності третьої особи та її представника.

У запереченнях на пояснення третьої особи, позивач зазначає, що такі не спростовують доводів позивача та є необґрунтованими, оскільки подані нею матеріали містять взаємовиключні ідентифікатори одного й того самого договору, що свідчить не про технічні помилки, а про відсутність можливості належної ідентифікації предмета відступлення та підтвердження безперервності правонаступництва. За таких умов відповідні копії документів не можуть вважатися належними і допустимими доказами без дослідження оригіналів. Рішення суду від 04.06.2010 підтверджує первинний ідентифікатор договору № 31-9FQ/09-2006И та не містить жодних згадок про інші номери, що ставить під сумнів їх походження та вимагає належного документального підтвердження. Зазначає, що Національний банк України, як суб`єкт владних повноважень, був зобов`язаний здійснити повну перевірку, витребувати та дослідити оригінали документів і надати мотивовану оцінку, а не обмежуватися посиланням на копії наданих документів.

У відповіді на відзив на позовну заяву, позивач зазначає, що листом від 11.07.2025 НБУ повідомив, що викладені у скарзі обставини не свідчать про порушення законодавства. При цьому, зазначає, що відповідь має формальний характер і не містить відомостей про фактичні дії регулятора, зокрема щодо витребування пояснень від фінансової компанії, що створило обґрунтоване враження про ігнорування звернення. Позивач є підприємством, яке має статус критично важливого для функціонування економіки, а тому НБУ як орган нагляду зобов`язаний належно відреагувати на повідомлені ризики. Відмова у проведенні перевірки порушує вимоги законодавства, гарантії такого статусу та створює загрозу господарській діяльності позивача. Із матеріалів справи вбачається, що НБУ витребував пояснення у ТОВ «ФК Інвест-Кредо», які містили інформацію про судові спори та документи щодо кредитних правовідносин. Водночас фінансова компанія намагалася через суд накласти арешт на корпоративні права позивача, який не є відповідачем у відповідній справі, що суперечить принципам процесуального права, зокрема співмірності та належного суб`єктного складу. Суд відмовив у забезпеченні позову, що підтверджує необґрунтованість таких вимог. Попри наявність суперечностей у документах, відсутність частини ключових доказів (зокрема щодо правонаступництва та повідомлення боржника) і ознак можливих порушень, на думку позивача, НБУ обмежився формальним висновком без повної перевірки. Зазначає, що аргументи НБУ про «приватний характер спору» є безпідставними, оскільки предметом звернення була саме поведінка піднаглядної фінансової установи, яка підлягає контролю регулятора. Крім того, звертає увагу, що перевірка НБУ фактично звелася до вибіркового витребування окремих документів без аналізу їх повноти та достовірності, не були досліджені оригінали ключових договорів, акти передачі прав вимоги та належне повідомлення боржника, що не відповідає вимогам доказування. Таким чином, ТОВ «ФК Інвест-Кредо» не надало належних і допустимих доказів правонаступництва, а дії НБУ, який не забезпечив повного та об`єктивного розгляду скарги і не ініціював перевірку за наявності підстав, свідчать про його протиправну бездіяльність.

На адресу суду відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, якими зазначає, що у даному випадку відсутнє порушене право позивача, оскільки НБУ не вчиняв жодних дій чи бездіяльності, які б впливали на права та обов`язки ТОВ «ВІАНЕТ ІСТЕРН ЮРОП». Скаргу позивача було розглянуто та надано відповідь, що, на думку НБУ, виключає факт бездіяльності. При цьому підстави звернення стосуються правовідносин між фінансовою компанією та фізичною особою, а не безпосередньо позивача. НБУ зазначає, що заява ТОВ «ФК Інвест-Кредо» до суду стосувалася арешту частки фізичної особи у статутному капіталі, а не майна чи прав самого позивача. До того ж суд відмовив у забезпеченні позову, що, на думку регулятора, підтверджує відсутність порушення прав позивача. Відповідач звертає увагу, що не має повноважень втручатися у приватні спори між фінансовими установами та їх клієнтами чи оцінювати підстави звернення до суду. Також НБУ вказує, що твердження позивача про можливу загрозу його діяльності є припущеннями, оскільки реального порушення прав на момент звернення до суду відсутні. З огляду на це, Національний банк вважає, що у відносинах із позивачем відсутні порушення його прав, а заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

01.09.2025 на адресу суду представником позивача подано клопотання про збільшення позовних вимог. Позивач просив викласти позовні вимоги у такій редакції:

1. Визнати протиправною бездіяльність Національного банку України, яка полягала у відмові реагувати на скаргу ТОВ «ВІАНЕТ ІСТЕРН ЮРОП» від 17.06.2025 та у непроведені позапланової інспекційної перевірки ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТ-КРЕДО» за наявності підстав, передбачених п.п. 1, 4 ч.4 ст.47 Закону України «Про фінансові послуги».

2. Зобов`язати Національний банк України у визначений судом розумний строк провести позапланову інспекційну перевірку ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТ-КРЕДО» з дотриманням Закону України «Про фінансові послуги» та актів НБУ, із обов`язковою перевіркою питань, наведених у позовній заяві.

3. Зобов`язати Національний банк України за результатами перевірки ухвалити мотивоване рішення (акт реагування) та направити його копію Позивачу і суду у строк, визначений судом; у разі встановлення ознак порушення ст.4 Закону України «Про медіа» - повідомити Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення та інші компетентні органи.

Протокольно ухвалою суду від 13.11.2025 позовну заяву в новій редакції прийнято до розгляду.

Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 28.11.2025 у задоволенні клопотання представника позивача про витребування оригіналів письмових доказів відмовив.

Відповідач на адресу суду направив відзив на позовну заяву, з урахуванням збільшених позовних вимог, в якому останній заперечує щодо задоволення позову, обґрунтовуючи це ти, що обставини, на які посилається позивач, стосуються правовідносин між іншими особами (ТОВ «ФК «ІНВЕСТ-КРЕДО» та фізичною особою) і не пов`язані безпосередньо з правами ТОВ «ВІАНЕТ ІСТЕРН ЮРОП». Крім того, зазначає, що Національний банк діяв у межах своїх повноважень, розглянув скаргу та не встановив порушень законодавства. Також, звертає увагу суду, що позивач не довів, яке саме його право порушено, яким чином дії чи бездіяльність відповідача вплинули на нього, і як обраний спосіб захисту може відновити це право. Отже, відсутні як факт порушення, так і ефективний спосіб захисту, що є підставою для відмови в позові. Щодо вимоги про визнання протиправної бездіяльності Національного банку така є необґрунтованою, оскільки скарга позивача була розглянута, а відповідь надана у встановленому порядку. Сам факт незгоди позивача з результатом розгляду не свідчить про бездіяльність. На думку відповідача, наведені у скарзі обставини стосуються приватного спору між фінансовою компанією та фізичною особою щодо стягнення заборгованості, який вирішується виключно судом і не належить до повноважень регулятора. Зазначає, що Національний банк додатково витребував інформацію, проаналізував матеріали та дійшов висновку про відсутність порушень законодавства у сфері фінансових послуг, а отже, і підстав для проведення перевірки. Оскільки відсутній обов`язок Національного банку вчиняти запитувані дії та відсутні правові підстави для їх вчинення, відсутній і склад протиправної бездіяльності, тому позовна вимога не підлягає задоволенню. Щодо вимоги позивача про зобов`язання Національний банк України провести позапланову перевірку така є безпідставною, оскільки відсутні належні правові підстави та докази для її проведення. Зазначена вимога є похідною від твердження про бездіяльність НБУ, яке також не доведене. Відтак, у задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.

23.03.2026 позивач на адресу суду направив клопотання про подальший розгляд справи без участі його представника. Водночас позивач повідомив про нові істотні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, зокрема, у вересні 2024 року Національний банк України застосував до ТОВ «ФК «ІНВЕСТ-КРЕДО» захід впливу за порушення вимог законодавства. Крім того, 14 січня 2026 року Національний банк відкликав у цієї компанії ліцензію на здійснення діяльності фінансової компанії з правом надання фінансової послуги факторингу та виключив її з Державного реєстру фінансових установ. На думку позивача, зазначені обставини свідчать про те, що його скарга щодо діяльності ТОВ «ФК «ІНВЕСТ-КРЕДО» не була безпідставною, а відтак у Національного банку України існували підстави для більш належного реагування, зокрема проведення перевірки. У зв`язку з цим позивач просить суд врахувати наведені обставини під час розгляду справи.

Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 24.03.2026 закрив підготовче провадження у справі, призначив до судового розгляду справи по суті.

Відповідач у додаткових поясненнях від 02.04.2026 звертає увагу суду, що обставини, на які посилається позивач, не впливають на правомірність дій НБУ та не підтверджують наявність підстав для задоволення позову. Зокрема, застосований у вересні 2024 року до ТОВ «ФК «ІНВЕСТ-КРЕДО» захід впливу стосувався порушень у сфері звітності та не пов`язаний зі скаргою позивача. Крім того, відкликання ліцензії у січні 2026 року відбулося за заявою самої компанії, після чого її було виключено з Державного реєстру фінансових установ, і вона припинила діяльність як фінансова установа. У зв`язку з цим зазначене товариство більше не є піднаглядним суб`єктом Національного банку, а отже регулятор не має повноважень здійснювати щодо нього нагляд чи проводити інспекційні перевірки. Відповідач наголошує, що зобов`язання його до вчинення таких дій суперечило б вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги є безпідставними. Відповідач підтримує раніше викладену правову позицію та просить суд врахувати ці пояснення і відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

07.04.2026 суд, протокольною ухвалою, подальший розгляд справи постановив здійснювати в порядку письмового провадження.

Інших заяв по суті справи не надходило.

Позиція учасників справи, встановлена судом під час судового засідання

Позивач вважає, що Національний банк України допустив протиправну бездіяльність, оскільки не забезпечив належного та повного розгляду скарги. На думку позивача, відповідач формально підійшов до розгляду звернення, не дослідив усіх обставин, не витребував оригінали документів, не перевірив належним чином правонаступництво за кредитними зобов`язаннями та не вжив передбачених законом заходів реагування.

Національний банк України заперечує проти задоволення позову та зазначає, що скаргу позивача було розглянуто у встановленому порядку. Відповідач вказує, що наведені у скарзі обставини стосуються правовідносин між фінансовою компанією та фізичною особою і мають приватно-правовий характер, а тому не свідчать про порушення законодавства у сфері фінансових послуг. Також відповідач зазначає, що підстави для проведення позапланової перевірки відсутні, а незгода позивача з результатом розгляду скарги не свідчить про протиправну бездіяльність.

Обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Відповідно до реєстраційних даних ТОВ «ВІАНЕТ ІСТЕРН ЮРОП» (код ЄДРПОУ: 43111709, місцезнаходження м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 55, кім. 107) зареєстроване як юридична особа з 12.07.2019, одним із засновників/кінцевих бенефіціарних власників є ОСОБА_1 .

Позивача, наказом Міністерства культури та інформаційної політики України №527 від 30.07.2024, визнано критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період підприємством.

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ-КРЕДО» (код ЄДРПОУ: 39761587, місцезнаходження м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2-Б) зареєстроване як юридична особа з 23.04.2015.

17.06.2025 позивач звернувся до Національного банку України із скаргою щодо діяльності ТОВ «ФК «ІНВЕСТ-КРЕДО». У скарзі посилався на те, що дії службових осіб фінансової компанії Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо» мають ознаки протидії законній господарській діяльності по відношенню до підприємства, що є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період та способи протиправного заволодіння майном ТОВ «Віанет Істерн Юроп». Просив провести перевірку фінансової компанії Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо» щодо законності дій по відношенню до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віанет Істерн Юроп».

Національний банк України, після надходження вказаної скарги, 30.06.2025 направив до ТОВ «ФК ІНВЕСТ КРЕДО» вимогу щодо надання інформації та документів, зокрема:

1) договір відступлення прав вимоги від 13.06.2019 № 1515/K, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та Товариством разом з додатковим угодами (за наявності) та обліковою карткою такого договору та інформацією щодо існуючої заборгованості за вказаним договором, а також копій документів, що підтверджують розрахунки за вказаним договором:

2) пояснення Товариства та документи, пов`язані із взаємодією Товариства із ТОВ «ВІАНЕТ ІСТЕРН ЮРОП» (код згідно з ЄДРПОУ 43111709), а також із громадянином - ОСОБА_1 за договором відступлення прав вимоги від 13.06.2019 № 1515/K:

3) рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 04.06.2010 (у справі № 2-1177/1-10).

ТОВ «ФК ІНВЕСТ-КРЕДО» листом № 020725 від 02.07.2025 надало Національному банку України пояснення, з яких вбачається, що ОСОБА_1 є позичальником (боржником) перед ТОВ «ФК ІНВЕСТ-КРЕДО», надано витребувані документи, а саме:

- копію Договору про надання споживчого кредиту № 10107842000 (первісний договір № 31-9FQ/09-2006И) від 26.09.2006, укладеного між АКБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 ;

- копію Додаткової угоди № 1 від 29.05.2009 року до Договору про надання споживчого кредиту № 10107842000 (первісний договір № 31-9FQ/09-2006И) від 26.09.2006;

- копію Договору застави майнових прав № 31-9FQ/09-2006И від 26.09.2006, укладеного між АКБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 ;

- копію Договору купівлі-продажу прав вимоги від 08.12.2011, укладеного між АКБ «Укрсиббанк» та АТ «Дельта Банк»;

- копію договору від 13.06.2019 № 1515/К (з додатком), укладеного, між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК ІНВЕСТ КРЕДО» про відступлення прав вимоги .

Поясненнями ТОВ «ФК ІНВЕСТ-КРЕДО» повідомило, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 04.06.2010 у справі № 2-1177/1-10, що набрало законної сили, позов АКБ «УкрСиббанк» задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 31-9FQ09-2006И в розмірі 431 726,99 доларів США, що за курсом Нацбанку України станом на 03.06.2010 становить суму у розмірі 3 421 695,42 гривень. Рішення суду було додано до відповіді на вимогу.

08.12.2011 року між АКБ «Укрсиббанк» та АТ «Дельта Банк» був укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г., зареєстрований в реєстрі за № 29492950, згідно умов якого право вимоги по кредитному договору № 31-9FQ/09-2006И від 26.09.2006 перейшло до АТ «Дельта Банк», яке згідно умов договору набуло права вимагати замість первісного кредитора належного виконання боржником зобов`язань в межах переданого права вимоги .

Також, ТОВ «ФК ІНВЕСТ-КРЕДО» надало копію договору від 13.06.2019 № 1515/К (з додатком), укладеного, між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК ІНВЕСТ-КРЕДО» про відступлення прав вимоги, відповідно до якого банк відступає новому кредитору ТОВ «ФК ІНВЕСТ-КРЕДО» належні банку права вимоги до позичальників, заставодавців (іпоеткодавців) та поручителів, зазначених у Додатку № 1 до договору.

Відповідно пункту 6 Додатку № 1 до зазначеного договору загальна заборгованість боржника ОСОБА_1 складає 23 624 960,11 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту складає 10 094 846,3 гривень.

Також, ТОВ «ФК ІНВЕСТ-КРЕДО» надало ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 19.03.2021 у справі № 2-1177/1-10 про заміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа у цивільній справі № 2 1177/1-10, а саме стягувача: з ПАТ «Дельта Банк» на ТОВ «ФК ІНВЕСТ-КРЕДО» (в цій частині залишена без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 31.05.2021).

Таким чином, з наданих документів, на думку третьої особи, вбачається, що право грошової вимоги за кредитним договором № 10107842000 (первісний договір № 31-9FQ/09-2006И) від 26.09.2006, позичальником за яким є ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК ІНВЕСТ-КРЕДО».

Відповідач листом від 11.07.2025 № 21-0007/53717 надав відповідь ТОВ «ВІАЕТ ІСТЕРН ЮРОП» за результатами розгляду скарги від 17.06.2025, де повідомив, що інформація, викладена у скарзі, не свідчить про порушення ТОВ «ФК ІНВЕСТ-КРЕДО» вимог законодавства, що регулює відносини на ринку фінансових послуг.

Не погоджуючись з діями Національного банку України при розгляді скарги, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Також під час розгляду справи судом встановлено, що 14.01.2026 Національний банк України, за заявою ТОВ «ФК «ІНВЕСТ-КРЕДО» відкликав у вказаної компанії ліцензію на здійснення діяльності фінансової компанії з правом надання фінансової послуги факторингу та виключив її з Державного реєстру фінансових установ.

Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про Національний банк України» встановлено, що банківський нагляд - система контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку;

Статтею 2 Закону України «Про Національний банк України» встановлено, що Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження i принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Національний банк згідно пунктом 8-1 ч.1 ст.7 Закону України «Про Національний банк», здійснює державне регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі на ринках небанківських фінансових послуг за діяльністю небанківських фінансових установ та інших осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги в межах, визначених Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та іншими законами України".

Статтею 55 Закону України «Про Національний банк України» встановлено мету та сферу банківського нагляду, відтак:

Головна мета банківського регулювання і нагляду - безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.

Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду на індивідуальній та консолідованій основі за діяльністю банків та банківських груп у межах та порядку, передбачених законодавством України.

Національний банк здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими групами, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку. Національний банк не здійснює перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності осіб, зазначених у цій статті, крім випадку, передбаченого статтею 33 цього Закону.

Відповідно до ст. 55-1 Закону України «Про Національний банк України» головна мета державного регулювання та нагляду на ринках небанківських фінансових послуг, що здійснюються Національним банком, - безпека та фінансова стабільність фінансової системи, захист інтересів вкладників і кредиторів та інших споживачів небанківських фінансових послуг та запобігання кризовим явищам.

Національний банк здійснює функції державного регулювання та нагляду за діяльністю на ринках небанківських фінансових послуг (крім професійної діяльності та надання супровідних послуг на ринках капіталу) на індивідуальній та консолідованій основі у межах та порядку, встановлених законодавством.

Державне регулювання ринків небанківських фінансових послуг здійснюється Національним банком України виходячи з принципу відокремлення нормативно-правового регулювання діяльності учасників цих ринків від нагляду за їх діяльністю.

Відповідно до ст. 61 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк здійснює державне регулювання діяльності інших осіб, які здійснюють діяльність з надання фінансових та супровідних послуг, - у формах та у спосіб, визначені Законом України "Про фінансові послуги та фінансові компанії".

Згідно з п.п. 9, 10, ч.1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», державне регулювання діяльності з надання фінансових та супровідних послуг (далі - державне регулювання) - здійснення державою з метою захисту прав i законних інтересів клієнтів заходів щодо створення та вдосконалення системи норм, якими визначаються загальні принципи діяльності з надання фінансових та супровідних послуг, що регулюють діяльність надавачів фінансових та супровідних послуг, встановлюють порядок здійснення нагляду за здійсненням діяльності з надання фінансових та супровідних послуг, встановлюють відповідальність за порушення законодавства, що регулює відносини між учасниками ринку фінансових послуг. Державний нагляд за здійсненням діяльності з надання фінансових та супровідних послуг (далі - нагляд) - система контролю та активних впорядкованих дій Регулятора, яка передбачає отримання об`єктивної та достовірної інформації про діяльність та фінансовий стан осіб, стосовно яких Регулятор здійснює державне регулювання згідно із цим Законом i спеціальними законами, та спрямована на забезпечення дотримання такими особами вимог законодавства, що регулює відносини на ринку фінансових послуг.

Відповідно до п. 56 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» споживач фінансових послуг (далі - споживач) це фізична особа, яка звертається за наданням фінансових послуг до надавача фінансових послуг та/або посередника або користується послугами надавача фінансових послуг та/або посередника для задоволення особистих потреб, не пов`язаних із підприємницькою або незалежною професійною діяльністю;

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», цей Закон встановлює загальні засади функціонування ринку фінансових послуг, діяльності надавачів фінансових та/або супровідних послуг, державного регулювання та нагляду за такою діяльністю, а також захисту прав клієнтів та визначає правовий статус фінансових компанії та ломбардів, організаційно-правові засади iх створення, діяльності, реорганізації та припинення діяльності з надання фінансових послуг, а також повноваження Регулятора щодо державного регулювання та нагляду за такими установами.

За приписами ст. 3 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», відносини, що виникають на ринку фінансових послуг, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", цим Законом, спеціальними законами та нормативно-правовими актами Регулятора. Захист прав споживачів здійснюється відповідно до законодавства про захист прав споживачів з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом та спеціальними законами.

Статтею 4 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» до фінансових послуг віднесено: 1) страхування; 2) надання коштів та банківських металів у кредит; 3) залучення коштів та банківських металів, що підлягають поверненню; 4) фінансовий лізинг; 5) факторинг; 6) надання гарантій; 7) торгівля валютними цінностями; 8) фінансові платіжні послуги; 9) фінансові послуги, що надаються в межах професійної діяльності на ринках капіталу, передбаченої частиною другою статті 41 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки".

Статтею 21 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» визначено загальні засади державного регулювання та нагляду за діяльністю з надання фінансових та супровідних послуг.

Метою державного регулювання та нагляду за діяльністю з надання фінансових та супровідних послуг є забезпечення захисту законних інтересів клієнтів, сталого розвитку і стабільності фінансового ринку, а також створення сприятливих умов для розвитку економіки України і належного конкурентного середовища на фінансовому ринку.(ч. 1 ст. 22 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії»).

Частиною 3 статті 21 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» передбачено, що регулятор при здійсненні державного регулювання та нагляду за діяльністю з надання фінансових та супровідних послуг керується принципами: 1) законності, який передбачає, що державне регулювання та нагляд за діяльністю з надання фінансових та супровідних послуг здійснюється Регулятором відповідно до законодавства України; 2) співмірності (пропорційності), який передбачає, що державне регулювання та нагляд за діяльністю з надання фінансових та супровідних послуг мають здійснюватися пропорційно, виходячи з мети державного регулювання та нагляду і необхідності забезпечення розумного балансу між приватними та публічними інтересами, з урахуванням ризик-орієнтованого підходу, а також обставин та умов конкретної ситуації (включаючи розмір надавача фінансових або супровідних послуг, види здійснюваної ним діяльності та притаманні їй ризики, фінансовий стан такого надавача фінансових або супровідних послуг і власників істотної участі в ньому); 3) гарантування прав і законних інтересів учасників ринку фінансових послуг (зокрема прав споживачів), який передбачає: а) запобігання проявам корупції; б) встановлення розумних строків для впровадження змін на виконання нормативно-правових актів Регулятора у сфері державного регулювання і нагляду; в) забезпечення можливості участі у встановленому законом порядку учасників ринку фінансових послуг у процесі прийняття Регулятором рішень; 4) відкритості та прозорості процесу нагляду, що забезпечується шляхом: а) оприлюднення з дотриманням режиму збереження інформації про надання фінансової послуги, таємниці фінансової послуги у встановленому нормативно-правовими актами Регулятора порядку, узагальненої та знеособленої інформації про планування та результати наглядової діяльності на сторінці офіційного інтернет-представництва (офіційному веб-сайті) Регулятора; б) забезпечення доступності інформації у сфері нагляду відповідно до закону; 5) оцінювання Регулятором правочинів, операцій, обставин та подій з урахуванням їх економічного та фактичного змісту; 6) об`єктивності та неупередженості здійснення нагляду, у тому числі інспектування, у порядку, визначеному законом та нормативно-правовими актами Регулятора; 7) плановості, пропорційності і системності нагляду, його орієнтованості на запобігання правопорушенням на ринку фінансових послуг.

Державне регулювання та нагляд за діяльністю з надання фінансових та супровідних послуг здійснюються Регулятором шляхом: 1) ведення Реєстру та оприлюднення інформації з Реєстру в порядку, встановленому цим Законом, спеціальними законами та нормативно-правовими актами Регулятора; 2) авторизації діяльності з надання фінансових послуг та діяльності з надання супровідних послуг у випадках, визначених спеціальними законами; 3) нормативно-правового регулювання діяльності з надання фінансових та супровідних послуг та нагляду за такою діяльністю; 4) здійснення пруденційного нагляду та нагляду за ринковою поведінкою учасників ринку фінансових послуг; 5) застосування коригувальних заходів, заходів раннього втручання та заходів впливу; 6) підготовки і оприлюднення статистичної та аналітичної інформації щодо функціонування ринку фінансових послуг, діяльності його учасників; 7) здійснення інших заходів, передбачених цим Законом та спеціальними законами; 8) нагляду за додержанням надавачами фінансових послуг, а також посередниками та колекторськими компаніями законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, включаючи додержання вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки); 9) контролю за додержанням законодавства про рекламу на ринках фінансових послуг. (ч. 4 статті 21 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії»).

Державне регулювання та нагляд за діяльністю з надання фінансових послуг здійснюють, щодо діяльності з надання фінансових послуг, визначених пунктами 1-8 частини першої статті 4 цього Закону, та супровідних до них послуг - Національний банк України. (п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії»).

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», регулятор у межах своїх повноважень здійснює нагляд за діяльністю з надання фінансових та супровідних послуг відповідно до цього Закону та спеціальних законів у порядку, визначеному нормативно-правовими актами Регулятора.

Частиною 4 статті 23 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» встановлено, що регулятор здійснює нагляд за здійсненням діяльності з надання фінансових та/або супровідних послуг відповідно до цього Закону, спеціальних законів та нормативно-правових актів Регулятора у таких формах: 1) безвиїзний нагляд; 2) інспекційні перевірки (інспектування).

Статтею 46 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» встановлено порядок здійснення нагляду за діяльністю фінансових компаній та ломбардів.

Регулятор здійснює нагляд за діяльністю фінансових компаній, ломбардів із застосуванням ризик-орієнтованого підходу та принципу співмірності (пропорційності) відповідно до цього Закону, інших законів України та нормативно-правових актів Регулятора.

У межах здійснення нагляду Регулятор має право: 1) застосовувати коригувальні заходи; 2) застосовувати заходи впливу; 3) письмово вимагати від фінансової компанії, ломбарду інформацію та копії документів, а також письмові пояснення з питань їх діяльності; 4) проводити інспекційні перевірки.

Частиною 1 статті 47 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» встановлено, що регулятор здійснює інспекційні перевірки фінансових компаній, ломбардів у порядку та відповідно до вимог, встановлених статтею 23 цього Закону, з урахуванням особливостей, встановлених цією статтею та нормативно-правовими актами Регулятора.

Відповідно до ч. 4 ст. 47 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» підставами для проведення позапланової інспекційної перевірки фінансової компанії, ломбарду є: 1) виявлення у документах, що подаються до Регулятора згідно із законодавством України інформації, що вказує на недотримання фінансовою компанією, ломбардом/фінансовою групою вимог законодавства України, та/або надання фінансовою компанією, ломбардом недостовірної інформації; 2) перевірка виконання фінансовою компанією, ломбардом вимоги про усунення порушень законодавства України, висунутої Регулятором за результатами здійснення нагляду; 3) неподання фінансовою компанією, ломбардом у встановлений законодавством строк звітності, інших документів та інформації, подання яких вимагається відповідно до законодавства України, та/або у встановлених цим Законом випадках - на вимогу Регулятора; 4) результати аналізу розгляду заяв та звернень споживачів у частині порушень законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, вчинених фінансовою компанією, ломбардом, що спричинили шкоду їхнім правам та законним інтересам, з доданими документами чи їх копіями, що підтверджують такі порушення; 5) наявність фактів, що свідчать про погіршення фінансового стану фінансової компанії, ломбарду та/або підвищення ступеня ризику від здійснюваної діяльності фінансової компанії, ломбарду або про здійснення діяльності з надання фінансових послуг без ліцензії; 6) необхідність перевірки виконання фінансовою компанією, ломбардом установлених Регулятором вимог і обмежень.

Позапланові інспекційні перевірки можуть проводитися з інших обґрунтованих підстав, визначених нормативно-правовими актами Регулятора.

Положення про організацію та проведення інспекційних перевірок на ринках небанківських фінансових послуг, затверджене постановою правління Національного Банку України від 20.12.2023 № 167 (далі - Положення № 167).

Так, за приписами п. 49 Положення № 167, Національний банк має право прийняти рішення про проведення позапланової інспекційної перевірки об`єкта перевірки за наявності інших обґрунтованих підстав, до яких належать:

1) виявлення Національним банком фактів, що можуть свідчити про наявність ознак здійснення небанківськими надавачами фінансових послуг, їх відокремленими підрозділами ризикової діяльності;

2) виявлення в документах, що подаються до Національного банку згідно із законодавством України, інформації, що свідчить про недотримання надавачами супровідних послуг, відокремленими підрозділами учасників ринку небанківських фінансових послуг, власниками істотної участі та ключовими учасниками в структурі власності, афілійованими та/або спорідненими особами небанківських надавачів фінансових послуг, небанківськими фінансовими групами, відповідальними особами небанківських фінансових груп, учасниками небанківських фінансових груп, іноземними учасниками ринку небанківських фінансових послуг, які здійснюють діяльність з надання фінансових та/або супровідних послуг в Україні, особами, які надають послуги з аутсорсингу, вимог законодавства у сфері фінансових послуг, включаючи нормативно-правові акти Національного банку;

3) перевірка виконання небанківською фінансовою групою вимоги та/або рішення Національного банку про усунення порушення законодавства України, включаючи нормативно-правові акти Національного банку, висунутої (прийнятого) Національним банком за результатами здійснення нагляду;

4) наявність у Національного банку фактів, що можуть свідчити про наявність структури небанківської фінансової групи, що унеможливлює здійснення нагляду на консолідованій основі;

5) неподання у встановлений законодавством України строк небанківською фінансовою групою, надавачами супровідних послуг, іноземними учасниками ринку небанківських фінансових послуг, які здійснюють діяльність з надання фінансових та/або супровідних послуг в Україні, звітності, інших документів та/або інформації, подання яких вимагається відповідно до законодавства України та/або на вимогу Національного банку;

6) необхідність перевірки виконання надавачами супровідних послуг, відокремленими підрозділами учасників ринку небанківських фінансових послуг, власниками істотної участі в небанківських надавачах фінансових послуг, небанківською фінансовою групою, її учасниками, іноземним учасником ринку небанківських фінансових послуг, який здійснює діяльність з надання фінансових та/або супровідних послуг в Україні, встановлених Національним банком вимог (включаючи пруденційні вимоги) / заборон / лімітів / обмежень;

7) результати аналізу звернень споживачів фінансових послуг та інших осіб під час врегулювання простроченої заборгованості свідчать / можуть свідчити про порушення колекторською компанією вимог законодавства України щодо взаємодії зі споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки);

8) виявлення за результатами інспекційної перевірки кредитодавця / нового кредитора фактів нездійснення / неналежного здійснення ними контролю за діяльністю колекторської компанії, з якою укладено договір про врегулювання простроченої заборгованості, що можуть свідчити про недотримання такою колекторською компанією вимог законодавства України щодо взаємодії зі споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки) (підстава для позапланової інспекційної перевірки такої колекторської компанії);

9) виявлення за результатами безвиїзного нагляду порушень об`єктами перевірки вимог, заборон або обмежень, встановлених законодавством України про захист прав споживачів фінансових послуг;

10) виявлення за результатами безвиїзного нагляду фактів, що свідчать/можуть свідчити про невиконання об`єктами перевірки застосованих Національним банком заходів впливу, заходів раннього втручання, коригувальних заходів;

11) відмова учасника небанківської фінансової групи від проведення інспекційної перевірки під час проведення інспекційної перевірки небанківської фінансової групи, включаючи недопуск членів інспекційної групи, ненадання документів (їх копій) та/або інформації щодо предмета інспекційної перевірки, відмова в доступі до приміщень (підстава для позапланової інспекційної перевірки такого учасника небанківської фінансової групи).

Оцінка аргументів учасників справи та висновки суду

Ключовим питанням у цій справі є встановлення наявності чи відсутності протиправної бездіяльності Національного банку України під час реалізації функції державного нагляду за здійсненням діяльності з надання фінансових та супровідних послуг, у зв`язку з надходженням скарги позивача щодо дій третьої особи, наявності підстав для призначення інспекційної перевірки діяльності останньої.

Насамперед суд відзначає, що подане позивачем звернення (скарга) щодо дій третьої особи не містила вимоги проведення саме інспекційної перевірки, а також покликань на конкретні підстави для її проведення.

Між тим позовні вимоги стосуються зобов`язання відповідача провести саме позапланову інспекційну перевірку.

Суд підкреслює, що підстави для проведення визначені ч. 4 ст. 47 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», а також в п. 49 Положення № 167, мають чітко визначений регуляторний характер і стосуються виключно тих обставин, які вказують на можливі порушення у діяльності фінансової установи як учасника ринку фінансових послуг або потребують контролю за виконанням нею встановлених обов`язків.

Зокрема, наявність підстав для проведення перевірки за пунктом 4 пов`язується з надходженням звернень та заяв споживачів фінансових послуг.

Реалізуючи свої повноваження у формі здійснення безвиїзного нагляду відповідачем витребувано на підставі приписів ч. 1 ст. 57 Закону України «Про Національний банк України», а також ч. 9 ст. 23, п. 3 ч. ст. 46 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» пояснення до документи у третьої особи.

За результатами їх опрацювання відповідачем встановлено, що спірні правовідносини виникли з приводу виконання кредитного договору та стосуються взаємовідносин між фінансовою компанією (третьою особою) та фізичною особою, тобто мають приватно-правовий характер.

Водночас, відповідач дійшов до переконання, що дії третьої особи, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, не були безпосередньо спрямовані на порушення прав чи інтересів позивача та не порушили такі. Натомість такі дії пов`язані з виконанням цивільно-правового договору, а саме кредитного зобов`язання, укладеного між ОСОБА_1 та відповідно третьою особою, і здійснювалися в межах реалізації договірних прав та обов`язків сторін.

Колегія суддів повторює, що визначення споживач фінансових послуг закріплено п. 56 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», яким встановлено, що споживач фінансових послуг це фізична особа, яка звертається за наданням фінансових послуг до надавача фінансових послуг та/або посередника або користується послугами надавача фінансових послуг та/або посередника для задоволення особистих потреб, не пов`язаних із підприємницькою або незалежною професійною діяльністю.

З урахуванням цієї дефініції, суд приходить до висновку що позивач не є споживачем фінансових послуг у правовідносинах із третьою особою. Відтак, подана скарга не може бути віднесена до заяв чи скарг споживачів фінансових послуг, які відповідно до вимог зазначеної норми можуть слугувати, однією з підстав, для проведення позапланових інспекційних перевірок.

Суд виходить із того, що положення п. 4 ч. 4 ст. 47 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» мають спеціальний характер та спрямовані на забезпечення захисту прав і законних інтересів саме споживачів фінансових послуг. Такі звернення повинні містити відомості про конкретні порушення з боку фінансових установ, які безпосередньо вплинули на права скаржника як споживача, а також бути підтверджені доказами, зокрема документами або їх копіями.

Водночас, суд погоджується з висновками відповідача, що з наданої позивачем скарги не вбачається, що діями третьої особи спричинено шкоду правам та законним інтересам позивача. Зокрема, стверджуванне позивачем, протиправне звернення третьої особи з заявою про забезпечення позову в цивільній справі № 757/44048/24-ц не потягло несприятливих наслідків для позивача, оскільки в задоволенні такої заяви судом відмовлено.

Суд відхиляє посилання позивача на застосування до ТОВ «ФК «ІНВЕСТ-КРЕДО» заходів впливу у 2024 році, а також на відкликання у нього ліцензії у 2026 році, оскільки зазначені обставини не пов`язані з предметом поданої позивачем скарги, виникли за інших обставин та не свідчать про наявність порушень, які були предметом звернення позивача, а відтак не впливають на оцінку правомірності дій відповідача у спірних правовідносинах.

Протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень має місце у тому випадку, коли в межах повноважень суб`єкта владних повноважень існує обов`язок вчинити конкретні дії, але він не виконаний.

Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07 липня 2021 року у справі № 9901/345/20 та Верховним Судом у постановах від 11 серпня 2020 року у справі № 320/5970/17(2-а/320/26/18), від 20 вересня 2023 року у справі № 640/13467/22.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2025 року у справі № 9901/309/21 Суд розширив вищевикладену позицію, зазначивши, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень потрібно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає в неухваленні рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно потрібними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були вчинені чи були вчинені з порушенням розумних строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість, підстави та межі бездіяльності, а також її шкідливість для прав та інтересів особи.

Таким чином, бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути визнана протиправною виключно за умови, якщо відповідний суб`єкт був наділений повноваженнями, мав об`єктивну можливість їх реалізувати та був зобов`язаний вчинити юридично значущі дії в інтересах особи, але фактично не виконав покладених на нього обов`язків.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність у діях Національного банку України ознак протиправної бездіяльності, оскільки відповідач розглянув скаргу позивача у встановленому порядку, надав мотивовану відповідь та не встановив передбачених законом підстав для вжиття заходів реагування.

З урахуванням цього, колегія не вважає за необхідне вдаватись в аналіз доводів відповідача щодо правових наслідків факту відкликання ліцензії ТОВ «ФК «ІНВЕСТ-КРЕДО» на надання фінансових послуг в процесі розгляду даного спору.

Згідно ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки вимога про зобов`язання Національного банку України провести позапланову інспекційну перевірку та ухвалити за її результатами відповідне рішення є похідною від вимоги про визнання протиправної бездіяльності, а підстав для визнання такої бездіяльності судом не встановлено, зазначені позовні вимоги також задоволенню не підлягають.

З огляду на наведене, суд дійшов переконання, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити повністю.

Беручи до уваги результати судового розгляду, розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України судом не здійснюється.

Керуючись статтями 242-246, 255 КАС, суд,

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

2. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІАНЕТ ІСТЕРН ЮРОП», місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 55, кім. 107; код ЄДРПОУ: 43111709;

відповідач: Національний банк України, місцезнаходження: м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9; код ЄДРПОУ: 00032106;

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ-КРЕДО», місцезнаходження: м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2-Б; код ЄДРПОУ: 39761587.

Судді: Сас Є.В.

Войтович І.І.

Вісьтак М.Я.