Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №320/62734/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2026 року справа №320/62734/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса поштова адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (адреса АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_2 про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд:

- Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, в період часу з 24.02.2022 року по 30.04.2022 року;

- Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень, в розрахунку на місяць, пропорційно дням участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, в період часу з 24.02.2022 року по 30.04.2022 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю – Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.01.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 постановлено здійснювати розгляд (формування та зберігання) судової справи в електронній формі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 постановлено витребувати у Військової частини НОМЕР_2 належні та допустимі докази щодо проходження позивачем військової служби, виконання ним бойових (спеціальних) завдань, безпосередньої участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони та наявності підстав для нарахування додаткової винагороди за спірний період.

Суд зазначає, що витребувані ухвалою суду документи станом на день розгляду справи не подані, а встановлений судом строк для їх надання сплив, у зв`язку з чим спір підлягає вирішенню за наявними у матеріалах справи доказами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 24.02.2022 року №20 солдата ОСОБА_1 було призвано на військову службу на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» та наказу Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України від 22.02.2022 року №2 «Про призов резервістів на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період», зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та поставлено на всі види забезпечення. Позивач вказує, що згідно з довідкою №1704/2047 від 13.05.2023 року станом на дату її видачі, починаючи з 24.02.2022 року, він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . Крім того, позивач зазначає, що відповідно до довідки №1704/1693 від 04.04.2023 року у період з 24.02.2022 року по 30.04.2022 року він брав безпосередню участь у бойових діях та заходах, необхідних для забезпечення оборони територіальної цілісності України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, перебуваючи у місті Києві у складі військової частини НОМЕР_2 . Позивач також зазначає, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №76 від 16.03.2024 року його було звільнено у запас на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_5 від 05.03.2024 року №25-РС за підпунктом «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за станом здоров`я. Разом з тим, позивач стверджує, що під час проходження служби та при переміщенні з військової частини НОМЕР_2 йому не було нараховано та виплачено додаткову винагороду за період з 24.02.2022 року по 30.04.2022 року за безпосередню участь у бойових діях та перебування в районах проведення бойових дій у розмірі до 100000 гривень на місяць. Позивач посилається на постанову Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, відповідно до якої на період дії воєнного стану військовослужбовцям передбачено виплату додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим, хто бере безпосередню участь у бойових діях або забезпечує відповідні заходи, перебуваючи в районах їх проведення, така винагорода збільшується до 100000 гривень на місяць пропорційно часу участі. ОСОБА_1 зазначає, що з метою отримання зазначеної додаткової винагороди він неодноразово звертався до відповідача із заявами про її нарахування та виплату, однак отримав відмову. У зв`язку з викладеним позивач вважає протиправною бездіяльність командування військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати йому додаткової винагороди за період з 24.02.2022 року по 30.04.2022 року за безпосередню участь у бойових діях та перебування у відповідних районах.

У вказаний строк відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, без поважних причин.

У матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного листа, що свідчить про отримання відповідачем 29.08.2025 року копії ухвали суду про відкриття провадження, у його електронний кабінет.

Строк, встановлений для надання відзиву на позовну заяву станом на день ухвалення рішення сплив.

Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.

Відповідно до ч. 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України , у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 24.02.2022 року №20 солдата ОСОБА_1 було призвано на військову службу на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» та наказу Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України від 22.02.2022 року №2 «Про призов резервістів на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період», зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та поставлено на всі види забезпечення.

Згідно з довідкою №1704/2047 від 13.05.2023 року станом на дату її видачі, починаючи з 24.02.2022 року, він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .

Відповідно до довідки №1704/1693 від 04.04.2023 року у період з 24.02.2022 року по 30.04.2022 року він брав безпосередню участь у бойових діях та заходах, необхідних для забезпечення оборони територіальної цілісності України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, перебуваючи у місті Києві у складі військової частини НОМЕР_2 .

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №76 від 16.03.2024 року його було звільнено у запас на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_5 від 05.03.2024 року №25-РС за підпунктом «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за станом здоров`я.

Із заяви ОСОБА_1 від 20.06.2025 року, адресованої командиру ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що заявник, як колишній військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 , який проходив службу на посаді стрільця-снайпера механізованого відділення, зазначає про свою безпосередню участь у бойових діях у період з 24.02.2022 по 30.04.2022 у місті Києві. У заяві вказано, що йому нараховувалась додаткова винагорода у розмірі 30 000 грн, однак, на його думку, відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 він має право на 100 000 грн на місяць. Заявник просить надати письмове роз`яснення щодо порядку нарахування винагороди та підстав здійснення виплат у меншому розмірі, а також у разі встановлення недоплати – здійснити відповідний перерахунок.

Із скарги ОСОБА_1 , адресованої Міністерству оборони України вбачається, що заявник звертається з приводу відмови у виплаті додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 грн за участь у бойових діях. У скарзі зазначено, що у період з 24.02.2022 по 30.04.2022 він безпосередньо брав участь у заходах із забезпечення оборони України у місті Києві. Також вказано, що виплати здійснювались у розмірі 30 000 грн, що, на думку заявника, суперечить вимогам постанови КМУ №168.

Із повторної скарги ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Міністерства оборони України, поданої 02.08.2025 року вбачається, що заявник повторно звернувся через відсутність відповіді на попереднє звернення. Також зазначено, що 28.08.2025 року було направлено письмове звернення поштою, яке вручено 04.09.2025 року, однак станом на 09.10.2025 відповіді не отримано.

Із листа військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України від 03.07.2025 року №Г-7313 вбачається, що нарахування додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 30.04.2022 здійснювалось у розмірі 30 000 грн відповідно до наказів командира військової частини НОМЕР_2 . Також зазначено, що підстав для збільшення винагороди до 100 000 грн у військовій частині відсутні. За результатами розгляду звернення порушень не встановлено, підстав для перерахунку немає. Лист підписаний тимчасово виконуючим обов`язки командира військової частини НОМЕР_2 майором ОСОБА_2 .

Відповідно до листа військової частини НОМЕР_6 № 1601/3/5112 у військовій частині НОМЕР_6 розглянуто скаргу заявника до Міністерства оборони України від 09.10.2025 року щодо відмови у виплаті додаткової грошової винагороди. Зазначено, що відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про звернення громадян» повторні звернення з одного і того ж питання не розглядаються, у зв`язку з чим звернення від 02.08.2025 року розгляду не підлягає.

Із довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, вбачається, що старший солдат ОСОБА_1 , який обіймав посаду стрільця-санітара механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_2 , у період з 24.02.2022 року по 30.04.2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи у місті Києві.

У зв`язку з викладеним позивач вважає протиправною бездіяльність командування військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати йому додаткової винагороди за період з 24.02.2022 року по 30.04.2022 року за безпосередню участь у бойових діях та перебування у відповідних районах.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою-третьою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно з абзацами першим, другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року № 133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.

Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та від 24 лютого 2022 року № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 168, пунктом 1 якої, у редакції станом на 07 березня 2022 року, визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Надалі до Постанови № 168 неодноразово вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 350, від 01 липня 2022 року № 754, від 07 липня 2022 року № 793, від 08 жовтня 2022 року № 1146, проте зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, у 2022 році не змінювався.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 Постанову № 168 доповнено пунктом 2-1, який підлягав застосуванню з 24 лютого 2022 року, та згідно з яким визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Відповідно до статті 8 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1934-XII "Про Збройні Сили України" (далі - Закон № 1934-XII) Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII).

Наказом Міністра оборони України від 01 квітня 2022 року № 98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2022 року за № 382/37718 (застосовується з 24 лютого 2022 року), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розд. І п. 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07 березня 2022 року № 248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01 червня 2022 року), а потім Окреме доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29.

У пункті 1 Окремого доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29 (яке діяло з 01 червня 2022 року) Міністр оборони України визначив, що необхідно розуміти під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів" (далі - бойові дії або заходи), а саме виконання військовослужбовцем:

бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу України) в районі ведення бойових дій;

бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;

бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;

бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

бойових завдань із відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб);

виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей;

виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей;

здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою;

здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;

виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.

У пункті 3 цього Окремого доручення Міністр оборони України установив, що райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.

Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Пунктом 5 Окремого доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29 Міністр оборони України установив виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн або 30000 грн здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) по особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 окремого доручення).

У постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 200/193/23 Верховний Суд констатував, що реалізація приписів Постанови № 168 "вимагала визначення порядку й умов виплати додаткової винагороди з метою встановлення переліку бойових дій та заходів, передбачених абзацом першим пункту 1 цієї постанови, а також визначення документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у таких діях і заходах".

Нечіткість первинної редакції цієї постанови зумовила неодноразове внесення змін до неї, зокрема у період з 07 березня по 01 липня 2022 року, які дещо розширили перелік суб`єктів права на отримання додаткової грошової винагороди. Водночас порядок й умови виплати додаткової винагороди залишалися невизначеними.

Розуміючи нагальну потребу у врегулюванні виплати спірної додаткової винагороди, та усвідомлюючи те, що конкретизація умов, визначених положенням пункту 1 Постанови № 168 поставлена в залежність від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 07 липня 2022 року № 793, якою доповнив Постанову № 168 новим пунктом (2-1) та делегував визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди керівникам відповідних міністерств та державних органів.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану Міністр оборони України видав наказ від 01 квітня 2022 року № 98, яким доповнив раніше затверджений його наказом від 07 червня 2018 року № 260 Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, новим пунктом 17, та установив, що на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

На виконання пункту 2-1 Постанови № 168 та з метою визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України на період дії воєнного стану Міністр оборони України видав окремі рішення у формі директив від 07 березня 2022 року № 248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, та Окремого доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29, якими надав тлумачення терміну "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів", встановив порядок визначення районів ведення бойових дій; визначив вимоги щодо документального підтвердження безпосередньої участі у бойових діях та заходах, а також обов`язки керівників органів військового управління, штабів угруповань військ, штабів тактичних груп, командирів військових частин щодо організації належного документування участі у бойових діях та заходах та інше.

Отже, Міністр оборони України як очільник відповідного міністерства, реалізував делеговані йому повноваження щодо визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям відповідного військового формування - Збройних Сил України, та з метою забезпечення реалізації пункту 1 Постанови № 168, шляхом прийняття в межах свої повноважень відповідних окремих рішень, визначив на період дії воєнного стану порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також документи для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та заходах.

З уваги на це можна констатувати, що окремі рішення Міністром оборони України прийняті для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів (як умови для виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у розмірі до 100 000 грн), мають належне юридичне підґрунтя.

З урахуванням досліджених доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 24.02.2022 по 30.04.2022 проходив військову службу у складі військової частини НОМЕР_2 , перебував у місті Києві та брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, що підтверджується довідкою про безпосередню участь у таких заходах, виданою уповноваженим органом, а також іншими матеріалами справи.

При цьому з наданих доказів вбачається, що за вказаний період позивачу була нарахована та виплачена додаткова винагорода у розмірі 30 000 грн на місяць, тоді як додаткова винагорода у розмірі 100 000 грн, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, йому не нараховувалась та не виплачувалась, що також підтверджується відповіддю військової частини НОМЕР_2 .

Отже, з матеріалів справи вбачається факт проходження позивачем військової служби, його участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України у визначений період, а також факт ненарахування та невиплати йому додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн за спірний період.

Таким чином, з метою захисту прав позивача, суд вважає за доцільне зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень, в розрахунку на місяць, пропорційно дням участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, в період часу з 24.02.2022 року по 30.04.2022 року.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали позову, положення законодавства України та детально оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України.

Позивач звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_7 .

На підставі наведеного та керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд –

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса поштова адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (адреса АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, в період часу з 24.02.2022 року по 30.04.2022 року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень, в розрахунку на місяць, пропорційно дням участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, в період часу з 24.02.2022 року по 30.04.2022 року.

Копію рішення направити сторонам у справі (їх представникам) відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.