Рішення від 26 березня 2026 р. у справі №607/20240/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.03.2026 Справа №607/20240/25 Провадження №2/607/2845/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді – Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання – Трембач С.О.,

без участі сторін,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами загального позовного провадження цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бачинська Наталія Орестівна, до Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Підгайної Інна Валеріївна про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

30 вересня 2025 року представник ОСОБА_1 – адвокат Бачинська Н.О. – звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з цивільним позовом, який був уточнений під час розгляду справи, до Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Підгайної І.В. про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позовних вимог представник ОСОБА_1 – адвокат Бачинська Н.О. – зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_3 . Після смерті батьків відкрилася спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 , який належав колгоспному двору, членами якого були: 1) голова двору – ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 2) чоловік – ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 3) дочка – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; 4) внук – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Автор позову зауважує, що в січні 2024 року вона звернулася до приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Підгайної І.В. для переоформлення спадщини після смерті своїх батьків. Зокрема, після смерті батька ОСОБА_2 , спадкоємцями за законом першої черги були позивачка та дружина померлого – ОСОБА_3 , відповідно кожна з них успадкувала 1/8 частину оспорюваного житлового будинку (померлому належала частка). Після смерті її матері ОСОБА_3 , єдиним спадкоємцем за законом першої черги була вона, яка успадкувала належну матері частку вказаного житлового будинку та 1/8 частину, яку мати успадкувала після смерті свого чоловіка.

Адвокат посилається на те, що частка оспорюваного житлового будинку належить позивачу, та частка її сину, а 3/8 частки є спадщиною, яку позивачка прийняла від своїх батьків, однак не може належним чином оформити своїх спадкових прав. Крім того, у документах були встановлені неточності та описки, у зв`язку з чим, ОСОБА_1 звернулася до суду про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 січня 2025 року (справа № 607/17387/24) встановлено факти, що мають юридичне значення, а саме: факт реєстрації шлюбу 13 січня 1968 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 ; факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є батьком ОСОБА_1 ; факт належності дубліката правовстановлюючого документа, а саме: свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 20 лютого 1989 року, виданого Березовицькою селищною радою 29 липня 2024 року на жилий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , а також, що вказаний об`єкт нерухомого майна обліковується за ОСОБА_3 .

Однак, незважаючи на усунення причин відмови, згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 06/02-31 від 17 січня 2024 року щодо оформлення спадщини після смерті ОСОБА_2 та постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 07/02-31 від 17 січня 2025 року щодо оформлення спадщини після смерті ОСОБА_3 , шляхом встановлення в судовому порядку фактів, які мають юридичне значення, 28 серпня 2025 року, приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Підгайною I.В. було розглянуто подані ОСОБА_1 документи для видачі відповідного свідоцтва про право на спадщину, та зазначено, що відсутні правовстановлюючі документи (документи, що підтверджують право власності) та їх реєстрація на частку житлового будинку садибного типу на ім`я ОСОБА_3 , право власності зареєстроване за колгоспним двором, що складається з чотирьох членів, головою якого була ОСОБА_3 , відтак ухвалено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 252/02-31, у зв`язку із відсутністю у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів.

У позові акцентовано увагу на тому, що у приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Підгайної І.В., заведена спадкова справа за № 75/2023, після смерті ОСОБА_3 , за заявою ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом № 179 від 28 листопада 2023 року. Факт прийняття спадщини ОСОБА_1 встановлено за спільним проживанням зі спадкодавцем. Інші спадкоємці до нотаріуса не звертались. Також, є спадкова справа за № 3/2024, після смерті ОСОБА_2 , який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1 , за заявою ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом № 7 від 17 січня 2024 року, спадкоємцем якого є дружина ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину, утім не оформила своїх спадкових прав.

Тож позивачка не може оформити своїх спадкових прав після смерті батьків на частку в житловому будинку, що знаходиться АДРЕСА_1 , що й зумовило потребу у зверненні до суду за захистом своїх прав.

2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив

Відповідач Великоберезовицька селищна рада Тернопільського району Тернопільської області своїм правом на відзив, що передбачене статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), не скористалася.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Підгайна Інна Валеріївна своїм правом на заперечення не скористалася.

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 жовтня 2025 року відкрито провадження у цій цивільній справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 січня 2026 року прийнято заяву про уточнення позовних вимог у цій цивільній справі та прийнято рішення у подальшому розглядати справу з урахуванням уточнених позовних вимог, а саме: про визнання за ОСОБА_1 1/8 частини та 3/8 частини права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 91,2 кв.м., житловою площею 62,9 кв.м., в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Протокольною ухвалою від 02 лютого 2026 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Бачинська Н.О. не з`явилися, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, однак адвокат подала заяву про розгляд справи у відсутності сторони позивача, у якій також висловила позицію про підтримку позову у повному обсязі.

Великоберезовицька селищна рада Тернопільського району Тернопільської області в судове засідання не з`явилася, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, проте відповідачем було подано клопотання про розгляд справи у відсутності сторони відповідача, у якому також зазначено про відсутність заперечень стосовно задоволення позовних вимог.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Підгайна І.В. в судове засідання не з`явилася, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, однак подала клопотання про розгляд справи у її відсутності.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив наступні обставини справи.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини встановлені судом.

ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_2 , батьками якого вказані: батько – ОСОБА_6 , мати – ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серія НОМЕР_1 , запис за № 6 (а.с. 30, 140).

13 січня 1968 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 був укладений шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження, серія НОМЕР_2 , запис за № 2 (а.с. 27, 138) та повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00043153123 від 17 січня 2024 року

(а.с. 28, 29, 139, 140, 171, 172).

ІНФОРМАЦІЯ_6 народилася ОСОБА_8 , батьками якої вказані: батько – ОСОБА_2 , мати – ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серія НОМЕР_3 , запис за № 2 (а.с. 25, 87, 137 зворотна сторона, 169).

13 лютого 1988 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 був укладений шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, серія НОМЕР_4 , запис за № 2 (а.с. 26, 88, 138, 170).

Рішенням виконавчого комітету Великоберезовицької селищної Ради народних депутатів Тернопільського району Тернопільської області «Про оформлення права власності на жилі будинки» від 13 лютого 1989 року № 9 встановлено факт належності та визнано право власності на жилий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_11 (а.с. 34, 35, 143, 144).

Дублікатом від 29 липня 2024 року свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок від 20 лютого 1989 року у селищі Велика Березовиця, Великоберезовицької селищної Ради народних депутатів Тернопільського району посвідчено, що цілий жилий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, який розташований на АДРЕСА_1 , дійсно належить колгоспному двору, що складається з 4-х членів, головою якого є ОСОБА_11 на праві особистої власності. Свідоцтво видано на підставі рішення виконкому Великоберезовицької селищної Ради народних депутатів від 13 лютого 1989 року № 9 (а.с. 36, 145, 177).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_5 , актовий запис за № 33 (а.с. 20, 135, 165).

17 січня 2024 року ОСОБА_1 подала приватному нотаріусу Тернопільського районного нотаріального округу Підгайній І.В. заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_2 , заява № 7, спадкова справа № 3/2024 (а.с. 165).

За інформацією з витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 75453854 від 17 січня 2024 року була заведена спадкова справа № 71858108, номер у нотаріуса 3/2024 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а.с. 167).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_6 , актовий запис № 95 (а.с. 21, 81, 89, 135).

28 листопада 2023 року ОСОБА_1 подала приватному нотаріусу Тернопільського районного нотаріального округу Підгайній І.В. заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_3 , заява № 179, спадкова справа № 75/2023 (а.с. 80 зворотна сторона).

За інформацією з довідки про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 75378456 від 10 січня 2024 року була заведена спадкова справа № 71636478, номер у нотаріуса 75/2023 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 (а.с. 90).

Згідно довідок виконавчого комітету Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області від 28 листопада 2023 року та № 340 від 14 березня 2024 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 до дня своєї смерті проживав і перебував на реєстраційному обліку за адресою: АДРЕСА_1 . На момент смерті з ним були зареєстровані: 1) дружина – ОСОБА_3 ; 2) дочка – ОСОБА_1 ; 3) зять – ОСОБА_9 ;

4) внук – ОСОБА_4 ; 5) внучка – ОСОБА_12 ; 6) дружина внука – ОСОБА_13 ;

7) правнучка – ОСОБА_14 (а.с. 23, 81, 136, 172).

Як вказано у інформаційній довідці № 1134 від 01 грудня 2023 року Тернопільське районне госпрозрахункове бюро технічної інвентаризації повідомляє про те, що за матеріалами бюро станом на 01 січня 2013 року житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за головою колгоспного двору ОСОБА_11 на підставі свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, виданого Великоберезовицькою селищною радою 20 лютого 1989 року на підставі рішення виконкому № 9 від 13 лютого

1989 року та записано 20 лютого 1989 року в реєстрову книгу № 3 за реєстровим № 330

(а.с. 33, 113, 143, 177).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області № 1531 від 05 грудня 2023 року, будинковолодіння, яке знаходиться на АДРЕСА_1 обліковується за ОСОБА_3 , станом на 15 квітня 1991 року – колгоспний двір, членами двору були: 1) голова двору – ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 2) чоловік – ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 3) дочка – ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_3 ; 4) внук – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 22, 113, 136, 178).

10 січня 2024 року приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Підгайною І.В. видано три свідоцтва про право на спадщину за законом, спадкова справа № 75/2023, зареєстровано в реєстрі за № 47, ОСОБА_1 після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на земельну ділянку площею 0,1376 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 6125255200:02:001:0052, цільове призначення – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 41, 107, 109, 111, 150) та внесено запис про реєстрацію за ОСОБА_1 , про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав № 361370029 від 10 січня 2024 року (а.с. 42, 108, 110, 112, 151).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 06/02-31 від 17 січня 2024 року, постановленою приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Підгайною І.В., відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії – видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, на житловий будинок на АДРЕСА_1 , після смерті – ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 31, 141, 176).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 07/02-31 від 17 січня 2024 року, постановленою приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Підгайною І.В., відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії – видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, на житловий будинок АДРЕСА_1 , після смерті – ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 32, 114, 142).

03 квітня 2024 року ФОП ОСОБА_15 виготовив технічний паспорт на житловий будинок садибного типу на АДРЕСА_1 , загальною площею 91,2 кв.м., житловою площею 62,9 кв.м., інвентаризаційна справа № 5118, реєстраційний номер: ТІ01:7609-1158-2743-8620, на замовлення ОСОБА_1 (а.с. 43 – 53, 152 – 162, 173 – 175).

Як вказано у довідці виконавчого комітету Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області № 341 від 14 березня 2024 року, ОСОБА_3 до дня своєї смерті проживала і перебувала на реєстраційному обліку за адресою: АДРЕСА_1 . На момент смерті з нею були зареєстровані та проживають: 1) дочка – ОСОБА_1 ; 2) зять – ОСОБА_9 ;

3) внук – ОСОБА_4 ; 4) внучка – ОСОБА_12 ; 5) дружина внука – ОСОБА_13 ;

6) правнучка – ОСОБА_14 ; 7) правнучка – ОСОБА_14 (а.с. 24, 137).

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 січня 2025 року (справа № 607/17387/24) встановлено факти, що мають юридичне значення, а саме:

1) встановлено факт реєстрації шлюбу 13 січня 1968 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про що складено відповідний запис №2;

2) встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і який записаний в її свідоцтві про народження як ОСОБА_2 ;

3) встановлено факт належності дубліката правовстановлюючого документа, а саме: свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 20 лютого 1989 року, виданого Березовицькою селищною радою 29 липня 2024 року на жилий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, який розташований на АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , а також, що будинковолодіння, яке знаходиться на АДРЕСА_1 , обліковується за ОСОБА_3 , як головою колгоспного двору, а реєстрацію за головою колгоспного двору ОСОБА_11 на підставі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок видане Березовицькою селищною радою 20 лютого 1989 року на підставі рішення виконкому № 9 від 13 лютого

1989 року та записано 20 лютого 1989 року в реєстрову книгу №3 за реєстровим номером 330, вважати такою, що була проведена за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 37 – 39, 117 – 119, 146 – 148, 178 – 181).

28 серпня 2025 року ОСОБА_1 подала приватному нотаріусу Тернопільського районного нотаріального округу Підгайній І.В. заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері

ОСОБА_3 , заява № 197, спадкова справа № 75/2023 (а.с. 115).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 252/02-31 від 28 серпня 2025 року, постановленою приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Підгайною І.В., ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку житлового будинку на АДРЕСА_1 , після смерті матері – ОСОБА_3 , яка померла

ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 40, 116, 149).

Згідно висновку про вартість майна, житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, загальною площею 91,2 кв.м., житловою площею 62,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , від 28 вересня 2025 року, ринкова вартість об`єкта оцінки становить 182 400 грн (а.с. 54, 163).

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

2.1. В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частини перша та друга статті 8 Конституції України).

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України). Частиною першою статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами частин першої – третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

2.2. Частиною першою статті 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Наведені приписи основоположного акта держави знаходять свій розвиток насамперед у нормах цивільного законодавства.

Так, частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Стаття 317 ЦК України передбачає, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша); на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (частина друга).

Згідно з статтею 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина перша); власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; при здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства (частина друга); усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (частина третя).

Стаття 321 ЦК України визначає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За статтею 328 ЦК України: право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша); право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частина друга).

Якщо певне право, зокрема право власності, порушено, не визнається або оспорюється кожна особа має право на його захист (частина перша статті 15 ЦК України). Відповідно до частини першої статі 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Пунктом 1 частини другої цієї статті ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільного право є визнання права.

2.3. Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України). Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України). Відповідно до статті 1220 ЦК України внаслідок смерті особи або оголошення її померлою відкривається її спадщина.

За частиною першою статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Статтею 1258 ЦК України визначено: спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (частина перша); кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (частина друга).

Згідно зі статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Судом встановлено, що позивач разом з матір`ю була спадкоємицею першої черги після смерті батька ОСОБА_2 , відтак вони успадкувала 1/8 частину спірного об`єкта нерухомого майна. Згодом після смерті її матері ОСОБА_3 як єдиний спадкоємець за законом першої черги успадкувала належну матері частку оспорюваного житлового будинку та 1/8 частину, яку мати успадкувала після смерті свого чоловіка, тобто батька позивача.

2.4. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах – до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, що посвідчує його право власності.

Відповідно до абзацу 3 частини другої статті 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

У частині другій статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-IV (далі – Закон № 1952) вказано, що речові права на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації. Частиною третьою цієї статті передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Встановлення судом часу завершення спорудження будинку визначає законодавство, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, якими посвідчується право власності на це майно.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди, на час завершення спорудження будинку, регулювалася Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року (втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу № 56 від 13 грудня 1995 року; далі – Інструкція), та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07 лютого 2002 року (далі – Тимчасове положення).

У пункті 4 Інструкції було зазначено, що реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння в межах міського типу, що належать місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належать громадянам на праві особистої власності. Будинки, що підлягають реєстрації, повинні бути закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих.

Згідно з пунктом 1.6 Тимчасового положення державній реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку. Державна реєстрація права користування (сервітуту) на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; довірчого управління нерухомим майном проводиться після державної реєстрації права власності на таке майно.

Державна реєстрація прав проводиться реєстратором БТІ за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, реєстратор якого проводить державну реєстрацію прав на цей об`єкт (пункт 1.7 Тимчасового положення).

Відповідно до розділу ІІІ Інструкції про порядок оформлення права власності на будинок або домоволодіння при відсутності правовстановлюючих документів реєстрація здійснюється, зокрема, у випадках включення в міську (селищну) смугу сільських населених пунктів або у випадках їх перетворення в міста або селища міського типу при наявності погосподарських книг сільської Ради депутатів трудящих бюро технічної інвентаризації складає списки будинків та домоволодінь, які належать громадянам або колгоспним дворам; окремо складаються списки на будинки та домоволодіння, належні державним, кооперативним та громадським установам, підприємствам і організаціям – на підставі рішення виконкому місцевої Ради депутатів трудящих про оформлення права власності на будинок (домоволодіння) власникові видається свідоцтво про це або реєстраційне посвідчення (пункт 20 Інструкції).

Відповідно до пункту 6 Інструкції не підлягали реєстрації будинки та домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані. Тобто, якщо будинок було побудовано в сільській місцевості, він не підлягав державній реєстрації та на нього не виготовлялась документація про право власності.

Тож зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом № 1952.

Відповідно до статей 25, 30, 346 ЦК України, листа Міністерства юстиції України

від 21 лютого 2005 року № 19-32/319 у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилась і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Таким чином, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом № 1952, спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав.

Згідно з пунктом 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5, суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно. Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об`єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об`єкт нерухомого майна.

Відповідно до підпункту 4.18 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Згідно з підпунктом 4.17 пункту 4 глави 10 розділу ІІ вказаного Порядку за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, дане питання вирішується в судовому порядку.

Відповідно до пункту 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця подаються документи, необхідні для відповідної реєстрації, передбачені статтею 27 Закону № 1952 та цим Порядком, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на майно, витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу.

Статтею 31 Закону № 1952 встановлено, що для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються: 1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений – сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою;

2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.

Листом Міністерства юстиції № 8.4-35//18/1 від 23 лютого 2016 року, щодо державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, збудовані до 05 серпня 1992 року, надано роз`яснення, що єдиним документом, який засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.

Згідно з положеннями пункту 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до роз`яснень, наведених у пункті 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Зважаючи на відмову нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину, іншого способу, крім звернення до суду за захистом порушеного права у позивача немає, тому, відповідно до статті 16 ЦК України, стороною обрано належний спосіб захисту свого порушеного права.

2.5. Правовідносини, що склалися у цій справі, пов`язані, з тією обставиною, що юридичний спір існує стосовно майна, право власності на яке сформувалося у період дії Цивільного кодексу Української РСР 1963 року (далі – ЦК 1963 року) з-поміж членів колгоспного двору.

Згідно з пунктом 4 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Питання спільної власності було унормовано Главою 11 ЦК 1963 року. Так, відповідно до статті 112 ЦК 1963 року майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам (частина перша); розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність) (частина друга).

ЦК 1963 року визначав особливості права власності майна колгоспного двору. Зокрема, у статті 120 ЦК 1963 року було вказано, що майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу). Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент відповідно до статуту колгоспу. Крім того, колгоспному дворові належать передані в його власність членами двору їх трудові доходи від участі в громадському господарстві колгоспу або інше передане ними у власність двору майно, а також предмети домашнього вжитку і особистого користування, придбані на спільні кошти.

Згідно зі статтею 123 ЦК 1963 року частка члена колгоспного двору в майні двору визначалась: 1) при виході його з складу двору без утворення нового двору (виділ); 2) при утворенні з одного двору двох і більше дворів (поділ); 3) при зверненні стягнення по особистих зобов`язаннях члена двору. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено в зв`язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.

Пунктом 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністра юстиції Української РСР від

31 жовтня 1975 року № 45/5, було передбачено, що як виняток з правил, зазначених у

пунктах 33, 48, 50 цієї Інструкції, підтвердженням належності будинку, розміру земельної ділянки, на якому він розташований, страхової оцінки будинку, відсутності заборгованості по податках та страхових платежах, а також відсутності заборони відчуження будинку можуть служити відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих. Всі ці дані можуть бути зазначені в одній загальній довідці.

Спадкодавець ОСОБА_2 набув право власності на частку житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , як член колгоспного двору, який був зареєстрований та проживав станом на 15 квітня 1991 року.

Спадкодавець ОСОБА_3 набула право власності на частку спірного житлового будинку як член колгоспного двору, яка була головою колгоспного двору, зареєстрована та проживала станом на 15 квітня 1991 року, та на 1/8 частину вказаного будинковолодіння, яка належала померлому чоловіку ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якого були дружина ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_1 , які прийняли спадщину, однак не оформили спадкових прав та не зареєстрували право власності на спірний об`єкт нерухомого майна. Суд зауважує, що відсутність такої реєстрації не може бути підставою позбавлення спадкоємців права на спадщину.

Крім того, рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 02 січня 2025 року (справа № 607/17387/24) встановлено факти, що мають юридичне значення, а саме: факт реєстрації шлюбу 13 січня 1968 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 ; факт родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як між батьком та донькою; факт належності дублікату правовстановлюючого документа, а саме: свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 20 лютого 1989 року, виданого Березовицькою селищною радою 29 липня 2024 року на жилий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , а також, що вказаний об`єкт нерухомого майна обліковується за ОСОБА_3 .

Враховуючи те, що право власності спадкодавців підтверджено належними та допустимими доказами, позивач ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею за законом, яка звернулася із заявами про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 , який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1 , та смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на вказане майно, прийняла спадщину, але отримати свідоцтва про право на спадщину не змогла у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спірне майно, оформлених за спадкодавцями, тож позовні вимоги щодо визнання власності на спірний об`єкт нерухомого майна у відповідній частині, на думку суду, є обґрунтованими.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

Враховуючи вищенаведене, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача.

Розподіляючи судові витрати у вигляді судового збору, суд керується частиною дев`ятою статті 141 ЦПК України, яка передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник не з протиправних дій відповідача, судові витрати покладаються на позивача.

Таким чином, судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції слід покласти на ОСОБА_1 в межах нею понесених.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 76 – 79, 81, 89, 141, 233, 244, 258 – 268, 273 – 274,

352 – 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бачинська Наталія Орестівна, до Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Підгайна Інна Валеріївна про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом – задовольнити.

2. Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_7 ) право власності на 1/8 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 91,2 кв.м., житловою площею 62,9 кв.м., житловий будинок (літ. «А»), підвал (пд (А)), прибудову (літ. «а»), літню кухню (літ. «Б»), сходи, підвал (пд (Б)), вхід в підвал (Вх), хлів (літ. «В»), вбиральня (літ. «Г»), гараж (літ. «Д»), огорожа (№ 1), ворота з хвірткою (№ 2), огорожа (№ 3), огорожа (№ 4), свердловина (№ 5), септик (№ 6), вимощення (І), вимощення (ІІ), вимощення (ІІІ), в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1 .

3. Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_7 ) право власності на 3/8 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 91,2 кв.м., житловою площею 62,9 кв.м., житловий будинок (літ. «А»), підвал (пд (А)), прибудову (літ. «а»), літню кухню (літ. «Б»), сходи, підвал (пд (Б)), вхід в підвал (Вх), хлів (літ. «В»), вбиральня (літ. «Г»), гараж (літ. «Д»), огорожа (№ 1), ворота з хвірткою (№ 2), огорожа (№ 3), огорожа (№ 4), свердловина (№ 5), септик (№ 6), вимощення (І), вимощення (ІІ), вимощення (ІІІ), в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

4. Судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції покласти на ОСОБА_1 в межах нею понесених.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

6. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.

8. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення виготовлено 27 березня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Великоберезовицька селищна рада Тернопільського району Тернопільської області, адреса місцезнаходження: вул. Степана Бандери, 26, селище Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ: 04393462.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Підгайна Інна Валеріївна, адреса місця знаходження: провулок Микулинецький, 8, приміщення 58, скелище Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область.

Головуючий суддя Т. І. Якімець