Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №390/1280/21 — Кропивницький районний суд Кіровоградської області

Справа № 390/1280/21

Провадження № 2/390/49/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2026 р. Кропивницький районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого – судді Квітки О.О.,

при секретарі –Петренко В.Р.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Кропивницький за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Васильченко Зоя Сергіївна, до ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Ткаченко Станіслав Валерійович, про виділення в натурі частки зі спільної часткової власності,

встановив:

Позивачка звернулася до суду з позовом про виділення в натурі частки зі спільної часткової власності, в якому просила виділити в натурі 1/4 частку земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_1 , на якій розміщена частка житлового будинку.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачу на підставі договору дарування від 20.12.1995 належить 1/4 частка житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 . Співвласником 3/4 часток житлового будинку є відповідачка ОСОБА_2 . Позивачка та відповідачка є фактичними користувачами житлового будинку, який належить їм на праві приватної власності. Проте, якщо один із співвласників виявив бажання, не залежно від його мотивів, здійснити поділ в натурі майна, що перебуває у спільній частковій власності, однак інші співвласники перешкоджають йому в реалізації такого права будь-яким шляхом, що унеможливлює досягнення між ними щодо укладення договору про поділ нерухомого майна, такий співвласник має право на звернення до суду з відповідним позовом про поділ (виділ) спільного майна в натурі і таке право підлягає судовому захисту. Відповідачка на прохання позивача про укладення договору про поділ нерухомого майна - земельної ділянки відмовляється, тому позивачка звернулася до суду з цим позовом. Разом з тим, відповідно до висновку експерта від 16 жовтня 2025 року №1156/24-27 встановлено, що земельна ділянка, яка розташована по АДРЕСА_1 , не сформована, відповідно до ч.ч. 1-7 ст. 79-1 Земельного Кодексу України, не має державної реєстрації права власності щодо неї, отже не може розглядатися як об`єкт права власності згідно зі ст. 79 Земельного Кодексу України та не підлягає виділу або поділу у розуміннях ст. 364 та ст. 367 Цивільного Кодексу України. Оскільки земельна ділянка, яка розташована по АДРЕСА_2 не підлягає виділу або поділу згідно з нормативно-правових актів, то і розробити варіанти виділу в натурі 1/4 частки земельної ділянки не вбачається за можливе. Водночас експертом зазначено, що можливим способом реалізації прав співвласників є визначення порядку користування земельною ділянкою та запропоновано три варіанти порядку користування земельною ділянкою. З врахуванням висновку експерта сторона позивача в поданій до суду заяві від 31.03.2026 змінила предмет позову та запропонувала свій варіант порядку користування земельною ділянкою, який просить суд задовольнити.

В судовому засіданні 31.03.2026 представник позивача - адвокат Васильченко З.С. підтримала подану заяву від 31.03.2026, не заперечувала щодо розгляду справи на стадії підготовчого судового засідання.

В судовому засідання 31.03.2026 та в поданій до суду заяві представник відповідача - адвокат Ткаченко С.В. зазначає, що оскільки запропонований представником позивача порядок користування спірною земельною ділянкою був погоджений з відповідачем, то відповідач визнає позовну заяву в останній редакції після зміни предмету позову від 31.03.2026 і як наслідок не заперечує проти ухвалення рішення на стадії підготовчого провадження, відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.200 ЦПК України при визнанні позову відповідачем в підготовчому засіданні ухвалюється рішення в порядку, встановленому ст.206 цього ж Кодексу. Згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлено, що позивачу на підставі договору дарування від 20.12.1995, зареєстрованого в реєстрі за № 3380, належить 1/4 частка житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 (а.с.4-7 том 1), а співвласником 3/4 часток вищевказаного житлового будинку є відповідачка по справі ОСОБА_2 , що підтверджується матеріалами справи (а.с.30-42 том 1).

З довідки Первозванівської сільської ради № 6/0160 від 13.02.2023 вбачається, що згідно з записів по господарської книги № 6 (за 2021-2025 рокм) особовий рахунок № НОМЕР_1 - ОСОБА_1 , в якої згідно з договором дарування 1/4 житлового будинку; особистий № НОМЕР_2 - ОСОБА_2 має 3/4 житлового будинку та неприватизовану земельну ділянку площею 0,07 га за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.141 том 1).

Правовий статус земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок, чи порядок користування нею співвласниками окремо не визначений.

В технічному звіті про проведенню кадастрової зйомки по встановленню фактичних меж та площі землекористування в натурі за адресою: АДРЕСА_2 , міститься план меж земельної ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , план житлового будинку та зазначені відомості щодо координат кутів інших будівель і споруд, що є в складі домоволодіння, а також зазначена площа спірної земельної ділянки 0,1054 га.

Відповідно до висновку експерта від 16 жовтня 2025 року №1156/24-27 встановлено, що земельна ділянка, яка розташована по АДРЕСА_2 , не сформована відповідно до ч.ч. 1-7 ст. 79-1 Земельного Кодексу України, не має державної реєстрації права власності щодо неї, отже не може розглядатися як об`єкт права власності згідно зі ст. 79 Земельного Кодексу України та не підлягає виділу або поділу у розуміннях ст. 364 та ст. 367 Цивільного Кодексу України. Оскільки земельна ділянка, яка розташована по АДРЕСА_2 не підлягає виділу або поділу згідно з нормативно-правових актів, то і розробити варіанти виділу в натурі 1/4 частки земельної ділянки не вбачається за можливе. Водночас експертом зазначено, що можливим способом реалізації прав співвласників є визначення порядку користування земельною ділянкою та запропоновано три найбільш раціональні варіанти порядку користування земельною ділянкою площею 0,1054 га (а.с.3-31 том 2).

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до ч.ч. 9, 10 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ст. 22 ЗК (у редакції, чинній на момент набуття позивачем права власності на частку домоволодіння), що регулює виникнення права власності та права користування земельною ділянкою, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Згідно зі ст. 23 ЗК (у редакції, чинній на момент набуття позивачем права власності на частку домоволодіння) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Ст. 30 ЗК (у редакції, чинній на момент набуття позивачем права власності на частку домоволодіння) передбачено, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

При переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об`єктів.

Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу.

Відповідно до принципу цілісності (загальні положення ЗКУ), при купівлі-продажу будинку в 1995 році право на земельну ділянку переходило до нового власника автоматично разом із правом власності на будинок.

Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки (стаття 88 ЗК України).

Загальні правила вирішення спорів щодо порядку володіння й користування земельною ділянкою застосовуються також у випадку, коли належний особам на праві спільної власності жилий будинок, господарські будівлі та споруди розташовані на земельній ділянці, яка знаходилася в їх користуванні до її приватизації або за договором оренди.

Порядок користування земельною ділянкою, на якій розташований належний співвласникам житловий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається, насамперед, їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, у зв`язку з чим при застосуванні статті 88 ЗК України при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або житловий будинок, слід брати до уваги цю угоду.

При вирішенні спору про встановлення порядку користування земельною ділянкою, визначаючи варіанти користування, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку.

Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.

При цьому, враховуючи принцип неподільності долі переходу нерухомого майна та земельної ділянки, на якій воно розташоване, необхідно зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке набуває особа.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 13 листопада 2019 року у справі № 686/6888/15-ц та від 13 липня 2022 року у справі № 569/14731/17.

Відповідно до роз`яснень, наданих судам у п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», якщо до вирішення судом спору між співвласниками житлового будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався, або вона перебувала у користуванні співвласників, і ними не було досягнуто згоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) часток у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

Відповідно до ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Згідно із ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами, визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Тобто до співвласників будинку перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розмішені їх частки житлового будинку, прибудов та господарських споруд, та частки земельної ділянка, необхідні для їх обслуговування відповідно до розміру часток в спільній власності на будинок.

Відтак, право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак у будь якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (частина п`ята статті 319 ЦК України).

Пунктами 19, 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» у справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з`ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір`я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки. В разі неможливості перенесення співвласником господарських будівель і насаджень на надану в його користування частину ділянки суд має обговорити питання про відповідну грошову компенсацію. При пред`явленні вимог кожним з учасників спільної власності про встановлення порядку користування спільною земельною ділянкою суд може залишити в спільному користуванні лише ділянки, роздільне користування якими встановити неможливо. Абзаци 1 і 2 цього пункту стосуються також випадків, коли належні особам на праві спільної власності жилий будинок, господарські будівлі та споруди розташовані на земельній ділянці, яка знаходилася в їх користуванні до її приватизації або за договором оренди.

При вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, а також з наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд встановить, що співвласники визначили порядок користування і розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого немає підстав, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. У резолютивній частині рішення в такій справі суд залежно від її обставин повинен вказати розміри й межі тих ділянок, які має використовувати кожна зі сторін, і тих, які виділено для спільного користування, а також зазначити, як сторони мають проходити до будинку, будівель, споруд та на вулицю.

Відповідачка позов визнала повністю, погодилася з порядком користування земельною ділянкою, який запропонований стороною позивача, та таке визнання не суперечить закону, не порушує права свободи чи інтереси інших осіб.

Таким чином, враховуючи, що сторони у справі, співвласники житлового будинку, визначили порядок користування і розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого суд не вбачає підстав, суд ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Зважаючи на клопотання позивача, суд вважає за можливе судові витрати залишити за нею.

Керуючись ст.ст.4, 5, 7, 10, 12, 13, 77-80, 81, 95, 141, 200, 206, 235, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Встановити порядок користування між співвласниками: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 0,1054 га (1054,0 кв.м), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, на якій відповідно розміщена частка житлового будинку:

ОСОБА_2 з часткою 3/4 в праві власності на домоволодіння визначити земельну ділянку площею 0,077572 га (775,7 кв.м.), яка обмежена поворотними точками «12-2-3-4-5-6-7-22-21-20-19-18-14-13-12», з наступним описом:

від точки «12» до точки «2» довжиною 6,93 м;

від точки «2» до точки «3» довжиною 13,96 м;

від точки «3» до точки «4» довжиною 20,32 м;

від точки «4» до точки «5» довжиною 17,91 м;

від точки «5» до точки «6» довжиною 4,09 м;

від точки «6» до точки «7» довжиною 20,59 м;

від точки «7» до точки «22» довжиною 7,37 м;

від точки «22» до точки «21» довжиною 7,12 м;

від точки «21» до точки «20» довжиною 4,02 м;

від точки «20» до точки «19» довжиною 2,49 м;

від точки «19» до точки «18» довжиною 9,17 м;

від точки «18» до точки «14» довжиною 3,11 м;

від точки «14» до точки «13» по лінії розподілу будинку;

від точки «13» до точки «12» довжиною 1,93 м.

Та 1/2 земельної ділянки спільного (сумісного) користування загальною площею 0,004756 га (47,56 кв.м), яка обмежена поворотними точками «1-12-13» та «11-17-16-15-14-18-9-10-11», з наступним описом:

від точки «1» до точки «12» довжиною 10,76 м;

від точки «12» до точки «13» довжиною 1,93 м;

від точки «11» до точки «17» (від стовпа хвіртки літ.«№2» до ближнього кута прибудови літ.«а3») довжиною 0,55 м;

від точки «17» до точки «16» довжиною 2,66 м;

від точки «16» до точки «15» довжиною 1,03 м;

від точки «15» до точки «14» довжиною 4,40 м;

від точки «14» до точки «18» довжиною 3,11 м;

від точки «18» до точки «9» довжиною 7,53 м;

від точки «9» до точки «10» довжиною 3,14 м;

від точки «10» до точки «11» довжиною 0,87 м.

В`їзд та вхід на запропоновану ділянку здійснювати з АДРЕСА_2 через вище описану земельну ділянку спільного (сумісною) користування в поворотних точках «11-10-9».

ОСОБА_1 з часткою 1/4 в праві власності на домоволодіння визначити земельні ділянки загальною площею 0,02307 га (230,72 кв.м), які обмежені поворотними точками «14-15-16-17-11-1» та «9-18-19-20-21-22-8-9», з наступним описом меж:

від точки «13» до точки «14» по лінії розподілу будинку;

від точки «14» до точки «15» довжиною 4,40 м;

від точки «15» до точки «16» довжиною 1,03 м;

від точки «16» до точки «17» довжиною 2,66 м;

від точки «17» до точки «11» (від стовпа хвіртки літ. «№2» до ближнього кута прибудови літ. «а3») довжиною 0,55 м;

від точки «11» до точки «1» довжиною 7,43 м;

та:

від точки «9» до точки «18» довжиною 7,53 м;

від точки «18» до точки «19» довжиною 9,17 м;

від точки «19» до точки «20» довжиною 2,49 м;

від точки «20» до точки «21» довжиною 4,02 м;

від точки «21» до точки «22» довжиною 7,12 м;

від точки «22» до точки «8» довжиною 20,81 м;

від точки «8» до точки «9» довжиною 9,22 м.

Та 1/2 земельної ділянки спільного (сумісного) користування загальною площею 0,004756 га (47,56 кв.м), яка обмежена поворотними точками «1-12-13» та «11-17-16-15-14-18-9-10-11» з наступним описом:

від точки «1» до точки «12» довжиною 10,76 м;

від точки «12» до точки «13» довжиною 1,93 м;

від точки «11» до точки «17» (від стовпа хвіртки літ. «№2» до ближнього кута прибудови літ. «а3») довжиною 0,55 м;

від точки «17» до точки «16» довжиною 2,66 м;

від точки «16» до точки «15» довжиною 1,03 м;

від точки «15» до точки «14» довжиною 4,40 м;

від точки «14» до точки «18» довжиною 3,11 м;

від точки «18» до точки «9» довжиною 7,53 м;

від точки «9» до точки «10» довжиною 3,14 м;

від точки «10» до точки «11» довжиною 0,87 м.

В`їзд та вхід на земельну ділянку здійснювати з АДРЕСА_2 через земельну ділянку спільного (сумісного) користування в поворотних точках «11-10-9».

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні реквізити сторін та інших учасників справи:

позивачка - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 ;

відповідачка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя О.О.Квітка