Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №589/217/26 — Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/217/26

Провадження № 2/589/1500/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Курбанової А.Р.,

за участю секретаря судового засідання Ковальової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

15.01.2026р. ТОВ «Споживчий центр» через електронний кабінет звернулось до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №07.12.2024-100000048 від 07.12.2024р. в розмірі 37570,00 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 13000 грн., по процентах в розмірі 15470 грн., нарахованих за період з 07.12.2024р. по 25.04.2025р., по комісії за надання кредиту в сумі 650 грн, комісії за обслуговування в сумі 1950 грн, неустойки в розмірі 6500 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 07.12.2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) №07.12.2024-100000048, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит розмірі 13000 грн. строком на 140 днів. Проте, відповідач свої зобов`язання перед позивачем належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на день подачі позову у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 37570 грн.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у поданій позовній заяві просив розгляд справи проводити за його відсутності, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, із заявою про розгляд справи у його відсутності до суду не звертався, відзив на позов з правовим обґрунтуванням доводів та заперечень не надав.

З урахуванням викладеного, в судовому засіданні 27 квітня 2026 року у відповідності із ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України постановлено провести заочний розгляд справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовуються вимоги, перевіривши їх доказами, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.12.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» (Кредитодавець) та відповідачем (Позичальник) укладено кредитний договір №07.12.2024-100000048 (далі – Кредитний договір), виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Так, відповідно до п. 1.1 пропозиції позивача про укладення кредитного договору (оферти) дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта) є пропозицією ТОВ «Споживчий центр» укласти електронний кредитний договір (оферту) у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Підписання споживачем даної пропозиції (оферти) передбачає надання його згоди на зазначені умови надання споживчого кредиту (п. 1.13 оферти).

Відповідно до п.2.3.3 оферти Позичальник в особистому кабінеті на вебсайті Кредитодавця обирає умови, на яких бажає укласти електронний кредитний договір.

Згідно з п.2.3.6 оферти Позичальник, який прийняв (акцептував) пропозицію укласти електронний договір на умовах, викладених у вищевказаних пропозиції про укладення кредитного договору (оферту) та заявці, підписує відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) електронним підписом, одноразовим ідентифікатором, отриманим ним у вищезазначеному порядку.

Відповідач підтвердив, що ознайомлений і приймає умови кредитного договору відповідно до оферти позивача, а також підтвердив, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору №07.12.2024-100000048 від 07.12.2024 року, з якою він попередньо ознайомився. Акцептовані ним істотні умови Кредитного договору містяться у вказаних заявці та оферті. Всі документи були підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором – Е663 /а.с. 26-32/.

Таким чином електронний договір, що був укладений між сторонами шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, відповідно до умов укладеного Кредитного договору ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачу на умовах строковості, платності і поворотності кредит у розмірі 13000,00 грн., строком на 140 днів з дати його надання. Дата повернення кредиту була обумовлена сторонами 25.04.2025р. Пунктом 3.2 оферти передбачено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Також сторони домовилися про сплату за користування кредитом процентів у такому розмірі: процентна ставка «Стандарт» – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 7 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів, процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт», та комісії, пов`язаної з наданням кредиту – 5% від суми кредиту в розмірі 650 грн. Також відповідно до п. 9 заявки та акцепту кредитного договору нараховується комісія за обслуговування кредитної заборгованості – 650 грн у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

Позивач виконав свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу 13000,00 грн. кредиту, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за вих. №1-0801 від 08.01.2026, відповідно до якого було успішно перераховано кошти на платіжну картку НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua – 587747917, призначення платежу: видача за договором кредиту №07.12.2024-100000048 / а.с. 13/.

В свою чергу, як зазначено вище, відповідач мав повернути кредитні кошти до 25.04.2025р., а також сплатити у вищевказаному розмірі проценти за користування ними.

Крім того, відповідач був зобов`язаний сплатити і комісію за надання кредиту за Кредитним договором, виходячи з наступного.

Відповідно до п.8 заявки кредитного договору та акцепту, як зазначено вище, сторонами було обумовлено одноразову сплату комісії за надання кредиту в розмірі 5% від суми виданого кредиту в розмірі 650 грн.

Згідно з п. 4 ч.1 ст 1, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються також комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Аналізуючи умови договору, суд приходить до висновку про правомірність встановлення одноразової комісії за надання кредиту у даному договорі, та відсутність підстав, передбачених ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», для визнання цих договірних умов нічемними, як таких, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом.

Відповідний висновок не суперечить правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19.

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Проте, як вбачається з розрахунку заборгованості в порушення умов кредитного договору, вимог ст.ст. 525, 526, 1054 ЦК України відповідач належним чином не виконував своїх договірних зобов`язань щодо повернення кредиту у строки, передбачені договором, та сплати процентів і комісії, внаслідок чого станом на 09.01.2026 року у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за основним боргом в сумі 13000 грн., заборгованість по процентам – 15470 грн., нарахованим в межах строку кредитування (за період з 07.12.2024 року по 25.04.2025 року), а також по комісії за надання кредиту в сумі 650 грн /а.с. 14-18/.

Частина 1 ст. 12 ЦПК України визначає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 2 даної статті учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Частина 2 ст. 13 ЦПК України визначає, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідач в даній справі не скористався своїми правами щодо подання відзиву на позовну заяву з правовим обґрунтуванням своїх заперечень, доказів на їх підтвердження.

Таким чином, на думку суду, наявність та розмір заявленої до стягнення заборгованості ОСОБА_1 у вказаному вище розмірі витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, підтверджується наявними у матеріалах справи документами та не спростовано відповідачем.

З дослідженого розрахунку вбачається також нарахування позивачем неустойки за неналежне виконання відповідачем договірних умов за кредитним договором та нарахування комісії за обслуговування кредиту, але суд звертає увагу позивача на наступне.

З 24.02.2022р. на всій території України запроваджений воєнний стан, який діє до тепер.

Відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив, що пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачає, що під час воєнного стану не сплачується неустойка (штраф, пеня) та інші платежі за прострочення сплати за кредитним договором (договором позики). В цій постанові касаційний суд розкрив питання про те, на які договори та які випадки поширюється цей пункт. Зокрема, такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит. За вказаною нормою в такому випадку позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заявлена до стягнення позивачем заборгованість за неустойкою, нарахована у період воєнного стану за кредитним договором у сумі 6500 грн 00 коп. є неправомірною і така підлягає списанню, а відтак вимоги про її стягнення задоволенню не підлягають.

Також слід зазначити, що відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 виснувала, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 1950 грн є неправомірним, а вимога про її стягнення не підлягає задоволенню, оскільки таке не відповідає нормам Закону України «Про споживче кредитування» та сталій практиці Верховного Суду.

З огляду на викладене, суд вважає за правомірне позовні вимоги задовольнити частково у загальній сумі 29120 грн.

З урахуванням викладеного, вирішуючи питання щодо судових витрат в справі, суд вважає правомірним покласти на відповідача понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати пропорційно обсягу задоволених вимог у розмірі 2063 грн 63 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 76-81, 83, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 / на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» /код ЄДРПОУ 37356833, адреса: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, 01032/ заборгованість за кредитним договором №07.12.2024-100000048 від 07.12.2024 року в розмірі 29120 грн. 00 коп. /двадцять дев`ять тисяч сто двадцять грн 00 коп./ та судовий збір в сумі 2063 грн 63 коп. /дві тисячі шістдесят три грн 63 коп./.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене іншими особами до Сумського апеляційного суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області А.Р.Курбанова