Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №589/220/26 — Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/220/26

Провадження № 2/589/1502/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Курбанової А.Р.,

за участю секретаря судового засідання Поронько Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

15.01.2026р. ТОВ «Споживчий центр» через електронний кабінет звернулось до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 27.05.2025-100002527 від 02.06.2025р. в розмірі 42519,02 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 15000 грн., по процентах в розмірі 18900 грн., нарахованих за період з 02.06.2025р. по 19.10.2025р., по комісії за надання кредиту в сумі 1119,02 грн, неустойки в розмірі 7500 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 02.06.2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) №27.05.2025-100002527, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит розмірі 15000 грн. строком на 140 днів. Проте, відповідач свої зобов`язання перед позивачем належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на день подачі позову у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 42519,02 грн.

Ухвалою суду від 03 лютого 2026 року відкрито провадження у даній справі та постановлено здійснити її розгляд в спрощеному позовному провадженні без повідомлення осіб, також в цій ухвалі роз`яснено відповідачу право подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.

17.03.2026 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання зазначила, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі. Вказує, що ознайомившись з Паспортом споживчого кредиту та покладаючись на порядність надавача послуг, підписала пропозицію про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферту) та заявку кредитного договору № 27.05.2025-100002527 без їх ретельного вивчення. Вважає положення кредитного договору про сплату позичальником на користь кредитодавця комісійної винагороди, пов`язаної з наданням кредиту, суперечать чинному законодавству України і є нікчемними з моменту укладення цього правочину, а вимога про стягнення заборгованості за комісією у розмірі 2250 грн є незаконною. 15.06.2025 року нею було здійснено оплату по даному договору в сумі 3230,98 грн, з якої було погашено комісію за надання кредиту, з чим вона не погоджується, оскільки це суперечить ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування». Зазначає, що надані ТОВ «Споживчий центр» лист ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» та розрахунок заборгованості не є належними доказами, що підтверджують перерахування коштів за договором. Також заперечує проти нарахування та стягнення з неї неустойки за договором, посилаючись на п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Ухвалою суду від 18 березня 2026 року за клопотанням відповідача постановлено здійснити розгляд справи в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.

26.03.2026 року представником відповідача надіслано відповідь на відзив, в якому на заперечення відповідача щодо позовних вимог, зазначає наступне. Між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено кредитний договір шляхом: 1) отримання/ознайомлення відповідача з пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії); 2) подання відповідачем заявки кредитного договору (кредитної лінії); 3) надсилання відповідачем відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору (кредитної лінії). Відтак, відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору), та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджується належними доказами. Вказані обставини відповідач не спростував належними та допустимими доказами. Тобто, відповідач підтвердив факт ознайомлення зі змістом кредитного договору та погодився на відповідні умови кредитування. Також, відповідачем не було надано відомостей щодо оскарження умов кредитного договору у судовому порядку. Видача кредитних коштів відповідачу підтверджується листом ТОВ «УПР». Отже, позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача, номер якого зазначено ним у кредитному договорі (заявці), за допомогою інтернетеквайрингу – iPay. Позивач наголошує, що зазначаючи у відзиві про відсутність доказів перерахування кредитних коштів, відповідач не надала до суду виписки по рахунках відповідача в банківських установах, у тому числі по рахунку, який відповідач зазначила в договорі, як номер особистого платіжного засобу, на спростування доказів, наданих стороною позивача. Під час укладення кредитного договору було проведено ідентифікацію відповідача через систему BankID, які дозволяють ідентифікувати відповідача як отримувача кредитних коштів. Щодо процентів зазначає, що нарахування за процентами є співмірними та законними, враховуючи строк кредитування. Матеріали справи не містять жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи позивачем, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 року у справі №753/7883/15, доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку. З огляду на те, ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банків, то плата за надання кредиту на картку, зазначену позичальником, є виправданою. Відповідач не була позбавлений права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр» (ТМ «ШвидкоГроші»), уникнувши додаткових витрат. Договором застережено, що до складу даної комісії не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства. На підставі законодавчих змін, за договорами укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань. Тому неустойка за прострочення відповідачем виконання зобов`язання є правомірною та підлягає стягненню.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві та відповіді на відзив просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про час та місце проведення судового засідання повідомлялась належним чином, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, просила врахувати її пояснення, викладені у відзиві на позовну заяву.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовуються вимоги, перевіривши їх доказами, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02.06.2025 р. між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладено кредитний договір №27.05.2025-100002527 (далі – Кредитний договір), виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Так, відповідно до п. 1.1 пропозиції позивача про укладення кредитного договору (оферти) дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта) є пропозицією ТОВ «Споживчий центр» укласти електронний кредитний договір (оферту) у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Підписання споживачем даної пропозиції (оферти) передбачає надання його згоди на зазначені умови надання споживчого кредиту (п. 1.13 оферти).

Відповідно до п.2.3.3 оферти позичальник в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця обирає умови, на яких бажає укласти електронний кредитний договір.

Згідно з п.2.3.6 оферти позичальник, який прийняв (акцептував) пропозицію укласти електронний договір на умовах, викладених у вищевказаних пропозиції про укладення кредитного договору (оферту) та заявці, підписує відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) електронним підписом, одноразовим ідентифікатором, отриманим ним у вищезазначеному порядку.

Відповідач підтвердила, що ознайомлена і приймає умови кредитного договору відповідно до оферти позивача, а також підтвердила, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору №27.05.2025-100002527 від 02.06.2025 року, з якою вона попередньо ознайомилась. Акцептовані нею істотні умови Кредитного договору містяться у вказаних заявці та оферті. Всі документи були підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором – Е418 /а.с. 24-30/.

Таким чином електронний договір, що був укладений між сторонами шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Відповідач не оспорює факт укладення кредитного договору.

Крім того, пунктом 20 акцепту кредитного договору визначено, що позичальник підтверджує, що йому надані та він отримав інформацію, зазначену в частинах 1, 5 статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» (він ознайомився з нею за посиланням https://sgroshi.com.ua/ua/rozkritta-informacii), примірник цього договору, паспорт споживчого кредиту відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».

Так, відповідно до умов укладеного кредитного договору ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачу на умовах строковості, платності і поворотності кредит у розмірі 15000,00 грн., строком на 140 днів з дати його надання. Дата повернення кредиту була обумовлена сторонами 19.10.2025р. Пунктом 12 заявки кредитного договору та акцепту сторони погодили графік платежів, відповідно до якого визначено 10 періодів (по 14 днів) сплати коштів згідно з умовами договору в розмірі по 3230,98 грн кожний черговий період із зазначенням дати початку і закінчення чергового періоду користування кредитом та дати чергового платежу.

Пунктом 3.2 оферти передбачено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Також сторони домовилися про сплату за користування кредитом процентів у такому розмірі: фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, що, в свою чергу, узгоджується з приписами частини п`ятої статі 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо розміру денної процентної ставки. А також погодили сплату комісії, пов`язаної з наданням кредиту – 15% від суми кредиту в розмірі 2250 грн.

На підтвердження перерахування кредитних коштів на рахунок позичальника ОСОБА_1 , позивачем до матеріалів справи долучено копію листа товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» (вих. № 1-0801 від 08.01.2026 року, а.с. 18), за змістом якого вбачається, що ТОВ «Універсальні платіжні рішення» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Підприємство внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК № 342 від 02.10.2012) та отримало ліцензію Національного банка України №3 від 11.11.2023 року. Між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «Споживчий центр» укладено договір на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 04.01.2024 /а.с. 31-35/. Відповідно до вказаного листа 02.06.2025 року (дата відповідає даті укладення між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 договору) 09:12:05 успішно перераховано кошти в розмірі 15000 грн, що відповідає обумовленому сторонами розміру відповідно до укладеного кредитного договору, на платіжну картку НОМЕР_1 , номер якої відповідає наданим безпосередньо позичальником ОСОБА_1 в кредитному договорі реквізитам електронного платіжного засобу, номер транзакції в системі iPay.ua – 759946724, призначення платежу: видача за договором кредиту №27.05.2025-100002527 /а.с. 18/. З наведеного вбачається, що вказані грошові кошти у розмірі 15000,00 грн. було перераховано на підставі укладеного між сторонами кредитного договору, який підписаний відповідачем по справі.

Щодо доводів відповідача про недоведеність факту переказу коштів кредиту відповідачу з підстав ненадання виписки з клієнтського рахунку, суд зазначає, що до виписки по картковому рахунку, на який були зараховані кредитні кошти, доступ має виключно банк-емітент та безпосередньо власник зазначеної картки, тобто відповідач. Тому суд звертає увагу, що спростовуючи факт отримання кредитних коштів, відповідач не надала до суду виписки по рахунку НОМЕР_2 хх-хххх-7550, який сама зазначила в кредитному договорі, як номер особистого електронного платіжного засобу, на спростування доказів, наданих стороною позивача, або ж не надала доказів того, що вона не є держателем картки, на яку були зараховані кошти, хоча такий обов`язок передбачений статтею 81 ЦПК України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доводи відповідача щодо відсутності доказів перерахування коштів (тіла кредиту), судом відхиляються, оскільки в сукупності надані позивачем докази підтверджують надання коштів відповідачу на умовах та в розмірі, визначеному цим договором, що відповідачем не спростовано.

У цьому контексті слід зауважити, що відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції, чинній на час перерахування коштів) розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

Згідно з пунктом 3 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції, чинній на час перерахування коштів) продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Закон України «Про електронну комерцію» є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин, тому посилання відповідача на статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є безпідставним.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ТОВ «Споживчий центр» виконав свої зобов`язання за кредитним договором №27.05.2025-100002527 від 02.06.2025 року в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеної угоди.

В свою чергу, як зазначено вище, відповідач мала повернути кредитні кошти до 19.10.2025р., а також сплатити у вищевказаному розмірі проценти за користування ними.

Крім того, відповідач була зобов`язана сплатити і комісію за надання кредиту за кредитним договором, виходячи з наступного.

Відповідно до п.7 заявки кредитного договору та акцепту, передбачено, що комісія, пов`язана з наданням кредиту (надалі «комісія», економічна сутність - плата за надання кредиту) становить 15% від суми кредиту та дорівнює 2250 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно з графіком платежів.

Згідно з п. 4 ч.1 ст 1, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються також комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Аналізуючи умови договору, суд приходить до висновку про правомірність встановлення одноразової комісії за надання кредиту у даному договорі, та відсутність підстав, передбачених ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», для визнання цих договірних умов нічемними, як таких, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом.

Відповідний висновок не суперечить правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19.

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідач на виконання умов кредитного договору відповідно до графіку платежів здійснила оплату 15.06.2025 року на суму 3230,98 грн по закінченню першого періоду користування кредитом, чим частково погасила проценти на суму 2100 грн та комісію за надання кредиту на суму 1130,98 грн. Проте, як вбачається з розрахунку заборгованості в порушення умов кредитного договору, вимог ст.ст. 525, 526, 1054 ЦК України відповідач в подальшому належним чином не виконувала своїх договірних зобов`язань щодо повернення кредиту у строки, передбачені договором, та сплати процентів і комісії, внаслідок чого станом на 09.01.2026 року у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за основним боргом в сумі 15000 грн., заборгованість по процентам – 18900 грн, нарахованим в межах строку кредитування (за період з 02 червня 2025 року по 19 жовтня 2025 року), а також по комісії за надання кредиту в сумі 1119,02 грн /а.с. 19-21/.

Частина 1 ст. 12 ЦПК України визначає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 2 даної статті учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Частина 2 ст. 13 ЦПК України визначає, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судом враховується, що в даній справі кредитний договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним. Як зазначено вище, відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог, а позивачем при цьому доведено обставини, на які він посилався як на підтвердження своїх вимог в частині наявності підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту, процентами, нарахованими в межах строку кредитування за користування кредитом, комісією.

Таким чином, на думку суду, наявність та розмір заявленої до стягнення заборгованості ОСОБА_1 у вказаному вище розмірі витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, підтверджується наявними у матеріалах справи документами та не спростовано відповідачем.

З дослідженого розрахунку вбачається також нарахування позивачем неустойки за період з 30 червня 2025 року по 19 жовтня 2025 року за неналежне виконання відповідачем договірних умов за кредитним договором, суд звертає увагу позивача на наступне.

З 24.02.2022р. на всій території України запроваджений воєнний стан, який діє до тепер.

Відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив, що пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачає, що під час воєнного стану не сплачується неустойка (штраф, пеня) та інші платежі за прострочення сплати за кредитним договором (договором позики). В цій постанові касаційний суд розкрив питання про те, на які договори та які випадки поширюється цей пункт. Зокрема, такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит. За вказаною нормою в такому випадку позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заявлена до стягнення позивачем заборгованість за неустойкою, нарахованою у період воєнного стану за кредитним договором у сумі 7500 грн 00 коп. є неправомірною і така підлягає списанню, а відтак вимоги про її стягнення задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, суд вважає за правомірне позовні вимоги задовольнити частково у загальній сумі 35019 грн 02 коп.

З урахуванням викладеного, вирішуючи питання щодо судових витрат в справі, суд вважає правомірним покласти на відповідача понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати пропорційно обсягу задоволених вимог у розмірі 2192 грн 75 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 76-81, 83, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 / на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» /код ЄДРПОУ 37356833, адреса: вул.Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, 01032/ заборгованість за кредитним договором №27.05.2025-100002527 від 02.06.2025 року в розмірі 35019 грн 02 коп. /тридцять п`ять тисяч дев`ятнадцять грн 02 коп./ та судовий збір в сумі 2192 грн 75 коп. /дві тисячі сто дев`яносто дві грн 75 коп./.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області А.Р.Курбанова